Рішення

від 13.10.2020 по справі 914/1201/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2020 справа №914/1201/20

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу

за позовом: Першого заступника прокурора Львівської області

до відповідача 1: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради

та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські події

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1: Комунального закладу культури Львівської обласної ради культурно-мистецький центр Львівський палац мистецтв

про: визнання недійсними результатів конкурсу на оренду майна, наказу та договору оренди,

Представники

позивача (прокурора): Рогожнікова Н.Б.;

відповідача 1: Горак Я.П.;

відповідача 2: Менкуш І.Р.;

третьої особи: Колібанич О.Я.,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Першого заступника прокурора Львівської області до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські події про визнання недійсними результатів конкурсу на оренду майна, наказу та договору оренди.

25.05.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 24.06.2020р.; викликати представників сторін у підготовче засідання.

16.06.2020р. відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третьої особи, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№19754/20 та вх.№1383/20 відповідно.

23.06.2020р. відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву та заяву про залучення третьої особи, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№20315/20 та вх.№1447/20.

У підготовче засідання 24.06.2020р. з`явилися представники відповідачів, позивач участі повноважного представника у вищевказаному підготовчому засіданні не забезпечив, при цьому, 24.06.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

24.06.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: клопотання Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (вх.№1383/20 від 16.06.2020) та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські події (вх.№1447/20 від 23.06.2020р.) про залучення Комунального закладу культури Львівської обласної ради культурно-мистецького центру Львівський палац мистецтв до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 задовольнити; залучити до участі у справі Комунальний заклад культури Львівської обласної ради культурно-мистецький центр Львівський палац мистецтв в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1; відкласти підготовче засідання на 08.07.2020р.

25.06.2020р. на адресу суду від прокурора надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженими карантинними заходами, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№20618/20.

06.07.2020р. відповідачем 1 подано до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а також заперечення на відповідь на відзив, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№21178/20 та вх.№21179/20 відповідно.

У підготовче засідання 08.07.2020р. з`явилися прокурор та представник відповідача 2. Відповідач 1 та третя особа участі повноважних представників у вищевказаному підготовчому засіданні не забезпечили. При цьому, 08.07.2020р. прокурором та відповідачем 2 подано до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№21445/20 та вх.№21444/20 відповідно.

Протокольною ухвалою від 08.07.2020р. підготовче засідання відкладено на 12.08.2020р.

Крім того, ухвалою від 10.07.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав третю особу у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

23.07.2020р. прокурором подано до суду додаткові письмові пояснення, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№22388/20.

10.08.2020р. на адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№23740/20.

У підготовчому засіданні 12.08.2020р., в якому усі учасники справи забезпечили участь повноважних представників, оголошено перерву до 17.08.2020р.

Після закінчення перерви, у підготовче засідання 17.08.2020р. з`явилися представники усіх учасники справи.

17.08.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 09.09.2020р.

Враховуючи те, що призначене на 09.09.2020р. судове засідання з розгляду спору по суті у цій справі не відбулося у зв`язку із відпусткою судді Король М.Р., 21.09.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 07.10.2020р.

У судовому засіданні 07.10.2020р., в якому учасники справи забезпечили участь повноважних представників, оголошено перерву до 13.10.2020р.

Після закінчення перерви, у судове засідання 13.10.2020р. з розгляду спору по суті учасники справи участь повноважних представників забезпечили.

Суд звертає увагу, що під час розгляду цієї справи враховано те, що, відповідно до редакції пункту 4 Розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (чинної до 17.07.2020р.), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12.03.2020р. до 22.05.2020р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020р. Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020р.), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020р. по 31.07.2020р., із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.

Разом з тим, 17.07.2020р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №731-IX від 18.06.2020р., відповідно до положень якого, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

При цьому, суд враховує, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленним законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті б згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Позиція прокурора:

прокурор зазначає, що конкурс на право оренди об`єкта нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області, а саме, замощення, загальною площею 423,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Коперника, 17, проведено з порушенням вимог законодавства, зокрема з підстави включення до його умов наявності укладеного з балансоутримувачем об`єкта нерухомого майна договору - третьою особою у цій справі договору про співпрацю, істотною умовою якого є внесення благодійного внеску на суму, не меншу, як 480000,00грн. щорічно.

У вищевказаному конкурсі взяло участь три учасники, пропозиції двох із яких, хоч і містили інформацію про намір укласти з третьою особою відповідний договір про співпрацю, проте, лише третій учасник - відповідач 2 у цій справі до моменту подання відповідної пропозиції уклав такий договір.

Враховуючи зазначене, незважаючи на те, що інші учасники конкурсу запропонували більші, у порівнянні з відповідачем 2, розміри орендної плати, за результатами конкурсу переможцем такого визначено відповідача 2, оскільки, як зазначено вище, ним із третьої особою було укладено відповідний договір про співпрацю.

Наведене, на думку прокурора, свідчить про те, що конкурс проведено відповідачем 1 всупереч встановленому порядку, що призвело до порушення інтересів територіальних громад Львівської області.

З урахуванням викладеного, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсними результатів проведеного конкурсу на оренду майна, відповідних наказу про укладення договору оренди та договору оренди із застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом повернення об`єкта оренди орендодавцю за актом прийому - передачі.

Позиція відповідачів:

відповідачі проти позову заперечили повністю, зазначавши, що спірний конкурс проведено у відповідності до визначеного порядку.

Зокрема, відповідачі значили, що перелік умов конкурсу, визначений Порядком проведення конкурсу на право оренди державного майна, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №906 від 31.08.2011р., на підставі якого рішенням Львівської обласної ради №386 від 28.02.2012р. затверджено Порядок проведення конкурсу на право оренди майна спільною власності територіальних громад області, не є вичерпним, а отже, включення до спірного конкурсу умови щодо наявності укладеного з третьою особою договору про співпрацю відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи наведене, оскільки пропозиції інших, окрім відповідача 1, учасників спірного конкурсу не відповідали умові щодо наявності укладеного з третьою особою договору про співпрацю, то пропозицію відповідача 2, на думку відповідачів, правомірно визнано такою, що відповідає умовам конкурсу і, як наслідок, правомірно затверджено спірним наказом результати такого та укладено з відповідачем 2 спірний договір оренди.

Беручи до уваги викладене, відповідачі просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Позиція третьої особи:

Третя особа проти позову заперечила повністю, з підстав, ідентичних за своїм змістом, до наведених відповідачами.

Також, суд звертає увагу на наявність у прокурора повноважень на звернення до суду із цим позовом, з огляду на наступне:

Як встановлено судом у цій справі, перед зверненням до суду з позовом, листом №05/1-121вих.20 від 16.03.2020р. прокурор звернувся до Львівської обласної ради з вимогою надати інформацію щодо підстав, порядку та результату проведення конкурсу на право оренди спірного майна.

У відповідь на вищевказаний лист Львівська обласна рада у листі№02-вих-288 від 23.03.2020р. надала прокурору витребувану інформацію, за результатами аналізу котрої, прокурором виявлено обставини, які, на його думку, свідчать про порушення порядку надання в оренду об`єкта спільної власності територіальних громад Львівської області, що в свою чергу безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальних громад, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави відповідно до ст.3 Конституції України, зокрема, порушує право територіальної громади на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, а також спричиняє ненадходження коштів до обласного бюджету.

Підставами, з якими прокурор безпосередньо пов`язує свої вимоги про визнання незаконними та скасування оспорюваних рішень відповідача-1, є порушення порядку проведення конкурсу щодо надання в оренду комунального майна, зокрема, порушення при визначенні умов конкурсу, за результатами якого, переможцем визначено учасника, пропозиція якого щодо розміру орендної плати була найнижчою, що суперечить інтересам держави.

Відтак, Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, провівши, на думку прокурора, із порушенням вимог законодавства спірний конкурс, діяло всупереч інтересам територіальної громади області та, відповідно, і держави, яка згідно із ст.7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.

При цьому, Львівська обласна рада, надаючи відповідь прокурору на його звернення, свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловила, про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо можливого порушення чинного законодавства при проведення спірного конкурсу не заявила.

Більше того, як зазначено Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради у запереченні на відповідь на відзив, 18.05.2020р. начальник юридичного відділу Львівської обласної ради в службовій записці №07 вн-134 голові Львівської обласної ради щодо інформації прокурора оскарження спірного договору оренди повідомив, що проаналізувавши всі обставини проведення конкурсу та укладення відповідного договору оренди, будь-які порушення майнових прав та законних інтересів Львівської обласної ради, за умови ефективного використання об`єкта оренди та дотримання орендарем взятих на себе при укладенні спірного договору обов`язків відсутні.

Зі змісту ст.ст. 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 4, 16, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі нерухоме майно, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

При цьому, інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона здоров`я, благоустрій населених пунктів, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).

Суд вважає, що такий підхід відповідає положенням статей 5, 7 Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у п.п. 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018р. у справі №5023/10655/11, у п.п. 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019р. у справі №915/478/18).

Також, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п.35 постанови від 27.02.2019р. у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відповідно до ч.3 ст.4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

При цьому, відповідно до п.3 ч.1 ст.131 Конституції України, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з ст.1 Закону України Про прокуратуру , прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом України Про прокуратуру та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону України Про прокуратуру ).

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру , прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Частинами 3 та 4 ст.53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19.09.2012р. на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Оскільки орган, якому належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження спірним об`єктом права комунальної власності, на думку прокурора, діяв всупереч інтересам територіальної громади, не у спосіб та не в межах повноважень, визначених законом, при цьому, орган, що наділений повноваженнями на оскарження результатів такого конкурсу відсутній, прокурор самостійно звернувся до суду з цим позовом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (п.70 постанови від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п.70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Так, відповідачі зазначають, що є орган місцевого самоврядування - Львівська обласна рада і орган управління майном - Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, які наділені відповідними повноваженнями, що вказує на відсутність у прокурора повноважень щодо звернення до суду із цим позовом в якості позивача.

Однак, із вказаними доводами відповідачів суд не погоджується, з огляду на те, що подання прокурором позову в межах цієї справи зумовлено тим, що Львівська обласна рада, структурним підрозділом якої є Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, представляє інтереси територіальних громад області, однак у даному випадку позовні вимоги заявлено втому числі і до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради - відповідача 1 у цій справі, яке вчинило дії, що, на думку прокурора, негативно впливають на інтереси територіальних громад області.

Звернення прокурора до суду в межах цієї справи спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права та законності, задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства та відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду об`єкта нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, мав не тільки право, але й обов`язок захистити інтереси держави у спірних правовідносинах.

З огляду на те, що прокурором вказано, які саме інтереси держави порушено, обґрунтовано у чому полягає порушення цих інтересів, а також, враховуючи те, що Управління майном спільної власності Львівської обласної ради визначено одним зі відповідачів у справі, предметом позову у якій є, зокрема, визнання недійсним наказів виданих останнім, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач, адже у цьому спорі орган, який наділений правом на звернення до суду самостійно, відсутній (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладені в постановах від 15.01.2020р. у справі №698/119/18 та від 26.07.2018р. у справі №926/1111/15 відповідно).

Таким чином, як свідчить зміст позовної заяви, прокурор виконав вимоги ст.53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах цієї справи.

Зазначене спростовує доводи відповідачів щодо недотримання прокурором при зверненні до суду вимог ст.53 ГПК України, відсутності у останнього повноважень на звернення до суду з позовом у цій справі, та, зумовлену в зв`язку з цим необхідність залишення позову без розгляду.

За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, пояснень представників учасників справи, суд встановив таке:

18.11.2019р. на розширеному засіданні художньо-наглядової ради та керівного складу Комунального закладу культури Львівської обласної ради культурно-мистецький центр Львівський палац мистецтв ухвалено: надати в довготермінову оренду частину відкритої галереї ЛПМ з метою збільшення виставкових площ та покращення умов реалізації мистецьких та культурних проектів і в загальному, діяльності Львівського палацу мистецтв; залучити до виконання робіт інвестиційні кошти; подати лист-прохання в Управління майном спільної власності Львівської обласної ради про оголошення конкурсу на оренду даного приміщення із врахуванням вимог до орендаря, які ставить Палац мистецтв.

Листом №1-5/156 від 04.12.2019р. Комунальний заклад культури Львівської обласної ради культурно-мистецький центр Львівський палац мистецтв звернувся до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради з проханням оголосити конкурс щодо оренди строком на 2 роки 11 місяців частини замощення, площею 423,2 кв.м., для проведення культурно-масових заходів.

28.12.2019р. Управління майном спільної власності Львівської обласної ради видано наказ №139-К Про проведення конкурсу на оренду нерухомого майна, за адресою м. Львів, вул. Коперника, 17 , відповідно до якого створено конкурсну комісію щодо оренди нерухомого майна за адресою м. Львів, вул. Коперника, 17, загальною площею 423,2 кв. м і поклало обов`язки щодо підготовки і проведення конкурсу на право оренди нерухомого майна та визначення переможця конкурсу.

Листом №1-5/1 від 03.01.2020р. Комунальний заклад культури Львівської обласної ради культурно-мистецький центр Львівський палац мистецтв звернувся до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради з проханням, при визначенні умов для участі в конкурсі врахувати таку умову, як компенсація різниці між сумою орендної плати та не менше 50000,00грн. на розвиток Комунального закладу культури Львівської обласної ради культурно-мистецький центр Львівський палац мистецтв .

08.01.2020 відбулось засідання конкурсної комісії щодо оренди нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 17, на якому прийнято рішення, оформлене протоколом №1, відповідно до якого, однією із умов конкурсу визначено укладення з балансоутримувачем договору про співпрацю, істотною умовою є внесення благодійного внеску в сумі не менше 480000грн. щорічно.

При цьому, як зазначає відповідач 1, вищевказану умову конкурсу визначено із врахуванням того, що, за пропозицією представника балансоутримувача у конкурсній комісії, комісія вирішила, що орендна плата майбутнього орендаря, повинна становити не менше 50000,00грн. в місяць. З цією метою, так як стартовий розмір орендної плати, визначений відповідно до Методики розрахунку орендної плати за оренду майна спільної власності територіальних громад Львівської області, затвердженого рішенням Львівської обласної ради №386 від 28.02.2012р., становить 9908,40грн. з ПДВ, то для досягнення 50000,00грн. в місяць орендарю слід здійснювати доплату у розмірі 40000,00грн. в місяць за оренду майна, а отже, для забезпечення даної пропозиції орендар повинен сплатити благодійний внесок балансоутримувачу у рік у розмірі 480000,00грн.

Оголошення щодо умов конкурсу було оприлюднено в друкованому ЗМІ - тижневику ЗА ВІЛЬНУ УКРАЇНУ ПЛЮС .

У встановлений строк пропозиції подали:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю Львівські події , яке запропонувало розмір місячної орендної плати за базовий місяць - січень 2020 року - 18000,00грн.;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція , яке запропонувало розмір місячної орендної плати за базовий місяць - січень 2020 року - 120000,00грн.;

3) Товариство з обмеженою відповідальністю Регно Італія УА , яке запропонувало розмір місячної орендної плати за базовий місяць - січень 2020 року - 55000,00грн.

Водночас, лише у складі пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські події було надано копію укладеного з Комунальним закладом культури Львівської обласної ради культурно-мистецький центр Львівський палац мистецтв договору про співпрацю з відкладальною умовою щодо набуття чинності таким виключно після підписання договору оренди нерухомого майна (замощення), загальною площею 423,2 кв.м за адресою: м.Львів, вул.Коперника, 17.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція та Товариство з обмеженою відповідальністю Регно Італія УА у своїх пропозиціях, на виконання умов конкурсу, зобов`язувались укласти з Комунальним закладом культури Львівської обласної ради культурно-мистецький центр Львівський палац мистецтв договір про співпрацю, істотною умовою якого є внесення благодійного внеску на суму не меншу, як 480000,00грн. щорічно.

На засіданні конкурсної комісії визначено учасників конкурсу, розглянуто їх пропозиції та визначено переможцем конкурсу - відповідача 2. Вказане рішення оформлене протоколом засідання конкурсної комісії №2 від 24, 28 січня 2020 року, затвердженим в.о. начальника Управління майном спільної власності Львівської обласної ради

Так, у зв`язку із ненаданням Товариством з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція та Товариством з обмеженою відповідальністю Регно Італія УА до 14год 28.01.2020р. конкурсній комісії договору про співпрацю з Комунальним закладом культури Львівської обласної ради культурно-мистецький центр Львівський палац мистецтв , переможцем конкурсу визнано відповідача 2 із запропонованими умовами (в тому числі щодо орендної плати в розмірі 18000,00грн.). Рішення прийнято за результатами голосування членів конкурсної комісії: За - 3 (три); Проти - немає; Утримались - 2 (два).

За результатами конкурсу, відповідачем 1 видано наказ №22-н від 28.01.2020р., відповідно до якого наказано надати в оренду відповідачу 2 нерухоме майно (замощення) загальною площею 423,2 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 17 та укласти договір оренди строком на 2 роки 11 місяців із цільовим використання об`єкта оренди - інше використання нерухомого майна (проведення культурно-масових заходів) та орендну плату за січень 2020 року - 18 000,00грн. (без ПДВ).

На підставі вищевказаного наказу, 29.01.2020р. між Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЬВІВСЬКІ ПОДІЇ укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області №11/20, та, згідно акту приймання-передачі нерухомого майна, передано відповідне нерухоме майно.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з такого:

організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності регулює Закон України Про оренду державного та комунального майна (тут і надалі по тексту - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.3 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Частина 6 ст. 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна регламентує, що порядок проведення конкурсу визначається: Кабінетом Міністрів України - для об`єктів, що перебувають у державній власності; органами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об`єктів, що перебувають у комунальній власності.

Отже, згідно з чинним законодавством установлено, що порядок проведення конкурсу на право укладення договору оренди майна, яке належить до комунальної власності, визначається органами місцевого самоврядування

Так, рішенням Львівської обласної ради №386 від 28.02.2012р. Про оренду об`єктів спільної власності територіальних громад області затверджено, зокрема, Положення про оренду об`єктів спільної власності територіальних громад області (надалі по тексту - Положення) та Порядок проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад області (надалі по тексту - Порядок ), який розроблено відповідно до ч.6 ст.9 Закону України Про оренду державного та комунального майна на підставі Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011р. №906.

Згідно з п.13 Положення, передача Майна (цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, нерухомого майна (будівель, споруд, нежитлові приміщень, окремих конструктивних елементів будівлі) та іншого окремого індивідуально визначеного майна) в оренду здійснюється в порядку, визначеному статтями 7, 8, 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна , на конкурсних засадах, з урахуванням положень абзацу 4 частини 4 статті 9 вказаного Закону

Відповідно до ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч.3 ст.23 ГК України, правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов`язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, 08.01.2020 відбулось засідання конкурсної комісії щодо оренди нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 17, на якому прийнято рішення, оформлене протоколом №1 (надалі по тексту - Протокол №1 ), яким визначено умови конкурсу щодо оренди нерухомого майна (замощення) за адресою м. Львів, вул. Коперника, 17, загальною площею 423,2 кв. м. (надалі по тексту - Замощення )

Пунктом 6 Порядку визначено, що умовами конкурсу є: стартовий розмір орендної плати; дотримання вимог щодо експлуатації об`єкта. Умови конкурсу можуть також передбачати зобов`язання щодо: виконання певних видів ремонтних робіт; збереження (створення) нових робочих місць; вжиття заходів для захисту навколишнього природного середовища; створення безпечних умов праці.

Разом з тим, відповідно до Протоколу №1, однією з умов спірного конкурсу визначено укладення з балансоутримувачем договору про співпрацю, істотною умовою є внесення благодійного внеску в сумі не менше 480000грн. щорічно.

Суд звертає увагу, що відповідно п.2 ч.1 ст.1, ч.1 ст.3 Закону України Про благодійну діяльність та благодійні організації (тут і надалі по тексту - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, а саме надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

Отже, умова спірного конкурсу щодо укладення договору про співпрацю, істотною умовою якого є внесення благодійного внеску, є такою, що суперечить чинному законодавству, адже, як зазначено вище, благодійна діяльність є добровільною та не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням набувача благодійної допомоги, в тому числі у вигляді набуття прав учасника конкурсу щодо оренди майна, і, як наслідок, прав на укладення договору оренди.

Більше того, включення такої умови до умов конкурсу суперечить положенням п.6 Порядку, оскільки умова про укладення договору про співпрацю, істотною умовою якого є внесення благодійного внеску в сумі не менше 480000грн. щорічно, не є ні умовою про стартовий розмір орендної плати, ні умовою про дотримання вимог щодо експлуатації об`єкта, а також не є умовою, що передбачає зобов`язання щодо виконання певних видів ремонтних робіт, збереження (створення) нових робочих місць, вжиття заходів для захисту навколишнього природного середовища, створення безпечних умов праці. При цьому, Порядком не передбачено можливість включення до умов конкурсу такої умови, що передбачає інші, ніж вищевказані зобов`язання.

Попри це, відповідач 1 зазначив, що умову конкурсу щодо укладення спірного договору про співпрацю визначено із врахуванням того, що, за пропозицією представника балансоутримувача у конкурсній комісії, комісія вирішила, що орендна плата майбутнього орендаря, повинна становити не менше 50000,00грн. в місяць. З цією метою, так як стартовий розмір орендної плати, визначений відповідно до Методики розрахунку орендної плати за оренду майна спільної власності територіальних громад Львівської області, затвердженого рішенням Львівської обласної ради №386 від 28.02.2012р., становить 9908,40грн. з ПДВ, то для досягнення 50000,00грн. в місяць орендарю слід здійснювати доплату у розмірі 40000,00грн. в місяць за оренду майна, а отже, для забезпечення даної пропозиції орендар повинен сплатити благодійний внесок балансоутримувачу у рік у розмірі 480000,00грн.

Проте, суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.1 ст.762 ЦК України, розмір плати за користування майном, що справляється з наймача справляється, встановлюється договором найму.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Враховуючи наведене, розмір орендної плати за користування Замощенням, що визначається відповідно до чинної на момент укладення договору оренди Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням обласної ради (або за результатами конкурсу) встановлюється саме в договорі оренди, а не в будь якому іншому правочині.

Крім того, згідно з ч.2 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Так, відповідно до п.14 Методики розрахунку орендної плати за оренду майна спільної власності територіальних громад області, затвердженої рішенням Львівської обласної ради від 28 лютого 2012 №386, у разі, коли орендодавцем майна є управління майном спільної власності обласної ради, орендна плата спрямовується за нерухоме майно обласних комунальних підприємств, організацій (за винятком окремих конструктивних елементів будівлі) - 70 відсотків орендної плати до обласного бюджету (перераховується балансоутримувачем після сплати обов`язкових платежів), 30 відсотків обласному комунальному підприємству, на балансі якого перебуває це майно.

Беручи до уваги викладене, зазначення в договорі оренди лише частини орендної плати, що, як вказано вище, суперечить вимогам законодавства, також має наслідком надходження коштів від оренди спірного майна до обласного бюджету в меншому розмірі, чим порушуються інтереси територіальних громад області та держави.

Також, суд звертає увагу, що у встановлений строк пропозиції для участі в спірному конкурсі подали:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю Львівські події , яке запропонувало розмір місячної орендної плати за базовий місяць - січень 2020 року - 18000,00грн.;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція , яке запропонувало розмір місячної орендної плати за базовий місяць - січень 2020 року - 120000,00грн.;

3) Товариство з обмеженою відповідальністю Регно Італія УА , яке запропонувало розмір місячної орендної плати за базовий місяць - січень 2020 року - 55000,00грн.

Суд звертає увагу на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція у своїй пропозиції погодилось із укладенням відповідного договору про співпрацю, а Товариство з обмеженою відповідальністю Регно Італія УА зазначило, що зобов`язується укласти з Комунальним закладом культури Львівської обласної ради культурно-мистецький центр Львівський палац мистецтв відповідний договір про співпрацю.

Водночас, при визначенні переможцем спірного конкурсу відповідача 2, пропозиції вищевказаних юридичних осіб було відхилено з огляду на відсутність у їх складі доказів укладення з балансоутримувачем відповідного договору про співпрацю. Вказане рішення оформлене протоколом засідання конкурсної комісії №2 від 24, 28 січня 2020 року, затвердженим в.о. начальника Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (надалі по тексту - Протокол №2 )

Зважаючи на встановлений приписами ст.ст. 6 та 627 ЦК України принцип свободи договору, за змістом якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, суд констатує, що у балансоутримувача наявне право, а не обов`язок укладення відповідного договору, а відтак, включення до умов конкурсу умови про укладення договору про співпрацю з балансоутримувачем є таким, що зумовлює нерівність учасників конкурсу, оскільки, волевиявлення балансоутримувача щодо укладення договору про співпрацю впливає на можливість виконання учасниками умов конкурсу.

Окрім зазначеного, відповідно до п.7 Порядку, основним критерієм визначення переможця є найбільший розмір орендної плати у разі обов`язкового забезпечення виконання інших умов конкурсу.

Незважаючи на викладене, переможцем конкурсу визначено відповідача 2, запропонований розмір орендної плати якого становила лише 15% від запропонованої Товариством з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція та 32,72% від запропонованої Товариством з обмеженою відповідальністю Регно Італія УА .

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Беручи до уваги викладене вище, рішення відповідача 1 про визначення переможця спірного конкурсу, оформлене Протоколом №2, та виданий відповідачем 1 наказ про надання в оренду відповідачу 2 Замощення й укладення відповідного договору оренди є такими, що суперечать законодавству та підлягають визнанню недійсними, оскільки наявні порушення встановлених законодавством правил проведення конкурсу.

Щодо визнання недійсним договору оренди, суд зазначає наступне:

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що за змістом ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності укладеного за результатами конкурсу правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами конкурсу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, згідно з ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Як встановлено судом, підставою укладення між відповідачами договору оренди став результат проведеного із порушенням законодавства спірного конкурсу, а отже зміст такого договору актам цивільного законодавства.

Водночас, визначена в такому договорі орендна плата є меншою ніж запропонована іншими учасниками спірного конкурсу.

Більше того, умовами спірного договору про співпрацю між третьою особою та відповідачем 2 передбачена сплата, як благодійний внесок, коштів, що, як зазначає відповідач 1, є різницею між запропонованою третьою особою орендою платою та стартовим розміром орендної плати.

Враховуючи викладене, а також те, що 70 відсотків орендної плати підлягали спрямуванню до обласного бюджету (перераховується балансоутримувачем після сплати обов`язкових платежів), укладення спірного договору оренди суперечить інтересам територіальних громад області, а отже, і інтересам держави.

Враховуючи наведене, зміст укладеного за результатами спірного конкурсу договору оренди суперечить актам цивільного законодавства та інтересам держави, що в свою чергу, є підставою для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки наявні підстави для визнання недійсним укладеного за результатами конкурсу договору оренди, то Замощення підлягає поверненню орендодавцю.

При цьому, повернення орендованого нерухомого майна спрямоване на відновлення законності та захисту прав територіальних громад області щодо спірного майна, яке, як зазначено вище, передано відповідачу 2 із порушенням чинного законодавства, що в свою чергу виключає неправомірне втручання у право відповідача 2 щодо користування таким майном.

Також суд звертає увагу, що в тексті позовної заяви, в тому числі, в прохальній частині такої, назву вулиці на якій знаходиться Замощення, прокурор зазначено як Коперніка . При цьому, відповідно до долучених до позовної заяви документів, зокрема, Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, назвою вулиці є Коперника .

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейським судом з прав людини визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі Белле проти Франції від 04.12.1995). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28.10.1998).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог так, як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини зі справи Волчлі проти Франції (Walchli v. France) зазначено, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції; це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA ( Зубац проти Хорватії ) від 05.04.2018р.).

Хоч і в тексті позовної заяви, в тому числі, в прохальній частині такої, прокурором при зазначенні назви вулиці на якій знаходиться Замощення, допущено помилку, задля уникнення надмірного формалізму, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачами не спростовано доводів, викладених у позовній заяві, хоч їм було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судового збору, прокурором до позовної заяви долучено платіжне доручення №822 від 12.05.2020р. на суму 6306,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги вказане вище, а також те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, до стягнення на користь Прокуратури Львівської області, найменування якої під час розгляду справи та станом на момент ухвалення цього рішення змінено на Львівська обласна прокуратура з відповідача 1 підлягає судовий збір у загальному розмірі 5255,00грн., а з відповідача 2 - 1051,00грн., оскільки дві із трьох позовних вимог немайнового характеру заявлено до відповідача 1, а третя - про визнання недійсним договору із застосуванням наслідків недійсності правочину заявлено до обох відповідачів

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними результати конкурсу, оголошеного згідно з наказом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради №139-н від 28.12.2019 Про проведення конкурсу на оренду нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 17 , оформлені протоколом засідання конкурсної комісії №2 від 24, 28 січня 2020 року, який затверджений виконувачем обов`язків начальника Управління майном спільної власності Львівської обласної ради.

3. Визнати недійсним наказ Управління майном спільної власності Львівської обласної ради №22-н від 28.01.2020 Про укладення договору оренди нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 17 .

4. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області № 11/20 від 29.01.2020, укладений між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та ТзОВ Львівські події , із застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом повернення об`єкта оренди (замощення загальною площею 423,2 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 17) орендодавцю за актом прийому - передачі.

5. Стягнути з Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, вул.Винниченка, будинок 18; ідентифікаційний код: 25255072) на користь Львівської обласної прокуратури (місцезнаходження: Україна, 79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код: 02910031) 5255,00 грн. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські події (місцезнаходження: Україна, 79035, Львівська обл., місто Львів, вулиця Бузкова, будинок 2; ідентифікаційний код 43348858) на користь Львівської обласної прокуратури (місцезнаходження: Україна, 79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код: 02910031) 1051,00 грн. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .

Повний текст рішення складено 22.10.2020р.

Суддя М.Р. Король