Рішення

від 21.10.2020 по справі 605/180/20

ПІДГАЄЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 605/180/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"21" жовтня 2020 р. Підгаєцький районний суд

Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Горуц Р.О.

при секретарі Дармограй Т.І.

за участю:

представника служби в справах дітей

Підгаєцької РДА Свіжінської О.В. відповідачів ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом служби у справах дітей Підгаєцької РДА в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Служба у справах дітей Підгаєцької РДА звернулась в суд з позовом в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві та просить їх задовольнити. Крім того, додала, що з квітня 2016 року ОСОБА_3 проживає у своєї бабусі ОСОБА_7 , яка його виховує та утримує. Баба ОСОБА_3 повідомляє, що відповідачка ОСОБА_1 не утримує і не виховує свого сина ОСОБА_3 , не відвідує його. Останній раз ОСОБА_1 відвідувала свого сина ОСОБА_3 в червні 2019 року, після засідання комісії, проте зі слів баби дитини, вона була в стані алкогольного сп`яніння, між вказаними особами виник конфлікт, при цьому ОСОБА_7 викликала поліцію. Починаючи від того часу коли рішенням суду було визначено місце проживання ОСОБА_3 зі своює бабою і по червень 2019 року відповідач ОСОБА_1 відвідувала свого сина і привозила йому харчі. З червня 2019 року і по даний час ОСОБА_1 не відвідувала свого сина ОСОБА_3 .

Також ОСОБА_1 часто залишала своїх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на свою матір та брата.

При неодноразових обстеженнях матеріально-побутових умов проживання сім`ї відповідачки ОСОБА_1 , комісією було встановлено, що в будинку брудно, важке повітря, а також не чиста постіль.

22 січня 2020 року було встановлено, що діти ОСОБА_1 перебували в житловому будинку без нагляду дорослих, при цьому у житлі був низький температурний режим. Тоді ж дітей влаштували у Підгаєцьку центральну районну лікарню, а на наступний день відповідачка їх забрала додому.

24 січня 2020 року на засіданні комісії ОСОБА_1 присутня не була, хоча була повідомлена про час її проведення.

На вказаному засіданні комісії відповідач ОСОБА_2 повідомив, що він не є біологічним батьком дітей ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і він немає наміру їх утримувати.

15 січня 2020 року коли комісія обстежувала матеріально-побутові умови проживання сім`ї ОСОБА_1 , то було виявлено, що менша дитина ОСОБА_1 знаходилась на ліжку без матрацу, де було постелено куртку, при цьому вона була мокрою.

В червні 2020 року коли комісія обстежувала матеріально-побутові умови проживання сім`ї ОСОБА_1 , то в будинку вже було зроблено ремонт, при цьому комісія жодних зауважень до відповідачки не мала.

Після цього, обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 не проводилось.

Також було таке, що ОСОБА_1 залишила своїх дітей на свого дядька.

В судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та пояснив, що він не є біологічним батьком дітей ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проте він лише записаний батьком цих дітей, так як по даний час перебуває із ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, хоча з 2016 року вони спільно не проживають. Вказаних дітей він не усиновлював. З того часу, як місце проживання їх спільного сина ОСОБА_3 , рішенням суду визначено із його матір`ю і до червня 2019 року, ОСОБА_1 час від часу приїжджала до свого сина ОСОБА_3 та привозила йому дарунки, а з червня 2019 року і по даний час не приїжджає. Приїжджаючи до сина ОСОБА_3 , ОСОБА_1 переважно спілкувалась із ним на вулиці, а інколи в будинку. На даний час в суді розглядається справа за його позовом про виключення відомостей про нього, як батька із актового запису про народження дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що вона свого сина ОСОБА_3 , який проживає разом з бабою в с. Новосілка Підгаєцького району Тернопільської області відвідувала і за місцем проживання і в дитячому садочку. При відвідуванні сина за місцем його проживання, останній був скутим, замкнутим, оскільки такі зустрічі відбувались під постійним наглядом свекрухи ОСОБА_7 , яка налаштовує її сина проти неї. Що б вона не привезла своєму сину ОСОБА_3 , свекруха постійно тим невдоволена, при цьому ОСОБА_7 давала їй розписуватись в якомусь зошиті, який вона веде, під переліком тих продуктів чи речей, які вона привозила своїй дитині, а також у ньому розписувались сусіди ОСОБА_7 .

ЇЇ свекруха не дозволяє їй кудись піти чи поїхати із сином. ОСОБА_7 навіть не відпускає сина з нею за ворота, як той хотів сісти в автомобіль, яким вона приїхала до дитини.

Поведінка її сина ОСОБА_3 , при відвідуванні його у дошкільному закладі, була зовсім іншою, аніж при таких побаченнях за місцем його проживання у баби. Син був веселий, багато їй розказував про себе, плакав за нею та просив його забрати до себе.

Після того, ОСОБА_7 влаштувала їй скандал, чому вона без її дозволу відвідувала дитину в садочку, при цьому сказала виховательці не давати їй дитини.

Свекруха не дає їй навіть відійти з сином в сторону, а не те, що погуляти з ним. При побаченнях із сином, ОСОБА_7 постійно слухає, що вони з ним говорять. Якщо б вона сказала ОСОБА_7 відійти і дати можливість поговорити з сином без її присутності, то остання взагалі б не надали їй дозволу побачитись з дитиною.

Кожного разу коли вона приїжджала до сина, то ОСОБА_7 постійно починає з нею сварку.

Вона б з великим задоволенням забирала сина ОСОБА_3 до себе додому на вихідні, гуляла б з ним та гралась, однак цього не дозволяє робити баба дитини - ОСОБА_7 .

З приводу таких заборон, вона нікуди не зверталась, бо не знала куди саме звертатись, при цьому у випадку продовження таких дій зі сторони ОСОБА_7 , вона тепер вже буде звертатись.

Після останньої сварки із ОСОБА_7 , яка відбулась при відвідуванні нею свого сина ОСОБА_3 , в червні 2019 року, вона туди не їздила, оскільки їй вже надоїли ті постійні сварки із ОСОБА_7 .

За вказаний період вона телефонувала до баби дитини і цікавилась, як її син, при цьому свекруха навіть їй не дала можливості поговорити із сином по телефону.

Сина ОСОБА_3 вона не відвідувала у школі, так як ОСОБА_7 , тобто баба дитини знову влаштувала б їй скандал.

З червня 2019 року по березень 2020 року вона неофіційно працювала в м. Івано-Франківськ у приватного підприємця, де розфасовувала вапно у пакети, при цьому за необхідності в будь-який момент приїжджала додому. В той час з її дітьми знаходилась переважно її мати, а інколи її рідний брат. Вона передавала дітям памперси, ліки, солодощі та інші необхідні речі.

22 січня 2020 року коли вона перебувала в м. Івано-Франківськ на роботі, до неї зателефонував її співмешканець ОСОБА_9 , який є біологічним батьком дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та повідомив, що їхніх дітей забрали в лікарню, оскільки вони вдома були самі, при цьому дітям нічого не загрожувало, так як її дядько, тобто рідний брат її матері, з яким на той час були діти, на не тривалий час вийшов до сусіда, а коли повернувся, то дітей вже забрали в лікарню.

Раніше ані поточний ремонт в одній кімнаті, ані капітальний ремонт в іншій, вона не мала змоги зробити, бо не було коштів, а згодом коли накопичила гроші, то зимою вже не було змоги проводити ремонти, оскільки не було куди подітись із дітьми. В травні 2020 року вони зробили ремонти у кімнатах і на даний час діти мають окрему кімнату.

Нещодавно її дітей оглядала фельдшер, при цьому діти здорові і з ними все добре.

Діти розвиваються добре, вони здорові, бігають, граються, доглянуті та чисті.

У неї є кошти на утримання дітей.

Вважає, що підстав для позбавлення її батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , немає.

Визнає, що не вживала усіх заходів спрямованих на побачення та спілкування з своїм сином ОСОБА_3 , поряд з цим це було пов`язано з певними об`єктивними причинами пов`язаними із негативними взаємовідносинами, що склались між нею та бабою дитини - ОСОБА_7 .

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно ч.ч.1, 4 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідності із п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Судом встановлено, що від шлюбу відповідачів у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із своєю бабцею ОСОБА_7 та батьком ОСОБА_2 в с. Новосілка Підгаєцького району Тернопільської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 29 вересня 2015 року виданим відділом державної реєстраці актів цивільного стану реєстраційної служби Підгаєцького районного управління юстиції у Тернопільській області, характеристикою виданою Новосілківською сільською радою за вих.№118 від 12 лютого 2020 року на ОСОБА_2 , актом встановлення факту проживання від 12 лютого 2020 року, поясненнями даними відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні, а також це не заперечено в судовому засіданні відповідачкою ОСОБА_1 .

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 09 лютого 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково. Рішення Підгаєцького районного суду від 08 листопада 2016 року в частині передачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання його бабі - ОСОБА_7 та в решті позовних вимог відмовити - скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини - задоволено. Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з бабцею ОСОБА_7 , за місцем її проживання в АДРЕСА_1 . В решті рішення Підгаєцького районного суду від 08 листопада 2016 року залишено без змін.

На даний час відповідач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 , разом із своїми іншими двома дітьми, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком яких записано відповідача ОСОБА_2 , оскільки шлюб між ними на теперішній час не розірвано.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є біологічним батьком дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що стверджено ним в судовому засіданні та підтверджено відповідачкою ОСОБА_1 .

Як вбачається із висновку органу опіки та піклування Підгаєцької РДА про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_3 від 03 січня 2020 року, ОСОБА_1 з червня 2019 року лише один раз відвідувала свого сина ОСОБА_3 за місцем його проживання, що в с. Новосілка Підгаєцького району Тернопільської області, жодної участі у його вихованні та утриманні не приймає.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Підгаєцької РДА від 10 червня 2019 року, вирішено:

- зобов`язати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та утриманні свого сина ОСОБА_3 і систематично відвідувати дитину;

- так як ОСОБА_1 вже тривалий час не проживає із своїм чоловіком ОСОБА_2 , рекомендувати ОСОБА_1 розлучитися із своїм чоловіком та в судовому порядку встановити місце проживання її дітей: ОСОБА_3 біля батька ОСОБА_2 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 біля неї.

- рекомендувати ОСОБА_1 провести поточний ремонт у будинку в якому вона проживає з дітьми;

- рекомендувати ОСОБА_1 поновити втрачені документи та оформити посвідчення багатодітної родини, оформити державну соціальну допомогу на дітей;

- у зв`язку з тим, що малолітній ОСОБА_5 має проблеми із опорно-руховим апаратом, рекомендувати ОСОБА_1 із дитиною пройти комплексне медичне обстеження;

- у зв`язку з тим, що малолітній ОСОБА_3 вже тривалий час проживає в с. Новосілка та відвідує там дошкільний заклад, зобов`язати ОСОБА_1 надати батькові ОСОБА_2 повну інформацію про проведені дитині щеплення та пройти із дитиною поточне медичне остеження;

Згідно висновку органу опіки та піклування Підгаєцької РДА про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо її малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 30 січня 2020 року, на засіданні комісії з питант захисту прав дитини Підгаєцької РДА 24 січня 2020 року, було вирішено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до її малолітнії дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У вказаному вище висновку зазначено, що причинами такої рекомендації є:

- невиконання усіх рекомендацій та зобов`язань комісії з питань захисту прав дитини Підгаєцької РДА від 10 червня 2019 року, за винятком оформлення пакету документів для отримання посвідчення багатодітної родини та їх подання для отримання державної соціальної допомоги;

- ОСОБА_1 часто залишає дітей на кілька днів вдома на свою матір, або брата;

- в сім`ї часто бувають скандали та сварки, що негативно впливає на психічний та фізичний розвиток дітей;

- з червня 2019 року по 30 січня 2020 року ОСОБА_1 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, в тому числі за ч.2 ст.184 КУпАП;

- за місцем проживання ОСОБА_1 із своїми дітьми, в кімнатах брудно і не чиста постіль, умови проживання дітей незадовільні;

- по місцю проживання характеризується негативно.

Щодо рекомендацій та зобов`язань визначених рішенням комісії з питань захисту прав дитини Підгаєцької РДА від 10 червня 2019 року №13, суд зазначає наступне:

- жоден орган, посадова, чи службова особа, не вправі зобов`язати будь-яку особу, в тому числі й ОСОБА_1 , звернутися з тим, чи іншим питанням до суду, оскільки особа має право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, але вона цього не зобов`язана робити;

- проведення поточного ремонту у будинку в якому проживає ОСОБА_1 з дітьми, потребує матеріальних затрат, тобто невиконання вказаних рекомендацій комісії ОСОБА_1 , пов`язано безпосередньо із її важким матеріальним становищем, а не умисним ухиленням від таких;

- будь-які медичні, консультативні висновки, рекомендації спеціалістів в галузі медицини щодо незадовільного стану здоров`я ОСОБА_5 та необхідності проведення йому комплексного медичного обстеження, в тому числі щодо проблем із опорно-руховим апаратом, матеріали справи не містять, при цьому члени комісії з питань захисту прав дитини Підгаєцької РДА, не є фахівцями в даній галузі;

- повна інформація про проведені дитині ОСОБА_3 щеплення для подальшого проходження із дитиною поточного медичного обстеження пов`язаного із відвідуванням дошкільного закладу, міститься в амбулаторній картці дитини, яка зберігається у медичному закладі і на прохання, чи вимогу батька дитини, або ж бабці, з якою за рішенням суду визначено, що має проживати ОСОБА_3 , вона б мала бути надана. Відмови медичного закладу у наданні такої інформації батькові, чи то бабці дитини, матеріали справи не містять, отже вказані особи жодним чином не позбавлені можливості самостійно отримати необхідну інформацію стосовно проведених щеплень ОСОБА_3 .

З наведеного слідує, що посилання комісії на невиконання ОСОБА_1 рекомендацій та зобов`язань комісії, які викладені у рішенні №13 від 10 червня 2019 року, як на одну із підстав, яка слугувала дачі рекомендації щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно її малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо інших причин такої рекомендації, то суд вважає за необхідне, зазначити наступне:

- залишення відповідачкою ОСОБА_1 своїх дітей вдома із своєю матір`ю, або ж братом, тобто під наглядом дорослих осіб, з тих чи інших причин, зокрема: перебування на роботі, похід у магазин за покупками і т.і., жодним чином не може свідчити про умисне ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на неї законом обов`язків щодо належного догляду, виховання та утримання дітей, при цьому якщо слідувати такій логіці, то жодна мати від народження дитини і до її повноліття не може залишити дитину на іншого повнолітнього члена сім`ї та відлучитись у своїх особистих чи сімейних справах;

- суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів, того, що часті скандали і сварки, які за твердженням служби у справах дітей, відбуваються у сім`ї ОСОБА_1 , негативно впливають на психічний та фізичний розвиток дітей. Зокрема, стосовно стану здоров`я дітей ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не надано жодних документів, які б свідчили зокрема про їх фізичний та психічний стан;

- із доданих до позовної заяви, на підтвердження викладених у ній обставин, копій постанов Підгаєцького районного суду, встановлено, що з червня 2019 року по січень 2020 року ОСОБА_1 двічі притягувалась до адміністративної відповідальності, передбаченої за ч.2 ст.184 КУпАП, при цьому як вбачається із запиту служби у справах дітей Підгаєцької РДА на видачу копій постанов суду стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.184 КУпАП, адресованого Підгаєцькому районному суду від 24 лютого 2020 року, такі копії були одержані головним спеціалістом служби у справах дітей лише 02 березня 2020 року.

Інформація стосовно складення протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , Підгаєцьким ВП БВП ГУНП в Тернопільській області була надана службі у справах дітей Підгаєцької РДА - 07 лютого 2020 року, а інформація Підгаєцького РС філії Державної установи "Центр пробації" щодо перебування на обліку ОСОБА_1 надана службі у справах дітей - 28 січня 2020 року.

Вищевикладене свідчить про те, що на момент проведення засідання комісії з питань захисту прав дитини Підгаєцької РДА, що мало місце 24 січня 2020 року, на якому вирішувалось питання щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно її малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , інформація про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у тому числі й передбаченої ч.2 ст.184 КУпАП, у комісії була відсутня, а тому лише посилання на таку обставину, як на одну із причин доцільності позбавити ОСОБА_1 батьківських прав стосовно її дітей, яка на той час нічим не була підтверджена, а базувалась лише на припущеннях, було передчасним та безпідставним;

- суд, вважає, що бруд та не чиста постіль за місцем проживання відповідачки ОСОБА_1 із своїми дітьми, що носить не систематичний характер, а також загальна фраза, що умови проживання дітей незадовільні, без зазначення конкретних таких умов, не можуть слугувати підставою для висновку, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей.

Положенням ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При прийнятті рішення у справі, суд не приймає до уваги інформацію Підгаєцького ВП БВП ГУНП в Тернопільській області від 03 червня 2020 року із доданими до неї фотографіями та копією акту обстеження житлово-побутових умов від 29 травня 2020 року, оскільки такі документи подані не сторонами у справі.

Крім того, Підгаєцьке ВП БВП ГУНП в Тернопільській області не є учасником даної справи.

Посилання представника служби у справах дітей на те, що при обстеженні матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 15 січня 2020 року, комісією було виявлено, що менша дитина ОСОБА_1 знаходилась на ліжку без матрацу, де було постелено куртку, при цьому вона була мокрою, спростовується самим актом обстеження від вказаного числа, де така обставина не відображена.

В судовому засіданні встановлено факт неналежного виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх обов`язків щодо виховання дитини ОСОБА_3 , який носить несистематичний характер та був зумовлений певними обставинами, зокрема перебування в неприязних відносинах з свекрухою ОСОБА_7 .

Відповідач ОСОБА_1 з вищенаведених обставин, а також через власну протиправну та недопустиму поведінку по відношенню до свого сина ОСОБА_3 , неналежно виконувала свої батьківські обов`язки, брала недостатню участь у вихованні сина, рідко відвідувала його, приділяла йому неналежну материнську турботу.

Суд, вважаючи таку поведінку відповідача ОСОБА_1 недопустимою, поряд з цим, бере до уваги те, що ОСОБА_1 бажає брати участь у вихованні і утриманні сина ОСОБА_3 .

В силу ч.ч.1, 2 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та має право на піклування батьків.

Виховання в сім`ї, відповідно до ч.1 ст.12 цього Закону, є першоосновою розвитку особистості дитини.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У п.п. 49-50 рішення у справі "Савіни проти України" (CASE OF SAVINY v. UKRAINE) за заявою №39948/06 Європейський суд з прав людини наголосив на такому: хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (дивіться, наприклад, справу "Ньяоре проти Франції" (Gnahore V.France), заява № 40031/98, п. 59, ECHR2000 - IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава - відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (дивіться, наприклад, справу "Скоццарі та Дж`юнта проти Італії" (Scozzari&Giuntav.ltaly), [GC], заяви №№ 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ2000 -VIII).

Судом не встановлено, а представником служби у справах дітей не надано достатньо переконливих та звужених аргументів на захист інтересів дітей відповідачки, які б свідчили про необхідність позбавлення її батьківських прав по відношення до своїх дітей, при цьому суд враховує, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дітей їх коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, якими не є ті обставини на які посилається представник служби у справах дітей.

Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (дивіться, mutatis mutandis, справу "Хазе проти Німеччини" (Haase V.Germany), № 11057/02, п. 99,ЄСПЛ2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я (дивіться справи Валлова і Валла проти Чеської Республіки (\Л/аІІоуа and Walla v.the Czech Republic), № 23848/04, п. 72, рішення від 26 жовтня 2006 року; і Гавелка та інші проти Чеської Республіки (НауеІка and Others v.the Czech Republic), № 23499/06, п. 57, рішення від 21 червня 2007 року). З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (дивіться, наприклад, справу К. А. проти Фінляндії (K.A.v.Finland), заява № 27751/95, п. 92, ЄСПЛ2003 - І). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (дивіться, наприклад, справу Мозер проти Австрії (Moser V.Austria), заява № 12643/02, п. 68, рішення від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі Валлова і Валла проти Чеської Республіки , пп. 73- 76, та у справі Гавелка та інші проти Чеської Республіки , п. 61).

Представником служби у справах дітей, суду, не подано доказів того, що при наданні висновків про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , було враховано низку необхідних чинників, наприклад, чи зазнавали б діти відповідачки, якщо їх залишать під її опікою, жорстокого поводження, чи страждали б вони через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, а також не було належним чином встановлено той факт, чи виправдовується встановлення державної опіки над дітьми станом їх фізичного або психічного здоров`я.

В судовому засіданні представником служби у справах дітей Підгаєцької РДА не доведено, а судом не встановлено, належних правових підстав за яких відповідач ОСОБА_1 могла б бути позбавлена батьківських прав по відношенню до своїх неповнолітніх дітей.

У п.п.16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Суд, зазначає, що ухилення батьків від виконання обов`язків має місце, якщо вони: не піклуються про розвиток дитини, не надають доступу до духовних цінностей та освіти;не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу.

Зазначені фактори можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків та свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява N 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки для батька (матері) та дитини (ст.166 СК України) і допускається тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, при цьому за встановлених обставин, суд переконаний, що поведінку відповідачки ОСОБА_1 по відношення до своїх дітей можливо змінити у кращу сторону.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Факт невизнання позову відповідачкою ОСОБА_1 свідчить про її інтерес до дітей, тож за обставин недоведеності свідомого нехтування батьківськими обов`язками відповідачкою ОСОБА_1 , із врахуванням того, що мати дітей проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Суд зауважує, що висновки органу опіки та піклування Підгаєцької РДА щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до її неповнолітніх дітей, не є обов`язковими для суду (ч.ч. 5,6 ст.19 СК України), а є доказами, що підлягають дослідженню та оцінці.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2019 року у справі №127/23281/18 та колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19.

За наведених вище обставин, враховуючи найкращі інтереси дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд, дійшов висновку, що причин, які б перешкоджали належному вихованню своїх дітей відповідачкою на даний час немає, у матеріалах справи відсутні об`єктивні і безсумнівні докази винної поведінки ОСОБА_1 та її свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно своїх дітей, а тому в задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до її неповнолітніх дітей, слід відмовити, попередивши ОСОБА_1 , про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, а також, що у разі протиправної поведінки стосовно своїх дітей, вона буде позбавлена батьківських прав відносно них.

В судовому засіданні сторонами підтверджено та визнано той факт, що відповідач ОСОБА_2 не є біологічним батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а тому позовні вимоги в частині позбавлення останнього батьківських прав по відношенню до дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і стягнення з відповідача на їх утримання аліментів, до задоволення не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 164, 165 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову служби у справах дітей Підгаєцької РДА в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительку с. Угринів Підгаєцького району Тернопільської області, про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а у випадку свідомого ухилення від виконання своїх обов`язків щодо їх виховання, вона буде позбавлена батьківських прав відносно них.

Покласти на орган опіки та піклування Підгаєцької РДА контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків по відношенню до своїх дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Підгаєцький районний суд Тернопільської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: служба у справах дітей Підгаєцької РДА, м. Підгайці вул. Шевченка, 39 Тернопільської області, код ЄДРПОУ 25886890.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель с. Новосілка Підгаєцького району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий: Р. О. Горуц