Постанова

від 15.10.2020 по справі 925/41/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2020 р. Справа№ 925/41/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Яковлєва М.Л.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 15.10.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.06.2019

у справі №925/41/19 (суддя Довгань К.І.)

за позовом керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Коробівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Звіроплемгосп "Еліта"

про стягнення 17548,32 грн та розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.06.2019 у справі №925/41/19 позов Золотоніської місцевої прокуратури залишено без розгляду, на підставі п.1 ч.1 ст.226 ГПК України.

Ухвалу мотивовано відсутністю правових підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки прокурор не довів того, що цей випадок є виключним для представництва прокуратурою інтересів держави; прокурором не зазначено в чому саме полягає неможливість Коробівської сільської ради (позивача), яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, звернутися з відповідним позовом; сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави та не є підставою для звернення із даним позовом до суду саме прокурором.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, заступник прокурора Черкаської області подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.06.2019 у справі №925/41/19 та направити справу для подальшого розгляду до місцевого господарського суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального та матеріального права, зокрема, положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 4, 7 53, 86 ГПК України; апелянт наголошує, що у позовній заяві прокурор обґрунтував підстави звернення з позовом у цій справі, а саме зазначив, що визначений компетентний орган протягом тривалого часу не здійснює захист інтересів держави, хоча має повноваження на звернення до суду (бездіяльність позивача з примусового стягнення заборгованості з орендної сплати, яка пов`язана з відсутністю у штатному розписі сільської ради посади юрисконсульта, юридичної служби, що унеможливлює, кваліфіковану підготовку та подання позовної заяви та відсутністю в місцевому бюджеті коштів для сплати судового збору, що підтверджується листами від 02.01.2019 №32-163-999вих19, від 26.03.2019 №32-163-1328вих19, стала підставою для звернення прокурора до суду); доведення прокурором нездійснення позивачем захисту інтересів держави свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності обґрунтування виключного випадку представництва прокуратурою інтересів держави.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.06.2019 у справі №925/41/19 та призначено розгляд апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційної інстанції 15.10.2020 представники сторін не з`явились, про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу від позивача до суду не надходило.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Також в матеріалах справи міститься конверт з копією ухвал суду апеляційної інстанції, яка надсилалась Товариству з обмеженою відповідальністю "Звіроплемгосп "Еліта" за адресою: 19773, Черкаська область, Золотоніський район, с. Кедина Гора, причиною повернення зазначено "адресат за зазначеною адресою не проживає".

Вказана адреса є адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Звіроплемгосп "Еліта" згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

Таким чином, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Північного апеляційного господарського суду у даній справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача, відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник прокуратури підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.06.2019 у справі №925/41/19 та направити справу для подальшого розгляду до місцевого господарського суду.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Керівник Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Коробівської сільської ради, звернувся із позовом до Господарського суду Черкаської області, в якому просив суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Звіроплемгосп "Еліта" орендну плату в сумі 13812,41 грн., 559,56 грн. пені, 675,84 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості та 2 500,51 грн інфляційних втрат, а всього 17548,32 гривні;

- розірвати договір оренди землі від 19.11.2009, укладений між Коробівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Звіроплемгосп "Еліта", зареєстрований у Золотоніському райвідділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.02.2010 за №041078400002.

У даній справі прокурор обґрунтував порушення інтересів держави тим, що Коробівською сільською радою тривалий час не ініціювалося питання щодо розірвання договору оренди та стягнення орендної плати; тобто, внаслідок несплати відповідачем орендної плати порушуються економічні інтереси держави в частині ненадходження коштів до бюджету сільської ради. Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави, невжиттям ним цивільно-правових заходів щодо оскарження договору та стягнення заборгованості з орендної плати.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов до висновку про залишення без розгляду позовної заяви прокурора на підставі п.1 ч.1 ст.226 ГПК України, посилаючись на можливість органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення та відповідно на відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

Колегія суддів звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, у якій наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Разом з тим, обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Апеляційним судом встановлено, що листом від 15.11.2018 №544 Коробівською сільською радою на виконання листа керівника Золотоніської місцевої прокуратури повідомлено, що земельні ділянки площею 7,9176 обліковуються у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Звіроплемгосп "Еліта" згідно договору оренди земельної ділянки від 19.11.2009; повідомлено, що відомості про наявність/відсутність заборгованості з орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою у сільській раді відсутні.

Також, 04.12.2018 Коробівська сільська рада листом №576 на виконання листа Золотоніської місцевої прокуратури від 03.12.2018 повідомила, що ТОВ "Звіроплемгосп "Еліта" використовує на підставі договору оренди від 19.11.2009 земельну ділянку 7,9176 га (рілля); договір оренди не розірваний. Крім того, зазначено, що Коробівською сільською радою заходи щодо стягнення заборгованості чи розірвання вищевказаного договору оренди в судовому порядку не вживалися.

28.12.2018 керівник Золотоніської місцевої прокуратури листом №25-29/6754вих.18 повідомив голову Коробівської сільської ради про те, що Золотоніською місцевою прокуратурою підготовлено позовну заяву до Господарського суду Черкаської області в інтересах Коробівської сільської ради про стягнення з ТОВ "Звіроплемгосп "Еліта" заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі від 19.11.2009.

Також прокурором зазначено, що позивач як орган місцевого самоврядування, що є стороною спірного договору, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, повинен бути обізнаний про те, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем з 2015 року безкоштовно і повинен був вживати заходи щодо стягнення заборгованості з плати за користування землею в судовому порядку, проте вказаний орган не здійснює захист інтересів держави. На підтвердження бездіяльності позивача прокурором під час розгляду справи в місцевому господарському суді надано листи, які скеровані до Коробівської сільської ради від 02.01.2019 №32-163-999вих19, від 26.03.2019 №32-163-1328вих19, в яких просив зазначити причини невжиття сільською радою заходів стосовно стягнення плати за користування землею в судовому порядку, та надано відповіді сільської ради на дані запити №110 від 07.03.2019, №149 від 27.03.2019, з яких вбачається, що у штатному розписі сільської ради відсутня посада юрисконсульта, юридична служба, що унеможливлює, кваліфіковану підготовку та подання позовної заяви, в місцевому бюджеті кошти на сплату судового збору не закладено, відповідний рахунок у Державній казначейській службі України для перерахування коштів на його сплату не відкрито.

Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, судом апеляційної інстанції встановлено, що зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Коробівською сільською радою, з якого вбачається, що компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом наявності заборгованості зі сплати орендної плати за договором, проте не здійснив самостійний захистит інтересів держави в суді.

Враховуючи наведене, колегія суддів не може погодитися з твердженням місцевого господарського суду про не доведення прокурором "нездійснення" позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки встановлені у справі та наведені прокурором обставини свідчать про тривалу бездіяльність уповноваженого органу щодо захисту інтересів держави.

З наведених мотивів суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи прокурора в апеляційній скарзі та констатує, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За таких обставин висновок місцевого господарського суду про відсутність у цьому випадку законних підстав для представництва інтересів держави прокурором є помилковим.

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.08.2020 у справі №914/1000/19.

Наведене вище свідчить про помилковість висновків місцевого господарського суду про відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави та відповідно повернення позовної заяви керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Коробівської сільської ради, що зумовлює необхідність скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду Київської області з направленням даної справи на розгляд до суду першої інстанції.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що помилковим є залишення без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України позову, поданого прокурором в особі компетентного органу в інтересах держави, через відсутність у прокурора як представника держави процесуальної дієздатності або через відсутність у нього підстав для звернення до суду, оскільки у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи; для цілей залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме в учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника. Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (ч.3 ст.271 ГПК України).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги заступника прокурора Черкаської області, скасування ухвали Господарського суду Черкаської області від 05.06.2019 у справі №925/41/19 з направленням даної справи на розгляд до суду першої інстанції.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 240, 255, 267 - 271, 275, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.06.2019 у справі №925/41/19 скасувати.

Матеріали справи №925/41/19 передати на розгляд суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 20.10.2020.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді М.Л. Яковлєв

Т.П. Козир