Рішення

від 01.10.2020 по справі 917/652/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020 Справа № 917/652/20

м. Полтава

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна", 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження", 37500, Полтавська область, м. Лубни, Володимирський майдан, буд. 18/2

про стягнення 22242,22 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін в судове засідання не з`явились

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна" звернулося до суду з позовною заявою (вхід. №720/20 від 22.04.2020р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження" про стягнення 22242,22 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Паламарчуку В.В.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.04.2020р. зазначену позовну заяву залишено без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків - 3 днів з дня вручення даної ухвали.

Заявою від 12.05.2020р. (вхід. №5115) позивач виправив недоліки визначені в ухвалі суду від 27.04.2020р.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.06.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.06.2020р. за вхід. №6707 від представника позивача до суду надійшла заява про стягнення з відповідача судових витрат з оплати послуг адвоката.

Ухвалою суду від 02.07.2020р. відкладено розгляд справи на 20.08.2020р.

Ухвалою суду від 02.09.2020р. справу призначено на 01.10.2020р.

Відповідачем вимоги ухвали суду від 03.06.2020р. та 02.07.2020р. не виконані.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Полтавської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином. Ухвали суду про відкриття провадження, відкладення розгляду та призначення справи отримані сторонами про що свідчать відмітки про направлення ухвал за адресою, вказаною у позовній заяві та ЄДРПОУ та поштові повідомлення, які повернулися на адресу суду.

У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

13 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна" (Експедитор) укладено Договір №ЛТЛ00145 про надання транспортно-експедиторських послуг про організацію перевезення вантажів у міському та міжнародному сполученні (далі -Договір).

За умовами Договору, Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта організувати надання транспортно-експедиторських послуг (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, Експедитор згідно заявок організовує перевезення вантажів і проводить розрахунки з усіма учасниками процесу. Умови виконання конкретних перевезень, перелік перевезень вказуються сторонами в заявках. Заявка є невід`ємною частиною договору. У випадку виникнення розбіжностей за даним договором, пріоритетними є умови, зазначені в Заявці. Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана Сторонами і скріплена їх печаткою (п.2.2). Факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між Сторонами підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг)) (2.4). Оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків (п.4.4) Строк оплати Клієнтом 3-5 (три-п`ять) календарних днів з моменту виваження вантажу (4.5).

Крім того, 23 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна" (Експедитор) укладено Договір №МО000105 про надання послуг з митного оформлення вантажів.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору, він організував перевезення на замовлення відповідача перевезення вантажу. До перевезення був залучений ФОП Аніщук П.І., що підтверджується товарно-транспортною накладною. Вартість товарно-експедиційних послуг становить 20 242,22 грн. Крім того, позивач поніс витрати на замовлення/виконання послуг з митного оформлення в розмірі 2200,00 грн.

На оплату вартості наданих послуг позивачем у відповідності до умов Договору Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки № ЛТ818 від 30.05.2019р. на суму 20 242,22 грн. та №ЛТ815 від 30.05.2019р. на суму 2 200,00 грн.

Позивач вказує на те, що направлена на електронну та поштову адреси відповідачу вимога про виконання грошового зобов`язання ним не отримані.

Оскільки відповідач не здійснив оплату за транспортно-експедиційні послуги, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зокрема, стягнути вартість транспортно-експедиційних послу у розмірі 20 242,22 грн. та вартість послуг митного брокера у розмірі 2 200,00 грн.

Приймаючи рішення суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору №ЛТЛ00145 від 13.12.2017р., суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ч.1 ст.931 ЦК України).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Згідно зі ст.1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст.9 Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 2 ст. 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність встановлено обов`язок клієнта у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг про організацію перевезення вантажів у міському та міжнародному сполученні від 13.12.2017р. (а.с.8-12)

Згідно заявки №ЛТ-10955 від 16.05.2019р. (а.с.13) позивач здійснив перевезення вантажу залучивши до перевезення ФОП Аніщука П.І. (ІПН НОМЕР_1 ), що вбачається з товарно-транспортної накладної CMR № 10955 від 24.05.2019р. (а.с.14) та Акту виконаних робіт №111 від 30.05.2019р. на суму 22 020,00 грн. (а.с.15)

Відповідач вантаж отримав без жодних зауважень в товарно-транспортній накладній CMR. Відповідно до заявки №ЛТ-10955 від 16.05.2019р. вартість наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг складає 630 Євро за курсом НБУ на день перетину кордону.

Також, позивач зазначає, що під час надання вищезазначених послуг позивачем додатково були замовлені/виконані послуги з митного оформлення у відповідності до Договору №МО000105 від 23.05.2019р. в розмірі 2 200,00 грн.

Згідно умов Договору та заявки оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 4 календарних днів з моменту вивантаження.

Враховуючи вказане, строк оплати за поставлений товар згідно вищезазначених накладних є таким, що настав.

Направлені на адресу відповідача рахунки №ЛТ818 від 30.05.2019р. за послуги перевезення в розмірі 20 242,22 грн. та №ЛТ815 від 30.05.2019р. за послуги з митного оформлення в розмірі 2 200,00 грн., а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЛТ828 та №ЛТ 825 від 30.05.2019р. не отримані.

Докази того, що відповідач здійснив оплату у визначені договором строки в повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги перевезення в розмірі 20 242,22 грн. та. за послуги з митного оформлення в розмірі 2 200,00 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та жодних доказів на спростування викладених у позові обставин суду не надав.

Таким чином, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 22 442,22 грн., з яких заборгованості за послуги перевезення в розмірі 20 242,22 грн. та за послуги з митного оформлення в розмірі 2 200,00 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 5 900,00 грн.

Щодо відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає наступне.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поряд із цим, при вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, у п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, у п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 та у п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

На підтвердження отримання професійної правової допомоги позивач надав копії: Договору № 28/01/2020 від 28.01.2020 р. про надання правової допомоги; Заявки на надання правової допомоги від 14.02.2020р., Акту про витрати на послуги адвоката у справі №917/652/20 від 19.06.2020р., платіжного доручення від 03.03.2020р. на суму 5 900,00 грн., Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №002448 від 31.03.2015р.

Згідно ч. ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідач заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивача не надавав.

З огляду на надані докази, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 5 900,00 грн. є підтверджений матеріалами справи, співрозмірним наданому об`єму адвокатських послуг, тому витрати, на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження" (37500, Полтавська область, м. Лубни, Володимирський майдан, буд. 18/2, код ЄДРПОУ 33470522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, код ЄДРПОУ 40694399) заборгованість в розмірі 22442,22 грн., 2102,00 грн. - витрат по сплаті судового збору, 5900,00 грн. - витрат з оплати послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Паламарчук В.В.