Рішення

від 13.10.2020 по справі 920/476/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.2020 Справа № 920/476/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/476/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Трейдпостач (27500, м. Світловодська, вул. Героїв України, буд. 96, кім. 99, ідентифікаційний код 42684322),

до відповідача: Приватного підприємства Агрофірми Журавка (41041, Сумська область, Середино-Будський район, с. Журавка, ідентифікаційний код 30903248),

про стягнення 1 503 010,07 грн,

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Рижов С.Є. згідно ордеру серії ВМ № 1005771 від 18.05.2020,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором № 21/10/19 від 21.10.2019 про надання послуг з перевезення вантажу в загальній сумі 1 503 010,07 грн, який складається з: 1 324 504,34 грн - основного боргу, 137 250,84 грн - пені, 23 316,64 грн - інфляційних втрат, 17 938,25 грн - 3 % річних, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вищезазначеним договором, що укладений між сторонами щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу, у зв`язку з чим відповідачу нараховано пеню, річні та інфляційні втрати у відповідних розмірах.

У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи складає 15 000,00 грн.

Ухвалою від 25.05.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/476/20 у порядку загального позовного провадження з викликом сторін та призначити підготовче засідання на 14.07.2020, 11:30.

14.07.2020 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Відповідно частини дев`ятої до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи факт виходу судді Джепи Ю.А., з відпустки та положення частини тринадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 28.07.2020 призначив підготовче засідання у справі № 920/476/20 з викликом учасників справи на 03.09.2020, 10:00.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 03.09.2020 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/476/20 та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.10.2020, 10:30.

Представник позивача у судовому засіданні по суті 13.10.2020 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав. Представник відповідача у судове засідання по суті не з`явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином 19.09.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку.

12.10.2020 від відповідача до суду електронною поштою надійшло клопотання від 12.10.2020 б/н (вх. № 9062/20), про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням в Україні карантинних заходів, віднесенням м. Суми до червоної зони та обмеженням регулярних і нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньо обласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного такси, а також здійснення перевезень пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому). Крім наведено відповідач в обгрунтування цього клопотання посилається на рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України.

Представник позивача в судовому засіданні по суті усно зазначив, що заперечує проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантинних заходів за його необгрунтованістю.

Суд, розглянувши вищезазначене клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого ГПК України строку, зокрема з підстави першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, підставою для відкладення розгляду справи згідно наведеної норми є наявність поважних причин неявки учасника справи.

При цьому заявником не наведено жодних аргументів щодо неможливості прибуття представника у судове засідання, або причин, що перешкоджають подати, в тому числі в електронному вигляді, заяви по суті справи та/або докази, чи обставин, які унеможливлюють участь у судовому засіданні дистанційно (у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів). Також відповідачем не подано клопотань про продовження відповідних процесуальних строків.

А тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантинних заходів за його необгрунтованістю та з метою недопущення порушення строків розгляду справи з огляду на внесення змін до пункту 4 Прикінцевих положень ГПК України Законом України № 731-IX від 18.06.2020 щодо порядку продовження процесуальних строків на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Разом з цим суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, а відповідач та/або його представник не позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частини четвертої статті 197 ГПК України, проте відповідач не скористався своїм правом, у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначив причин, які безпосередньо перешкоджають йому взяти участь у судовому засіданні.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.

13.10.2020 представником позивача подано до суду письмову заяву від 16.09.2020 № 12099-Р (вх. № 3129к від 13.10.2020) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (у порядку статті 129 ГПК України), відповідно до якої просить суд залучити до матеріалів справи копію розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 16.09.2020, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 16.09.2020 та копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 16.09.2020 № 12; та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правову допомогу в сумі 18 000,00 грн.

Надані представником позивача докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу долучено судом до матеріалів цієї справи.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні по суті 13.10.2020 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

29 жовтня 2019 року між учасниками справи укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів № 21/10/19 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, відповідач замовляє, а позивач зобов`язується надавати послуги з перевезення вантажу на території України на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що належним доказом надання послуг з перевезення позивачем та відповідно їх прийняття відповідачем є ТТН, яка підписана позивачем (виконавцем), вантажоодержувачем та передана відповідачу (замовнику).

Відповідно до пункту 3.3 договору, після здійснення перевезень сторони підписують акт надання послуг, в якому вказуються загальний обсяг робіт та загальна сума за цим договором. Акт скріплюється печатками та підписами сторін та підтверджує факт надання позивачем послуг відповідачу в повному обсязі.

Згідно з пунктом 3.4 договору відповідач зобов`язаний оплачувати надані послуги протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання акту надання послуг.

Відповідно до пункту 7.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного проведення розрахунків . Якщо за десять робочих днів до закінчення строку чинності договору жодна із сторін не виявила бажання його розірвати, то договір буде вважатися продовженим на наступний рік на тих же умовах.

Позивач в обґрунтування позовних зазначає, що ним надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 2 124 504,34 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг, а саме:

- згідно з актом надання послуг № 11014 від 01.11.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 89 157,60 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 11015 від 01.11.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 13 927,54 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 11016 від 01.11.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 55 540,80 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 11017 від 01.11.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 64 584,80 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 11018 від 01.11.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 55 692,00 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 11019 від 01.11.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 64 584,80 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 11181 від 18.11.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 65 768,64 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 11182 від 18.11.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 65 077,60 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 11183 від 18.11.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 53 855,20 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 11184 від 18.11.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 55 496,00 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 11185 від 18.11.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 56 470,40 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 11186 від 18.11.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 66 220,00 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 11187 від 18.11.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 56 672,00 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 11188 від 18.11.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 62 408,00 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 11189 від 18.11.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 63 840,00 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 12171 від 17.12.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 68 412,96 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 12172 від 17.12.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 46 800,00 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 12173 від 17.12.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 2 382,00 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 12174 від 17.12.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 87 046,40 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 12175 від 17.12.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 75 684,00 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 12176 від 17.12.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 77 140,00 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 12177 від 17.12.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 88 071,20 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 12178 від 17.12.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 87 550,40 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 12179 від 17.12.2019 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 84 168,00 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 01080 від 08.01.2020 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 49 079,20 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 01081 від 08.01.2020 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 45 818,00 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 01082 від 08.01.2020 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 48 465,40 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 01083 від 08.01.2020 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 49 116,40 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 01084 від 08.01.2020 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 76 173,20 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 01085 від 08.01.2020 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 75 168,80 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 1087 від 08.01.2020 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 75 931,40 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 01087 від 08.01.2020 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 73 482,40 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 01088 від 08.01.2020 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 74 226,40 грн (в т.ч. ПДВ);

- згідно з актом надання послуг № 01089 від 08.01.2020 позивачем відповідачу надано послуги вартістю 50 492,80 грн (в т.ч. ПДВ).

В порушення договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг відповідач розрахувався частково сплативши за послуги позивачу 800 000,00 грн., а саме: 13.12.2019 - 500 000,00 грн та 17.01.2020 - 300 000,00 грн.

Таким чином, станом на дату подання позову відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 21/10/19 від 21.10.2019 про надання послуг з перевезення вантажу в сумі 1 324 504,34 грн, що підтверджується вищезазначеними актами надання послуг та актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2020.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Укладений між сторонами договір № 21/10/19 від 21.10.2019 про надання послуг з перевезення вантажу відповідає змісту статті 307 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачеві), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про падання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частина перша статті 903 Цивільного кодексу України визначає, що у разі, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох, органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Беручі до уваги зазначене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням та, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт надання позивачем відповідачеві послуг з перевезення вантажу повністю підтверджується матеріалами справи, а саме вищезазначеними актами надання послуг та актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2020, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

Проте, в порушення умов договору та вимог статей 526, 629, 901, 903, 931 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг з перевезення вантажу в повному обсязі, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за договором складає 1 324 504 , 34 грн.

На думку суду, в даному випадку встановлені обставини щодо невиконання відповідачем обов`язку зі своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг.

Суд погоджується з аргументами позивача щодо заявлених вимог. Натомість відповідач не навів жодних аргументів проти заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 324 504,37 грн заборгованості за договором № 21/10/19 від 21.10.2019 про надання послуг з перевезення вантажу є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у вищезазначеному розмірі.

Стосовно іншої частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача за прострочення грошового зобов`язання пені в сумі 137 250,84 грн, інфляційних втрат в сумі 23 316,64 грн та 3 % річних в сумі 17 938,25 грн, нарахованих за загальний період з 09.11.2019 по 14.05.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та статей 216-218 Господарського кодексу України, наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації, пені та штрафу, передбачених договорами.

Статтею 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених Господарським кодексом України.

Частиною четвертою статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивач має право вимагати від відповідача сплатити пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. Пеня нараховується за весь період прострочення з дати закінчення строку оплати кожного відповідного рахунку до моменту повної оплати відповідачем ціни договору.

Згідно частини першої статті 230 та частини шостої статті 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, друга статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Пеня та інші нарахування у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати наданих послуг, передбачених пунктом 3.4 договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення зобов`язання.

Відповідно до доданого позивачем до позовної заяви розрахунку позовних вимог (а.с. 198) станом на 14 . 05.2020 пеня за прострочення оплати наданих послуг за загальний період з 09.11.2019 по 14.05.2020 складає 137 250 , 84 грн.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату наданих послуг у вигляді стягнення пені та передбачена пунктом 4.2 договору, а тому позивач має право вимагати від відповідача сплатити пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. Пеня нараховується за весь період прострочення з дати закінчення строку оплати кожного відповідного рахунку до моменту повної оплати відповідачем ціни договору.

Розрахунок суми пені здійснено позивачем арифметично вірно.

Зважаючи на наведені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 137 250,84 грн пені за вказаний вище період.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних суд вважає арифметично вірним.

Судом було встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 23 316,64 грн інфляційних нарахувань та 17 938,25 грн - 3 % річних за вказаний вище період.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 22 545,15 грн, пропорційно розміру задоволених вимог покладається на відповідача.

Щодо покладання на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

За приписами статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 ГПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позовній заяві позивачем наведено орієнтовний розмір судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, який складається з 15 000,00 грн.

13.10.2020 представником позивача подано до суду письмову заяву від 16.09.2020 № 12099-Р (вх. № 3129к від 13.10.2020) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (у порядку статті 129 ГПК України), відповідно до якої просить суд залучити до матеріалів справи копію розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 16.09.2020, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 16.09.2020 та копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 16.09.2020 № 12; та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правову допомогу в сумі 18 000,00 грн.

Відповідно до наданих представником позивача на підтвердження факту понесення позивачем витрат на оплату правничої допомоги копії договору від 14.05.2020 №1692-Р/20 про надання професійної правничої (правової) допомоги, копії акту прийому-передачі наданих послуг від 16.09.2020 до договору 14.05.2020 №1692-Р/20 про надання професійної правничої (правової) допомоги, ордеру на надання правової допомоги серії ВМ № 1005771 від 18.05.2020, копій квитанцій до прибуткового касового ордеру від 14.05.2020 № 8 на суму 15 000,00 грн та від 16.09.2020 № 12 на суму 3 000,00 грн вартість наданих адвокатом позивачу юридичних послуг складає 18 000,00 грн.

Представником позивача наведено детальний опис наданих позивачу послуг правового характеру, докази сплати цих витрат позивачем на користь адвоката.

Враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та надані позивачем докази на підтвердження факту понесення останнім таких витрат, а також співмірність ціни позову із розміром гонорару адвоката, суд з урахуванням положень статті 126 ГПК України, відшкодовує позивачеві за рахунок відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у сумі 18 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Агрофірми Журавка (41041, Сумська область, Середино-Будський район, с. Журавка, ідентифікаційний код 30903248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Трейдпостач (27500, м. Світловодська, вул. Героїв України, буд. 96, кім. 99, ідентифікаційний код 42684322) основний борг в сумі 1 324 504,34 грн, пеню в сумі 137 250,84 грн, інфляційні втрати в сумі 23 316,64 грн, 3 % річних в сумі 17 938,25 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 22 545,15 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано суддею 22 жовтня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа