Ухвала

від 13.10.2020 по справі 758/14226/16-ц

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.10.2020Справа № 758/14226/16-ц

За позовом ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ "ІНВЕСТ"

за участю Українського консорціуму "ЕКОСОРБ" в особі ліквідатора арбітражного

керуючого Ковалко Г.І., публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Міністерства оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7

про визнання правочину недійсним в межах справи № 910/18384/15

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від заявника Панчишин А.В. - адвокат,

від відповідача Сіленко А.М. - керівник, Заворотнюк М.С. - адвокат.

В судовому засіданні приймали участь: Ковалко Г.І. - ліквідатор Українського консорціуму "Екосорб", Карпінський С.В. - предст. за дов. АТ "Ощадбанк", Матвіюк М.А. - предст. Міністерства оборони України.

Присутній: Суічмезов Р.В. - предст. за дов. ПАТ "Альфа-Банк"

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.03.2020 передано справу № 758/14226/16-ц про визнання правочину недійсним за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/18384/15 про банкрутство Українського консорціуму "Екосорб" (ідентифікаційний код 02023732).

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва призначено автоматичний розподіл справи, в результаті якого справу № 758/14226/16-ц передано для розгляду судді Паську М.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 прийнято до розгляду справу та призначено підготовче засідання на 28.05.2020.

28.05.2020 від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи.

28.05.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

28.05.2020 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 відкладено підготовче засідання на 16.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 залучено Міністерство оборони України до участі у справі та відкладено підготовче засідання на 14.07.2020.

14.07.2020 суд намісці ухвалив відкласти розгляд справи на 06.08.2020.

14.07.2020-03.08.2020 від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надійшли клопотання про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 залучено до участі у справі № 758/14226/16-ц ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 17.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 відкладено розгляд спарви на 29.09.2020.

24.09.2020 від ОСОБА_4 надійшло клопотання про зобов`язання позивача та відповідача надіслати на адресу третьої особи позовної заяви та відзиву, яке відхилено судом в судовому засіданні 29.09.2020.

25.09.2020 від ОСОБА_3 надійшло клопотання про зобов`язання позивача направити на адресу третьої особи позовної заяви з додатками до неї, яке відхилено судом в судовому засіданні 29.09.2020.

29.09.2020 від ОСОБА_9 надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача, яке відхилено судом в судовому засіданні 29.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.10.2020.

У судовому засіданні розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В поданій позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним Договір про заміну замовника будівництва передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013 (далі - договір), який укладено між Українським консорціумом "Екосорб" (ідентифікаційний код 02023732) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПГ ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 37974535).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що укладений договір не був посвідчений нотаріально, передбачає умови повного розпорядження та можливості обтяження об`єкта будівництва, а також не був узгоджений з позивачем.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про неможливість її задоволення, у зв`язку з її не обґрунтованістю та просив суд відмовити в її задоволенні та застосувати строк позовної давності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Як вже було зазначено вище, оспорюваний договір будо укладено 23.08.2013, а позовна заява була подана позивачем лише в листопаді 2016 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач дізнався про наявність оспорюваного договору лише після закінчення будівництва житлового будинку, що підтверджується сертифікатом готовності від 15.09.2015, а відтак трирічний строк позовної давності не є пропущеним.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Також, суд звертає увагу на те, що позивач не є стороною в договорі та не зазначає, яким чином даний договір порушує його права та інтереси.

Верховний суд в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) дійшов наступних висновків: "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.".

Крім того, рішенням Київського апеляційного господарського суду по справі № 910/18384/15 від 19.10.2016 року було встановлено, що ОСОБА_1 реалізував свої майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та не має жодних вимог чи претензій до УК "Екосорб".

Згідно із ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, позивач припускає, що договір є договором дарування, однак, на думку суду, це твердження є необгрунтованим, у зв`язку з наступним.

Частиною 1 ст. 717 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Як вбачається з оспорюваного договору, одна сторона приймає на себе зобов`язання перед третіми особами щодо організації будівництва житлового будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 717 Цивільного кодексу України договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Таким чином, договір про зміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013р. у розумінні ч. 2 ст. 717 Цивільного кодексу України не може розглядатися як договір дарування.

Щодо нотаріального посвідчення та надання згоди Позивача на укладення Договору, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

При цьому, нотаріальне посвідчення правочинів (договорів) є обов`язковим лише у передбачених законом випадках або коли сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору (ч. 4 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Також, у чинному законодавстві України відсутня вимога щодо обов`язкового нотаріального посвідчення даного роду договору про зміну замовника будівництва об`єкту містобудування.

Крім того, ні Договором купівлі-продажу цінних паперів № Д/27.2/071224-170 від 24.12.2007, ні Договором № 36-262-ЧК бронювання об`єкта нерухомого майна від 24.12.2007 не передбачено обов`язкової згоди Покупця цінних паперів/Власника облігацій щодо зміни замовника будівництва об`єкту містобудування.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судовій збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову повністю.

2.Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та строк визначені розділом ІV ГПК України.

Суддя М.В. Пасько

Повний текст ухвали складено 21.10.2020.