Ухвала

від 22.10.2020 по справі 520/4512/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

22 жовтня 2020 р. Справа № 520/4512/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення способу виконання судового рішення по справі №520/4512/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з заявою, в якій просить суд встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі № 520/4512/19 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини розміру пенсії за пе ріод з 01.11.2011 року по 31.07.2012 року, яка згідно листа Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 16.07.2012 року №3534/13/02 складає 49 758,80 грн., однією сумою без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.

В обґрунтування заяви представником позивача зазначено, що пенсійним органом не виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі № 520/4512/19, що є підставою для встановлення способу виконання рішення в порядку статті 378 КАС України.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином у відповідності до вимог ст. 126 КАС України.

Позивач просив суд розглядати заяву про встановлення способу виконання судового рішення без його участі.

Відповідно до ч.2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд дійшов висновку про розгляд заяви про встановлення способу виконання судового рішення в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану позивачем заяву про встановлення способу виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 року по справі №520/4512/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01.11.2011 року по 31.07.2012 року у розмірі 49758 (сорок дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 80 коп. на підставі рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 12.05.2010 року у справі №2-202/10, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 03.12.2012 р. №4811/13/02-02, згідно якої сума боргу складає 49758 (сорок дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 80 коп. Зобов`язано Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю за період з 01.11.2011 року по 31.07.2012 року у розмірі 49758 (сорок дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 80 коп. на підставі рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 12.05.2010 року у справі №2-202/10, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 03.12.2012 р. №4811/13/02-02, згідно якої сума боргу складає 49758 (сорок дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 80 коп.

Вказане рішення суду набрало законної сили 16.07.2019 року та позивачу видано виконавчий лист від 13.06.2019 року по справі №520/4512/19 про зобов`язання Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсію.

Ухвалою суду від 23.08.2019 року по даній справі по всьому тексту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 року по справі №520/4512/19 виправлено описку, а саме: замість невірно зазначеної довідки управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 03.12.2012 року №4811/13/02-02, вказано вірну довідку управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 16.07.2012 року №3534/13/02.

Ухвалою суду від 03.10.2019 року замінено боржника у виконавчому листі від 13.06.2019 року по справі №520/4512/19 - Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344).

З урахуванням внесених в рішення суду виправлень та заміни боржника, судом видано позивачу виконавчий лист про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області виплатити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю за період з 01.11.2011 року по 31.07.2012 року у розмірі 49 758,80 грн. на підставі рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 12.05.2010 року у справі №2-202/10, що підтверджується довідкою УПФУ в Барвінківському районі Харківської області від 16.07.2012 року №3534/13/02, згідно якої сума боргу складає 49 758,80 грн.

Як свідчать матеріали справи та заяви про встановлення способу виконання рішення суду, державним виконавцем відкрито виконавче провадження №60574487 з примусового виконання виконавчого листа від 13.06.2019 року по справі №520/4512/19, виданого Харківським окружним адміністративним судом.

За невиконання рішення суду 05.12.2019 року державним виконавцем на боржника накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн. та за повторне невиконання без поважних причин судового рішення 26.03.2020 року також накладено штраф 10 200,00 грн.

27.03.2020 року, в рамках виконавчого провадження ВП №60574487, державним виконавцем на виконання вимог ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" до ГУ НП у Харківській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Також, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 27.03.2020 року закінчено виконавче провадження ВП №60574487 з примусового виконання виконавчого листа від 13.06.2019 року по справі №520/4512/19, оскільки боржником не виконано рішення суду. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження та до суду, що видав виконавчий документ.

Слід зазначити, що боржником не надано жодного доказу на підтвердження виконання рішення суду від 13.06.2019 року по справі №520/4512/19 щодо виплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю за період з 01.11.2011 року по 31.07.2012 року у розмірі 49 758,80 грн. на підставі рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 12.05.2010 року у справі №2-202/10, що підтверджується довідкою УПФУ в Барвінківському районі Харківської області від 16.07.2012 року №3534/13/02, згідно якої сума боргу складає 49 758,80 грн.

Таким чином, боржником не виконано судове рішення.

Відповідно до ч.1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Положеннями ч.ч.2 та 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов`язковість судових рішень).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч.1 ст. 7 вказаного Закону, виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Так, положеннями Закону України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно із до ч.3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №0840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд відзначає наступне.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Отже, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).

Враховуючи, що в межах даної справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо перерахунку та виплати пенсії, слід враховувати, що згідно з п.6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

При цьому, відповідно до положень Конституції України, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Також, судом враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом встановлено, що листом від 18.06.2020 року Головним управлінням ПФУ в Харківській області повідомлено позивача, що відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 року по справі №520/4512/19 нарахована заборгованість, яка буде виплачена відповідно до постанови КМУ від 22.08.2018 року № 649 Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду , який визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті ПФУ на цю мету. Рішення суду внесене до реєстру судових рішень.

З цього приводу суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 року у справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 року апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на вищевказане рішення суду повернуто скаржнику.

Згідно ч. 2 ст. 256 КАС України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 640/5248/19, в якій оскаржено постанову КМ України № 649, набрало законної сили 20.01.2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки на момент повідомлення позивача листом ГУ ПФУ в Харківській області від 18.06.2020 року про виплату заборгованості з пенсії відповідно до постанови КМУ від 22.08.2018 року № 649 Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду , набрало законної сили 20.01.2020 року рішення суду про скасування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою КМУ від 22.08.2018 року №649, відповідно вказаний Порядок втратив чинність (20.01.2020 року) та не підлягає застосуванню, тому наявні підстави для задоволення заяви позивача про встановлення способу виконання судового рішення.

Аналізуючи встановлені судом обставини у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, а також враховуючи відсутність заперечень з боку пенсійного органу щодо задоволення вимог заяви, суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення заяви позивача про встановлення способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі № 520/4512/19 відповідно до статті 378 КАС України в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини розміру пенсії за період з 01.11.2011 року по 31.07.2012 року, яка згідно листа Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 16.07.2012 року №3534/13/02 складає 49 758,80 грн., однією сумою без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.

Таким чином, заява позивача про встановлення способу виконання рішення відповідно до статті 378 КАС України підлягає задоволенню.

Керуючись положеннями ст. ст. 241-243, 248, 256, 265, 294, 295, 378, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про встановлення способу виконання судового рішення по справі №520/4512/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі № 520/4512/19 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини розміру пенсії за період з 01.11.2011 року по 31.07.2012 року, яка згідно листа Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 16.07.2012 року №3534/13/02 складає 49 758,80 грн., однією сумою без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя О.В.Шевченко