Рішення

від 15.10.2020 по справі 908/1873/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/145/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 Справа № 908/1873/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/1873/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" (72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 61)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оригинал" (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, буд. 73)

про стягнення 27 755,36 грн.

за участю представників:

від позивача: Вовк А.В., довіреність № 2734 від 13.10.2020

від відповідача: Осенєва І.О., паспорт № 002199241 від 15.08.2018, директор

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 19.08.2020, 06.10.2020 та 15.10.2020 здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - комплексу Акорд .

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. №1814 від 22.07.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оригинал" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 27465,74 грн., пені в сумі 133,03 грн., трьох процентів річних в сумі 109,14 грн. та інфляційних витрат в сумі 47,45 грн. за договором про закупівлю теплової енергії № 396 від 01.05.2019, що разом складає 27755,36 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 24.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1873/20, присвоєно справі номер провадження 12/145/20, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 19.08.2020 о 15:15.

17.08.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог за вих. № 2042 від 14.08.2020, в якій останній зазначає, що на розрахунковий рахунок ТОВ "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" надійшли грошові кошти у розмірі 1065,19 грн., а саме: за платіжним дорученням № 755 від 27.07.2020 - 1065,19 грн. (призначення платежу: за послуги з теплопостачання, згідно з дог. № 396 від 01.05.2019 рах. № 4032 від 31.05.2020 у т.ч. ПДВ 106,67 грн. Тобто відповідачем частково сплачено суму боргу за спожиту теплову енергію. Просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 26400,55 грн., пеню в сумі 133,03 грн., три проценти річних в сумі 109,14 грн. та інфляційні витрати в сумі 47,45 грн.

До вищевказаної заяви позивач надав докази її надіслання з додатками на адресу відповідача.

17.08.2020 на електронну адресу суду з електронним цифровим підписом від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог за вих. № 2042 від 14.08.2020.

Також 17.08.2020 на електронну адресу суду з електронним цифровим підписом та 20.08.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить розглянути справу без участі свого представника за наявними в матеріалах справи документами. При цьому в клопотанні повідомляє, що 31.07.2020 до ТОВ "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" від ТОВ Оригинал надійшов лист від 31.07.2020 № 21 про намір укласти мирову угоду, на вказаний лист ТОВ "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" 06.08.2020 за вих. № 1913 надано відповідь про те, що ТОВ "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" не вбачає за можливим та не має наміру укладати мирову угоду.

Ухвалою суду від 19.08.2020 відкладено розгляд справи на 06.10.2020 о 16:00.

05.10.2020 на електронну адресу суду з електронним цифровим підписом та 07.10.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання за вих. № 2632 від 05.10.2020, в якому останній просить розглянути справу без участі свого представника за наявними в матеріалах справи документами. При цьому повідомляє, що 30.09.2020 до ТОВ "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" від ТОВ Оригинал надійшов лист від 29.09.2020 № 27 про повторний намір укласти мирову угоду, на вказаний лист ТОВ "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" 02.10.2020 за вих. № 2629 надано відповідь про те, що підприємство не вбачає за можливим та не має наміру укладати мирову угоду.

Ухвалою суду від 06.10.2020 відкладений розгляд справи на 15.10.2020 о 14:45.

13.10.2020 на електронну адресу суду без електронного цифрового підпису надійшло клопотання відповідача, в якому останній просить долучити до матеріалів справи документ про часткову оплату заборгованості за спожиту теплову енергію квитанцію № 0.0.1866059825.1 від 12.10.2020 в сумі 800,00 грн.

В судове засідання 15.10.2020 з`явилися представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 15.10.2020 підтримав подану заяву про зменшення розміру позовних вимог. Разом з тим повідомив, що станом на 15.10.2020 борг відповідача складає 23101,65 грн. та просив стягнути з відповідача саме вказану суму боргу. При цьому надав суду з супровідним листом до справи докази часткових оплат боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.10.2020 усно просив надати розстрочку виконання рішення суду до 28.12.2020, посилаючись на фінансові труднощі підприємства.

Представник позивача проти клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення заперечив.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 5 ст. 46 ГПК України визначено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем до початку першого судового засідання у справі з наданням доказів її направлення з додатками на адресу відповідача, відтак суд приймає її до розгляду.

Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем в заяві про зменшення позовних вимог, з якої спір вирішується судом по суті, а саме: вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 26400,55 грн., пені в сумі 133,03 грн., трьох процентів річних в сумі 109,14 грн. та інфляційних витрат в сумі 47,45 грн.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги пояснення позивача, позицію відповідача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 01.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ", далі Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оригинал", далі Споживач, був укладений договір про закупівлю теплової енергії № 396, далі Договір, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого Постачальник зобов`язується постачати Споживачеві вчасно та відповідної якості теплову енергію, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати за теплову енергію за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором. Постачальник постачає (відпускає) Споживачу (субспоживачу) теплову енергію у вигляді гарячої води з 01.05.2019 з максимальним тепловим навантаженням 0,012400 Гкал/год., з них на опалення організації 0,012400 Гкал/год.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що плата за поставлену теплову енергію за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення.

Умовами п. 3.1. - 3.3. Договору сторони визначили, що розрахунковий період оплати за теплову енергію - є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно наданого Постачальником рахунку. Облік відпущеної теплової енергії проводиться за приладами обліку, встановленими на тепловому вводі Споживача (субспоживача). Прилади обліку пломбуються в установленому порядку. Щомісячно, не пізніше 30 числа Споживач надає показання приладів Постачальнику. При відсутності або знятті приладів обліку на ремонт та повірку, кількість відпущеної теплової енергії Споживачу (субспоживачу) розраховується Постачальником розрахунковим способом. У разі встановлення приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються втрати на дільницях тепломережі, що перебувають на балансі Споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку. Плата за поставлену теплову енергію вноситься Замовником на підставі платіжного документа в безготівковій формі документа на рахунок із спеціальним режимом використання - р/р № НОМЕР_1 у філії Запорізьке обласне управління АТ Ощадбанк м. Запоріжжя, МФО 313957 ЄДРПОУ 42461094.

Пунктом 5.1. Договору передбачений обов`язок Споживача оплачувати за поставлену теплову енергію в установлені договором строки.

Згідно із п. 13.1. Договору цей договір укладається на 1 рік і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Договір вважається щороку продовжений на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. Згідно ст. 631 ЦК України, умови даного договору застосовуються до відносин між Замовником і Учасником, які виникли до його укладання - тобто з 01.05.2019 року.

Докази розірвання сторонами укладеного Договору в матеріалах справи відсутні, відтак його умови є чинними станом на час розгляду даної справи судом.

Позивач в позові вказує, що в порушення умов Договору відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов`язання, а саме не здійснив в повному обсязі оплату за спожиту теплову енергію за період з травня 2019 по травень 2020, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 26400,55 грн.

Так, на виконання умов укладеного Договору позивачем були виписані відповідачу наступні рахунки-акти наданих послуг на загальну суму 28511,39 грн., а саме:

- рахунок-акт наданих послуг № 3238 від 31.05.2019 на суму 616,41 грн.;

- рахунок-акт наданих послуг № 4025 від 30.06.2019 на суму 616,41 грн.;

- рахунок-акт наданих послуг № 4806 за липень 2019 на суму 616,41 грн.;

- рахунок-акт наданих послуг № 5589 від 31.08.2019 на суму 616,41 грн.;

- рахунок-акт наданих послуг № 6375 від 30.09.2019 на суму 616,41 грн.;

- рахунок-акт наданих послуг № 7158 від 31.10.2019 на суму 635,86 грн.;

- рахунок-акт наданих послуг № 7942 від 30.11.2019 на суму 3767,74 грн.;

- рахунок-акт наданих послуг № 8814 від 31.12.2019 на суму 4296,35 грн.;

- рахунок-акт наданих послуг № 129 від 31.01.2020 на суму 6775,60 грн.;

- рахунок-акт наданих послуг № 1077 від 29.02.2020 на суму 4759,08 грн.;

- рахунок-акт наданих послуг № 2138 від 31.03.2020 на суму 3093,78 грн.;

- рахунок-акт наданих послуг № 3072 від 30.04.2020 на суму 1401,48 грн.;

- рахунок-акт наданих послуг № 4032 від 31.05.2020 на суму 699,45 грн.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідачем здійснювались часткові оплати боргу за поставлену теплову енергію за Договором на загальну суму 5409,74 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи а саме:

- платіжним доручення № 727 від 13.12.2019 на суму 405,65 грн.;

- платіжним дорученням № 751 від 09.06.2020 на суму 640,00 грн.;

- платіжним дорученням № 755 від 27.07.2020 на суму 1065,19 грн.;

- платіжним дорученням № 761 від 17.08.2020 на суму 799,45 грн.;

- меморіальним ордером № @2PL883026 від 29.09.2020 на суму 699,45 грн.;

- меморіальним ордером № @2PL129710 від 05.10.2020 на суму 1000,00 грн.;

- меморіальним ордером № @2PL753449 від 12.10.2020 на суму 800,00 грн.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з боку відповідача позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.06.2019 по 11.03.2020 в сумі 133,03 грн. на підставі п. 3.4. Договору. Так вказаним пунктом Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом, 0,01% від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, в зв`язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 21.06.2019 по 11.03.2020 в сумі 109,14 грн. та інфляційні витрати за період з вересня 2019 по січень 2020 в сумі 47,45 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб`єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005 року споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 12, 13, 14, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ від 09.11.2017 року передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

Умовами п. 3.1. Договору визначено, що платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно наданого Постачальником рахунку.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов укладеного Договору позивач виписав відповідачу рахунки-акти наданих послуг за період з травня 2019 по травень 2020 на загальну суму 28511,39 грн. При цьому на вказаних рахунках-актах містяться підписи відповідача.

Докази у справі свідчать про те, що відповідачем здійснювались часткові оплати боргу за поставлену теплову енергію за Договором на загальну суму 5409,74 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи а саме:

- платіжним доручення № 727 від 13.12.2019 на суму 405,65 грн.;

- платіжним дорученням № 751 від 09.06.2020 на суму 640,00 грн.;

- платіжним дорученням № 755 від 27.07.2020 на суму 1065,19 грн.;

- платіжним дорученням № 761 від 17.08.2020 на суму 799,45 грн.;

- меморіальним ордером № @2PL883026 від 29.09.2020 на суму 699,45 грн.;

- меморіальним ордером № @2PL129710 від 05.10.2020 на суму 1000,00 грн.;

- меморіальним ордером № @2PL753449 від 12.10.2020 на суму 800,00 грн.

Так, з урахуванням здійснених часткових оплат заборгованість за спожиту за Договором теплову енергію складає 23101,65 грн.

З матеріалів справи вбачається, що часткові оплати боргу за спожиту теплову енергію в період з 17.08.2020 по 12.10.2020 в загальній сумі 3298,90 грн. були здійснені відповідачем після звернення позивача з позовом до суду та після відкриття провадження у даній справі.

Безпосередньо в судовому засіданні 15.10.2020 представник позивача пояснив суду, що оплати, які здійснив відповідач в період з 17.08.2020 по 12.10.2020 були зараховані в погашення боргу, який є предметом розгляду даної справи.

Законодавець зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору (пункт 2 ч. 1 статті 231 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Оскільки відповідачем в період з 17.08.2020 по 12.10.2020 погашено суму заборгованості за вказаним Договором частково на суму 3298,90 грн., провадження у справі № 908/1873/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оригинал" щодо стягнення з останнього заборгованості в сумі 3298,90 грн. за договором про закупівлю теплової енергії № 396 від 01.05.2019 слід закрити за ознаками п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що зобов`язання відповідача з оплати за спожиту теплову енергію залишились невиконаними в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 23101,65 грн.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявними у справі доказами доведена наявність у відповідача перед позивачем непогашеної заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором в сумі 23101,65 грн., строк оплати якої настав.

Відповідач докази оплати в повному обсязі вказаної заборгованості станом на день розгляду даної справи судом не надав.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оригинал" про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 23101,65 грн.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання з оплати вартості спожитої теплової енергії залишились невиконаними належним чином та в повному обсязі з боку відповідача.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати вартості спожитої теплової енергії за період з 21.06.2019 по 11.03.2020 в сумі 133,03 грн. на підставі п. 3.4. Договору.

Дослідивши розрахунок пені позивача суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем були допущені помилки при визначенні початку періоду прострочення, а саме не врахував, що строки оплати теплової енергії припадають на вихідні дні - 20.07.2019, 20.10.2019. Разом з тим позивачем всупереч приписів ч. 6 ст. 232 ГК України пеня нарахована більше ніж за 6 місяців.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Оскільки умовами укладеного між сторонами Договору не передбачена більша тривалість періоду нарахування пені, ніж зазначено в ч. 6 ст. 232 ГК України, відтак суд дійшов висновку здійснити перерахунок пені.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені за допомогою програми "Законодавство".

Пеня розрахована наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком-актом наданих послуг № 3238 від 31.05.2019, строк оплати якої настав 20.06.2019, прострочка виникла з 21.06.2019, шестимісячний термін нарахування пені спливає 21.12.2019

- за період з 21.06.2019 по 21.12.2019 (184 дні прострочення) від суми боргу 616,41 грн. пеня (0,01 %) складає 11,34 грн.;

2) на заборгованість за рахунком-актом наданих послуг № 4025 від 30.06.2019, строк оплати за яким настав 20.07.2019, втім це вихідний день, в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 22.07.2019, прострочка виникла з 23.07.2019, шестимісячний термін нарахування пені спливає 23.01.2020

- за період з 23.07.2019 по 23.01.2020 (185 днів прострочення) від суми боргу 616,41 грн. пеня (0,01 %) складає 11,40 грн.;

3) на заборгованість за рахунком-актом наданих послуг № 4806 за липень 2019, строк оплати якої настав 20.08.2019, прострочка виникла з 21.08.2019, шестимісячний термін нарахування пені спливає 21.02.2020

- за період з 21.08.2019 по 21.02.2020 (185 днів прострочення) від суми боргу 616,41 грн. пеня (0,01 %) складає 11,40 грн.;

4) на заборгованість за рахунком-актом наданих послуг № 5589 від 31.08.2019, строк оплати якої настав 20.09.2019, прострочка виникла з 21.09.2019

- за період з 21.09.2019 по 11.03.2020 (173 дні прострочення) від суми боргу 616,41 грн. пеня (0,01 %) складає 10,66 грн.;

5) на заборгованість за рахунком-актом наданих послуг № 6375 від 30.09.2019, строк оплати якої настав 20.10.2019, втім це вихідний день, в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 21.10.2019, прострочка виникла з 22.10.2019

- за період з 22.10.2019 по 11.03.2020 (142 дні прострочення) від суми боргу 616,41 грн. пеня (0,01 %) складає 8,75 грн.;

6) на заборгованість за рахунком-актом наданих послуг № 7158 від 31.10.2019, строк оплати якої настав 20.11.2019, прострочка виникла з 21.11.2019

- за період з 21.11.2019 по 11.03.2020 (112 днів прострочення) від суми боргу 635,86 грн. пеня (0,01 %) складає 7,12 грн.;

7) на заборгованість за рахунком-актом наданих послуг № 7942 від 30.11.2019, строк оплати якої настав 20.12.2019, прострочка виникла з 21.12.2019, враховуючи часткову оплату 13.12.2019 на суму 405,65 грн.

- за період з 21.12.2019 по 11.03.2020 (82 дні прострочення) від залишку боргу 3362,09 грн. пеня (0,01 %) складає 27,57 грн.;

8) на заборгованість за рахунком-актом наданих послуг № 8814 від 31.12.2019, строк оплати якої настав 20.01.2020, прострочка виникла з 21.01.2020

- за період з 21.01.2020 по 11.03.2020 (51 день прострочення) від суми боргу 4296,35 грн. пеня (0,01 %) складає 21,91 грн.;

9) на заборгованість за рахунком-актом наданих послуг № 129 від 31.01.2020, строк оплати якої настав 20.02.2020, прострочка виникла з 21.02.2020

- за період з 21.02.2020 по 11.03.2020 (20 днів прострочення) від суми боргу 6775,60 грн. пеня (0,01 %) складає 13,55 грн.

Так, за розрахунком суду загальний розмір пені складає 123,70 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оригинал" пені підлягають задоволенню частково в сумі 123,70 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором нарахував відповідачу три проценти річних за загальний період з 21.06.2019 по 11.03.2020 в сумі 109,14 грн. та інфляційні витрати за загальний період з вересня 2019 по січень 2020 в сумі 47,45 грн.

Дослідивши розрахунок трьох відсотків річних, здійснений позивачем, суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем були допущені помилки при визначенні початку періоду прострочення при нарахуванні відсотків за рахунками-актами № 4025 від 30.06.2019 та № 6375 від 30.09.2019, а саме не враховано, що строки оплати теплової енергії припадають на вихідні дні - 20.07.2019 та 20.10.2019.

Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок трьох процентів річних за вказаними рахунками-актами за допомогою програми "Законодавство".

Три проценти річних розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком-актом наданих послуг № 4025 від 30.06.2019, строк оплати за яким настав 20.07.2019, втім це вихідний день, в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 22.07.2019, прострочка виникла з 23.07.2019

- за період з 23.07.2019 по 11.03.2020 (233 дні прострочення) від суми боргу 616,41 грн. три проценти річних складають 11,80 грн.;

2) на заборгованість за рахунком-актом наданих послуг № 6375 від 30.09.2019, строк оплати якої настав 20.10.2019, втім це вихідний день, в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 21.10.2019, прострочка виникла з 22.10.2019

- за період з 22.10.2019 по 11.03.2020 (142 дні прострочення) від суми боргу 616,41 грн. три проценти річних складають 7,18 грн.

Розрахунок трьох процентів річних за рахунками-актами наданих послуг № 3238 від 31.05.2019, № 4806, № 5589 від 31.08.2019, № 7158 від 31.10.2019, № 7942 від 30.11.2019, № 8814 від 31.12.2019 та № 129 від 31.01.2020 здійснений позивачем у відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, з урахуванням викладеного за розрахунком суду загальний розмір трьох процентів річних складає 109,01 грн.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем спожитої теплової енергії за Договором, а наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за загальний період з вересня 2019 по січень 2020 здійснений у відповідності з приписами ст. 625 ЦК України, проте позивачем невірно визначений загальний розмір нарахованих інфляційних витрат, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 47,41 грн.

Стосовно усного клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення в даній справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Судом враховано, що підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.

Отже, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно із п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Заявивши в судовому засіданні 15.10.2020 усне клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду строком до 28.12.2020 представник відповідача посилається на фінансові труднощі підприємства, однак будь-яких доказів на підтвердження обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в тому числі складного фінансового стану (зокрема баланс, звіт про фінансові результати за останній період) останній суду не надав.

Крім того, представник відповідача не обґрунтував необхідність надання йому розстрочки виконання рішення суду саме строком до 28.12.2020.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду.

Судовий збір в сумі 259,81 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/1873/20 в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3298,90 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Витрати зі сплати судового збору в сумі 1841,45 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оригинал" відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Витрати зі сплати судового збору в розмірі 0,74 грн. покладаються на позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" згідно із п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.10.2020, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Провадження у справі № 908/1873/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оригинал" в частині вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 3298,90 грн. закрити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оригинал" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оригинал", 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, буд. 73, ідентифікаційний код 20474639, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ", 72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 61, ідентифікаційний код 42461094, заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 23101 (двадцять три тисячі сто одна) грн. 65 коп., пеню в сумі 123 (сто двадцять три) грн. 70 коп., три проценти річних в сумі 109 (сто дев`ять) грн. 01 коп., інфляційні витрати в сумі 47 (сорок сім) грн. 41 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) грн. 45 коп., видавши наказ.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оригинал" відмовити.

5. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 0,74 грн. покладаються на позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" згідно із п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

6. Судовий збір в сумі 259,81 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/1873/20 в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3298,90 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Повне рішення складено - 20.10.2020 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.