Рішення

від 22.10.2020 по справі 911/2395/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2395/20

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амако Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Украгросклад про стягнення 58164,64 грн. без повідомлення (виклику) учасників справи

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Амако Україна (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Украгросклад (далі - відповідач) про стягнення 58164,64 грн., з яких 40553,96 грн. основний борг, 1063,92 грн. інфляційні втрати, 11095,74 грн. плата за користування товарним кредитом, 5451,02 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу від 28.02.2019 № 15070/355328 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по переліченим в позовній заяві видатковим накладним у строк визначений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2020 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 15.09.2020 для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 25.09.2020 та встановлено відповідачу строк до 02.10.2020 для подачі заперечення на відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу від 28.02.2019 № 15070/355328 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по переліченим в позовній заяві видатковим накладним у строк визначений договором, контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, плати за користування товарним кредитом, пені.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 ГПК України, шляхом направлення на адреси їх місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу від 28.02.2019 № 15070/355328 (далі - договір) відповідно до умов якого, постачальник - позивач зобов`язався протягом дії даного договору поставляти покупцю - відповідачу запасні частини для сільськогосподарської та будівельної техніки та обладнання, комерційних автомобілів, причепів, автохімію, мастила (оливи), покришки, супутні товари для вищезазначеної техніки (далі - товар) за його замовленнями окремими партіями, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних або додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язався приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору на протязі його дії.

Загальна сума договору складає загальну вартість поставленого покупцю товару за весь період дії даного договору у відповідності з видатковими накладними та наряд-замовленнями (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 4.1 договору ціни товару вважаються остаточно погодженими сторонами у видатковій накладній на момент поставки товару.

Відповідно до п. 5.1 договору покупець зобов`язаний здійснити оплату товару на умовах 100% передплати за замовлену партію товару згідно рахунка постачальника. Рахунок підлягає оплаті протягом 3 банківських днів з дати його виставлення (п. 5.1.1 договору).

При проведенні поставки з відстроченням оплати, про що сторони укладають додаток до цього договору, покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару після поставки в строк зазначений у відповідному додатку до цього договору (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.4 договору розрахунок проводиться шляхом перерахування суми вартості товару в безготівковому порядку в гривнях на поточний розрахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.6 договору факт поставки товару засвідчується видатковою накладною.

Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно. Якщо за десять днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не повідомить іншу сторону рекомендованим листом про розірвання договору, строк дії даного договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно.

Додатком від 10.06.2019 № 1 до договору сторони домовились про виконання договору у частині постачання товару згідно з п. 1.1 договору за наступною схемою:

п. 1.1 в межах терміну дії цього додатку постачальник поставляє покупцю запасні частини, автохімію, мастила (оливи), шини, супутні товари тощо (далі - товар). Поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад постачальника: Київська обл., с. Проліски, вул. Броварська, 2), згідно Інкотермс 2010 року.

п. 1.3 товар, в межах дії цього додатку до договору, постачається на умовах відстрочки платежу і товарного кредиту (у випадках, визначених цим додатком). Покупець зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого товару згідно із договором та цим додатком протягом 30 календарних днів з дня отримання відповідного товару.

п. 2 цей додаток вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків між сторонами - до повного взаєморозрахунку сторін. Якщо за десять днів до закінчення строку дії даного додатку жодна зі сторін не повідомить іншу сторону рекомендованим листом про розірвання додатку, строк дії даного додатку вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно. В будь якому випадку, оплата за отриманий товар має бути здійснена покупцем в повному обсязі до 30 листопада поточного року в якому товар був отриманий покупцем. У разі отримання товару в період з 01 по 31 грудня, оплата за отриманий товар повинна бути здійснена протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару.

п. 4 сторони у взаємовідносинах, не врегульованих цим додатком, керуються загальними положеннями договору .

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 40553,96 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 12.08.2019 № К-020099/355328 на суму 21217,39 грн., від 22.08.2019 № К-021102/355328 на суму 15483,41 грн., від 22.08.2019 № К-021104/355328 на суму 959,84 грн., від 02.09.2019 № К-021998/355328 на суму 2893,32 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печаткою відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по переліченим вище видатковим накладним не виконав, у зв`язку з чим, позивач надіслав на адресу відповідача претензію-вимогу від 03.02.2020 № 295 про сплату заборгованості за поставлений товар по договору від 28.02.2019 № 15070/355328 в сумі 40553,96 грн. Надіслання вказаної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист від 03.02.2020, фіскальним чеком Укрпошта від 03.02.2020, накладною Укрпошта від 03.02.2020 № 0302209691430. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та без задоволення, своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по переліченим вище видатковим накладним не виконав, у зв`язку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 40663,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по переліченим вище видатковим накладним, в зв`язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 40553,96 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 40553,96 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за загальний період прострочення з 03.10.2019 по 05.08.2020 складають 1063,92 грн.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням періоду нарахування інфляційних втрат заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 814,21 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 03.10.2019 - 05.08.2020 40553.96 1.020 814.21 41368.17 В решті позовних вимог про стягнення 249,71 грн. інфляційних втрат суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Позивач на підставі підпункту 1.6.2 п. 1.6 додатку до договору просить суд стягнути з відповідача плату за користування товарним кредитом в розмірі 36% річних від неоплаченої суми заборгованості в строк, яка за розрахунком позивача за період користування товарним кредитом з 02.11.2019 по 05.08.2020 становить 11095,74 грн.

Відповідно до п. 1.5 додатку до договору підставою для нарахування плати за користування товарним кредитом є існування такої умови, зокрема, як строк дебіторської заборгованості перевищує строк оплати, який зазначений у п. 1.3 додатку.

Згідно з підпунктом 1.6.2 п. 1.6 додатку до договору розмір плати за користування товарним кредитом (процент по товарному кредиту) згідно з умовами п. 1.5 додатку розраховується за користування товарним кредитом понад 30 календарних днів з моменту закінчення строку, зазначеного п. 1.3 додатку - 36% річних від суми неоплаченої в строк дебіторської заборгованості до повного погашення дебіторської заборгованості.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

За змістом ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Здійснений позивачем розрахунок відсотків за користування товарним кредитом відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

Також, позивач на підставі п. 10.3 договору просить стягнути з відповідача за прострочення оплати поставленого товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за відповідною накладною за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 03.10.2019 по 02.04.2020 складає 5451,02 грн.

Згідно з положенням п. 10.3 договору при простроченні оплати товару, який поставлено без попередньої оплати, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару (товарів) за відповідною накладною за кожен день прострочення, якщо інша відповідальність не передбачена в додатку до цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців з простроченого платежу за відповідний період виходячи з дня початку строку прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за видатковими накладними: від 12.08.2019 № К-020099/355328 на суму 21217,39 грн., від 22.08.2019 № К-021102/355328 на суму 15483,41 грн., від 22.08.2019 № К-021104/355328 на суму 959,84 грн., оскільки враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 1.3 додатку до договору, згідно якого покупець зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого товару згідно із договором та цим додатком протягом 30 календарних днів з дня отримання відповідного товару, то прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, починається з наступного дня після спливу 30 календарних днів з дня отримання відповідного товару, тобто прострочення із здійснення розрахунків за отриманий товар: згідно видаткової накладної від 12.08.2019 № К-020099/355328 на суму 21217,39 грн. починається з 12.09.2019, видаткових накладних від 22.08.2019 № К-021102/355328 на суму 15483,41 грн., від 22.08.2019 № К-021104/355328 на суму 959,84 грн. починається з 22.09.2019.

Оскільки розмір пені за видатковими накладними: від 12.08.2019 № К-020099/355328 на суму 21217,39 грн., від 22.08.2019 № К-021102/355328 на суму 15483,41 грн., від 22.08.2019 № К-021104/355328 на суму 959,84 грн., був розрахований позивачем більше ніж за шість місяців, то судом здійснено власний розрахунок пені.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, зокрема, вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, а також з врахуванням зазначеного позивачем періоду нарахування пені, стягненню підлягає пеня нарахована за загальний період прострочення з 03.10.2019 по 02.04.2020 в розмірі 5111,16 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені в сумі 339,86 грн. суд відмовляє, оскільки вона всупереч положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахована на прострочену суму боргу за видатковими накладними: від 12.08.2019 № К-020099/355328 на суму 21217,39 грн., від 22.08.2019 № К-021102/355328 на суму 15483,41 грн., від 22.08.2019 № К-021104/355328 на суму 959,84 грн., більше ніж за 6 місяців, в зв`язку з чим вимоги в цій частині є безпідставні.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 40553,96 грн. основного боргу, 814,21 грн. інфляційних втрат, 11095,74 грн. плати за користування товарним кредитом, 5111,16 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог про стягнення 249,71 грн. інфляційних втрат та 339,86 грн. пені суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн., та вказав, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові втрати складаються, зокрема, з витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Абзацом 1 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (абз. 2 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Вимога абз. 2 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (аналогічний висновок викладено в п. 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У відповідності до положень ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження судові дебати не проводяться.

Оскільки позивач не подав до суду докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 в межах строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження визначеного ст. 248 ГПК України (шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі) та не зробив відповідну заяву в межах вказаного строку про намір подати такі докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення, то у суду відсутні правові підстави щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн. шляхом покладення їх на відповідача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 126, 129, 165, 178, 232, 233, 236-238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Амако Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Украгросклад про стягнення 58164,64 грн., з яких 40553,96 грн. основний борг, 1063,92 грн. інфляційні втрати, 11095,74 грн. плата за користування товарним кредитом, 5451,02 грн. пеня, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Украгросклад (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Таращанська, 193, ідентифікаційний код 42307983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амако Україна (08322, Київська обл., Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, ідентифікаційний код 21665011) 40553 (сорок тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн. 96 коп. основного боргу, 814 (вісімсот чотирнадцять) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 11095 (одинадцять тисяч дев`яносто п`ять) грн. 74 коп. плати за користування товарним кредитом, 5111 (п`ять тисяч сто одинадцять) грн. 16 коп. пені, 2080 (дві тисячі вісімдесят) грн. 69 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Амако Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Украгросклад про стягнення 249,71 грн. інфляційних втрат та 339,86 грн. пені відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 22.10.2020.

Суддя Ю.В. Подоляк