Ухвала

від 20.10.2020 по справі 127/22879/20

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/22879/20

Провадження №1-кс/127/10174/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Вінниця

Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чаплинка, Чаплинського району, Херсонської області, громадянина Україна, українця, одруженого, директора ТОВ «Євроойл», з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_5 , 19.10.2020 звернулася до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 .

Клопотання мотивоване тим, що Слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні від 08.11.2013 за № 12013010060000452 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що упродовж вересня - листопада 2013 року ОСОБА_6 працюючи на посаді генерального директора ТОВ «Агрохімзбут» (код ЄДРПОУ 38260164) юридична адреса: м. Київ, вул. Дмитрівська, 56Б, офіс 10, будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, які передбачені Статутом, тобто будучи службовою особою, вчинив розтрату чужого майна, яке було йому ввірено за наступних обставин.

Так, 30.11.2012 між ТОВ «Торговий дім «СОКАР Україна» в особі директора ОСОБА_7 та ТОВ «Агрохімзбут» в особі генерального директора ОСОБА_6 , укладено договір про надання послуг приймання, зберігання та відпуск нафтопродуктів № 539-2012ХР. Згідно даного договору ТОВ «Агрохімзбут» взяло на себе обов`язки по зберіганню на орендованій ними у ТОВ «Хмільникагротехсервіс» нафтобазі розташованої за адресою: м. Хмільник, вул. Привокзальна, 7А, світлих та темних нафтопродуктів належних ТОВ «Торговий дім «СОКАР Україна».

Згідно п. 3.1 договору товар, переданий на зберігання, не переходить у власність до ТОВ «Агрохімзбут» (Зберігача) і повинен бути повернений на першу вимогу ТОВ «Торговий дім «СОКАР Україна». ТОВ «Агрохімзбут» несе повну матеріальну відповідальність за кількість та якість товару, одержаного ТОВ «Торговий дім «СОКАР Україна» на зберігання.

На виконання вказаного договору ТОВ «Торговий дім «СОКАР Україна» поставило для зберігання на нафтобазу 992 000 тони дизельного палива підвищеної якості ДТ-Л-К5 (Євро) марки С виду 1.

Так, ОСОБА_6 , будучи службовою особою, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, переслідуючи корисливий мотив, здійснив розтрату ввірених йому нафтопродуктів, які перебували на відповідальному зберіганні ТОВ «Агрохімзбут», та які фактично зберігались на нафтобазі за адресою: м. Хмільник, вул. Привокзальна, 7А, а саме, без відома службових осіб ТОВ «Торговий дім «СОКАР Україна» та всупереч умовам вищевказаного договору зберігання, розтратив 934, 959 тони дизельного палива підвищеної якості ДТ-Л-К5 (Євро) марки С виду 1, загальна вартість яких згідно висновку експерта № 1922/14-21 від 24.11.2014 становить 10022760 грн., (що в 17 476,4 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян станом на 2013 рік), чим завдав збитки ТОВ «Торговий дім «СОКАР Україна» в особливо великих розмірах.

При всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, 23.04.2015 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Чаплинка, Чаплинського району, Херсонської області, громадянину України, українцю, одруженому, директору ТОВ «Євроойл», з вищою освітою, не судимому, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що вчинено в особливо великих розмірах.

Вина ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням про злочин, протоколами допитів свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_9 , протоколами тимчасового доступу до документів, висновками експертів: за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 24.11.2014 № 1922/14-21 та за результатами судової комп`стерно - технічної експертизи від 16.03.2016 № 100к, довідкою ТОВ «Агрохімзбут», а також іншими матеріалами кримінального провадження.

У зв`язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення і його місцезнаходження не відоме, 24.04.2015 оголошено його розшук.

Відповідно до отриманої інформації через канали УкрБюро Інтерполу ГУ НП у Вінницькій області у 2014 році ОСОБА_6 виїхав на територію Сполучених штатів Америки. Відповідно дозакону про конфіденційність США вони не мають права називати його адресу проживання.

Відповідно до службової телеграми УкрБюро Інтерполу ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_6 вилетів 13.10.2014 рейсом SU-102 із аеропорту Шереметьєво (Москва) в аеропорт Джона Кеннеді (Нью-Йорк).

27.06.2019 СУ ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук.

Для публікації інформації про оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук в необхідні джерела, копію постанови неодноразово було направлено до Сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП у Вінницькій області. Однак, жодного разу відомості не опубліковані. Зокрема, відповідно до листа від 13.08.2020 № 524/23/01-2020, Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, на якого покладені функції НЦБ Інтерполу та його структурні підрозділи не мають повноважень оголосити особу у міжнародний розшук.

11.11.2019 Колегія суддів апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (провадження № 11-сс/991/82/19) зазначила, що рішення про оголошення в розшук, відповідно до ст.ст. 1, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 281 КПК України, компетентна прийняти уповноважена посадова особа держави, де здійснюється кримінальне провадження щодо відповідної особи. Вказана колегія суддів також зазначила, що помилковими є як ототожнення поняття «оголошення особи в міжнародний розшук» поняттю «перебування у міжнародному розшуку», так і твердження, які не ґрунтуються на жодній нормі законодавства України, про те, що рішення про оголошення особи у міжнародний розшук має прийняти Генеральний секретаріат Інтерполу чи НЦБ Інтерполу.

Разом з тим, Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України може внести до Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію червоного оповіщення щодо розшукуваної особи (розшук з метою арешту та екстрадиції).

Однією з основною вимогою Комісії з контролю файлів Інтерполу при внесенні інформації про міжнародний розшук особи з метою її арешту та екстрадиції до телекомунікаційних обліків Організації є наявність чинної ухвали судді/суду про обрання відносно особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На 99-й сесії (27 лютого по 3 березня 2017 року) Комісією з контролю файлів Інтерполу ухвалено рішення, що запобіжні заходи у вигляді дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу не є ордерами на арешт у розумінні ст. 83.2 (b, іі) Правил Організації. Ст. 575 КПК України чітко передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, однією з основних вимогою інституції Генерального секретаріату Інтерполу до публікацій оповіщень та циркулярних розшукових повідомлень з метою арешту та подальшої видачі (екстрадиції) розшукуваної особи (так зване внесення інформації про міжнародний розшук особи (червоне оповіщення) є наявність ухвали слідчого судді, суду про обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що була винесені без посилання на використання каналів МОКП-Інтерпол для доведення факту оголошення її міжнародного розшуку, оскільки такі посилання розцінюються міжнародною організацією як порушення прав і основоположних свобод людини.

20.09.2018 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва (провадження № 11-сс/796/4578/18) зазначила, що чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України). В даному випадку це і було здійснено, шляхом винесення постанов спочатку про оголошення ОСОБА_6 в державний, а згодом і в міжнародний розшуки. На підставі викладеного слідчий просить клопотання задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні просив обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Захисник в судовому засіданні заперечував з приводу обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_6 доставлений в судове засідання не був так як оголошений у міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку прокурора, захисника, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Згідно ст. 193 ч. 6 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутністю підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Судом встановлено, що в ідомості про вчинене кримінальне правопорушення внесені 08.11.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013010060000452, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

23.04.2015 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

27.06.2019 постановою старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_11 оголошено в міжнародний розшук ОСОБА_6 .

Частиною 6ст. 193 КПК Українипередбачено, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного можливе у разі якщо прокурором, крім наявності підстав, передбаченихст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Суд звертає увагу на те, що поняття «оголошення в міжнародний розшук» та поняття «перебування особи в міжнародному розшуку» не ототожнюються.

Тобто, положення ч. 6ст. 193 КПК Українине зобов`язують при вирішення питання про обрання запобіжного заходу доводити факт перебування особи в міжнародному розшуку, йдеться лише про оголошення в міжнародний розшук.

ЧиннийКПК Українине визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2ст. 281 КПК України).

Винесена слідчим або прокурором на підставіст. 281 КПК Українипостанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення розшуку оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів в межах державного розшуку, або для звернення за міжнародною правовою допомогою - при міждержавному або міжнародному розшуку. Тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставіст. 281 КПК Українине має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.

Слідчий вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол так і поза нею.

Так, за змістом статті 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не перебуває в міжнародному розшуку, оскільки компетентні органи країни мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.

Міжнародна організація кримінальної поліції - Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.

Відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи не свідчить про відсутність її міжнародного розшуку, оскільки наявність/відсутність такої інформації не є обов`язковою умовою міжнародного розшуку особи.

Положення Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України № 3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997 не регулює питання оголошення осіб у міжнародний розшук.

Наведене свідчить про те, що дата винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, її скерування з відповідними матеріалами до Департаменту міжнародного поліцейського НП України та внесення відомостей про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є початком перебування особи в міжнародному розшуку в розумінні вимог ст. 281 КПК України.

Отже, з урахуванням викладеного слідчий суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно дост.177ч.2КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 194 ч. 1 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

На думку суду, відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про ймовірну причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою.

На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_6 оголошено про підозру у вчинені злочину за вчинення яких законом передбачено міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а також те, що останній після вчинення злочину покинув територію України та переховується від слідства, що в свою чергу підтверджуються інформацією через канали УкрБюро Інтерполу ГУ НП у Вінницькій області з яких вбачається, що ОСОБА_6 вилетів 13.10.2014 рейсом SU-102 із аеропорту Шереметьєво (Москва) в аеропорт Джона Кеннеді (Нью-Йорк).

Тому суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що підозрюваний перебуваючи на волі переховується від органів досудового розслідування, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та знищити, сховати або спотворити будь-яку із документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

При вирішенні питання щодо задоволення клопотання слідчий суддя враховує, що прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, тому переконується в доцільності задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу тримання під вартою.

Суд при обрані запобіжного заходу не встановлює строк його дії, оскільки підозрюваний на час розгляду клопотання перебуває у міжнародному розшуку, даний запобіжний захід був обраний у відсутність останнього.

Європейський судз правлюдини всвоєму рішенніЛетельє протиФранції від26червня 1991року зазначив,що особливатяжкість деякихзлочинів можевикликати такуреакцію суспільстваі соціальнінаслідки,які виправдовуютьпопереднє ув`язненняяк виключнуміру запобіжногозаходу протягомпевного часу. У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 395, 400 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчогозадовольнити.

Обрати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя