Рішення

від 22.10.2020 по справі 300/2117/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2020 р. справа № 300/2117/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Груп «Тисмениця» про стягнення податкового боргу в сумі 286369,19 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Груп «Тисмениця» (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути в дохід бюджету податковий борг в сумі 286369,19 грн. з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують відповідача, та за рахунок готівки, що йому належить.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем добровільно не погашено грошові зобов`язання на суму 286369,19 грн. з орендної плати за землю юридичних осіб, яка виникла в результаті несплати самостійно визначених грошових зобов`язань згідно з податкової декларації з плати за землю від 19.02.2020 за 2020 рік.

Ухвалою від 26.08.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався. Ухвала про відкриття провадження від 26.08.2020 була направлена за адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Груп «Тисмениця» , зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: вулиця Галицька, 32, місто Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77401. Ухвала суду повернулася з довідкою АТ Укрпошти про причини не повернення/ досилання: «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Відповідно до частини 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення врученої належним чином.

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.

04.06.2018 проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Груп «Тисмениця» як суб`єкта підприємницької діяльності, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19.02.2020 відповідач подав податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в якій розрахував грошове зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку, код органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ 2625810100, в розмірі 1145658,69 грн. (щомісячний платіж 95471,56 грн., грудень - 95471,53 грн.) (а.с. 7-9).

02.03.2020 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області надіслано відповідачу на його податкову адресу податкову вимогу форми «Ф» № 3954-54, згідно якої загальна сума податкового боргу станом на 02.03.2020 становила 190682,95 грн. (а.с. 10).

Податкова вимога не вручена відповідача з причини: за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 11).

Згідно довідки позивача про борг від 06.08.2020 та даних облікової карти платника з орендної плати за землю податковий борг відповідача становить 286369,19 (а.с. 6, 12).

Вирішуючи даний спір суд виходив з таких мотивів та норм права.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Підпункт 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків відносить, зокрема, податок на майно.

Податок на майно складається, серед іншого, з плати за землю (підпункт 265.1.3. пункту 265.1. статті 265 Податкового кодексу України).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок нарахування та сплати орендної плати за землю регламентовано статтею 288 Податкового кодексу України. Так, відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Пунктами 288.2 та 288.3 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Так, згідно з пунктами 285.1 та 285.2 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

У даному випадку, встановлено, що відповідачем 19.02.2020 подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в якій розрахував грошове зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку, код органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ 2625810100, в розмірі 1145658,69 грн. (щомісячний платіж 95471,56 грн., грудень - 95471,53 грн.).

Визначене самостійно грошове зобов`язання з орендної плати за землю за квітень-червень 2020 року в сумі 286369,19 грн. відповідач не сплатив. З урахуванням переплати, сума боргу становить: 95426,07 грн. за квітень 2020 року, 95471,56 грн. за травень 2020 року, 95471,56 грн. за червень 2020 року, що підтверджується довідкою про борг від 06.08.2020 та даними облікової картки платника станом на 31.07.2020.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за квітень-червень 2020 року на загальну суму 286369,19 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, становлять податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Груп «Тисмениця» .

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи контролюючим органом надсилалася відповідачу за податковою адресою податкова вимога форми "Ю" від 02.03.2020 № 3954-54 (а.с. 10, 11). Така податкова вимога вважається врученою платнику. Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.

Заборгованість відповідача підтверджується довідкою про борг за платежами станом на 06.08.2020 (а.с. 6), облікова картка по платежу (а.с. 12).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено самостійно податковий борг в розмірі 286369,19 грн., то суд вважає підставним звернення контролюючого органу до суду із позовом про його стягнення у спосіб, визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Таким чином, адміністративний позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Груп «Тисмениця» про стягнення податкового боргу в сумі 286369,19 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити, стягнувши суму боргу в дохід місцевого бюджету за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ 2625810100.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню позивачу. Доказів понесення інших витрат суду не подано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Груп «Тисмениця» (ідентифікаційний код - 42182255, вулиця Галицька, 32, місто Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77401) в дохід місцевого бюджету органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ 2625810100 податковий борг в розмірі 286369 (двісті вісімдесят шість тисяч триста шістдесят дев`ять) гривень 19 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код 43142559, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос Груп «Тисмениця» , ідентифікаційний код - 42182255, вулиця Галицька, 32, місто Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77401.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.