Рішення

від 13.10.2020 по справі 380/3486/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3486/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

представника позивача Завади Т.Р.,

представника відповідача Риб`яка В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Учбово-виробничого багатопрофільного колективного підприємства «Інстром» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява Учбово-виробничого багатопрофільного колективного підприємства «Інстром» , в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210108/2 від 28.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210107/2 від 28.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210096/2 від 27.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210100/2 від 27.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210102/2 від 27.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210097/2 від 27.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210099/2 від 27.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210091/2 від 26.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210077/2 від 24.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210071/2 від 23.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210056/2 від 20.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210055/2 від 20.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210057/2 від 20.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210059/2 від 20.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210032/2 від 16.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210039/2 від 16.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210038/2 від 16.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210037/2 від 16.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210027/2 від 13.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210026/2 від 13.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210025/2 від 12.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210021/2 від 11.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210015/2 від 10.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210010/2 від 09.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210008/2 від 09.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210009/2 від 09.12.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210006/2 від 09.12.2019 року.

В обґрунтування позову позивач вказав, що між ним та «НМР Group» укладено контракт щодо купівлі одягу, взуття, речей, що були у використанні (секонд-хенд). За результатами виконання контракту та при ввезенні на митну територію України товару позивачем при митному оформленні подано усі необхідні первинні документи, що підтверджують його вартість. Не погоджуючись із заявленою митною вартістю, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару. При цьому, різниця між сумою митних платежів, обчислених за задекларованою позивачем митною вартістю та митною вартістю визначеною в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості визначеної позивачем становить 737404,10 грн.

Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача, вважає безпідставно скоригованою митну вартість товарів, оскільки наданих відповідачу документів було достатньо для підтвердження достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом. При цьому відповідачем не вказано, яких саме документів не надано та не зазначено, яким чином це впливає на правильність визначення митної вартості.

Позивачем було надано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, а у митного органу навпаки були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів та витребувати від декларанта додаткові документи, є наявність обґрунтованих сумнів пов`язаних із тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем неправомірно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, а тому просить скасувати спірні рішення відповідача.

Ухвалою від 12.05.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.06.2020 року.

11.06.2020 року підготовче засідання відкладено на 20.08.2020 року.

20.08.2020 року ухвалою без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 29.09.2020 року.

29.09.2020 року оголошено перерву у судовому засіданні до 13.10.2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що позивачем не було подано до митного оформлення документів, які б підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару. Так, під час митного контролю за митними деклараціями поданими позивачем для митного оформлення товару придбаного за контрактом у «НМР Group» опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено: у контракті від 02.08.2019 №1NM.НМР.08 у п. 5 Умови оплати, п.5.2 контракту визначено, що оплата повинна здійснюватися на умовах передоплати або за фактично переданий товар. Передоплата здійснюється на підставі виставленого інвойсу. Наданий інвойс також не містить відомостей щодо умов оплати. Таким чином, жоден із документів не містив чітко визначених термінів оплати. Зважаючи на те, що відсутність таких умов та будь-яких гарантій дозволяє покупцеві не сплачувати вартість товару протягом невизначеного терміну, такий контракт та фактура як підтвердження договірних відносин сторін позбавлена для продавця мети та істотних умов - отримання за проданий товар коштів у визначені терміни та у певній формі. Вказане є порушенням п. 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 №201; у висновку експерта, зазначеному в гр.44 даної МД в п.1 вказано, що ціни є актуальними станом на серпень 2019 року; в документах відсутня інформація щодо ступеня зносу товару і даний висновок стосується іншої поставки товару; у графі 4 CMR з вказанням лише на місто не може бути вказівкою перевізнику про місце доставки вантажу та суперечить вимогам ст.9 Закону України від 01.07.04 р. №1955-ІV Про транспортно-експедиторську діяльність , яким визначено, що для договору транспортного експедирування істотними умовами є зазначення пунктів відправлення та призначення вантажу. Тому, зазначення у поданих до митного оформлення CMR як місця завантаження міста вказує на невідповідність такого документа вимогам Конвенції; у гр.3 CMR місце розвантаження зазначено Харків , хоча умови поставки, зазначені у гр.20 МД, СРТ-м.Київ. Тобто, за маршрутом Львів-Вінниця-Київ мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем; в декларації країни відправлення вартість даного товару інша, ніж в інвойсі від 04.12.2019 455/12/2019. Також запис у графі 3 CMR, місце розвантаження Львів, проте у МД гр.20, декларант заявляє СРТ Київ, суперечить вимогам ст.9 Закону України від 01.07.04р. №1955-ІV Про транспортно-експедиторську діяльність , яким визначено, що для договору транспортного експедирування істотними умовами є зазначення пунктів відправлення та призначення вантажу. Тому, зазначення у поданих до митного оформлення CMR як місця завантаження міста вказує на невідповідність такого документа вимогам Конвенції; у гр.3 CMR місце розвантаження зазначено Харків , хоча умови поставки, зазначені у гр.20 МД, DAP-м.Київ. Тобто, за маршрутом Львів-Харків-Київ мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. В декларації країни відправлення вартість даного товару інша, аніж в інвойсі від 04.12.2019 №449/12/2019У; у гр. 3 CMR місце розвантаження зазначено Львів-Київ , хоча умови поставки, зазначені у гр.20 МД, DAP -м.Львів. Тобто, за маршрутом Львів- Київ мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. В декларації країни відправлення вартість даного товару інша, аніж в інвойсі від 12.12.2019 №563/07-2019; у гр. 3 CMR місце розвантаження зазначено Львів-Київ-Чортків , хоча умови поставки, зазначені у гр.20 МД, DAP -м.Львів. Тобто, за маршрутом Львів- Київ-Чортків мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. В декларації країни відправлення вартість даного товару інша, аніж в інвойсі від 16.12.2019 №464/12/2019; у гр. 3 CMR місце розвантаження зазначено Вінниця , хоча умови поставки, зазначені у гр.20 МД, СРТ -м.Вінниця. Тобто, за маршрутом Львів- Київ-Вінниця мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. В декларації країни відправлення вартість даного товару інша, аніж в інвойсі від 19.12.2019 №471/12/2019; у гр. 3 CMR місце розвантаження зазначено Вінниця , хоча умови поставки, зазначені у гр.20 МД, СРТ -м.Київ. Тобто, за маршрутом Львів- Київ-Вінниця мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем; графа 23 CMR не заповнена.

За результатами вивчення висновку експертно товарознавчого дослідження від 16.08.2019 №19/1/297 встановлено наступне: у абз. 2 на ст. 2 висновку експертного товарознавчого дослідження від 16.08.2019 експерт стверджує, що замовником експертизи заявлено прохання провести дослідження без огляду майна відповідно до його опису зазначеного у наданих документах. У зв`язку з чим дане експертне товарознавче дослідження проводиться без огляду майна відповідно до його опису зазначеного в поданих документах. Однак ця обставина є фактором обмеження достовірності висновку щодо майна в частині його ідентифікації. Крім цього висновок наданий на конкретну партію товару, ціни зазначені у висновку, актуальні станом на серпень 2019. Відповідач вважає, що застосувати даний висновок для підтвердження вартісних характеристик товару даної партії некоректно.

У зв`язку з викладеним митний орган відповідно до приписів п.2 ч.5 ст.54 та ч.3 ст. 53 Митного кодексу України просив позивача надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Зважаючи на неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком, Львівською митницею ДФС відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України прийнято рішення відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Митниця не мала можливості застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст. 63 Митного кодексу України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Відповідач визначив митну вартість товару визначено за резервним методом (№6), а джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації: UA209140/2019/209535 від 03.12.2019; UA209140/2019/186802 від 01.10.2019.

Відповідачем винесено оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Представник відповідача вважає, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Обов`язок доведення ціни товару на переконання відповідача лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

При цьому відповідач стверджував про таку ж позицію, що висловлювалась Верховним Судом України, викладену у постанові №21-498а15 від 02.06.2015, Вищим адміністративним судом України, викладену у постанові від 25.03.2015 у справі №К/800/34520/14, від 26.11.2014 у справі №К/800/20512/14, від 20.01.2015 у справі №К/800/51598/13.

11.06.2020 за вх. №29150 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що Учбово-виробниче багатопрофільне колективне підприємство «Інстром» (УВБКП «Інстром» ) зареєстроване як юридична особа 23.09.1991, ідентифікаційний код 14294790; основний вид діяльності за КВЕД: 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям.

Між УВБКП «Інстром» та компанією «НМР Group» (Рига, Латвія) укладено контракт №INM.HMP.08 від 02.08.2019. За умовами цього контракту Продавець продає, а Покупець купляє одяг, взуття, речі, що були у використанні (секонд хенд). Кількість і асортимент Товару вказуються в інвойсах.

Платежі покупцем здійснюються в Євро або доларах США. Оплата за товар, проданий за цим контрактом, повинна здійснюватися переказом грошових коштів на рахунок продавця на умовах передоплати або за фактично поставлений товар. Передоплата за партію товару здійснюється на підставі інвойсу виставленого продавцем

На виконання вказаного договору УВБКП «Інстром» до митного оформлення подані наступні митні декларації ВМД ІМ 40: UA209140/2019/707170 від 28.12.2019 року, UA209140/2019/707185 від 28.12.2019 року, UA209140/2019/706873 від 27.12.2019 року, UA209140/2019/706851 від 27.12.2019 року, UA209140/2019/706858 від 27.12.2019 року, UA209140/2019/706883 від 27.12.2019 року; UA209140/2019/706846 від 27.12.2019 року, UA209140/2019/706580 від 26.12.2019 року, UA209140/2019/706001 від 24.12.2019 року, UA209140/2019/705547 від 23.12.2019 року, UA209140/2019/704666 від 20.12.2019 року, UA209140/2019/704661 від 20.12.2019 року, UA209140/2019/704711 від 20.12.2019 року, UA209140/2019/704689 від 20.12.2019 року, UA209140/2019/702668 від 16.12.2019 року, UA209140/2019/702738 від 16.12.2019 року, UA209140/2019/702728 від 16.12.2019 року, UA209140/2019/702693 від 16.12.2019 року, UA209140/2019/702194 від 13.12.2019 року, UA209140/2019/701848 від 13.12.2019 року, UA209140/2019/701642 від 12.12.2019 року, UA209140/2019/701229 від 11.12.2019 року, UA209140/2019/700556 від 10.12.2019 року, UA209140/2019/700274 від 09.12.2019 року, UA209140/2019/700241 від 09.12.2019 року, UA209140/2019/700357 від 09.12.2019 року, UA209140/2019/700223 від 09.12.2019 року.

Усі вказані вище декларації стосувалися митного оформлення товарів за кодами 6309000020 «Одяг, що був у використанні, для подальшого використання з текстильних матеріалів (SecondHand) - 3-ї, 2-ї, 1-ї категорії: футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг. Ступінь зношеності не перевищує 25%» . Задекларована вартість за одиницю 1,2 USD; за кодом 6309000010 «взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії. Ступінь зношення не перевищує 25%» . Задекларована вартість за одиницю 1,22 USD; за кодом 6309000090 «Речі вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортименті: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та ін. Ступінь зношеності не перевищує 25%» . Задекларована вартість за одиницю 1,2 USD.

На виконання вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, позивачем до митного оформлення разом із деклараціями надано митному органу документи: про які зазначено у графі 44 митних декларацій «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи» , а також у доповненнях до вказаної графи, зокрема: сертифікати якості, рахунки-фактури, автотранспортні накладні; декларації про походження товару, висновок про вартісні характеристики товару, зовнішньоекономічний договір №INM.HMP.08 від 08.02.2019; заяву про включення товарів до Зеленого переліку відходів; сертифікати дезінфекції; копії митних декларацій країни відправлення (до частини декларацій).

Митна вартість за приписами п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України заявлена за основним методом за ціною договору, тобто 1,2 долари США за несортований вживаний одяг; 1,22 доларів США за вживане взуття та 1,2 долари США за вживані пухові ковдри, штори, постільну білизну.

Львівською митницею ДФС було надіслано позивачу вимогу про надання документів, а саме відповідно до ч. 3-4 ст. 53 МК України запропонувала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема, якщо рахунки сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації вказаного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; каталоги, специфікації, прайс-листи.

Також декларанту роз`яснено можливість надати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На вимогу органів доходів і зборів декларант (позивач) надав копії платіжних доручень про оплату, прайс-листи, митну декларацію країни відправлення.

Не погоджуючись із заявленою митною вартістю, Львівська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, згідно з якими проведено коригування митної вартості: №UA209000/2019/210108/2 від 28.12.2019 року; №UA209000/2019/210107/2 від 28.12.2019 року; №UA209000/2019/210096/2 від 27.12.2019 року; №UA209000/2019/210100/2 від 27.12.2019 року; №UA209000/2019/210102/2 від 27.12.2019 року; №UA209000/2019/210097/2 від 27.12.2019 року; №UA209000/2019/210099/2 від 27.12.2019 року; №UA209000/2019/210091/2 від 26.12.2019 року; №UA209000/2019/210077/2 від 24.12.2019 року; №UA209000/2019/210071/2 від 23.12.2019 року; №UA209000/2019/210056/2 від 20.12.2019 року; №UA209000/2019/210055/2 від 20.12.2019 року; №UA209000/2019/210057/2 від 20.12.2019 року; №UA209000/2019/210059/2 від 20.12.2019 року; №UA209000/2019/210032/2 від 16.12.2019 року; №UA209000/2019/210039/2 від 16.12.2019 року; №UA209000/2019/210038/2 від 16.12.2019 року; №UA209000/2019/210037/2 від 16.12.2019 року; №UA209000/2019/210027/2 від 13.12.2019 року; №UA209000/2019/210026/2 від 13.12.2019 року; №UA209000/2019/210025/2 від 12.12.2019 року; №UA209000/2019/210021/2 від 11.12.2019 року; №UA209000/2019/210015/2 від 10.12.2019 року; №UA209000/2019/210010/2 від 09.12.2019 року; №UA209000/2019/210008/2 від 09.12.2019 року; №UA209000/2019/210009/2 від 09.12.2019 року; №UA209000/2019/210006/2 від 09.12.2019 року.

За змістом вказаних рішень за кодами товару 639000020, 6309000010 та 6309000090 встановлено вартість за одиницю 1,4401 доларів США.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості відповідач наводить формулювання, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у пунктах 2-3 ст. 53 Митного кодексу України. Зазначено, що за результатами контролю проведеного на підставі ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що:

-у контракті від 02.08.2019 №ІNM.НМР.08 у м. 5 Умови оплати, п 5.2 контракту визначено, що оплата повинна здійснюватися на умовах передоплати або за фактично переданий товар. Передоплата здійснюється на підставі виставленого інвойсу. Наданий інвойс також не містить відомостей щодо умов оплати. Таким чином, жоден із документів не містив чітко визначених термінів оплати. Зважаючи на те, що відсутність таких умов та будь-яких гарантій дозволяє покупцеві не сплачувати вартість товару протягом невизначеного терміну, такий контракт та фактура як підтвердження договірних відносин сторін позбавлена для продавця мети та істотних умов - отримання за проданий товар коштів у визначені терміни та у певній формі. Вказане є порушенням п. 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 №201; у висновку експерта, зазначеному в гр.44 даної МД в п.1 вказано, що ціни є актуальними станом на серпень 2019 року; в документах відсутня інформація щодо ступеня зносу товару і даний висновок стосується іншої поставки товару (Рішення: UA209140/2019/707170 від 28.12.2019 року, UA209140/2019/707185 від 28/.12.2019 року, UA209140/2019/706873 від 27.12.2019 року, UA209140/2019/706851 від 27.12.2019 року, UA209140/2019/706858 від 27.12.2019 року, UA209140/2019/706883 від 27.12.2019 року; UA209140/2019/706846 від 27.12.2019 року, UA209140/2019/706580 від 26.12.2019 року, UA209140/2019/706001 від 24.12.2019 року, UA209140/2019/705547 від 23.12.2019 року, UA209140/2019/704666 від 20.12.2019 року, UA209140/2019/704661 від 20.12.2019 року, UA209140/2019/704711 від 20.12.2019 року, UA209140/2019/704689 від 20.12.2019 року, UA209140/2019/702668 від 16.12.2019 року, UA209140/2019/702738 від 16.12.2019 року, UA209140/2019/702728 від 16.12.2019 року, UA209140/2019/702693 від 16.12.2019 року, UA209140/2019/702194 від 13.12.2019 року, UA209140/2019/701848 від 13.12.2019 року, UA209140/2019/701642 від 12.12.2019 року, UA209140/2019/701229 від 11.12.2019 року, UA209140/2019/700556 від 10.12.2019 року, UA209140/2019/700274 від 09.12.2019 року, UA209140/2019/700241 від 09.12.2019 року, UA209140/2019/700357 від 09.12.2019 року, UA209140/2019/700223 від 09.12.2019 року);

-у графі 4 CMR з вказанням лише на місто не може бути вказівкою перевізнику про місце доставки вантажу та суперечить вимогам ст.9 Закону України від 01.07.04 р. №1955-ІV Про транспортно-експедиторську діяльність , яким визначено, що для договору транспортного експедирування істотними умовами є зазначення пунктів відправлення та призначення вантажу. Тому, зазначення у поданих до митного оформлення CMR як місця завантаження міста вказує на невідповідність такого документа вимогам Конвенції (Рішення UA209140/2019/700223 від 09.12.2019 року);

-у гр.3 CMR місце розвантаження зазначено Харків , хоча умови поставки, зазначені у гр.20 МД, СРТ-м.Київ. Тобто, за маршрутом Львів-Вінниця-Київ мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем (Рішення UA209140/2019/700274 від 09.12.2019 року);

-в декларації країни відправлення вартість даного товару інша, ніж в інвойсі від 04.12.2019 455/12/2019. Також запис у графі 3 CMR, місце розвантаження Львів, проте у МД гр.20, декларант заявляє СРТ Київ, суперечить вимогам ст.9 Закону України від 01.07.04р. №1955-ІV Про транспортно-експедиторську діяльність , яким визначено, що для договору транспортного експедирування істотними умовами є зазначення пунктів відправлення та призначення вантажу. Тому, зазначення у поданих до митного оформлення CMR як місця завантаження міста вказує на невідповідність такого документа вимогам Конвенції (Рішення UA209140/2019/700357 від 09.12.2019 року);

-у гр.3 CMR місце розвантаження зазначено Харків , хоча умови поставки, зазначені у гр.20 МД, DAP-м.Київ. Тобто, за маршрутом Львів-Харків-Київ мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. В декларації країни відправлення вартість даного товару інша, аніж в інвойсі від 04.12.2019 №449/12/2019У (Рішення UA209140/2019/700241 від 09.12.2019 року);

-у гр. 3 CMR місце розвантаження зазначено Львів-Київ , хоча умови поставки, зазначені у гр.20 МД, DAP -м.Львів. Тобто, за маршрутом Львів- Київ мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. В декларації країни відправлення вартість даного товару інша, аніж в інвойсі від 12.12.2019 №563/07-2019 (Рішення UA209140/2019/702728 від 16.12.2019 року);

-у гр. 3 CMR місце розвантаження зазначено Львів-Київ-Чортків , хоча умови поставки, зазначені у гр.20 МД, DAP -м.Львів. Тобто, за маршрутом Львів- Київ-Чортків мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. В декларації країни відправлення вартість даного товару інша, аніж в інвойсі від 16.12.2019 №464/12/2019 (Рішення UA209140/2019/704661 від 20.12.2019 року);

-у гр. 3 CMR місце розвантаження зазначено Вінниця , хоча умови поставки, зазначені у гр.20 МД, СРТ -м.Вінниця. Тобто, за маршрутом Львів- Київ-Вінниця мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. В декларації країни відправлення вартість даного товару інша, аніж в інвойсі від 19.12.2019 №471/12/2019 (Рішення UA209140/2019/705547 від 23.12.2019 року);

-у гр. 3 CMR місце розвантаження зазначено Вінниця , хоча умови поставки, зазначені у гр.20 МД, СРТ -м.Київ. Тобто, за маршрутом Львів- Київ-Вінниця мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем (Рішення UA209140/2019/706001 від 24.12.2019 року);

-графа 23 CMR незаповнена (Рішення UA209140/2019/706580 від 26.12.2019 року, Рішення UA209140/2019/706883 від 27.12.2019 року).

У оскаржуваних рішеннях зазначено, що декларантом на вимогу митного органу про надання додаткових документів надіслано: копії платіжних документів про оплату, прайс-листи, митну декларацію країни відправлення.

Проте, копії платіжних документів містять лише посилання на контракт, що не дозволяє ідентифікувати їх з будь-якою партією товару та прийти до визначеного висновку щодо сплаченої за товар ціни. Документ під назвою прайс-лист насправді є не комерційною пропозицією необмеженому колу осіб, а листом на адресу покупця, який констатує факт відпускних цін продавця для цього.

У оскаржуваних рішеннях також зазначено, що декларантом на вимогу митного органу не надано додаткових документів, а також вказано про проведення консультацій у порядку передбачено ст. 57 Митного кодексу України.

Також вказано, що неможливо застосувати методи визначення митної вартості, зокрема, методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичності та подібні (аналогічні) товари, методи 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для визначення митної вартості відповідно до оскаржуваних рішень слугували митні декларації: UA209140/2019/209535 від 03.12.2019; UA209140/2019/186802 від 01.10.2019.

Відповідачем прийнято картки відмови в прийнятті митних декларацій.

Декларант звернувся до митниці у порядку ч. 7 ст. 55 МК України про випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України (далі МК України) та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Тобто митний орган має право відійти від викладених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Викладені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Отже відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.05.2019 у справі №820/2474/16 (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/81760110).

Судом встановлено, що при поданні до митного оформлення декларацій УВБКП «Інстром» додано документи: сертифікати якості, рахунки-фактури, автотранспортні накладні; декларації про походження товару, висновок про вартісні характеристики товару, зовнішньоекономічний договір №INM.HMP.08 від 08.02.2019; заяву про включення товарів до Зеленого переліку відходів; сертифікати дезінфекції; копії митних декларацій країни відправлення (до частини декларацій).

Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положень вищевказаних контрактів та положень відповідних інвойсів. Також вартість товару відображена у митних деклараціях країни відправлення, що долучались при поданні первинних митних декларацій.

В оскаржуваних рішеннях відповідач, як на підставу для витребування додаткових документів, вказує, зокрема, на те, що у фактурах відсутні відомості щодо термінів оплати товару, а тому є необхідність витребувати докази оплати за такий товар.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з п. 5.2 контрактів оплата за товар, проданий за цим Контрактом, повинна здійснюватися переказом грошових коштів на рахунок Продавця на умовах передоплати або за фактично поставлений товар.

За положеннями ст. 53 МК України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар. При цьому відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №803/49/16 (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/72338747).

Крім того, посилання контролюючого органу на те, що в інвойсі відсутня інформація про порядок оплати товару є також не обґрунтованими, оскільки такі дані чітко вказані в умовах зовнішньоекономічного контракту, копія якого була подана позивачем митному органу при імпортуванні товарів.

Щодо зауваження митного органу щодо неналежності підтвердження ціни товару експертним висновком, суд зазначає, що ця обставина жодним чином не обґрунтовує наявність обставин визначених положенням ч. 3 ст. 53 МК України, отже не обґрунтовує і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.

Таким чином доводи відповідача на неактуальність висновку експерта, суд не бере до уваги, оскільки такі не містять жодних зауважень по суті дослідження, а твердження про те, що ціни на ідентичні товари змінювалися, жодним чином не підтверджені.

Щодо зауважень митного органу до СМR, суд зазначає таке.

Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) (далі Конвенція) ратифікованої Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» встановлено обов`язкові реквізити вантажної накладної (CMR), зокрема, вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; с) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно з положеннями дійсної Конвенції.

Суд звертає увагу відповідачу на те, що CMR заповнюється відправником вантажу, на підставі інструкцій і вказівок, які він отримує від транспортно-експедиторської компанії. Відправник несе солідарну відповідальність за правильність заповнення CMR.

Оскільки контракти укладено за умовами поставки СРТ, тобто, поставку здійснює продавець до м. Києва, висловлені відповідачем зауваження до таких документів є некоректними.

Крім цього у межах цієї справи, з врахуванням умов поставки за контрактами, оцінці та дослідженню підлягає не господарська операція щодо поставки товару на митну територію України, а його вартість.

При цьому зауваження недоліки у заповненні СМR не є такими, що можуть мати значення для визначення митної вартості товару, з врахуванням умов поставки за контрактам СРТ - Київ, чи впливають на неї.

Судом також не встановлено інших умов поставки як СРТ - Київ.

Представник відповідача не пояснив відповідно до яких документів контролюючим органом сформовано висновки про поставку вантажу позивачу у м. Вінницю/ м. Львів /м. Чортків чи інше, умови поставки DAP. Письмових доказів на підтвердження таких висновків, які б стосувалися саме позивача до матеріалів справи не долучено.

З позиції суду зазначені положення щодо незазначених чи частково зазначених відомостей у вантажній декларації не підпадають під ознаки визначені приписами ч. 3 ст. 53 МК України, оскільки не вказують на наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо зауважень митного органу на відсутність конкретизації по позиціях щодо ціни товару та вагових показників, ступеня зносу, суд зазначає наступне.

До митного оформлення декларантом було надано зокрема інвойси з відповідними реквізитами, що стосуються кожної конкретної партії поставки товару. Вказані інвойси супроводжували експортові специфікації, у яких містилася інформація, щодо виду ввезеного товару, його кількості, ступеня зносу та відповідно вартості.

Згідно зі ст. 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом встановлено, що ні в повідомленнях, у яких вказано про необхідність про надання додаткових документів, ні в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведених розрахунків митної вартості, зазначених у митній декларації; не зазначив які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; які саме складові митної вартості не підтверджені документально.

При цьому з`ясувавши які документи витребовував контролюючий орган у позивача, суд констатує, що частина з них не спростовує чи підтверджує митну вартості товару, а радше стосується реальності самої господарської операції позивача з його контрагентом - нерезидентом.

Дослідивши подані письмові докази суд дійшов висновку, що подані позивачем при митному оформленні відомості підтверджені документально та визначені кількісно; достовірність заявлених у при митному оформленні даних не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин купівлі-продажу відповідного товару за контрактами, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними чи за своїм змістом не відповідають дійсним обставинам, про які вказав декларант.

З огляду на викладене сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Проте, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За змістом п. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №689 від 11.09.2015, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Отже наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України.

Згідно з ч.ч. 3, 8 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Суд звертає увагу на те, що перед застосуванням наступних методів визначення митної вартості товару здійснюється процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості відповідно до приписів ст.ст. 59 і 60 МК України, під час якої орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

З огляду на викладене відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Покликаючись на проведення консультацій, відповідач не надав доказів того, що такі проведені у належний спосіб, самі лише покликання на їх проведення не можна вважати такими, що відповідають нормам закону.

Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Згідно з п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Своєю чергою оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів містять лише вказівки про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості через відсутність інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим.

Відповідач в ході судового розгляду доказів на підтвердження того, що ним використовувались конкретні дані, чи які б спростовували формальний підхід щодо встановлення неможливості застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості товару, не надав.

Судом встановлено, що джерелом інформації для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слугували декларації: UA209140/2019/209535 від 03.12.2019; UA209140/2019/186802 від 01.10.2019.

Проте, суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інших декларантів.

Таким чином відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Також враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11.09.2012 у справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладену у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15, слід звернути увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17 (К/9901/59766/18) (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/79557087).

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень.

Таким чином контролюючому органу позивачем надано повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом (ціною договору). Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів суд дійшов висновку про їх невідповідність цим критеріям. Тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене позивачем у повному обсязі підтверджено долученими до матеріалів справи вимоги позовної заяви, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210108/2 від 28.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210107/2 від 28.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210096/2 від 27.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210100/2 від 27.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210102/2 від 27.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210097/2 від 27.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210099/2 від 27.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210091/2 від 26.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210077/2 від 24.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210071/2 від 23.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210056/2 від 20.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210055/2 від 20.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210057/2 від 20.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210059/2 від 20.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210032/2 від 16.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210039/2 від 16.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210038/2 від 16.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210037/2 від 16.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210027/2 від 13.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210026/2 від 13.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210025/2 від 12.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210021/2 від 11.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210015/2 від 10.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210010/2 від 09.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210008/2 від 09.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210009/2 від 09.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/210006/2 від 09.12.2019 року.

Стягнути на користь Учбово-виробничого багатопрофільного колективного підприємства «Інстром» (03150, м. Київ, вул. Горького, 169; ЄДРПОУ 14294790) за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ 43348711) судові витрати у виді судового збору в сумі 10 971,06 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 22.10.2020 року.

Суддя Крутько О.В.