Рішення

від 21.10.2020 по справі 910/7136/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2020Справа № 910/7136/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мет-Старт" (01001, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2

про стягнення 539 758,51 грн

за участю представників

від позивача: Хитрова Л.В.

від відповідачів: не з`явились

У судовому засіданні 21.10.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мет-Старт", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про 539 758,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання ТОВ "Компанія Мет-Старт" (надалі- відповідач-1) умов договору №NKVKLON06711 від 08.12.2015, у останнього виникла заборгованість у розмірі 539 758,51 грн, яку позивач просить солідарно стягнути з відповідача-1, а також ОСОБА_1 (надалі- відповідач-2) та ОСОБА_2 (надалі- відповідач-3), які є поручителями відповідача-1 за договорами поруки №NKVKLON06711/DP2 від 08.12.2015, №NKVKLON06711/DP1 від 08.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 суд звертався до Відділу реєстрації громадян управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

23.06.2020 у відповідь на вищевказаний запит надійшов лист Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради №19.03.03-11/2927/20 від 04.06.2020, у якому останній повідомив, що із наведених у запиті даних неможливо ідентифікувати фізичних осіб у Реєстрі для надання запитуваної інформації. З огляду на викладене, Департамент просить суд конкретизувати відомості про осіб для їх ідентифікації (дата народження).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 суд повторно звернувся до Відділу реєстрації громадян управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

21.07.2020 у відповідь на зазначений запит Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради повідомив про те, що станом на 08.07.2020, за відомостями Реєстру територіальної громади міста Миколаєва, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо місця проживання ОСОБА_2 інформація відсутня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/7136/20 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 02.09.2020.

У судовому засіданні 02.09.2020, за участі позивача, суд відклав підготовче засідання на 23.09.2020.

У судовому засіданні 23.09.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче засідання на призначити розгляд справи по суті на 21.10.2020.

У судове засідання, призначене на 21.10.2020, з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляли, про причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином листами, які були повернуті на адресу суду у зв`язку з відсутністю (вибуттям) адресата.

Оскільки за наслідками звернення суду до Відділу реєстрації громадян управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради було отримано інформацію щодо відсутності даних стосовно місця проживання ОСОБА_2 , виклик останнього у справі здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачами не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачами листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "адресат відсутній" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідачів щодо їх належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

08 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (надалі- банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Мет-Старт" (надалі- позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір №NKVKLON06711 (надалі- кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Ліміт цього кредитного договору: 1 341 785.24 (один мільйон триста сорок одна тисяча сімсот вісімдесят п`ять) гривень 24 копійки, у тому числі: у розмірі 1 276 905.94 (один мільйон двісті сімдесят шість тисяч дев`ятсот п`ять) гривень 94 копійки на реструктуризацію заборгованості за договором про надання банківських послуг (Розділ 3 Умов та правил надання Банківських послуг) № 39215746 (кредит на гарантований платіж), укладеним між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ MET-СТАРТ", код ЄДРПОУ 39215746, у розмірі 34.00 (тридцять чотири) гривні 00 копійок для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна, шляхом перерахування за реквізитами зазначеними з п 2.1.1 цього договору у розмірі 64 845,30 грн на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.13, 2.3.13, 5.8 цього Договору.

Термін повернення кредиту встановлений згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до договору) (п. А.3 договору).

Відповідно до п. А.5 договору зобов`язання позичальника забезпечуються: Договором застави №NKVKLON06711/DZ (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 08.12.2015 року, Договором поруки N5K3VKLOF4553/DP1 від 08.12.2015 року, Договором поруки №K3VKLOF4553/DP2 від 08.12.2015 року, Договором поруки № N5K3VKLOF4553/DP3 від 08.12.2015 року. Позичальник з Договором застави №NKVKLON06711/DZ (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 08.12.2015 року, Договором поруки №K3VKLOF4553/DP1 від 08.12.2015 року, Договором поруки №K3VKlOF4553/DP2 від 08.12.2015 року, Договором поруки №K3VKLOF4S53/DP3 від 08.12.2015 року ознайомлений.

08 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки № NKVKLON06711/DP2 (далі - Договір поруки-1), предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань Відповідача-1, які випливають з договору (п. 1.1 договору поруки-1).

Цією ж датою між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_2 (далі - Відповідач-3, поручитель-2) було укладено договір поруки № NKVKLON06711/DPI (далі - Договір поруки-2), предметом якого є надання поруки Відповідачем-3 за виконання зобов`язань Відповідача-1, які випливають з договору (п. 1.1. Договору поруки-2).

Відповідно до п. 1.2 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагородо, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майно, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.5 договорів поруки визначено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 2.1.2 договорів поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь, передбаченого п. 1.1 цього Договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду із вимогою виконати взяті на себе зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Як зазначає позивач, на підставі укладеного кредитного договору, 08.12.2015 позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 1 276 905,94 грн на реструктуризацію заборгованості за договором про надання банківських послуг № 39215746, а також 34,00 грн для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна та 64 845,30 грн на сплату судових витрат, що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача-1.

Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що відповідач-1 свої зобов`язання за договором виконував неналежним чином, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 539 758,51 грн, яку позивач просить солідарно стягнути з відповідача-1, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є поручителями відповідача-1 за договорами поруки №NKVKLON06711/DP2 від 08.12.2015, №NKVKLON06711/DP1 від 08.12.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги кредитний договір №NKVKLON06711 від 08.12.2015 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін договору взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Матеріалами справи (випискою з рахунку відповідача) підтверджується належне виконання позивачем свого обов`язку за договором щодо надання позичальнику кредитних коштів на загальну суму 1 341 785,24 грн, внаслідок чого у відповідача-1 виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

В силу положень ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України, умови п. А3 кредитного договору та графіка зменшення поточного ліміту, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по поверненню кредиту, станом на момент звернення позивача з даним позовом, настав.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково виконував свої зобов`язання щодо сплати обов`язкових платежів за кредитом, що підтверджується банківською випискою з рахунку позичальника за період з 08.12.2015 по 11.01.2020.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, доказів повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов`язань не навів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 11.01.2020 у останнього існує заборгованість за кредитом у розмірі 539 758,51 грн, яка підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та підлягає стягненню на користь позивача.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 08.12.2015 між позивачем та ОСОБА_1 , а також між позивачем та ОСОБА_2 були укладені договори поруки №NKVKLON06711/DP2 від 08.12.2015 та №NKVKLON06711/DP1 від 08.12.2015 відповідно.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на вищенаведене, оскільки між позивачем, відповідачем-2 та відповідачем-3 були укладені договори поруки, поручителі зобов`язались відповідати перед банком за зобов`язання позичальника в разі порушення останнім зобов`язань за договором.

Таким чином, оскільки факт порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором встановлений судом, а розмір заборгованості позичальника доведений суду первинними документами, вимоги банку до боржника та поручителів є обґрунтованими.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів, та враховуючи, що відповідачами не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та договорами поруки, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 539 758,51 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

При цьому, згідно з абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст. 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мет-Старт" (01001, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, ідентифікаційний код 39215746), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) заборгованість у розмірі 539 758 (п`ятсот тридцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн 51 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мет-Старт" (01001, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, ідентифікаційний код 39215746) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 698 (дві тисячі шістсот дев`яносто вісім) грн 79 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 698 (дві тисячі шістсот дев`яносто вісім) грн 79 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 698 (дві тисячі шістсот дев`яносто вісім) грн 79 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.10.2020

Суддя Л. Г. Пукшин