Рішення

від 21.10.2020 по справі 340/2592/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2592/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області №22968-5207-1128 від 27.05.2020.

Ухвалою судді від 14.07.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.26).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено до сплати податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 3480,57 грн. за 2020 рік, яке на думку позивача винесено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки за нею не зареєстровано об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки. Зазначає, що оскільки земельна ділянка площею 141,03 кв.м, з кадастровим номером 3510100000:37:316:0083, по АДРЕСА_1 , за яку їй за 2020 рік нарахована сума податку, згідно договору оренди землі №58 від 20.04.2010 року, знаходиться, в строковому платному користуванню у ФОП ОСОБА_2 , тому згідно чинного законодавства України вона не може бути платником податку з орендної плати з фізичних осіб за даним об`єктом оподаткування. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, яке винесене на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства. Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення відповідач зазначає, що податкові зобов`язання за 2020 рік нараховані, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є у власності позивача з урахуванням коефіцієнтів щорічної індексації нормативної грошової оцінки земель та зважаючи на рішення міської ради міста Кропивницького від 12.07.2018 №1750, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кропивницького. Доводячи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити (а.с.31-32).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення №22968-5207-1128 від 27.05.2020 форми "Ф", яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку за 2020 рік, на суму 3480,57 грн. (а.с.5), за земельну ділянку площею 141,03 кв.м, кадастровий номер 3510100000:37:316:0083, по АДРЕСА_1 ).

ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2006 року, набула у приватну спільну часткову власність (частка власності - 21/100) нежиле приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1 .

20.04.2010 між позивачем та Кіровоградською міською радою укладено договір оренди №58, відповідно до якого Кіровоградська міська рада, на підставі рішення №2481 від 03.09.2009р. "Про передачу ФОП ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2 " надає, а ФОП ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення аптеки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Згідно плану меж землекористування, земельній ділянці, що була передано в оренду площею 141,03 кв.м, присвоєно кадастровий номер 3510100000:37:316:0083 (а.с.6-12).

Водночас, до укладення вказаного вище договору, 29.12.2009 року позивачем відчужено нежитлове приміщення під АДРЕСА_1 , площею 94,5 кв.м на користь ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі - продажу №1392, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Малогон В.О. (а.с.21-22). Вказаний договір 14.01.2010 року зареєстрований в електронному Реєстрі права власності на нерухоме майно (а.с.24).

06.07.2012 року між Кіровоградською міською радою (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендарем) укладено договір оренди землі за №454 (а.с.13-15), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення аптеки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 141,03 кв.м земель, які використовуються в комерційних цілях, за кадастровим номером 3510100000:37:316:0083 (а.с.16зв.). Договір укладено на п`ять років (п.3 договору).

При цьому, представник відповідача посилається у відзиві на позовну заяву, що договір оренди від 10.04.2010 року №58 набув чинності з моменту реєстрації - 17.06.2010 та є чинним. Жодних реєстраційних дій орендарем - ФОП ОСОБА_1 щодо його припинення не вжито, а тому договір №58 не є припиненим.

Рішенням міської ради м. Кропивницького від 12.07.2018 року №1750 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кропивницького Кіровоградської області" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста.

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером - 3510100000:37:316:0083 становить 251260,20 грн.

Розрахунок орендної плати на 2020 рік:

нормативна грошова оцінка 251260,20 грн. х 3% /12 міс.= 3480,57 грн.

На підставі викладеного вище, відповідачем сформовано податкове повідомлення - рішення №22968-5207-1128 від 27.05.2020 року, яким визначено суму податкового зобов`язання орендна плата з фізичних осіб в розмірі 3480,57 грн. (а.с.5).

Не погодившись з таким рішенням позивач звернулася до суд з даним позовом.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.14.1.72. п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2. землекористувачі.

Відповідно до п.270.1 ст.270 ПК України об`єктами оподаткування є: 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п.271.2 ст.271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п.274.1 ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з абз.1 п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У підпункті 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно з абз.2 п.286.1 ст.286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України..

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року №1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.

Пунктами 4, 9, 10 цього Порядку передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

- Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;

- Мін`юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об`єкти незавершеного будівництва.

Подання інформації ДФС та/або її територіальним органам здійснюється на безоплатній основі в електронній формі. Формати інформаційних файлів, регламент передачі інформації про зміну даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, форма журналів обліку переданих та отриманих інформаційних файлів визначаються спільними актами Мін`юсту і Мінфіну.

Інформація, що надійшла до ДФС та її територіальних органів, вноситься до інформаційних баз даних ДФС та використовується з урахуванням вимог, передбачених для інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

У відповідності до п.286.6 ст.286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (пункт 287.2 статті 287 ПК України).

Відповідно до п.287.6 ст.287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (п.287.7 ст.287 ПК України).

Згідно з пунктами 288.1, 288.2, 288.3, 288.4 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.7 статті 288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Крім того, у відповідності до п. "е" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України (в редакції на момент відчуження майна) підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

У частині 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно з абзацом 8 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні вказаних норм права, у постановах від 08.06.2016 року (справа №21-804а16), від 12.09.2017 року (справа №2а-10596/12/2670) вказав, що аналіз цим норм дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

З огляду на викладене, суд звертає увагу, що у розумінні положень пп.14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14, пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст.269, пп.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відтак, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року по справі №825/308/17, від 18.04.2018 року по справі №2а-19166/09/0370, від 19.06.2018 року по справі №822/2696/17, від 05.11.2018 року по справі №822/2695/17, від 13.03.2019 по справі №808/8734/15, від 25.03.2019 по справі №П/811/1004/17, від 17.12.2019 року по справі № 804/4739/16, від 27.01.2020 року по справі №804/886/18.

Таким чином, оскільки в період з 01.01.2020 по 17.06.2020 років нежиле приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1 , перебувало у власності іншої фізичної особи - ОСОБА_2 , право власності якої було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, тому позивач після відчуження цього об`єкту та реєстрації права власності на нього за іншою особою не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої не є.

Більш того, суд зауважує, що з 2012 року земельна ділянка за кадастровим номером 3510100000:37:316:0083, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 141,03 кв.м та на якій знаходиться вказаний вище об`єкт нерухомості, перебуває у користуванні (оренді) іншої особи - ОСОБА_2 (а.с.13-19, 20, 24).

Крім того, за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельної ділянки під кадастровим номером 3510100000:37:316:0083, відсутні будь-які відомості (а.с.40, 41).

Доводи представника відповідача щодо того, що договір оренди земельної ділянки від 10.04.2010 року №58 зберігав чинність для позивача, зокрема щодо обов`язку сплачувати оренду плату, оскільки не був розірваний у встановленому порядку, суд відхиляє з огляду на наступне.

Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 року (справа №915/672/17), від 05.06.2018 року (справа №920/717/17) вказано, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розташоване у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України. Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню. Відчуження об`єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність у контролюючого органу інформації з приводу відчуження ОСОБА_1 нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , площею 94,5 кв.м. на користь громадянки ОСОБА_2 , як необґрунтовані.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 840,80 грн. (а.с.4) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області ( 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ: 43142606), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 27.05.2020 року №22968-5207-1128.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43142606 ) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина