Рішення від 20.10.2020 по справі 910/404/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.10.2020Справа № 910/404/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (м. Київ)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

про стягнення 4.864,24 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 4.864,24 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вантаж відповідачем доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, що є підставою покладення на відповідача штрафу за несвоєчасну доставку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.20. відкрито провадження у справі № 910/404/20, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

05.02.20. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.20. постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.04.20.; зобов`язано відповідача у строк 2 дні з дня отримання даної ухвали направити на адресу позивача копію відзиву № НЮ-189 від 30.01.20., належні докази направлення негайно подати до суду.

Представники сторін в судове засідання 07.04.20. не з`явились, позивачем подано клопотання про відкладення підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.20. відкладено підготовче засідання на 12.05.20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.20. повернуто без розгляду відповідачу відзив.

Позивач в судове засідання 12.05.20. не з`явився, однак, 08.05.20. подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач в судове засідання 12.05.20. не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.20. закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/404/20 до судового розгляду по суті на 09.06.20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.20. залишено без розгляду та повернуто відповідачу клопотання № б/н від 14.04.20. про долучення доказів та додані до нього докази.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.20. про повернення без розгляду відзиву відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.20. зупинено провадження по справі № 910/404/20 до перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 13.04.20. у справі № 910/404/20 про повернення без розгляду відзиву відповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.20. повернуто без розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 року у справі № 910/404/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.20. поновлено провадження у справі № 910/404/20 та призначено судове засідання по розгляду справи по суті на 04.08.20.

27.07.20. до Господарського суду міста Києва надійшов запит Північного апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи № 910/404/20 для подальшого скерування разом з касаційною скаргою відповідача до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.20. зупинено провадження по справі № 910/404/20 до перегляду в касаційному порядку ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.06.20. у справі № 910/404/20.

03.08.20. відповідачем подано клопотання про зупинення провадження в даній справі до перегляду Верховним Судом ухвали від 13.04.20., 23.06.20. в даній справі в порядку касаційного провадження. Означене клопотання залишено судом без задоволення з підстав того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.20. вже зупинено провадження в даній справі.

03.08.20. відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Постановою Верховного Суду від 14.09.20. ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.06.20. у справі № 910/404/20 залишено без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця в особі регіональної філії "Львівська залізниця" - без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.20. поновлено провадження по справі та призначено судове засідання по розгляду справи по суті на 20.10.20.

Вказану ухвалу отримано позивачем 06.10.20. (рекомендоване повідомлення про вручення № 0105475033457), відповідачем 05.10.20. (рекомендоване повідомлення про вручення № 0105475033481), отже сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду справи № 910/404/20 по суті.

Позивач в судове засідання 20.10.20. явку свого повноважного представника не забезпечив.

Відповідач в судове засідання 20.10.20. явку свого повноважного представника не забезпечив.

Наразі, враховуючи викладені вище обставини та факт завчасного повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду справи № 910/404/20 по суті, суд дійшов висновку, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.10.20.

20.10.20. суд в нарадчій кімнаті склав та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.02.18. року між позивачем (Замовник) та відповідачем (Перевізник) було укладено Договір № 07153/ПЗ-2018 (далі - Договір), предметом якого згідно з пунктом 1.1. є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до пункту 1.2. Договору поняття перевезення вживається у такому значені - послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов`язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначити та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформляється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 317 від 26.03.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажі, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 873 від 09.12.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно.

Поняттям послуги пов`язані з організацією перевезення вантажів вживається у значені - послуги, що надається Перевізником Замовнику, у тому числі на підставі окремої заявки з переліку, погодженого Сторонами у Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до пункту 1.3. Договору надання послуг за цим Договором підтверджується залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Згідно з п. 8.1. Договору сторони домовились про використання електронного документообігу.

За умовами п. 8.5.1. Договору Замовник формує електронний перевізний документ (далі - ЕПД) та передає їх Перевізнику через АС Клієнт - УЗ не пізніше часу пред`явлення вантажу для приймально-здавальних операцій відповідно до режиму роботи товарної контори станції.

Відповідно до пункту 8.5.4. Договору підтвердження приймання вантажу до перевезення за ЕПД проводиться шляхом проставляння в ЕПД дати приймання вантажу до перевезення та накладання ЕЦП. На вимогу Замовника Перевізник засвідчує дату приймання вантажу до перевезення шляхом проставляння календарного штемпелю в роздрукованій копії ЕПД. Друк паперової копії ЕПД накладної виконується замовником або на його вимогу Перевізником.

У пункті 12.1. Договору сторонами погоджено, що Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання Замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення Замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.18. до 31.12.18. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей Договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього Договору.

Позивач зазначає, що відповідач припустив прострочення строку доставки вантажу, що є порушенням зобов`язання, у зв`язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Положеннями статті 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Частиною першою статті 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до частини 1 статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Згідно із статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).

Відповідно до статті 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно із статтею 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Абзацами першим, другим і п`ятим статті 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1. і 1.2. Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. пункту 1.1 Правил у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Пунктом 2.1. Правил передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць".

Згідно з пунктом 2.4. Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до пункту 2.10. Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

За приписами частини 2 статті 313 Господарського кодексу України розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною першою статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Згідно із частини 1 статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Відповідно до частини 2 статті 116 Статуту зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.12. нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно з пунктом 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

29.06.19. відповідачем згідно перевізних документів № 40182222, № 40182313, № 40182321 та № 40182388 прийнято до перевезення по станції Чорноморська (для ТІС) Одеської залізниці вантаж - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Сокаль Львівської залізниці. Одержувач - позивач.

09.07.19. вантаж за вказаними перевізними документами переадресовано на станцію Городенка-Завод Львівської залізниці.

З урахуванням викладеного вище граничний термін доставки вантажу по перевізним документам № 40182222, № 40182313, № 40182321 та № 40182388 з урахуванням переадресування 08.07.19.

Відповідачем вантаж по вказаним перевізним документам доставлено 12.07.19., чим допущено прострочення доставки на 3 діб.

Згідно графи 49 вказаних перевізних документів про прибуття вантажу позивача повідомлено 12.07.19. о 01:30 год.

Позивачем 12.07.19. о 16 год. 22 хв. здійснено розкредитування вказаних перевізних документів, що підтверджується графою 53 відповідно, та цього ж дня вантаж вивезено із станції.

15.07.19. на адресу відповідача позивачем направлено претензію № 1507-276 про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 4.864,24 грн.

Листом від 19.09.19. № МЮЗ-603-606,615-619/Прс.-19 відповідачем вказану претензію залишено без задоволення з огляду на зайнятість вантажного фронту.

Означене не є підставою для відмови у виплаті штрафу з наступних підстав.

Пунктом 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Крім того, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

У п. 2.9 чітко визначено, що строк подовжується якщо буде доведено, що затримка виникла з вини відправника або одержувача, або не з вини залізниці.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідач не надав до матеріалів справи жодного доказу, яким було б підтверджено, що за спірними накладними відправником або одержувачем було допущено порушення, яке призвело до затримки доставки вантажу, або відсутня вина залізниці.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених позивачем підстав для задоволення позову.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку суми штрафу, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

На підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 5.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд встановив викладене далі.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До стягнення позивачем за рахунок відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу на підставі Договору про надання правової допомоги від 06.02.19. № 81-02, акту № 81-02/18 від 03.01.20. виконаних робіт (наданих послуг), рахунку а оплату № 81-02/18 від 03.01.20., платіжного доручення № 299 від 03.01.20., якими визначено, що вартість наданої правової допомоги складає 5.000,00 грн.

Ураховуючи принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката, а також часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги обґрунтованість та розумність розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, врахувавши доказове наповнення матеріалів справи та підстави, якими обґрунтовано клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та подання до вказаного клопотання взагалі не завірених ксерокопій документів, які не приймаються судом, суд дійшов висновку, що стягнення заявленої суми відповідає критерію розумності, справедливості та співмірності, з огляду на що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5.000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, б. 32, літ. А, 3-й поверх; ідентифікаційний код 41564379) 4.864 (чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн 24 коп. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, б. 32, літ. А, 3-й поверх; ідентифікаційний код 41564379) 5.000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 22.10.20.

Суддя Т.М. Ващенко