Рішення

від 08.10.2020 по справі 920/594/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.10.2020 Справа № 920/594/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши матеріали справи №920/594/20,

за позовом: Сумської міської ради (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030, код 23823253),

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ),

про визнання договору припиненим,

За участю представників сторін:

від позивача: Парфененко М.С., довіреність № 2480/03.02.02-08 від 28.12.2019;

від відповідача: не з`явився;

Секретар судового засідання Молодецька В.О.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 25.06.2020 провадження у справі №920/594/20 було відкрите за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 21.07.2020.

Згідно з ухвалою господарського суду Сумської області від 21.07.2020 у справі №920/594/20 підготовче засідання було відкладене на 18.08.2020.

Відповідно до ухвали суду від 18.08.2020 у справі №920/594/20 підготовче засідання було відкладене на 08.09.2020.

В судовому засіданні 08.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання у справі №920/594/20 відкладене на 22.09.2020.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 22.09.2020 підготовче провадження у справі №920/594/20 закрите, розгляд справи по суті призначено на 08.10.2020.

Суть спору: позивач просить суд визнати припиненим договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0900 га, кадастровий номер - 5910136300:05:006:0134, за адресою: м. Суми, вул. Прокоф`єва, 25/2, який був зареєстрований у реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції Сумської області 07.07.2015 за № 10317247.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, письмового відзиву на позов не подав.

Згідно з інформацією, наданою Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 29.03.2000 по теперішній час, згідно даних в Реєстрі територіальної громади міста Києва.

Процесуальні документи у справі, які направлялися за місцем реєстрації відповідача (м. Київ, вул. Житньоторзька, 8). Ухвала суду повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду з відміткою інші причини .

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи господарським судом Сумської області.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази у справі, суд встановив:

30 квітня 2015 між Сумською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Грига Павло Дмитровичем на підставі рішень Сумської міської ради від 25.06.2008 № 1669-МР Про надання в оренду, поновлення терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям , був укладений договір оренди земельної ділянки (далі за текстом - Договір ), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Прокоф`єва, 25/2, загальною площею 0,0900 га, кадастровий номер - 5910136300:05:006:0134, за адресою: який був зареєстрований у реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції Сумської області 07.07.2015 за № 10317247.

Згідно з п. 2.1. Договору земельна ділянка за функціональним призначенням надається в оренду під розміщеним житлово-адміністративно-торгівельним блоком та гаражем згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - землі громадської забудови (03.15. для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

Про передачу вказаної земельної ділянки Відповідачу було складено акт приймання-передачі, що є додатком № 4 до Договору.

Зі змісту п. 2.2. Договору вбачається, що Договір укладається строком до 25.06.2018.

По закінченню строку, на який було укладено Договір, Орендар, який належно виконував обов`язки за умови належного виконання своїх обов`язків відповідно до умов цього Договору, має за інших рівних умов, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це Орендодавця до спливу строку договору оренди землі, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Отже, з заявою про поновлення дії договору оренди відповідач повинен був звернутися до позивача не пізніше 25.05.2018, але не звернувся.

Як зазначає позивач, на час звернення з позовною заявою до суду, жодних повідомлень Відповідача про наміри продовжити дію Договору на адресу Позивача не надходило.

Відповідно до п. 2.4. Договору, у разі припинення або розірвання цього договору Орендар (Відповідач) зобов`язаний повернути Орендодавцеві (Позивачу) земельну ділянку у стані не гіршому, у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду, та придатному для подальшого використання за цільовим призначенням. Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі у десятиденний строк з моменту припинення або розірвання договору, що також кореспондується з п. 4.2. та п. 5.8. Договору.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відсутність документу, який підтверджує припинення права оренди земельної ділянки за відповідачем, унеможливлює здійснення реєстрації припинення дії Договору у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що і змушує позивача звернутись до суду з цією позовною заявою, оскільки неможливо жодним іншим способом захистити порушені права та законні інтереси позивача ніж припинити дію Договору в судовому порядку.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець Грига Павло Дмитрович з 27.09.2019 припинив свою підприємницьку діяльність.

13 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи №910/8729/18 дійшла таких висновків щодо підсудності спору де відповідачем є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особа та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (ч.2 ст. 527).

Зі змісту ч. 1 ст. 598 ЦК України вбачається, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст.ст. 651, 652 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, у разі істотної зміни обставин та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні письмові докази звернення відповідача до позивача з метою продовження дії Договору, а умовами Договору не передбачено продовження дії Договору відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , суд приходить до висновку про те, що договір оренди земельної ділянки від 30.04.2015 підлягає визнанню припиненим.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до п.2.29 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати припиненим договір оренди земельної ділянки від 30.04.2015, укладений між Сумською міською радою та фізичною особою-підприємцем Грига Павлом Дмитровичем щодо земельної ділянки загальною площею 0,0900 га, кадастровий номер 5910136300:05:006:0134, за адресою: м. Суми, вул. Прокоф`єва, 25/2, який був зареєстрований у реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції Сумської області 07.07.2015 за № 10317247.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н Незалежності, 2, код 23823253) 2102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному підписано 22.10.2020 .

Суддя О.Ю. Соп`яненко