Постанова

від 21.10.2020 по справі 127/13616/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/13616/20

Провадження № 22-ц/801/1849/2020

Категорія: 83

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 рокуСправа № 127/13616/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.

Секретар: Кузьменко Б. І.

За участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Федчук Т. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про звільнення майна з-під арешту,

Рішення ухвалила суддя Ан О. В.

Рішення ухвалено у м. Вінниці Вінницької області

Дата складення повного тексту рішення 07 серпня 2020 року,

Встановив:

26 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради у якому просив звільнити майно, належне йому на праві власності з-під обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, яке виникло на підставі повідомлення серія і номер: 312, виданий 04 березня 1960 року, видавник Барська державна нотаріальна контора Вінницької області, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 48017552 від 30 липня 2019 року 17:24:48, та індексний номер: 48017981 від 30 липня 2019 року 17:44:44, державний реєстратор: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Вінницької міської ради, Вінницька область (номер запису про обтяження: 32614142). Свої вимоги мотивував тим, що він є власником нерухомого майна, зокрема земельної ділянки за кадастровим номером 0524585600:01:001:0090 площею 0,15 га, цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, право на яку виникло згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серія і номер: ЯГ 494250, виданий 03 вересня 2008 року та належним чином зареєстрованого, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Маючи намір розпорядитися своїм правом власності, він звернувся до нотаріуса для укладення і посвідчення договорів відчуження - дарування, своєму сину. Проте, під час перевірки нотаріусом було виявлено інформацію про державну реєстрацію обтяжень: номер запису про обтяження: 32614142; дата, час державної реєстрації: 31 січня 2008 року 15:21:53; державний реєстратор: Левчук Ірина Вікторівна, виконавчий комітет Вінницької міської ради, Вінницька область; підстава виникнення обтяження: повідомлення, серія і номер: 312, виданий 04 березня 1960 року видавник: Барська державна нотаріальна контора Вінницької області. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48017552 від 30 липня 2019 року 17:24:48, ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Вінницької міської ради, Вінницька область. Вид обтяження: заборона на нерухоме майно. Відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду, країна громадянства: Україна, додаткові відомості: архівний запис. Відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 6500403, 31 січня 2008 року 15:21:53, реєстратор: Барська державна нотаріальна контора, Барський районний нотаріальний округ.

Нотаріус роз`яснив, що доки наявна заборона на нерухоме майно, він не зможе вчинити жодного правочину щодо відчуження належного йому на праві власності майна, що є перешкодою у здійсненні права власності щодо розпорядження власним майном.

Обставини, які б свідчили про правомірність обтяження конкретного нерухомого майна - земельної ділянки, чи усього майна конкретного власника - саме його, відсутні.

В органах виконавчої служби відсутні будь-які провадження щодо нього як боржника.

Він вважає, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі якого внесено запис про обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно позивача, порушують його права власника і державний реєстратор не перевірив чи стосується підстава виникнення обтяження: повідомлення, серія і номер: 312, виданий 04 березня 1960 року, видавник Барська державна нотаріальна контора Вінницької області, саме його особи та належного йому на праві власності майна.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 серпня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про звільнення майна з-під арешту, відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Зазначив, що з рішенням суду не погоджується і вважає його таким, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи та через порушення або неправильне застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги позивача полягають у тому, що зміст рішення суду не відповідає критеріям і вимогам статей 263, 265 ЦПК України щодо обов`язкового зазначення у мотивувальній частині рішення мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. На його думку суд відмовив у позові з формальних підстав - незалучення належного відповідача, а зазначеного позивачем відповідача - Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради суд безпідставно вважає неналежним без визначення та вказівки про належного відповідача. З урахуванням практики Верховного Суду саме на суд покладено обов`язок встановлення належності відповідача та у разі визнання неналежним відповідача, обраного позивачем, саме на суд покладено обов`язок обґрунтувати такий висновок та зазначити особу, що повинна виконати вимогу позивача - належного відповідача, що відповідає завданню судочинства за ст. 2 ЦПК України та доступу до правосуддя за ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, суд першої інстанції, у разі, коли прийшов до висновку, що обраний позивачем відповідач є неналежним, повинен зазначити належного відповідача, чого судом першої інстанції не було зроблено.

Також посилання суду про те, що 31 серпня 2008 року Барською державної нотаріальною конторою на майно ОСОБА_1 накладено обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, яке зареєстроване за номером 6500403 (на 20 а. с.) не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки таке обтяження накладено Барською нотаріальною конторою на підставі переносу інформації з повідомлення № 312 від 04 березня 1960 року і на майно не конкретного позивача, а іншої особи з повним співпадінням прізвища, імені і по-батькові, оскільки будь-яких інших ідентифікуючих ознак не зазначено.

Також позивач зазначив, що ним обрано законний спосіб захисту, який передбачений статтею 16 ЦК України, а саме - припинення дії, яка порушує його права, шляхом звільнення майна з-під обтяження через скасування рішень про обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно і як наслідок запису про це, які вчинені реєстратором, що перебуває у трудових відносинах із відповідачем, тому Департамент адміністративних послуг і є належним відповідачем.

Відповідач не надав відзив на апеляційну скаргу у визначений судом термін - до 01 жовтня 2020 року.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 359 ЦПК України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, в якій зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

В ухвалі Вінницького апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі від 17 вересня 2020 року, учаснику справи - відповідачу, роз`яснено право подати відзив на апеляційну скаргу в строк до 01 жовтня 2020 року. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу 06 жовтня 2020 року, який не приймається судом апеляційної інстанції як такий, що поданий в пропуском встановленого судом строку.

В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 494250, виданого 03 вересня 2008 року Відділом земельних ресурсів у Тиврівському районі та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010880600314, є власником земельної ділянки за кадастровим номером 0524585600:01:001:0090 площею 0,15 га, цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (а. с. 14-15). Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається що дана земельна ділянка зареєстрована Тиврівським сектором реєстрації Вінницької регіональної філії ДП Центр ДЗК 11 вересня 2008 року; технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 02 липня 2008 року, виготовлена ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (а. с. 16-17).

Із відомостей про право власності/право постійного користування, вбачається, що відносно земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, не зареєстровані (а. с. 18-19).

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, сформованого 30 липня 2019 року, вбачається, що за номером запису про обтяження: 32614142 від 31 серпня 2008 року державним реєстратором Левчук Іриною Вікторівною, Виконавчий комітет Вінницької міської ради, Вінницька область, на підставі повідомлення, серії та номеру: 312, виданого 04 березня 1960 року, видавник: Барська державна нотаріальна контора Вінницької області, внесено запис про вид обтяження: заборона на нерухоме майно. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48017552 від 30 липня 2019 року, 17:24:48, ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Вінницької міської ради, Вінницька область. Відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду, країна громадянства: Україна, додаткові відомості: архівний запис. Відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 6500403, 31.01.2008 15:21:53, реєстратор: Барська державна нотаріальна контора, Барський районний нотаріальний округ (а. с. 20-21).

Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради, розглянувши подану представником ОСОБА_3 заяву з приводу внесення відомостей про обтяження на майно ОСОБА_1 , надав відповідь, у якій зокрема вказав про те, що при реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, наявні відомості про заборону відчуження на нерухоме майно ОСОБА_1 . Інші дані, які б могли ідентифікувати, що заявник ОСОБА_1 не є тією особою, яка зазначена в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутні (а. с. 22-23).

Барська державна нотаріальна контора на заяву ОСОБА_1 надала відповідь за № 949/01-16 від 23 жовтня 2019 року, в якій вказала, що матеріали за 1960 рік знаходяться в Державному нотаріальному архіві Вінницької області та з наявної інформації в ДРРП неможливо ідентифікувати особу ОСОБА_1 , нотаріальна контора не має права надати запитувану ним інформацію (а. с. 29).

Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, розглянувши звернення ОСОБА_4 , листом за № М-787/3.3 від 08 листопада 2019 року надало відповідь про те, що відділом з питань нотаріату ГТУЮ у Вінницькій області повідомляється, що згідно відомостей Алфавітної книги обліку накладених заборон Барської державної нотаріальної контори за 1952-1986 року за р. № 312 накладено арешт (заборону) на ім`я ОСОБА_4 . У разі, якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду. Пункт 2 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає, що державна реєстрація, в тому числі зняття обтяжень проводиться на підставі рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили (а. с. 30-31).

Із доданої до цієї відповіді Алфавітної книги обліку накладених заборон Барської державної нотаріальної контори за 1952-1986 року (том 1) за № 312 за реєстром накладено арешт (заборону) на ім`я ОСОБА_4 (а. с. 32-33).

Згідно паспортних даних ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 29 жовтня 1997 року), він зареєстрований по АДРЕСА_1 із 08 квітня 1988 року (а. с. 11-13).

Замостянський відділ державної виконавчої служби м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області видав довідку № 47648/15.24-25 від 07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , про те, що у відділі згідно даних бази АСВП на виконанні не перебувають виконавчі провадження стосовно стягнення з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 24).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та не доведено позивачем протиправності накладеної заборони.

Апеляційний суд не погоджується із такою позицією.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1).

Відповідно до статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина 3). Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (частина 4).

Статтею 28 цього Закону визначені особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; 6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Відповідач 24 жовтня 2019 року надав відповідь позивачу на його заяву, в якій зазначив, що при реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який є складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявні відомості про заборону відчуження на нерухоме майно ОСОБА_4 . Інші дані, які б могли ідентифікувати, що заявник ОСОБА_1 не є тією особою, яка зазначена в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутні (а. с. 22-23).

Підстава виникнення обтяження вказана у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, сформованого 30 липня 2019 року: повідомлення, серія та номер: 312, виданий 04 березня 1960 року, видавник: Барська державна нотаріальна контора Вінницької області. У цьому Витязі зазначено вид обтяження: заборона на нерухоме майно, та зазначені відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду, країна громадянства: Україна, додаткові відомості: архівний запис (а. с. 20-21).

Барська державна нотаріальна контора повідомила позивача про те, що матеріали за 1960 рік знаходяться в Державному нотаріальному архіві Вінницької області та з наявної інформації в ДРРП неможливо ідентифікувати особу ОСОБА_4 , нотаріальна контора не має права надати запитувану ним інформацію (а. с. 29).

Відділ з питань нотаріату ГТУЮ у Вінницькій області повідомив, що згідно відомостей Алфавітної книги обліку накладених заборон (яка зберігається у Державному нотаріальному архіві Вінницької області) Барської державної нотаріальної контори за 1952-1986 року за р. № 312 накладено арешт (заборону) на ім`я ОСОБА_4 (а. с. 30-31). До відповіді додано копію Алфавітної книги обліку накладених заборон Барської державної нотаріальної контори за 1952-1986 року (том 1), яка містить такі відомості: прізвище, ім`я та по батькові (або назва організації) - ОСОБА_1 ; накладено арешт (заборону) № за реєстром: 312 (а. с. 32-33).

Будь-яких інших відомостей: про особу ОСОБА_4 , зокрема таких як: дата і місце народження, місце проживання тощо; підстава накладення арешту (заборони), коли, ким і на що: на яке майно (рухоме - яке, нерухоме - яке), зазначені документи не містять.

Також, відповідач, заперечуючи позов, не зазначив та не довів належними доказами існування фактів, за наявності яких можна було б встановити ким накладено арешт (заборону); особу (фізичну чи юридичну), за заявою якої було накладено таку заборону (арешт), мету накладення такої заборони, її ціль, та особу, на захист прав якої такий арешт (заборона) накладено; обсяг накладеного арешту (заборони) - на все майно, на якусь частку майна, чи на конкретно визначене майно та на який вид майна накладено заборону: рухоме чи нерухоме.

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна № 5 від 03 червня 2016 року, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України. У випадку безоплатної передачі майна юридичній особі ця особа також є відповідачем у справі. У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор (пункт 2). Позови про зняття арешту з майна можуть бути пред`явлені, зокрема, коли накладено арешт на майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна. Разом із тим згідно зі статтею 465 Митного кодексу України конфіскація майна, яке є безпосереднім об`єктом порушення митних правил, застосовується незалежно від того, чи є це майно власністю особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. У зв`язку з цим позови власників чи володільців такого майна про зняття арешту з майна можуть бути задоволені лише у тому разі, коли постановою відповідних органів буде встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне митне правопорушення, заволоділа майном протиправним шляхом. Захист прав власника або володільця в інших випадках можливий шляхом стягнення збитків з особи, визнаної в установленому законом порядку винною в адміністративному митному правопорушенні (пункт 3).

За правилами частини 3 ст. 12, частин 1, 2, 3 ст. 13, частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази надаються учасниками справи, а збирання доказів не є обов`язком суду.

З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про пред`явлення позову до неналежного відповідача, не можна вважати вірним, оскільки суд не зазначив належного відповідача, якого встановити судом неможливо, за відсутності належних доказів для цього, які повинні надати сторони, при тому, що позивач зазначив належного, на його думку, відповідача, а відповідач, заявлених саме до нього позовних вимог не спростовував належними, допустимими, достатніми й достовірними доказами.

Крім того, згідно паспортних даних (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 29 жовтня 1997 року) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився у с. Гриненки Немирівського району Вінницької області, зареєстрований з 08 квітня 1988 року у АДРЕСА_1 (а. с.11-13).

Ці паспортні дані позивача свідчать про те, що він станом на 04 березня 1960 року - час накладення арешту (заборони), мав вік повних 11 років, що ставить під сумнів можливість законного накладення заборони.

Такі сумніви наведені позивачем та не спростовані відповідачем.

Згідно даних бази АСВП на виконанні не перебувають виконавчі провадження стосовно стягнення з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , про що підтвердив Замостянський відділ державної виконавчої служби м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області своєю довідкою № 47648/15.24-25 від 07 жовтня 2019 року (а. с. 24).

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 10 Загальної декларації прав людини кожна особа має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно положень статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається із Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 494250, виданого 03 вересня 2008 року Відділом земельних ресурсів у Тиврівському районі, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 0524585600:01:001:0090 площею 0,15 га, цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1596, ВКК 0788196 (а. с. 14-15).

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Зазначені норми права свідчать про те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Таким чином, з урахуванням всього наведеного вище, колегія суддів прийшла до такого висновку, що на час звернення із даним позовом до суду за наявності накладеного арешту (заборони), порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, законних підстав для існування обтяження на майно позивача судом не встановлено, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом звільнення майна, належного йому на праві власності з-під обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, яке виникло на підставі повідомлення серія і номер: 312, виданий 04 березня 1960 року, видавник Барська державна нотаріальна контора Вінницької області, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 48017552 від 30 липня 2019 року 17:24:48, та індексний номер: 48017981 від 30 липня 2019 року 17:44:44, державний реєстратор: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Вінницької міської ради, Вінницька область (номер запису про обтяження: 32614142).

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Не правильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягав застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення суду, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином вимоги апеляційної скарги позивача підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3).

Згідно вимог частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пунктом в частини першої статті 382 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

По справі позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, тому при задоволенні цієї вимоги судовий збір стягується із відповідача на користь позивача.

Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 840,80 грн. (а. с. 8) і при поданні апеляційної скарги на рішення суду сплатив судовий збір в сумі 1261,30 грн. (а. с. 71), що разом складає суму 2102,10 грн. та поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку з розглядом справи у розмірі 2000,00 грн. (а. с. 37).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивача подав до суду: договір про надання правової допомоги від 18 червня 2020 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 267; акт/звіт від 22 червня 2020 року виконаних робіт по договору від 18 червня 2020 року; квитанцію до прибуткового касового ордера № 12 від 22 червня 2020 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Федчук Т. М. за договором від 18 червня 2020 року суми в розмірі 2000 грн. (а. с. 35-37).

Таким чином, у зв`язку із висновком суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , із відповідача на його користь підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,10 грн. та витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги адвоката в сумі 2000,00 грн., що разом складає 4102,10 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 серпня 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_4 до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Звільнити майно, належне ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві власності з-під обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, яке виникло на підставі повідомлення серія і номер: 312, виданий 04 березня 1960 року, видавник Барська державна нотаріальна контора Вінницької області, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 48017552 від 30 липня 2019 року 17:24:48, та індексний номер: 48017981 від 30 липня 2019 року 17:44:44, державний реєстратор: Левчук Ірина Вікторівна, Виконавчий комітет Вінницької міської ради, Вінницька область (номер запису про обтяження: 32614142).

Стягнути з Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59 м. Вінниця 21050, ЄДРПОУ 37617775) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ) судові витрати в сумі 4102,10 грн. (чотири тисячі сто дві три грн. 10 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. М. Стадник

Повний текст судового рішення складено 21 жовтня 2020 року