Рішення

від 07.10.2020 по справі 914/1687/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2020 справа № 914/1687/20

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Палюх Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

а позовом Приватного підприємства Балмікс-Житло , м.Новояворівськ, Яворівський район Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Балмікс , м.Новояворівськ, Яворівський район Львівська область

про стягнення 623 659,54 грн.

За участю представників:

від позивача: Довгань В.І. - адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №845 від 05.11.1999 р.).

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Балмікс-Житло до Товариства з обмеженою відповідальністю Балмікс про стягнення 623 659,54 грн, з яких 555 500,00 грн основний борг, 50 328,90 грн неустойки, 9 999,00 інфляційні нарахування, 7 831,64 грн три проценти річних.

Ухвалою суду від 16.07.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.09.2020 р.

10.08.2020 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№23675/20) з доказами надіслання даного відзиву на адресу позивача.

Ухвалою суду від 20.08.2020 р. виправлено описку допущену в резолютивній частині ухвали Господарського суду Львівської області від 16.07.2020 р. в частині дати призначення підготовчого засідання на 09.09.2020 р.

Ухвалою від 09.09.2020 р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.10.2020 р. о 14:15 год.

14.09.2020 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява (вх.№26609/20) якою на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2020 р. надав читабельні копії: виписки з банку за 27.01.2020 р., додаткової угоди від 25.06.2009 р.

Представник позивача в судове засідання 07.10.2020 р. для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 07.10.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечив. Станом на 07.10.2020 р. на адресу суду заяви, клопотання від відповідача не надходили.

Ухвала суду від 09.09.2020 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.10.2020 р. надсилалась відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 81054, Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вул.Ст.Бандери, буд. 11.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства Укрпошта поштове відправлення 17.09.2020 р. відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - м. Новояворівськ, індекс - 81054). 25.09.2020 року поштове відправлення за номером 7901413433587 вручене адресату (відповідачу).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників сторін в засідання обов`язковою не визнавалась, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 07.10.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем 27.01.2009 р. укладено договір безпроцентної позики, на виконання умов якого позивачем було передано відповідачу позику (грошові кошти) в розмірі 650 000,00 грн, а відповідач (позичальник) зобов`язувався повернути її позивачу в порядку та у строки, визначені цим договором. Як стверджує позивач, термін позики неодноразово продовжувався згідно додаткових угод: б/н від 25.06.2009 р., б/н від 25.06.2012 р., №3 від 31.07.2014 р., №4 від 31.07.2017 р. Однак, відповідач, на порушення своїх зобов`язань, отримавши позику в розмірі 650 000,00 грн, в обумовлений строк, повністю її не повернув, унаслідок чого позивач (позичальник) вимагає повернення позики в розмірі 555 500,00 грн.

У зв`язку з порушенням строків повернення позики позивач нарахував відповідачу 50 328,90 грн неустойки, 9 999,00 інфляційні нарахування, 7 831,64 грн три проценти річних. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 623 659,54 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує проти наявності неповерненої позики відповідно до договору безпроцентної позики від 27.01.2009 р. в сумі 555 500,00 грн.

Зазначив, що відповідач на даний час, позбавлений можливості сплатити всю суму заборгованості, у зв`язку із важким матеріальним становищем, яке спричинено тимчасовими збитками у господарській діяльності товариства, у зв`язку з карантинним обмеженнями, встановленими Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Обставини встановлені судом.

27.01.2009 р. між Приватним підприємством Балмікс-Житло , в особі директора Балуцької Емілії Броніславівни, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Балмікс , в особі директора Балуцького Мирослава Ярославовича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - позичальник) було укладено договір безпроцентної позики, відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти (позика), а позичальник зобов`язувався повернути її позикодавцю в порядку та у строки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору позика надається позичальнику на безпроцентній основі, у зв`язку з тим, що між сторонами за цим договором налагоджується взаємовигідне перспективне довгострокове співробітництво.

Згідно п. п. 2.1.-2.3. договору розмір позики становить 650 000,00 грн. Позика за цим договором надається строком на шість місяців. Позика передається у безготівковому порядку шляхом переказу суми коштів, вказаних у п. 2.1. цього договору, на поточний рахунок позикодавця.

Відповідно до п. п. 3.1-3.2. договору після закінчення строку, вказаного у п. 2.2. цього договору, позичальник зобов`язується протягом банківських днів повернути позику позикодавцеві. Позика повертається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок позикодавця.

Відповідно до п. 5.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності, з моменту поступлення коштів на поточний рахунок позичальника.

Згідно п. 6.3. договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Позивач 29.01.2009 р. на виконання вимог договору від 27.01.2009 р., перерахував на банківський рахунок відповідача 650 000,00 грн згідно платіжного доручення №35 від 29.01.2009 р.

25.06.2009 р. між Приватним підприємством Балмікс-Житло та Товариством з обмеженою відповідальністю Балмікс було укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору безпроцентної позики від 27.01.2009 р., якою сторони погодили п. 2.2. договору викласти у новій редакції: Позика за цим договором надається на термін користування до 25 червня 2012 р. .

27.01.2012 р. відповідач частково повернув позивачу позику в сумі 64 500,00 грн.

25.06.2012 р. між Приватним підприємством Балмікс-Житло та Товариством з обмеженою відповідальністю Балмікс було укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору безпроцентної позики від 27.01.2009 р., якою сторони погодили п. 2.2. договору викласти у новій редакції: Позика за цим договором надається на термін користування до 31 липня 2014 р. .

31.07.2014 р. між Приватним підприємством Балмікс-Житло та Товариством з обмеженою відповідальністю Балмікс було укладено додаткову угоду №3 про внесення змін та доповнень до договору безпроцентної позики від 27.01.2009 р., якою сторони погодили п. 2.2. договору викласти у новій редакції: Позика за цим договором надається на термін користування до 31 липня 2017 р. .

25.09.2015 р. відповідач частково повернув позивачу позику в сумі 30 000,00 грн.

31.07.2017 р. між Приватним підприємством Балмікс-Житло та Товариством з обмеженою відповідальністю Балмікс було укладено додаткову угоду №4 про внесення змін та доповнень до договору безпроцентної позики від 27.01.2009 р., якою сторони погодили п. 2.2. договору викласти у новій редакції: Позика за цим договором надається на термін користування до 31 грудня 2019 р. .

Крім того, відповідно до п. 2. додаткової угоди №4 від 31.07.2017 р., сторони погодили розділ 4 договору безпроцентної позики від 27.01.2009 р. доповнити п. 4.2. наступного змісту: За прострочення строку повернення позики, позичальник сплачує позикодавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується неустойка, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення .

На дату закінчення строку користування позикою (31.12.2019 р.) відповідач частково повернув позику на загальну суму 94 500,00 грн, відтак станом на момент подання позовної заяви неповернутою залишилась сума позики в розмірі 555 500,00 грн.

У зв`язку з порушенням строків повернення позики позивач нарахував 50 328,90 грн неустойки, 9 999,00 інфляційні нарахування, 7 831,64 грн три проценти річних.

Позивач просить стягнути з відповідача 623 659,54 грн, з яких 555 500,00 грн основний борг, 50 328,90 грн неустойки, 9 999,00 інфляційні нарахування, 7 831,64 грн три проценти річних.

Висновки суду.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір безпроцентної позики від 27.01.2009 р., з врахуванням додаткових угод до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно п. 2.1. договору розмір позики становить 650 000,00 грн.

Факт передання відповідачу грошових коштів (суми позики) підтверджується платіжним дорученням №35 від 29.01.2009 р. про перерахування на банківський рахунок відповідача 650 000,00 грн.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду ат такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 1049 ЦК України).

Між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до договору безпроцентної позики від 27.01.2009 р., зокрема щодо термінів користування позикою.

Згідно останньої додаткової угоди №4 від 31.07.2017 р. сторони погодили, що позика надається на термін користування до 31.12.2019 р.

Відповідач порушив свої зобов`язання, у визначений додатковою угодою №4 термін суму позики повністю не повернув.

Факт часткового повернення суми позики на загальну суму 94 500,00 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача, а саме: від 27.01.2012 р. на загальну суму 94 500,00 грн; від 28.09.2015 р. в сумі 30 000,00 грн.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач не заперечує проти існування 555 500,00 грн основного боргу неповернутої суми позики за договором безпроцентної позики від 27.01.2009 р., про що зазначив у відзиві.

Вимога позивача про стягнення неповернутої суми позики за договором безпроцентної позики від 27.01.2009 р. в сумі 555 500,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем неустойки, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

За змістом положень ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 617 ЦК України визначено підстави для звільнення від відповідальності, за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 2. додаткової угоди №4 від 31.07.2017 р., сторони погодили розділ 4 договору безпроцентної позики від 27.01.2009 р. доповнити п. 4.2. наступного змісту: За прострочення строку повернення позики, позичальник сплачує позикодавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується неустойка, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення .

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення неустойку (пеню) в сумі 50 328,90 грн (за період з 11.01.2020 р. по 30.06.2020 р.), три проценти річних в сумі 7 831,64 грн (за період з 11.01.2020 р. по 30.06.2020 р.), інфляційні втрати в сумі 9 999,00 грн (за період з січня 2020 р. по травень 2020 р.).

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що пеню в сумі 50 328,90 грн, 3% річних в сумі 7 831,64 грн та інфляційні втрати в сумі 9 999,00 грн позивачем нараховано правильно.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що спір доведений до суду з вини відповідача сплачений позивачем судовий збір в сумі 9 354,90 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Балмікс (81054, Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вул.Ст.Бандери, буд. 11; ідентифікаційний код 13821684) на користь Приватного підприємства Балмікс-Житло (81053, Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вул.Львівська, буд. 8; ідентифікаційний код 36031431) 555 500,00 грн основного боргу, 50 328,90 грн неустойки, 9 999,00 інфляційних нарахувань, 7 831,64 грн три проценти річних та 9 354,90 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання законної сили судовим рішенням.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому ст.ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 19.10.2020 р.

Суддя Ю.О. Сухович