Рішення

від 16.09.2020 по справі 914/695/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2020 справа № 914/695/20

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Санком-Львів , м.Львів

до відповідача Комунального підприємства Злагода Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, с.Семенівка, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 122 932,96 грн основного боргу.

За участю представників:

від позивача: Мартинович С.В. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1019498 від 18.03.2020 р.);

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Санком-Львів до Комунального підприємства Злагода Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про стягнення 122 932,96 грн основного боргу.

Ухвалою від 27.03.2020 р. суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Санком-Львів та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв`язку з усуненням допущених недоліків позовної заяви, 13.04.2020 р. ухвалою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без визначення дати. При цьому суд керувався постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року якою з 12 березня 2020 р. до 03 квітня 2020 р. на усій території України було введено карантин.

Ухвалою від 12.06.2020 р. суд постановив розгляд справи по суті призначити на 15.07.2020 р.

09.07.2020 р. представником позивача подано до канцелярії суду заяву (вх.№21589/20) про участь в судовому засіданні, призначеному на 15.07.2020 р. о 10:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Проте, до поданої заяви представником позивача не було долучено докази надіслання даної заяви іншим учасникам справи (відповідачу).

Ухвалою від 10.07.2020 р. суд постановив у задоволенні заяви представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/695/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовити.

Судове засідання у даній справі, призначене на 15.07.2020 р. не відбулось, у зв`язку із проведенням санітарної дезинфекції приміщення суду в період з 14.07.2020 - 15.07.2020 р.

Ухвалою від 16.07.2020 р. суд постановив призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 31.08.2020 р.

Протокольною ухвалою суду від 31.08.2020 р. суд відклав розгляд справи по суті на 16.09.2020 р., відсутньому у судовому засіданні відповідачу суд в порядку ст.121 ГПК України, надіслав ухвалу про виклик в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання 16.09.2020 р. для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 16.09.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, вимог ухвал суду від 13.04.2020 р., 12.06.2020 р. та від 16.07.2020 р. не виконав.

Ухвала суду від 31.08.2020 р. про виклик, в порядку ст.121 ГПК України, відповідача в судове засідання для розгляду справи по суті на 16.09.2020 р. надсилалася відповідачу на адресу вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 81162, Львівська область, Пустомитівський район, с.Семенівка, вул.Шевченка, буд.1. Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства Укрпошта поштове відправлення 07.09.2020 р. відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - с.Семенівка, індекс - 81162). 15.09.2020 року поштове відправлення за номером 7901413410277 вручене адресату (відповідачу).

Станом на 16.09.2020 р. на адресу суду заяви, клопотання від відповідача не надходили. Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відводів судді та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Слід зазначити, що Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв`язку відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 81162, Львівська область, Пустомитівський район, с.Семенівка, вул.Шевченка, буд.1. Проте від відповідача жодні заяви/клопотання, в тому числі про розгляд справи без участі представника на адресу суду не надходили.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав.

Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 16.09.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 01.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Санком-Львів (позивач, згідно з договором - виконавець) та Комунальним підприємством Злагода Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (відповідач, згідно з договором - споживач) було укладено договір №382 про надання послуг щодо накопичення та вивезення твердих побутових відходів з метою подальшої утилізації (захоронення), відповідно до умов якого споживач зобов`язувався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів не виконав, внаслідок чого існує заборгованість в сумі 122 932,96 грн за надані послуги.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

01.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Санком-Львів , в особі директора Естремського С.П., що діє на підставі Статуту (позивач, згідно з договором - виконавець) та Комунальним підприємством Злагода Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, в особі директора Мороз Т.В. (відповідач, згідно з договором - споживач) було укладено договір №382 про надання послуг щодо накопичення та вивезення твердих побутових відходів з метою подальшої утилізації (захоронення), відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався згідно з графіком надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів, а споживач зобов`язувався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.п.2.1.-2.2. договору система вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (надалі ТПВ) включає такі операції:

- збирання та тимчасове зберігання ТПВ на об`єктах та силами замовника до прибуття сміттєвоза виконавця;

- завантаження ТПВ у сміттєвоз силами виконавця і прибирання виконавцем засміченої під час завантаження території навколо об`єкту (у випадку, якщо таке засмічення дійсно відбулося);

- вивезення сміттєвозом ТПВ до полігону на захоронення.

Послуги з вивезення ТВП надаються за контейнерною схемою.

Згідно з п. п. 2.2.1.-2.2.2. договору кількість контейнерів може змінюватися без внесення відповідних змін у цей договір, шляхом підписання додаткових актів приймання - передачі контейнерів. Контейнера є власністю виконавця і не можуть бути передані без його дозволу третім особам у власність або користування.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. договору вартість послуг з утримання контейнерної тари, вивезення та захоронення ТВП встановлюють уповноважені органи місцевого самоврядування (ОМС) та органи державної влади (ОДВ). Вартість послуг зазначених у п. 3.1. цього договору змінюється в односторонньому порядку, шляхом повідомлення виконавцем - споживача протягом 30 (тридцяти) днів, у випадках:

- затвердження виконавчим комітетом Львівської міської ради нових тарифів на послуги з утримання контейнерної тари, вивезення та захоронення ТВП;

- затвердження тарифів (нових тарифів) на послуги з утримання контейнерної тари, вивезення та захоронення ТВП уповноваженими органами за місцем знаходження споживача.

Згідно з п. 3.4. договору за результатами наданих послуг виконавець підраховує кількість вивезених контейнерів ТПВ на умовах цього договору. Вага вивезених ТПВ визначається шляхом множення кількості контейнерів на показник об`єму одного контейнера, та подальшим множенням на щільність ТПВ у контейнері. Вага вивезених ТПВ зазначається у рахунку на послуги та Акті виконаних робіт. Споживач здійснює перевірку показників виконавця самостійно.

Відповідно до п. 3.5. договору Акт виконаних робіт та рахунок на оплату послуг передаються споживачеві через посадову особу виконавця, не пізніше ніж через п`ять календарних днів після закінчення звітного місяця. Факт вручення рахунку на оплату та акту виконаних робіт не підлягає обов`язковому фіксуванню.

Згідно з п. 3.6.1. договору сторони погодили, що споживач зобов`язаний до десятого календарного дня місяця наступного за звітним підписати та повернути акт виконаних робіт. Якщо споживача не заявить письмової претензії (з відміткою про її вручення уповноваженій особі виконавця) до десятого календарного дня місяця наступного за звітним, про: неподання рахунку на оплату послуг та акту виконаних робіт; невідповідності розрахунків виконавця щодо ваги вивезених ТПВ розрахункам споживача, вважається, що споживач прийняв виконані роботи та зобов`язується їх оплатити за ціною виставленою виконавцем.

Відповідно до п.п. 4.1.- 4.3. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата 100% вартості послуг виконавця здійснюється споживачем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця до двадцятого календарного числа місяця наступного за звітним. Датою платежу вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з п. 4.4. договору у разі, якщо перерахована споживачем грошова сума перевищує грошову суму за результатом прийняття послуг, то їх різниця зараховується виконавцем у якості авансування надання послуг на наступний календарний місяць у межах дії цього договору.

Відповідно до п. 5.2.1. договору споживач зобов`язувався оплачувати в установлений договором строк надані йому послуги з вивезення відходів.

Згідно з п. 6.2.1. договору виконавець зобов`язувався надавати послуги відповідно до вимог законодавства про відходи, санітарних норм і правил, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених Кабінетом Міністрів України, та цього договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю Санком-Львів свої зобов`язання по договору виконало повністю, в підтвердження чого долучило до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з березня 2018 р. по вересень 2018 р. включно, згідно договору №382 від 01.01.2014 р. на загальну суму 124 190,96 грн, які підписано та скріплено печатками сторін у справі, а саме:

- №Мр-00001123 від 31.03.2018 р. на суму 19 733,65 грн;

- №Ал-00000361 від 30.04.2018 р. на суму 10 060,94 грн;

- №Ма-00000362 від 31.05.2018 р. на суму 21 046,56 грн;

- №Ин-00000352 від 30.06.2018 р. на суму 17 689,63 грн;

- №Ил-00000339 від 31.07.2018 р. на суму 21 238,73 грн;

- №Ав-00000338 від 31.08.2018 р. на суму 25 320,80 грн;

- №Сн-00000014 від 11.09.2018 р. на суму 9 100,65 грн.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів не виконав, внаслідок чого існує заборгованість в сумі 122 932,96 грн за надані послуги.

У зв`язку із несплатою за надані послуги у сумі 122 932,96 грн, позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №2167 від 21.11.2019 р. з проханням погасити наявну заборгованість за надані послуги з вивозу твердих побутових відходів з території Семенівської сільської ради та села Милошевичі у розмірі 122 932,96 грн.

Однак, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Як і на час звернення з позовною заявою до суду, так і станом на дату прийняття рішення (16.09.2020 р.) оплата за надані послуги по договору №382 від 01.01.2014 р., відповідачем не проведена.

Відтак, у відповідача існує заборгованість з оплати основного боргу за надані послуги з вивозу твердих побутових відходів з території Семенівської сільської ради та села Милошевичі в сумі 122 932,96 грн, яку позивач просить стягнути.

Висновки суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №382 про надання послуг щодо накопичення та вивезення твердих побутових відходів з метою подальшої утилізації (захоронення) від 01.01.2014 р. (надання послуг).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договору №382 від 01.01.2014 р. підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з березня 2018 по вересень 2018 включно, згідно договору №382 від 01.01.2014 р. на загальну суму 124 190,96 грн, які підписано та скріплено печатками сторін у справі, а саме:

- №Мр-00001123 від 31.03.2018 р. на суму 19 733,65 грн;

- №Ал-00000361 від 30.04.2018 р. на суму 10 060,94 грн;

- №Ма-00000362 від 31.05.2018 р. на суму 21 046,56 грн;

- №Ин-00000352 від 30.06.2018 р. на суму 17 689,63 грн;

- №Ил-00000339 від 31.07.2018 р. на суму 21 238,73 грн;

- №Ав-00000338 від 31.08.2018 р. на суму 25 320,80 грн;

- №Сн-00000014 від 11.09.2018 р. на суму 9 100,65 грн.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.п. 4.1.-4.3. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата 100% вартості послуг виконавця здійснюється споживачем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця до двадцятого календарного числа місяця наступного за звітним. Датою платежу вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

У зв`язку із несплатою за надані послуги у сумі 122 932,96 грн, позивач звертався до відповідача із претензією за вих. №2167 від 21.11.2019 р. з проханням погасити наявну заборгованість за надані послуги з вивозу твердих побутових відходів з території Семенівської сільської ради та села Милошевичі у розмірі 122 932,96 грн. Однак, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Відтак, як станом на дату подання позовної заяви (18.03.2020 р.) так і станом на дату прийняття судом рішення (16.09.2019 р.) оплата за надані послуги по договору №382 від 01.01.2014 р., відповідачем не проведена.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі ХіроБалані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та МесропМовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №8187 від 17.03.2020 р.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 293,00 грн надано: договір №5 про надання правової допомоги від 13.03.2020 р.; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1019498 від 18.03.2020 р.; акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 18.03.2020 р. на загальну суму 12 293,00 грн; рахунок №2 від 13.03.2020 р. на оплату гонорару згідно з договором №5 про надання правової допомоги від 13.03.2020 р. на суму 12 293,00 грн; платіжне доручення №8188 від 17.03.2020 р. про оплату гонорару згідно з договором №5 про надання правової допомоги від 13.03.2020 р. на суму 12 293,00 грн.

Слід зазначити, що саме з вини відповідача спір доведено до суду, його поведінка не сприяла вирішенню спору у позасудовому порядку, у зв`язку з чим позивач змушений був скористатись послугами адвоката. Виконана адвокатами робота повинна бути оплачена, порядок нарахування суми витрат на професійну правничу допомогу прозорий та зрозумілий.

Суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме умови договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 р. у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 р. у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019р. у справі №5023/5587/12).

Крім згаданого у ст. 126 ГПК України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є верховенство права та пропорційність.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням вищенаведених норм, виходячи зі змісту норм ст. ст. 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Ознайомившись з вищезазначеними доказами, оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Таким чином, відповідно до статті 129 ГПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача 12 293,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ч.9 ст.165, ст. ст. 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Злагода Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (81162, Львівська область, Пустомитівський район, с.Семенівка, вул.Шевченка, буд.1; ідентифікаційний код 36278049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Санком-Львів (79010, м.Львів, вул.Чернігівська, буд. 14; ідентифікаційний код 34711924) 122 932,96 грн основного боргу, 2 102,00 грн судового збору та 12 293,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання законної сили судовим рішенням.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 21.09.2020 року.

Суддя Ю.О. Сухович