Ухвала

від 22.10.2020 по справі 915/1288/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

22 жовтня 2020 року Справа № 915/1288/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,

розглянувши матеріали заяви фізичної особи-підприємця Бондар Наталії Анатоліївни про забезпечення позову у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Бондар Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до відповідача 1 : Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛИГОС (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 81/15, офіс 815, код ЄДРПОУ 41793398)

до відповідача 2 : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )

про стягнення солідарно заборгованості по договору поставки №23041 РРР від 23.04.2018 в розмірі 122403,48 грн,

В С Т А Н О В И В:

20.10.2020 позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості по договору поставки №23041 РРР від 23.04.2018 в розмірі 122403,48 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1288/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту до набрання законної сили рішенням суду на:

- грошові кошти у розмірі ціни позову - 122403,48 грн, що належать відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю ЕЛИГОС (код ЄДРПОУ 41793398) та відповідачу гр. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та розміщені на всіх рахунках в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах;

- нерухоме майно земельні ділянки у розмірі ціни позову - 122403,48 грн, що належать відповідачу - гр. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ):

кадастровий номер: 4825184800:02:000:0224, площа (га): 5.0563, адреса: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада. Чорноморська

кадастровий номер: 4825184800:01:000:0394: площа (га): 0.688, адреса: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада. Чорноморська

кадастровий номер: 4825184800:01:000:0929, площа (га): 0.3115, адреса: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада. Чорноморська

кадастровий номер: 4825184800:05:000:0075, площа (га): 0,3379, адреса: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада. Чорноморська;

- рухоме майно у розмірі ціни позову - 122403,48 грн, що належать відповідачу - гр. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) автомобіль - CITROEN BERLINGO, 2011 року випуску.

Заяву про забезпечення позову обгрунтовано тим, що ТОВ ЕЛИГОС не виконано зобов`язання щодо оплати отриманого товару за договором поставки №23041 РРР від 23.04.2018 в розмірі 122403,48 грн. Відповідно до п.1.3 договору поруки поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником його зобов`язань згідно договору поставки. Відповідачі вимогу позивача про оплату заборгованості залишили без відповіді, заборгованість не погасили, що на думку позивача, свідчить про свідоме ухилення від виконання своїх зобов`язань за договорами.

Позивач також зазначає, за даними відкритих реєстрів ТОВ ЕЛИГОС має заборгованість перед державою та відносно нього відкрито виконавче провадження, у власності ТОВ ЕЛИГОС відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, гр. ОСОБА_1 28.05.2020 відчужив шляхом дарування житловий будинок та земельну ділянку (кадастровий номер 4825184801:04:063:0005).

Як вважає позивач, зазначені обставини свідчать про те, що існує досить висока ймовірність того, що відповідач гр. ОСОБА_1 може в будь-який момент здійснити відчуження свого майна з метою запобігання можливого звернення стягнення на нього, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суму в майбутньому.

За правилами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов висновків про її часткове задоволення з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

Рішення суду безумовно має бути виконаним і його невиконання загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012).

Складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у особи на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

З наданих суду доказів, зокрема: Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо юридичної особи ТОВ ЕЛИГОС від 09.10.2020, Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12.12.2019 та від 09.10.2020, витягів з Реєстру транспортних засобів Міністерства внутрішніх справ України вбачається, що гр. ОСОБА_1 відчужив 28.05.2020 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 та земельну ділянку кадастровий номер 4825184801:04:063:0005.

Наведені вище обставини, у сукупності з доданими до заяви про забезпечення позову доказами, та посилання заявника як на ухилення відповідачів від виконання своїх обов`язків після пред`явлення вимоги так і на наявність заборгованості та можливість вільного розпорядження грошовими коштами, дозволяють суду дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у цьому випадку може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Вказані умови є достатньою підставою для накладення арешту на грошові кошти відповідачів у розмірі ціни позову.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти в розмірі ціни позову, співвідноситься та має зв`язок між цим заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог (стягнення грошових коштів), а, отже, вказаний захід забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову та є саме тим заходом забезпечення позову, який в розумінні приписів ст. 136 ГПК України є ефективним для захисту та таким, що відповідає змісту порушеного права.

При цьому господарський суд враховує, що накладення арешту на грошові кошти не порушує право відповідачів вільно користуватися та розпоряджатися своїми грошовими коштами. Адже арештованими слід вважати лише кошти на суму в межах ціни позову. Крім того, вжиті заходи забезпечення позову не призводять до зупинення господарської діяльності відповідачів та не є порушенням прав відповідачів щодо володіння та користування своїм майном, оскільки такі заходи не породжують юридичних наслідків для списання коштів з рахунків відповідачів до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі та виникнення у відповідачів обов`язку його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.08.2019 у справі № 915/538/19.

Щодо наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд зазначає, що обраний позивачем захід забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки унеможливить вільне розпорядження відповідачами достатніми для погашення заборгованості перед позивачем коштами, їх зменшення чи приховання.

Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Господарський суд не знаходить підстав для вжиття таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідача 2 в межах суми позову з огляду на таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної ним у постановах від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/119 при застосуванні такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Крім того, заявником не надано доказів на підтвердження того, що боржник вчиняє будь-які дії з підготовки чи проведення відчуження належного йому майна та якого саме. Тобто у цьому випадку відсутні підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Крім того, відсутня також інформація щодо вартості визначеного майна, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Таким чином, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2018 у справі № 916/10/18.

З урахуванням наведеного вище, та оскільки в позові не заявлено вимог стосовно конкретно визначеного нерухомого майна відповідачів, суд не вбачає зв`язку між цим заходом забезпечення позову і предметом заявленої позовної вимоги, а, отже, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме та рухоме майно боржника.

Відповідно до п.6) ч.1 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і, серед іншого, повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

У відповідності до ч.3 ст.141 ГПК України розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Частина перша статті 141 ГПК України встановлює право суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), тобто відповідна вимога може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.

Таким чином, суд не застосовує зустрічне забезпечення по даній справі, оскільки вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач жодним чином не позбавляє відповідачів права володіти та користуватися своїм майном.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі ціни позову, що належать ТОВ ЕЛИГОС та гр. ОСОБА_1 та знаходяться на рахунках у банківських установах та інших фінансово-кредитних установах.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 136, 137, 140, 141, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву фізичної особи-підприємця Бондар Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 ) про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти у розмірі ціни позову - 122403,48 грн, що належать відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю ЕЛИГОС (код ЄДРПОУ 41793398) та відповідачу гр. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та розміщені на рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, до набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Бондар Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 ) про забезпечення позову в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно земельні ділянки у розмірі ціни позову - 122403,48 грн, що належать відповідачу - гр. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ): кадастровий номер: 4825184800:02:000:0224, площа (га): 5.0563, адреса: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада. Чорноморська, кадастровий номер: 4825184800:01:000:0394: площа (га): 0.688, адреса: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада. Чорноморська, кадастровий номер: 4825184800:01:000:0929, площа (га): 0.3115, адреса: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада. Чорноморська, кадастровий номер: 4825184800:05:000:0075, площа (га): 0,3379, адреса: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада. Чорноморська та рухоме майно у розмірі ціни позову - 122403,48 грн, що належать відповідачу - гр. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) автомобіль - CITROEN BERLINGO, 2011 року випуску - відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 22.10.2020.

5. Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» , протягом трьох років.

6. За даною ухвалою:

Стягувач: фізична особа-підприємець Бондар Наталія Анатоліївна ( АДРЕСА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ),

боржник 1 : Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛИГОС (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 81/15, офіс 815, код ЄДРПОУ 41793398),

боржник 2 : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суддя В.О.Ржепецький