Рішення

від 21.10.2020 по справі 925/787/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. Черкаси справа № 925/787/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВФК Запчастини» до приватного сільськогосподарського підприємства «Привітне» про стягнення 32927 грн. 36 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ВФК Запчастини» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Привітне» (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки № 1152 від 25.09.2018 року, 62368 грн. 07 коп. боргу, 26649 грн. 67 коп. пені, 3259 грн. 62 коп. 3% річних, 2596 грн. 83 коп. інфляційних втрат, що разом становить 94874 грн. 19 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати за товар за договором поставки № 1152 від 25.09.2018 року.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 25.06.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а від 07.07.2020 року - прийнято позовну заяву до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/787/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.08.2020 року.

Позивач в особі свого представника подав суду:

12.08.2020 року заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 12292/20, а.с. 33-35), в якій заявив про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат і 3% річних у зв`язку зі збільшенням періоду прострочення, просив стягнути 62368 грн.07 коп. боргу, 26649 грн. 67 коп. пені, 3556 грн. 12 коп. 3% річних, 2721 грн. 57 коп. інфляційних втрат, що разом становить 95295 грн. 43 коп. та відшкодувати судові витрати.

Ухвалою суду від 13.08.2020 року прийнято до провадження заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 12292/20 від 12.08.2020 року), відкладено розгляд справи по суті на 23.09.2020 року.

Позивач в особі свого представника подав суду 07.09.2020 заяву про зменшення ціни позову (вх. № 13694/20, а.с. 41-44), в якій заявив про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 62368 грн. 07 коп. основної суми боргу у зв`язку з її сплатою відповідачем, остаточно просив суд стягнути з відповідача, на підставі договору поставки № 1152 від 25.09.2018 року, 26649 грн. 67 коп. пені, 3556 грн. 12 коп. 3% річних, 2721 грн. 57 коп. інфляційних втрат, що разом становить 32927 грн. 36 коп. та відшкодувати судові витрати на сплату судового збору у розмір 2102 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. Ухвалою суду від 23.09.2020 року (в протоколі судового засідання) заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято до провадження.

Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили, причини неявки не повідомили, про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши заяви сторін по суті справи і з процесуальних питань, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, позов з урахуванням заяв позивача про зміну розміру позовних вимог задовольняє повністю з таких підстав.

25.09.2018 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ВФК Запчастини» , як продавець, та відповідач - приватне сільськогосподарське підприємство «Привітне» , як покупець, уклали договір поставки № 1152 (далі - Договір, а.с. 13-14), за умовами п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти запасні частини та витратні матеріали до сільськогосподарської техніки (товар).

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2. - остаточний асортимент товару, кількість та вартість товару визначається згідно з накладними відповідно до яких покупець отримував товар від продавця протягом усього терміну дії даного договору;

п. 1.3. - загальна вартість товару (ціна договору) становить сукупність сум вказаних у всіх накладних, згідно з якими покупець отримував товар від продавця протягом усього терміну дії даного договору;

п. 1.4. - форма, порядок і термін оплати за товар: безготівковий розрахунок за запчастини наявні на складі продавця та за запчастини відсутні на складі продавця; оплата 100% в день виставлення відповідного рахунку продавцем. Ціна товару, зазначена в рахунках, що виставляються па продавцем, діє тільки в день виставлення відповідного рахунку, надалі ціна товару може змінюватись продавцем в залежності від максимального середнього міжбанківського курсу продажу євро по відношенні до гривні на день що передує дню їх перерахуванню. Сторони можуть погодити інший порядок та термін оплати товару у відповідній специфікації;

п. 1.10.- сторони досягли домовленості, що можуть визначити інші умови договору у відповідних специфікаціях до даного договору, що становлять його невід`ємну частину; якщо умови даного договору суперечать умовам відповідної специфікації, сторони керуються умовами відповідної специфікації;

п. 2.1. у випадку прострочення оплати товару, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості;

п. 6.1. - договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Термін дії договору встановлюється до 31.12.2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань взятих на себе до закінчення терміну дії договору.

Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками.

Сторони договору уклали 25.09.2018 року специфікацію № 1 (далі - специфікація № 1), в якій погодили наступне:

п. 1 - загальна ціна товару на день укладення даної специфікації - 44868 грн. 07 коп. в т.ч. 20% ПДВ;

п. 2 - форма, порядок і термін оплати за товар за специфікації № 1:

а) 50% від загальної вартості партії товару в гривнях на день укладення даної специфікації, з врахуванням п. 3 даної специфікації, до 25.09.2018 року;

б) 50% від загальної вартості партії товару в гривнях на день укладення даної специфікації з врахуванням п. 3 даної специфікації, протягом 30 календарних днів з дати видаткової накладної на дані запасні частини;

п. 3 - умови і базис постачання товару покупцю по специфікації № 1: відповідно до Інкотермс 2010 на умовах FCA - шляхом передачі товару з м. Луцьк за рахунок продавця для доставки на ім`я покупця через перевізника Нова пошта (відділення № 1), що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Тальнівський район, с. Глибочок, вул. Небесної Сотні, 21А, до 06.09.2019 року та за умови надходження оплати за ч. а п. 2 даної специфікації на поточний рахунок продавця;

п. 4 - право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару перевізнику Нова пошта для доставки на ім`я покупця згідно з п. 5 даної специфікації. Датою передачі товару покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної. Товар передається покупцю за умови надання останнім оформленої відповідно до вимог законодавства України довіреності, якою представника покупця уповноважено здійснити отримання від імені покупця товару за даним договором.

Специфікація № 1 від 25.09.2018 року підписана представниками обох сторін та скріплена їхніми печатками (а.с. 14).

Із видаткової накладної № 73 від 04.09.2019 року (а.с. 15) вбачається, що позивач поставив відповідачу товар - запчастини та витратні матеріали до сільськогосподарської техніки на суму з ПДВ 444686 грн. 07 коп., який відповідач отримав на підставі довіреності № 11 від 28.08.2019 року без зауважень.

Отриманий товар оплатив частково на суму 382500 грн. (25.09.2019 року попередня оплата по рахунку № 315 від 19.09.2020 року у розмірі 222500 грн., 19.02.2020 року платіжним дорученням № 384 у розмірі 100000 грн., 16.03.2020 року платіжним дорученням № 403 у розмірі 30000 грн., 27.03.2020 року платіжним дорученням № 409 у розмірі 30000 грн.).

Борг відповідача на момент звернення до суду складав 62368 грн. 07 коп., за порушення строків оплати товару позивач нарахував до стягнення 26649 грн. 67 коп. пені, 3259 грн. 62 коп. 3% річних, 2596 грн. 83 коп. інфляційних втрат.

12.08.2020 року, після відкриття провадження у справі, платіжним дорученням № 483 відповідач добровільно сплатив позивачу 62368 грн. 07 коп. (а.с. 45).

За заявами позивача, у зв`язку зі збільшенням періоду заборгованості за договором поставки № 1152 від 25.09.2018 року, позивач збільшив розмір позовних вимог, а після добровільної сплати суми основного боргу, заявив про зменшення їх розміру і остаточно просив суд стягнути з відповідача на свою користь 26649 грн. 67 коп. пені, 3556 грн. 12 коп. 3% річних, 2721 грн. 57 коп. інфляційних втрат, що разом становить 32927 грн. 36 коп. Вимога про їх стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 1152 від 25.09.2018 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Товар за Договором та специфікацією № 1 був отриманий представником відповідача по видатковій накладній № 73 від 04.09.2019 року, за довіреністю № 11 від 28.08.2019 року, на суму 444868 грн. 07 коп. без зауважень, відповідачем не заперечується.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару, то у позивача виникло право вимагати примусового виконання відповідачем простроченого грошового зобов`язання в натурі.

Судом враховано, що під час розгляду справи відповідач сплатив на користь позивача 62368 грн. 07 коп. основного боргу.

У п. 1.4. Договору сторони погодили, що вони можуть погодити інший порядок та термін оплати товару у відповідній специфікації; відповідно у п. 2 Специфікацйії № 1 сторони визначили наступний порядок і термін оплати за товар:

а) 50% від загальної вартості партії товару в гривнях на день укладення даної специфікації, з врахуванням п. 3 даної специфікації, до 25.09.2018 року;

б) 50% від загальної вартості партії товару в гривнях на день укладення даної специфікації з врахуванням п.3 даної специфікації, протягом 30 календарних днів з дати видаткової накладної на дані запасні частини;

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем також заявлено до стягнення з відповідача, з урахуванням заяв позивача про зміну розміру позовних вимог, прийнятих судом, на підставі ст. 625 ЦК України, 3% річних за період з 05.10.2019 року по 13.08.2020 року у розмірі 3556 грн. 12 коп. і інфляційних втрат за період з жовтня 2019 року по червень 2020 року у розмірі 2721 грн. 57 коп., на підставі п. 2.1. Договору - 26649 грн. 67 коп. пені за період прострочення з 05.10.2019 року по 05.04.2020 року.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок спірних сум інфляційних втрат та 3% річних відповідає умовам Договору, специфікації № 1 та фактичним обставинам справи, їх розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно, тому і ці вимоги позивача суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у заявлених розмірах.

В п. 2.1 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати товару, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Нормами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ст. 551 ч. 2 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 231 ч. 4 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України, нормам ст. 1, ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , ч. 6 ст. 232 ГК України.

Розрахунки позивача, покладені в основу вимог про стягнення пені, відповідають умовам відповідальності сторін за порушення своїх зобов`язань, передбаченим п. 2.1. Договору, нормам ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , ч. 6 ст. 232 ГК України, спірну суму пені нараховано відповідно до умов договору поставки № 1152 від 25.09.2018 року, на фактичні суми боргу. Відтак вимогу позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у обрахованих позивачем розмірах.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладених обставин справи, умов Договору та наведених норм законодавства суд спірні вимоги позивача про стягнення 26649 грн. 67 коп. пені, 3556 грн. 12 коп. 3% річних, 2721 грн. 57 коп. інфляційних втрат за відповідний період прострочення сплати основної заборгованості вважає обґрунтованими і позов задовольняє повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує таке.

У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольняє повністю.

Платіжним дорученням № С000000508 від 03.07.2020 року позивачем сплачено 2102 грн. судового збору за подання позову.

Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн., представник позивача адвокат Дзюрило А.Р. надала суду: копію договору про надання правової допомоги № 10/03/20 від 10.03.2020 року, укладеного позивачем з адвокатським бюро «Дзюрило Анастасії» ; копію додаткової угоди № 1 від 01.06.2020 року до договору про надання правової допомоги № 10/03/20 від 10.03.2020 року; копію ордера від 10.03.2020 року; копію калькуляції вартості послуг професійної правничої допомоги № 20 від 28.08.2020 року по додатковій угоді № 1 від 01.06.2020 року до договору № 10/03/20 про надання правничої допомоги від 10.03.2020 року на суму 7000 грн.; копію акту про надання послуг професійної правничої допомоги № 20 від 28.08.2020 року на суму 7000 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наявні в матеріалах справи докази надання позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, підтвердження доказів фактичної оплати наданих послуг, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правової допомоги на сторону відповідача.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн., а разом 9102 грн.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Привітне» , код ЄДРПОУ 31440894, місцезнаходження: 20440, Черкаська обл., Тальнівський район, с. Глибочок, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 21 А на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВФК Запчастини» , код ЄДРПОУ 32687916, місцезнаходження: 43006, м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 16 - 26649 грн. 67 коп. пені, 3556 грн. 12 коп. 3% річних, 2721 грн. 57 коп. інфляційних втрат, 9102 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.М. Грачов