Рішення

від 20.10.2020 по справі 500/1530/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1530/20

20 жовтня 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

представник позивача Парубій М.М.

представник позивача Ханас І.О.

представник позивача Гуцул Є.Є.

представник відповідача Чайківська М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацьке автотранспортне підприємство 16139" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002390503 від 24.03.2020 р., № 0002400503 від 24.03.2020 р., №0002410503 від 24.03.2020 р., № 0002430503 від 24.03.2020 р., -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Бучацьке автотранспортне підприємство 16139" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002390503 від 24.03.2020 р., № 0002400503 від 24.03.2020 р., №0002410503 від 24.03.2020 р., № 0002430503 від 24.03.2020 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управління ДПС у Тернопільській області 05.03.2020 р. о 15:00 год. проведено фактичну перевірку ТОВ Бучацьке автотранспортне підприємство 16139 та встановлено порушення вимог п.І.п.2 та п.12 ст.З Закону України від 06.07.1995р. №265/95- ВР Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із змінами та доповненнями, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ зі змінами та доповненнями та ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального №481/95-ВР від 19.12.1995 (із змінами та доповненнями).

ГУ ДПС у Тернопільській області на підставі акту фактичної перевірки щодо дотримання ТОВ Бучацьке автотранспортне підприємство 16159 (код ЄДРПОУ 03118848) норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками від 06.03.2020 за реєстраційним номером 0051/19/00/0503/03118848, який зареєстрований 10.03.2020 було прийнято податкові повідомлення - рішення форми "С" від 24.03.2020 №0002390503 яким визначено штрафну (фінансову) санкцію у сумі 510,00 грн., №0002410503 яким визначено штрафну (фінансову) санкцію у сумі 1,00 грн., №0002430503 яким визначено штрафну (фінансову) санкцію у сумі 250 000,00 грн. та №0002400503 яким визначено штрафну (фінансову) санкцію у сумі 58 120,00 грн.

Оскаржувані ППР винесені за наслідками розгляду одного Акту перевірки № 0051/19100/0505/03118848, тому дана позовна заява містила позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування усіх зазначених вище ППР.

Позивач вважає, що зазначені ППР винесені з грубим порушенням норм податкового законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою від 03.07.2020 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 21.07.2020. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Так, перевірка була проведена на підставі Наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області №412 від 05 березня 2020 р. Про проведення фактичної перевірки і здійснена на законних підставах і у встановленому законом порядку. У позовній заяві Позивач вказує на відсутність будь-яких чітких та конкретних посилань на підстави перевірки, проте зазначаємо, що наказ на проведення перевірки, направлення на її проведення, оформлені відповідно до встановленої законодавством форми, а саме додатку 1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України Про внесення змін до наказу ДФС від 31.07.2014 №22 від 23 червня 2018 року №398. Законодавець додатково не визначає будь- яких підстав та пояснень щодо призначення перевірки.

Зауважень до акту перевірки не було, подання заперечення або ж відмова у підписанні Позивачем не здійснювалася, що підтверджує згоду ТОВ Бучацьке автотранспортне підприємство 16139 у викладеному в акті висновку і цілковитому усвідомленні своїх дій та вчинків, за які в подальшому повинно нести відповідальність.

Відповідно до податкового законодавства, порушення якого відбулося, ТОВ Бучацьке автотранспортне підприємство 16139 повинно нести фінансову відповідальність. Судові справи, в яких розглядалося притягнення директора Позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не має юридичної сили в цьому адміністративному провадженні, оскільки це є інших вид відповідальності. Як і твердження Позивача про те, що щодо оператора-стажера ОСОБА_2 проведено службову перевірку і застосовано відповідні заходи реагування до працівника ТОВ Бучацьке автотранспортне підприємство 16139 .

Проте, факт реалізації пального відбувся працівником товариства, на території товариства і продаж майна товариства. Як вбачається в поясненні ОСОБА_2 ним особисто визнано факт реалізації 100л дизпалива по ціні 20 грн. на суму 2000 грн. Тобто, ТОВ Бучацьке автотранспортне підприємство 16139 самостійно визнало, що відбулася реалізація пального в порушення податкового законодавства.

На підставі викладеного, відповідач просив в задоволенні позовних вимог ТОВ Бучацьке автотранспортне підприємство 16139 відмовити в повному обсязі.

22 липня 2020 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 11.08.2020 о 10:45 год.

06.08.2020 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 11.08.2020, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відкладено розгляд справи на 10.09.2020 о 11:00 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.

17 серпня 2020 року до суду представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 10.09.2020, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 24.09.2020 о 09:45 год. для подання нових доказів.

Ухвалами суду від 24.09.2020, від 02.10.2020 відкладено розгляд справи на 20 жовтня 2020 року о 09:45 год.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити повністю, з мотивів викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, в задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив.

Суд, заслухавши сторін, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов і відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки, в якості правової підстави її проведення працівниками органу ДПС надано Товариству наказ ГУ ДПС у Тернопільській області № 412 від 05.03.2020р. Про проведення фактичної перевірки , де вказано, що слід провести з 05.03.2020р. фактичну перевірку скаржника щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, в тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 01.01.2019р. по 14.03.2020р. тривалістю 10 діб.

Підставою проведення такої перевірки у наказі вказано наступне: з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, в тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками .

У зазначеному вище Наказі № 412 наявне лише посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 ПКУ, тобто у Наказі № 412 відсутні будь-які чіткі та конкретні посилання на підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки, наслідком чого згідно усталеної судової практики є визнання такого наказу протиправним, та, відповідно, скасування ППР, винесених за наслідками проведення такої перевірки.

Як видно з матеріалів справи, позивач спробував отримати відомості про наявність та правомірність підстав проведення перевірки, надавши органу ДПС лист про ознайомлення з матеріалами перевірки (вхідний номер органу ДПС 2020/10 від 06.03.2020р.), на що отримав формальну відповідь № /6/19-00-0503-09/6562 від 12.03.2020р. з повідомленням про те, що другий примірник акту перевірки вручений директору товариства. Отже, крім наведеного вище, органом ДПС надано платнику безпідставну відмову у ознайомленні з матеріалами зазначеної перевірки.

Очевидно, що орган ДПС не зазначив у Наказі № 412 конкретні підстави призначення перевірки та не надав позивачу можливості ознайомитись з такими матеріалами, у зв`язку з їх відсутністю станом на 05-06.03.2020р., тобто на момент проведення перевірки та складання акту перевірки.

Окрім того, позивач зазначив, що відповідно до положень Податкового кодексу України, відсутнє визначення посади виконуючий обов`язки, відповідно в.о. заступника ГУ ДПС в Тернопільській області Цвігун Р. не був уповноважений на винесення такого наказу, а тому виносячи його, перевищив свої повноваження.

Також, суд оглянувши матеріали справи, зазначає, що метою проведення фактичної перевірки виходячи із змісту Наказу № 412 була перевірка належності оформлення трудових правовідносин, а не перевірка дозвільної документації на право реалізації паливно-мастильних матеріалів Товариством.

Відтак у наведеному Наказі № 412, не тільки відсутні відомості про те, що стало підставою для проведення даної фактичної перевірки Товариства, але і те, хто саме мав проводити фактичну перевірку; також у наказі відсутні відомості про службові посвідчення осіб - працівників ДПС, які направлені на проведення перевірки. Отже, фактична перевірка Товариства 05.03.2020р. по вул. Бандери, 10 у м. Бучач проведена неналежно уповноваженими особами та шляхом перевищення ними своїх посадових повноважень.

Таким чином, орган ДПС протиправно виніс Наказ № 412 всупереч вимогам чинного законодавства України, в тому числі і податкового, переслідуючи мету вчинення перешкод у проведенні господарської діяльності Товариством, аж до його повного примусового зупинення, шляхом вилучення усіх паливно-мастильних матеріалів, які необхідні для заправки власних транспортних засобів, для виконання договірних зобов`язань, пов`язаних із здійсненням пасажирських перевезень, в результаті чого Товариство не отримає прибутку, держава недоотримає надходжень в бюджет у вигляді податків, працівники Товариства втратять роботу, їх сім`ї будуть позбавлені засобів для існування.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено грубе порушення норм податкового законодавства в частині відсутності підстав проведення даної фактичної перевірки, а це є безумовною підставою для скасування оскаржуваних ППР.

Так, акт перевірки від 06.03.2020 був отриманий Товариством 06.03.2020р., однак після цього в оригінал Акту перевірки в подальшому були органом ДПС внесені дописки, в тому числі в графі Акту: 10.03.2020 року було внесено запис № 0051/19/00/0503/00318848 , однак копії даного Акту перевірки після внесення цих дописок Товариству надано не було, а зміст його був прихований від Товариства, як були приховані і шість додатків до даного Акту, і копії їх не були надані Товариству та приховані, що є неприпустимим та свідчить про фальсифікацію офіційних процесуальних документів перевірки та їх подальшого використання з метою протиправного притягнення Товариства до відповідальності.

Більше того, в Акті перевірки серед додатків відсутні письмові пояснення директора ТОВ Бучацьке АТП 16139 ОСОБА_1 та інших свідків, які вказували про те, що оператор АЗС Товариства діяв у власних корисливих цілях, з метою особистого збагачення, всупереч своїх службових повноважень, а не діяв в інтересах Товариства, що доводило б дотримання Товариством усіх вимог чинного законодавства України, в тому числі і податкового.

Однак, приховання частини матеріалів фактичної перевірки і використання лише тих, спірних, сфабрикованих документів органом ДПС при прийнятті усіх чотирьох ППР, свідчить про спірність, та незаконність податкових повідомлень-рішень №0002390503, №0002400503, № 0002410503, № 0002430503 від 24 квітня 2020 року.

При цьому, при винесені спірних ППР не були прийняті до уваги і не надана жодна правова оцінка запереченням Товариства, що викладені в додаткових документах (матеріалах), скерованих Товариством на адресу органу ДПС так і органу ДФС, 10.03.2020р. (які додаються до даної позовної заяви), тобто в межах 10-денного строку, визначеного п. 86.7 ПКУ, для їх долучення до матеріалів перевірки та врахування при розгляді і прийнятті рішень.

Судом встановлено, що додаткові матеріали, а саме: наказ про призначення службової перевірки № 9 від 06.03.2020р.,. посадові інструкції оператора АЗС ТОВ Бучацьке автотранспортне підприємство 16139 від 03.03.2020р., письмове пояснення оператора АЗС ОСОБА_2 від 06.03.2020р., акт перевірки від 06.03.2020р. та наказ про звільнення ОСОБА_2 від 06.03.2020р., отримані органом ДПС 12.03.2020р. Отже, до 23.03.2020р. орган ДПС повинен був розглянути надані додаткові матеріали та надіслати скаржнику відповідь у порядку, визначеному статтею 58 ПКУ, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Разом з тим, така відповідь скаржнику не надіслана.

Незважаючи на наявність у Наказі № 412 від 05.03.2020р. завдання щодо перевірки скаржника з приводу укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, перевірка з даного питання працівниками органу ДПС не проведена, відповідні довідка/акт не складені та не надані скаржнику, що, на думку суду, додатково свідчить про протиправність дій працівників ДПС відносно товариства, які діяли виключно з метою провокації, спонукання оператора АЗС Товариства до продажу паливно-мастильних матеріалів Товариства зацікавленій особі із кола колишніх працівників органу ДПС, достеменно при цьому знаючи про те, що АЗС Товариства не є об`єктом торгівлі, і не займається реалізацією пального, відповідно не має РРО, тому і не видає розрахункових документів.

Відтак, органом ДПС навіть не було долучено до матеріалів перевірки письмових доказів в підтвердження того факту, що Товариство в розумінні ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу. Крім того, органом ДПС навіть не було доведено того, чи Товариство здійснює господарську діяльність із реалізації паливно-мастильних матеріалів, чи. використовує колонки із паливно-мастильними матеріалами, які знаходяться на належних йому на праві власності територіях у власних цілях для забезпечення паливно-мастильними матеріалами автомобілів, які використовуються при провадженні своєї господарської діяльності, оскільки згідно наданої інформації в довідці від 01.088.2020 (копія довідки про наявність транспортних засобів на балансі Товариства додається до позову) Товариство використовує 38 одиниці техніки. Також, згідно наданих письмових пояснень працівника - оператора АЗС Товариства ОСОБА_2 , він здійснив 05.03.2020 року самовільний відпуск паливно-мастильних матеріалів, саме для власного заробітку (для власних потреб), а не в користь Товариства, без відповідного дозволу керівництва Товариства та в супереч своїх службових інструкцій, і саме ОСОБА_2 мав би бути суб`єктом відповідальності за вчинене діяння, а не Товариство.

Також, додатком до акту перевірки є опис наявних готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків.

У ньому зазначено, що на місці проведення розрахунків наявні готівкові кошти, належні ТОВ Бучацьке автотранспортне підприємство 16139 , а саме - купюри номіналом 500 грн. в кількості 4 шт. в загальній сумі 2000,00 грн. при цьому вказано, що перерахунок грошових коштів провів оператор-стажер ОСОБА_2 .

Зазначимо, що згідно вимог Національного банку України платіжним засобом в Україні є національна валюта - гривня. У номінальному ряді банкнот гривні є банкноти саме наступного номіналу: 1000, 500, 200, 100, 50, 20, 10, 5, 2, 1 гривня, і кожна банкнота має як елементи захисту паперу, так і інноваційні поліграфічні елементи захисту, виготовлення на спеціальному папері з елементами захисту, на яких зазначені індивідуальні ознаки банкнот, її реквізити: номінал, рік виготовлення, серія та номер.

Однак, в матеріалах перевірки, в Акті перевірки, додатках до нього, описі наявних готівкових коштів, жодних індивідуальних ознак гривневих банкнот: номінал, рік виготовлення, серія та номері не наведено, відтак зазначене свідчить про те, що готівкових коштів під час проведення фактичної перевірки 05.03.2020 на АЗС Товариства орган ДПС не виявляв і не вилучав.

Суд вважає, що при вчиненні зазначених дій та складенні вказаного опису працівниками органу ДПС порушено не лише норми податкового законодавства, а й банківського та кримінального, оскільки:

- згідно посадових інструкцій оператора АЗС Товариства останній не може і не має права отримувати грошові кошти як від сторонніх осіб, так і від працівників органу ДПС. Разом з тим, така дія оператором ОСОБА_2 вчинена, і, очевидно, не без морального/фізичного тиску з боку працівників органу ДПС;

- відповідно до вимог гл. 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій, як: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки в касових ордерах і відображення на їх підставі готівки в касовій книзі; саме після цих дій грошові кошти в сумі 2000,00 грн. могли б належати позивачу. Разом з тим, якщо три працівники органу ДПС склали зазначений опис і поставили свої підписи під фактами, наведеними у описі наявних готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків, то ці працівники, очевидно, встановили та підтвердили факт належності грошових коштів в сумі 2000,00 грн. саме Товариству. Але, як слідує з наведеного у Акті перевірки та у поясненнях оператора ОСОБА_2 , контрольна розрахункова операція проведена також на суму 2000,00 грн. отже, у описі відображені саме готівкові кошти, які використані працівниками органу ДПС для проведення контрольної розрахункової операції. Надалі зазначені кошти вилучені працівниками органу ДПС у оператора ОСОБА_2 без складання будь-яких документів про цей факт, і відповідно в жодному процесуальному документів перевірки не відображено місце зберігання вилучених коштів та придбаних при провокативній закупці 100 літрів дизельного пального, адже орган ДПС зобов`язаний і вирішив при ухваленні рішення і долю даних об`єктів, речових доказів, їх конфіскацію в користь держави, чи повернення власнику. Також, серед відомостей зазначених в Акті перевірки та додатків до нього, бачимо і відсутність протокол вилучення придбаних при провокативній закупці 100 літрів дизельного пального Товариства, і також невідоме їх місцезберігання та доля даного речового доказу. Отже, виходячи із наведеного, наявних у матеріалах перевірки документів, наводить на висновок про допущення працівниками органу ДПС вчинення ряду умисних посадових правопорушень, в тому числі і заволодіння майном Товариства.

Також слід зазначити і про те, що в матеріалах перевірки жодним належним і допустимим письмовим документом, висновком експерта чи спеціаліста не доведено факту придбання на АЗС Товариства саме 100 літрів дизельного пального, а не скажімо 90 літрів, чи іншої речовини, спецдозволу на роздрібну торгівлю якої законодавець вимог не ставить. Отже, невідомо, що саме, дизельне пальне, чи інша речовина, і в дійсності в якому саме об`ємі нібито придбавалось працівниками органу ДПС при проведенні контрольної розрахункової операції, оскільки вказаний товар не досліджувався, про що свідчить відсутність відповідних письмових документів.

Наслідком ігнорування органом ДПС додаткових документів, наданих Товариством для врахування при розгляді матеріалів перевірки, про що зазначено вище, стало винесення неправомірних ППР, оскільки при цьому не враховано наступних обставин.

Згідно пояснень оператора-стажера АЗС товариства ОСОБА_2 , наданих під час службової перевірки директору товариства, придбання 100 л. дизельного пального проводилось не працівниками органу ДПС, це підтверджується письмовим поясненням ОСОБА_3 відібраного 05.03.2020р. працівником ГУ ДФС в Тернопільській області (копія пояснення ОСОБА_3 додається до позовної заяви). При цьому, як слідує з наведеного у Акті перевірки, працівниками органу ДПС внесено у Акт перевірки неправдиві відомості про те, що контрольна розрахункова операція проведена ними.

Як слідує з матеріалів службової перевірки, що надана органу ДПС у визначеному ПКУ порядку, скаржник не здійснював реалізацію дизельного пального без застосування РРО, а оператор-стажер ОСОБА_2 самовільно, без відома та розпорядження керівника Товариства реалізував 100 л дизельного пального виключно з метою власного збагачення поза межами провадження господарської діяльності позивача.

Наведені обставини підтверджені матеріалами службової перевірки зазначеного факту, за наслідками якого оператор ОСОБА_2 за розтрату майна товариства та за порушення службових обов`язків звільнений з займаної посади, а також підтверджені письмовими поясненнями директора Товариства ОСОБА_1 , наданих органу ДПС 05.03.2020р. та письмовими поясненнями директора Товариства ОСОБА_1 наданими ним особисто 09.04.2020р. органу ДФС, під час проведення перевірки, а також свідком події ОСОБА_3 , який проводив закупку, які відсутні чомусь як докази в додатках Акта перевірки.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що наведені у Акті перевірки обставини суперечать фактичним обставинам справи, а винесення органом ДПС оскаржуваних ППР є протиправним.

А, наведені вище обставини досліджені Бучацьким районним судом Тернопільської області при розгляді справ про адміністративні правопорушення № 595/600/20 та №595/423/20, зокрема: у справі № 595/600/20 розглядалось притягнення директора Позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 11 від 30.04.2020р., складеного працівниками структурного підрозділу Відповідача за вищевказаним Актом перевірки Товариства. При розгляді даної справи судом встановлено відсутністю у діях керівника Товариства складу правопорушення, у зв`язку з чим провадження у даній справі закрито. Постанова суду по справі № 595/600/20 від 05.06.2020р. набрала законної сили 16.06.2020. У справі № 595/423/20 розглядалось притягнення директора Позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 155 від 06.03.2020р., складеного працівниками відповідача за вищевказаним Актом перевірки. При розгляді даної справи судом встановлено відсутністю у діях керівника Товариства складу правопорушення, у зв`язку з чим провадження у даній справі закрито. Постанова суду по справі № 595/423/20 від 26.05.2020р. набрала законної сили 09.06.2020.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно норм ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення форми "С" від 24.03.2020 №0002390503 яким визначено штрафну (фінансову) санкцію у сумі 510,00 грн., №0002410503 яким визначено штрафну (фінансову) санкцію у сумі 1,00 грн., №0002430503 яким визначено штрафну (фінансову) санкцію у сумі 250 000,00 грн. та №0002400503, яким визначено штрафну (фінансову) санкцію у сумі 58 120,00 грн.

Позивач вважає, що зазначені вище ППР винесені з грубим порушенням норм податкового законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

18 березня 2020 року набув чинності закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020р. № 533. Відповідно до п.1 вказаного закону підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-1 такого змісту: 52-1. За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

- порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

- відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

- порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, що застосовуються на загальних підставах;

- порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Отже, на момент винесення оскаржуваних ППР ПКУ містив чинну норму щодо незастосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, що вчинені протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року, за виключенням в т.ч. порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового, але вчинених виключно на акцизних складах.

У даній ситуації обставини, які працівники органу ДПС вважають порушеннями податкового законодавства, викладені у акті перевірки № 0051/19/00/0503/00318848 від 10.03.2020р., вчинені в період з 1 березня по 31 травня 2020 року. Порушення податкового законодавства, які зазначені працівниками органу ДПС у вказаному акті, є такими, за які не слід було застосовувати штрафні санкції з урахуванням того, що АЗС скаржника не має статусу акцизного складу.

Отже, винесення оскаржуваних ППР органом ДПС грубо суперечить нормам закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020р. № 533, а тому вказані ППР підлягають скасуванню.

Згідно з п.п. 19-1.1.4, 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПКУ, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Відповідно до положень пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПКУ контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПКУ, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Приписами п. 80.1, п. 80.2 ст. 80 ПКУ встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) пп.80.2.1 - у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

2) пп.80.2.2 - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

3) пп. 80.2.3 - письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

4) пп. 80.2.4 - неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

5) пп. 80.2.5 - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

6) пп. 80.2.6 - у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

7) пп. 80.2.7 - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до п. 86.7 ПКУ у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

При цьому, при винесені спірних ППР не були прийняті до уваги і не надана жодна правова оцінка запереченням Товариства, що викладені в додаткових документах (матеріалах), скерованих Товариством на адресу органу ДПС так і органу ДФС, 10.03.2020р. (які додаються до даної позовної заяви), тобто в межах 10-денного строку, визначеного п. 86.7 ПКУ, для їх долучення до матеріалів перевірки та врахування при розгляді і прийнятті рішень.

Згідно п. 86.7 ПКУ такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

При цьому на доводи Відповідача, суд зазначає те, що відповідно до п. п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до п.п.212.1.15 п.212.1 ст.212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Тому, суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції визначені п.п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Згідно з п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України особи, які здійснюють реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

Як видно з матеріалів справи, Товариство здійснює придбання паливно - мастильних матеріалів та зберігання їх на складах належних йому на праві приватної власності в м. Бучач по вул. Бандери, 10. Метою купівлі та зберігання пального є забезпечення вказаним продуктом автомобілів, що використовуються при провадженні господарської діяльності для власних потреб здійснення - заправки власних транспортних засобів.

Аналізуючи наведені норми податкового законодавства та співставляючи їх із встановленими обставинами, суд приходить до висновку, що у випадку, коли придбане суб`єктом господарювання пальне використовується виключно для власних потреб, обов`язок реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального згідно з п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу не виникатиме, оскільки така операція не є реалізацією пального у розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Таким чином, у разі заправки суб`єктом господарювання виключно власних транспортних засобів із власних ємностей (у т.ч. через власні внутрішні АЗС, ПЗП і т.д.) пальним, розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі за яке не здійснюються, то такі операції не є об`єктом оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу підакцизних товарів. Отже, у такому випадку, платник податків не вважається платником акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Така позиція узгоджується, також із висновками ДФС України відображені у листі № 13380/6/99-99-15-03-15 від 15.06.2016 р.

Згідно із п. 1,2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі" від 06.07.1995 р. № 165/95-ВР (далі - Закон № 165/95) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продаж товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Суб`єкти господарювання зобов`язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно зі ст. 2 Закону № 165/95 розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (надану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

За таких обставин, реалізація пального через АЗС повинна здійснюватись із застосуванням спеціалізованих комп`ютерно-касових систем, які включені до Державною реєстру реєстраторів розрахункових операцій та відповідають Технічним вимогам до спеціалізованих контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, затвердженим протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 № 13, і забезпечують відпуск пального в єдиному циклі з друкуванням фіскального касового чеку.

В силу п. 12 ст. 9 Закону № 165/95, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Отже, реєстратори розрахункових операцій можуть не застосовуватись лише при відпуску пального, яке знаходиться на відповідальному зберіганні, за умови, коли такий відпуск здійснюється з ємностей, спеціально призначених для зберігання та відпуску пального, в тому числі для власних потреб суб`єкта господарювання.

Згідно із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності Товариства є надання послуг пасажирського перевезення, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказаний суб`єкт господарювання - Товариство, не є особою, яка здійснює розрахункові операції та не застосовує реєстратори розрахункових операцій. Тобто, Товариство використовуючи пальне для власних потреб, не зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального, а також не є особою, яка здійснює розрахункові операції.

Згідно положень ст. 2 Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади" органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Отже, одну зі своїх завдань, передбачених ст. 20 ПКУ, - проведення контрольних розрахункових операції працівники органу ДПС повинні були б проводити за рахунок відповідних бюджетних асигнувань контролюючого органу.

Разом з тим, як свідчать наведені вище обставини, джерелом, за рахунок якого було профінансовано здійснення вказаної контрольної розрахункової операції, є власні гроші працівників органу ДПС, що не передбачено Законом України "Про джерела фінансування органів державної влади". Враховуючи те, що законодавство не містить дозволу щодо використання для проведення контрольних операцій приватних коштів, у т.ч. коштів осіб, які проводять перевірку, а відтак в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, посадові особи контролюючого органу, за відсутності законодавчого дозволу, не мають права використовувати власні кошти для проведення контрольної розрахункової операції. Тому, в контексті вищезазначених обставин, суд вважає, що у даному випадку відсутні підтвердження того, що контрольна розрахункова операція проводилась за рахунок та від імені саме контролюючого орган, у зв`язку та з метою виконання працівниками контролюючого органу функцій держави. З наведеного вбачається, що контрольна розрахункова операція фактично проведена не за рахунок контролюючого органу, тобто не у зв`язку з виконанням функцій держави.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення: №0002390503 від 24.03.2020, № 0002400503 від 24.03.2020, № 0002410503 від 24.03.2020, № 0002430503 від 24.03.2020, винесені Головним управлінням Державної податкової служби у Тернопільській області.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацьке автотранспортне підприємство 16139" понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Бучацьке автотранспортне підприємство 16139" місцезнаходження/місце проживання вул. С. Бандери, 10,м. Бучач,Бучацький район, Тернопільська область,48400 код ЄДРПОУ/РНОКПП 03118848;

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області місцезнаходження/місце проживання вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43142763.

Головуючий суддя Подлісна І.М.