Рішення

від 15.10.2020 по справі 640/17201/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року м. Київ № 640/17201/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевченко Н. М.,

за участі секретаря судового засідання - Поліщук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС-Україна" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участі учасників справи:

представників позивача - Назаренка Є.О., Мілян М.В.,

представників відповідача - Кокизи Н.В., Гаврилюк Н.О.

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ІТС-Україна (надалі по тексту також - позивач, ТОВ ІТС-Україна ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05 червня 2019 року № 2232615147 (форма Р ), яким ТОВ ІТС-Україна (код за ЄДРПОУ: 33058775) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 607 211,00 грн, з них 485 769,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 121 442, грн - за штрафними санкціями; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05 червня 2019 року № 2242615147 (форма Р ), яким ТОВ ІТС-Україна (код за ЄДРПОУ: 33058775) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 187 894,00 грн, з них 150 315,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 37 579,00 грн - за штрафними санкціями; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05 червня 2019 року № 2252615147 (форма П ), яким ТОВ ІТС-Україна (код за ЄДРПОУ: 33058775) зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1 738 002,00 грн по декларації за 2018 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкової перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать податковому законодавству і правилам бухгалтерського обліку, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що фактично ТОВ ІТС-Україна проведено господарські операції з контрагентами шляхом формального складання первинної документації, які не супроводжувались дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами. Також, на думку податкового органу, підприємство не мало права на формування витрат на послуги оренди нежитлового приміщення, оплати праці адміністративного та виробничого персоналу.

В підготовчому засіданні 30.01.2020 суд протокольно ухвалив замінити Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (надалі також по тексту - ГУ ДПС у м. Києві).

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ІТС-Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та з питань достовірності, повноти нарахування та сплати акцизного податку за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року, за результатом якої складено акт від 25.04.2019 № 95/26-15-14-07-01-10/33058775.

У висновках акта перевірки викладено наступні порушення: п.44.1, п. 44.2 п. 44.6 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 485 769 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 738 002 грн; п. 185.1, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.5, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на 154 519 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення: від 05 червня 2019 року № 2232615147 (форма Р ), яким ТОВ ІТС- Україна збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 607 211,00 грн, з них 485 769,00 грн за основним податковим зобов`язанням та 121 442,00 грн за штрафними санкціями; від 05 червня 2019 року № 2242615147 (форма Р ), яким ТОВ ІТС- Україна збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 187 894,00 грн, з них 150 315,00 грн за податковими зобов`язаннями та 37 579,00 грн за штрафними санкціями; від 05 червня 2019 року № 2252615147 (форма П ), яким ТОВ ІТС- Україна зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1 738 002,00 грн по декларації за 2018 рік.

Вказані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05.06.2019 оскаржувались ТОВ ІТС- Україна в адміністративному порядку скаргою від 21.06.2019 № 21-06/19-1 (вх. ДФС № 24975/6 від 24.06.2019).

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України було прийнято рішення від 22.08.2019 № 40523/6/99-99-11-04-02-25, яким скаргу ТОВ ІТС-Україна залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05.06.2019 - без змін.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

У відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПКУ, об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Базою оподаткування, згідно п. 135.1. ст. 135 ПКУ, є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а п. 185.1 ст. 185 ПКУ, об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст. 188 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зміст цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

При цьому правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та від`ємного значення фінансового результату (витрат) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290 (далі - П(С)БО №15).

За приписами п. 5 П(С)БО №15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно п. 7 П(С)БО №15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи.

У відповідності до п. 8 П(С)БО №15, Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 Витрати , затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 (надалі - П(С)БО №16).

Відповідно до п. 5 П(С)БО №16, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Згідно з абз. 1 пункту 44.2. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктами 6 та 7 П(С)БО №16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

До складу витрат, у розумінні пункту 11 П(С)БО №16, зокрема, входить собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), що складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Судом установлено, що між ТОВ ІТС-Україна (код 33058775), надалі виконавець, в особі директора Півня Володимира Івановича, що діє на підставі статуту товариства, з однієї сторони, та ТОВ СЛС-Україна (код 38408244), надалі замовник, в особі директора Любченка Дмитра Петровича , що діє на підставі статуту, укладено договір про надання послуг по складанню автомобіля від 15.09.2014 № 25.

Згідно з п.1.1, п.1.3 даного договору виконавець зобов`язується надати замовнику технологічні послуги по складанню легкових автомобілів з використанням капітально відремонтованих складових частин згідно з технічними умовами ТУ У 29.1-39115587-001-2014 Автомобілі легкові складені з використанням капітально відремонтованих складових частин , затверджених та погоджених Міністерством транспорту та зв`язку України, ДП Державтотранс НДІ проект , Міністерством охорони здоров`я України, Державним науково-дослідним центром безпеки дорожнього руху та діяльності дорожньо-патрульної служби місцевої поліції МВС України . Результатом виконаних робіт за даним договором є готовність автомобіля до експлуатації.

ТОВ ІТС-Україна на адресу ТОВ СЛС-Україна було підписано акти виконаних робіт від 28.01.2016 № НЗ-0002977, від 03.02.2016 № НЗ-0002978, від 04.02.2016 № НЗ-0002981, від 08.02.2016 № НЗ-0002982, від 15.02.2016 № НЗ-0002987, від 23.02.2016 № НЗ-0002990, від 26.02.2016 № НЗ-0002992, від 26.02.2016 № НЗ-0002994, від 04.03.2016 № НЗ-0002995, від 07.03.2016 № НЗ-0002996, від 12.03.2016 № НЗ-0002998, від 16.03.2016 № НЗ-0002999, від 17.03.2016 № НЗ-0003004, від 19.03.2016 № НЗ-0003005, від 22.03.2016 № НЗ-0003006, від 23.03.2016 № НЗ-0003007, від 25.03.2016 № НЗ-0003010, від 26.03.2016 № НЗ-0003011, від 30.03.2016 № НЗ-0003012, від 31.03.2016 № НЗ-0003013, від 01.04.2016 № НЗ-0003018, від 02.04.2016 № НЗ-0003019, від 04.04.2016 № НЗ-0003020, від 05.04.2016 № НЗ-0003021, від 06.04.2016 № НЗ-0003022, від 06.04.2016 № НЗ-0003024, від 06.04.2016 № НЗ-0003026, від 09.04.2016 № НЗ-0003027, від 09.04.2016 № НЗ-0003028, від 13.04.2016 № НЗ-0003029, від 15.04.2016 № НЗ-0003030, від 16.09.2016 № НЗ-0003033, від 19.04.2016 № НЗ-0003034, від 20.04.2016 № НЗ-0003035, від 21.04.2016 № НЗ-0003036, від 22.04.2016 № НЗ-0003037, від 22.04.2016 № НЗ-0003038, від 26.04.2016 № НЗ-0003043, від 27.04.2016 № НЗ-0003044, від 27.04.2016 № НЗ-0003046, від 16.05.2016 № НЗ-0003063, від 04.07.2016 № НЗ-0003102, від 07.07.2016 № НЗ-0003103, від 26.07.2016 № НЗ-0003115, від 27.07.2016 № НЗ-0003117, від 28.07.2016 № НЗ-0003118, від 29.07.2016 № НЗ-0003119, від 27.10.2016 № НЗ-0003159, від 30.03.2017 № НЗ-0003245, від 31.03.2017 № НЗ-0003246, від 13.11.2017 № НЗ-0003415, від 20.11.2017 № НЗ-0003417, від 24.11.2017 № НЗ-0003419, від 11.12.2017 № НЗ-0003434, від 19.12.2017 № НЗ-0003436, від 03.01.2018 № НЗ-0003454, від 21.02.2018 № НЗ-0003488, від 27.02.2018 № НЗ-0003494, від 07.03.2018 № НЗ-0003515, від 21.03.2018 № НЗ-0003513, від 26.03.2018 № НЗ-0003514, від 27.03.2018 № НЗ-0003523, від 28.03.2018 № НЗ-0003524, від 30.03.2018 № НЗ-0003525, від 02.04.2018 № НЗ-0003526, від 06.04.2018 № НЗ-0003535, від 06.04.2018 № НЗ-0003536, від 13.04.2018 № НЗ-0003537, від 16.04.2018 № НЗ-0003538, від 18.04.2018 № НЗ-0003543, від 19.04.2018 № НЗ-0003544, від 20.04.2018 № НЗ-0003545, від 08.05.2018 № НЗ-0003566, від 11.05.2018 № НЗ-0003569, від 14.05.2018 № НЗ-0003570, від 18.05.2018 № НЗ-0003582, від 23.05.2018 № НЗ-0003583, від 01.06.2018 № НЗ-0003592, від 05.06.2018 № НЗ-0003593, від 06.06.2018 № НЗ-0003596, від 13.06.2018 № НЗ-0003602, від 15.06.2018 № НЗ-0003603, від 18.06.2018 № НЗ-0003606, від 22.06.2018 № НЗ-0003612, від 02.07.2018 № НЗ-0003617, від 09.07.2018 № НЗ-0003618, від 10.07.2018 № НЗ-0003619, від 11.07.2018 № НЗ-0003620, від 17.07.2018 № НЗ-0003622, від 10.08.2018 № НЗ-0003653, від 13.08.2018 № НЗ-0003654, від 14.08.2018 № НЗ-0003658, від 17.08.2018 № НЗ-0003659, від 22.08.2018 № НЗ-0003675, від 14.09.2018 № НЗ-0003685, від 18.09.2018 № НЗ-0003686, від 04.10.2018 № НЗ-0003722, від 04.10.2018 № НЗ-0003723, від 22.10.2018 № НЗ-0003737, від 24.10.2018 № НЗ-0003738, від 24.10.2018 № НЗ-0003739, від 25.10.2018 № НЗ-0003741, від 30.10.2018 № НЗ-0003742, від 30.10.2018 № НЗ-0003743, від 17.12.2018 № НЗ-0003792.

ТОВ ІТС-Україна виписано рахунки-фактури за виконані роботи (послуги) згідно з актів виконаних робіт.

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 05.02.2016 № 18, від 18.02.2016 № 26, від 02.03.2016 № 33, від 07.04.2016 № 50, від 18.04.2016 № 54, від 27.04.2016 № 55, від 29.04.2016 № 62, від 10.05.2016 № 66, від 07.07.2016 № 103, від 19.07.2016 № 111, від 04.04.2017 № 54, від 27.03.2018 № 54, від 04.04.2018 № 61, від 19.04.2018 № 70, від 03.05.2018 № 77, від 17.05.2018 № 88, від 30.06.2018 № 113, від 05.07.2018 № 124, від 19.07.2018 № 133, від 26.07.2018 № 139.

До матеріалів справи також надано виписку по особовому рахунку з банку за спірний період.

На ім`я ТОВ СЛС-Україна виписано податкові накладні.

У висновках акта перевірки за цими обставинами відповідачем вказано, що документи, укладені між ТОВ ІТС-Україна та ТОВ СЛС-Україна , складені всупереч вимог діючого законодавства України, в зв`язку з чим перевіркою не підтверджено факт здійснення господарських операцій (відвантаження товарно-матеріальних цінностей) у відповідні періоди.

Зокрема, податковим органом зазначено про відсутність актів щодо передачі ТОВ ІТС-Україна складових частин авто; звітів про надання послуг, фото звітів проведених заходів, калькуляцій із зазначенням витрат та ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів та місця надання, виду наданих послуг, завірених відповідальними особами та особами, які їх надавали та інших; інших первинних документів, підтверджуючих реальність здійснення, отримання наведених та подальше використання в господарській діяльності наведених в актах послуг. В актах про надання послуг зазначена номенклатура наданих послуг: послуги по збиранню автомобіля, в той же час відсутня будь-яка інформація про конкретний час та місце надання послуг та які саме виконувались роботи. З інформації, наданої позивачем неможливо встановити місце надання послуг, кількість людей, що були задіяні у вказаних роботах, результати наданих робіт, також у наданих актах відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання робіт, відсутні кількісті та вартісні показники формування вартості послуг, що не дає змогу встановити реальність наданих послуг; відсутня будь-яка інформація про підтвердження кваліфікації у працівників, при виконанні вищезазначених послуг необхідна відповідна кваліфікація у працівників, спеціальні знання високого рівня, значна кількість працівників.

Отже, ТОВ ІТС-Україна в порушення п.7 П(С)БО 15 Дохід не визначило та не відобразило фінансовий дохід за отримані кошти від ТОВ СЛС-Україна , а саме до складу Інші доходи рядок 2240 звіту про фінансові результати не віднесено суму фінансового доходу за 2016-2018 роки, що призвело до заниження доходу, який враховується при обчисленні результату до оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ СЛС-Україна за вказаний період.

Разом з тим, суд зазначає, що під час перевірки досліджувались акти наданих послуг, в яких, зокрема, і вказано кількісні і вартісні показники формування вартості послуг за кожним замовленням: зазначено кількість витрачених виконавцем годин та ціна за одну годину роботи, а також результати виконаних робіт - марки та кількість автомобілів, що були складені. Отже, вказані акти розкривають зміст і обсяг наданих послуг.

Посилання на відсутність в актах відомостей щодо кількості людей, які було задіяно у вказаних роботах та посилання на відсутність інших документів є неприйнятними, оскільки вони не спростовують дійсне виконання досліджуваних робіт, а недостатність яких саме документів податковим органом не конкретизовано.

Разом з тим, в рамках перевірки перевіряючими було встановлено як фактичне місце здійснення господарської діяльності ТОВ ІТС- Україна так і наявність на товаристві штатних працівників, які виконували спірні роботи та послуги.

Також, судом допитано в якості свідка Любченка Дмитра Петровича , директора ТОВ СЛС-Україна , який зазначив, що господарська діяльність з ТОВ ІТС-Україна здійснювалась з 2014 року, зокрема, останнім надавались послуги по складанню автомобілів, встановлювались демонтовані складові частини на транспортні засоби з використанням капітально відремонтованих складових частин згідно з Технічними умовами. Всі вузли та агрегати для автомобілів передавались на адресу позивачу замовником ТОВ СЛС-Україна , а останній після проведених послуг позивача проводив державну реєстрацію транспортних засобів та передавав готові автомобілі своєму замовнику. Свідок підтверджував, що у ТОВ ІТС-Україна наявне належне обладнання для виконання спірних послуг.

Вказані обставини також підтверджуються інформацією з акта перевірки контрагента позивача про результати виїзної перевірки ТОВ СЛС-Україна від 25.04.2019 № 93/26-15-14-07-01-10/38408244, з якого убачається, що Головним сервісним центром МВС у своєму листі від 25.01.2019 № 31/641 було підтверджено факт проведення державної реєстрації спірних транспортних засобів та, відповідно, факт готовності таких транспортних засобів до експлуатації, що і було результатом наданих Товариством ІТС-Україна послуг, а тому не може бути ніяких сумнівів у тому що ТОВ ІТС-Україна у повному обсязі та належним чином надало послуги зі складання таких транспортних засобів.

Таким чином, ТОВ ІТС-Україна мало всі правові підстави на віднесення отриманих від ТОВ СЛС-Україна коштів до свого річного доходу, а саме до рядку 01 Декларації Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку .

У зв`язку із цим, безпідставним та неправомірним є висновок контролюючого органу про завищення ТОВ ІТС-Україна задекларованих показників у рядку 01 Декларації Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму 297 974 грн.

В акті перевірки також відповідачем викладено висновок, що витрати на послуги оренди нежитлового приміщення загальною площею 860,70 кв. м, що складається з п`яти боксів для використання у якості станції технічного обслуговування автомобілів, та витрати на оплату праці адміністративного та виробничого персоналу не включались до складу Собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та не перевиставлялись покупцям послуг, підприємство не має права на формування відповідних витрат. Зокрема, відповідач зазначав, що товариство не має права на формування зазначених витрат у період 2016-2018 років, оскільки в ці роки товариство мало збиток (витрати перевищували доходи, у зв`язку із чим був відсутній прибуток).

Перевіркою досліджувались надані підприємством аналізи та журнали проводок по рахунку 81 Виграти на оплату праці .

Зокрема, відповідно до оборотно-сальдової відомості та картки рахунку 81 Виграти на оплату праці в бухгалтерському обліку вищенаведені операції відображено наступним чином: за 2016 рік: Дт 791 Кт 81 - на загальну суму 865 556,12 грн (відображено віднесення до фінансового результату); за 2017 рік: Дт 791 Кт 81 - на загальну суму 1 091 757,23 грн (відображено віднесення до фінансового результату); за 2018 рік: Дт 791 Кт 81 - на загальну суму 1 351 329,89 грн (відображено віднесення до фінансового результату).

Згідно з пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на службові відрядження та управління підприємством, у т.ч. витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у т.ч. витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу.

Відповідно до пп.138.8.2 п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме прямих витрат на оплату праці до складу яких включається заробітна плата та інші виплати робітниками, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єктів витрат.

Вищезазначена норма кореспондується з п.13 П(С)БО 16 Витрати , а саме до складу прямих витрат на оплату праці включається заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, включаються до складу інших витрат, які згідно з п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Слід зауважити, що заробітна плата адміністративного персоналу не відноситься згідно з пп.138.10.2 п.138.1, пп.138.8.2 п.138.8 ст.138 ПК України до собівартості реалізованих послуг.

Судом також установлено, що між ТОВ ІТС-Україна (орендар), в особі директора Півня В.І. та АТ Укрсоцбанк (орендодавець), в особі заступника голови правління Зюка А.О. укладено договір нежитлового приміщення від 08.06.2015 №08/06/15.

Нежитлова будівля за адресою: Україна, м. Київ. вул. Амосова 12. (літ. А) орендатор орендує нежитлове приміщення загальною площею 860.70 кв. м, що складається з п`яти боксів. Загальна площа 1-ого боксу складає 56.7 кв. м, 2-ого боксу 54.7 кв. м, 3-ого боксу - 163.50 кв. м, 4-ого боксу 157 кв. м, 5-ого боксу - 428.8 кв. м будинку. Початком строку оренди є 01.07.2015, строк оренди закінчується 31.05.2018. Орендодавець передає орендарю приміщення для розташування станції технічного обслуговування автомобілів.

Додатковою угодою від 31.05.2018 № 1 пролонговано дію договору до 30.04.2021.

Відповідно до додаткового договору від 19.11.2018 № 2 замість первинного орендодавця АТ Укрсоцбанк буде новий - Дочірнє підприємство Горизонт Парк .

До матеріалів справи також долучено акт приймання-передачі приміщення від 19.11.2018.

На ТОВ ІТС-Україна орендодавцем виписано рахунки-фактури за відповідний період з урахуванням орендної плати та відшкодування витрат вартості водопостачання та прийняття стічних вод, електричної енергії.

На виконання умов договору оренди складено акти здачі-приймання послуг та акти відшкодування комунальних витрат від 31.01.2016, від 29.02.2016, від 31.03.2016, від 30.04.2016, від 31.05.2016, від 30.06.2016, від 31.07.2016, від 31.08.2016, від 30.09.2016, від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017, від 30.04.2017, від 31.05.2017, від 30.06.2017, від 31.07.2017, від 30.08.2017, від 30.09.2017, від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018, від 30.04.2018, від 31.05.2018, від 31.07.2018, від 31.07.2018, від 31.08.2018, від 30.09.2018 від 29.10.2018.

До договору оренди нежитлового приміщення від 08.06.2015 № 08/06/15 надано додатковий договір від 20.12.2018 № 3.

Також виписано рахунки на оплату від 30.10.2018 № 107, від 30.10.2018 № 106, від 26.11.2018 № 286, від 26.12.2018 № 612, акти надання послуг від 31.10.2018 № 60, від 30.11.2018 № 118, від 31.12.2018 № 272, від 31.12.2018 № 401.

Розрахунок проводився у безготівковій формі, до матеріалів справи долучено виписки по особовому рахунку з банку та оборотно-сальдові відомості по рахунку.

На ім`я позивача виписано податкові накладні.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Наведені законодавчі норми дають підстави вважати, що у зв`язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик.

Збитковість господарської діяльності не може бути самостійною підставою для визнання такої діяльності, як негосподарської, а тим паче не може свідчити про відсутність у платника податку права на формування витрат, безпосередньо пов`язаних із господарською діяльністю такого платника податків.

При здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

В рамка податкової перевірки було встановлено, що ТОВ ГГС-Україна за 2016, 2017 та 2018 звітні роки було задекларовано від`ємне значення фінансового результату до оподаткування, тобто витрати переважали над доходами.

Таким чином, законодавством не передбачено обов`язковості визначення бази оподаткування податком на прибуток (визначення фінансового результату до оподаткування), виходячи із собівартості товару, робіт чи послуг. З огляду на визначення господарської діяльності, яке міститься у пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами.

Згідно з п. 7 П(С)БО 16 Витрати у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, відображаються лише ті витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду. Тож, якщо від певної діяльності (крім реалізації продукції) підприємство має і доходи, і витрати, вони повинні обліковуватися в одному періоді, бо є взаємопов`язаними. Цього вимагає принцип відповідності доходів і витрат, передбачений Законом про бухгалтерський облік.

Витрати періоду - це управлінська категорія витрат, які не пов`язані з реалізацією конкретної продукції (товарів, робіт, послуг). Вони, на відміну від собівартості включаються до витрат у період їх виникнення, а не в періоді реалізації відповідної продукції.

У процесі господарювання підприємство здійснює різні види діяльності, які з погляду управлінського обліку поділяються на операційну (основну, тобто так чи інакше пов`язану з реалізацією товарів, робіт, послуг), а також іншу (неопераційну).

З урахуванням такого групування видів діяльності загальна управлінська класифікація витрат, що враховується при визначенні фінансового результату за звітний період, передбачає їх поділ на операційні та інші (неопераційні).

До витрат періоду включаються частина витрат операційної діяльності, а також фінансові (витрати від фінансової діяльності), втрати від участі в капіталі та інші витрати.

Серед витрат операційної діяльності до витрат періоду належать усі інші витрати, крім собівартості реалізованої продукції, тобто адміністративні, збутові та інші операційні витрати.

Витрати періоду можна лаконічно назвати невиробничими витратами. Ці витрати не зникнуть, якщо припустити навіть повне припинення виробництва.

Витрати періоду ніколи не проходять в обліку через стадію виробництва, вони не можуть залишатися в незавершеному виробництві або виробленій продукції. Таким чином, понесені ТОВ ІТС-Україна витрати по орендній платі та заробітній платі на загальну суму 4 377 123 грн, є операційними витратами, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, а тому вони були правомірно відображені товариством у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (за принципом нарахування).

Окрім того, відображення понесених товариством витрат по орендній платі та виплаті заробітної плати на загальну суму 4 377 123 грн у складі рядка 2180 Інші операційні витрати Звіту про фінансові результати (тобто віднесення вказаних витрат до складу витрат, пов`язаних з операційною діяльністю, які не включаються в собівартість реалізованої продукції), замість відображення таких витрат у складі рядка 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) , де зазначаються відомості про витрати, що включаються у собівартість реалізованої продукції, ніяким чином не могло вплинути на визначення товариством різниць та об`єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість, оскільки до складу витрат підприємства згідно з діючим П(С)БО відносяться як витрати, що включаються у собівартість реалізованої продукції, так і витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються в собівартість реалізованої продукції.

Той факт, що товариство понесені витрати на загальну суму 4 377 123 грн не включило до складу рядка 2050 Звіту про фінансові результати, але при цьому включило їх до складу рядка 2180, свідчить про те, що товариство фактично відобразило у звіті про фінансові результати відомості про понесені ним витрати на загальну суму 4 377 123 грн, а тому товариство мало право на формування витрат на вказану суму та врахування цих витрат при визначенні оподатковуваного прибутку, у зв`язку із чим безпідставними є висновки контролюючого органу про завищення товариством від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток, заниження податку на прибуток та і податку на додану вартість на відповідні суми.

Підсумовуючи вищевикладене, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.04.2019 № 95/26-15-14-07-01-10/33058775 не ґрунтуються на нормах законодавства, а тому підлягають скасуванню.

З урахуванням викладеного, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05 червня 2019 року № 2232615147 (форма Р ), яким ТОВ ІТС-Україна збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 607 211,00 грн, від 05 червня 2019 року № 2242615147 (форма Р ), яким ТОВ ІТС-Україна збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 187 894,00 грн, та від 05 червня 2019 року № 2252615147 (форма П ), яким ТОВ ІТС-Україна , яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1 738 002,00 грн по декларації за 2018 рік, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС-Україна" задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05 червня 2019 року № 2232615147 (форма "Р"), яким ТОВ "ІТС-Україна" (код за ЄДРПОУ: 33058775) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 607 211,00 грн, з них 485 769,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 121 442,00 грн - за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05 червня 2019 року № 2242615147 (форма "Р"), яким ТОВ "ІТС-Україна" (код за ЄДРПОУ: 33058775) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 187 894,00 грн, з них 150 315,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 37 579,00 грн - за штрафними санкціями.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05 червня 2019 року № 2252615147 (форма "П"), яким ТОВ "ІТС-Україна" (код за ЄДРПОУ: 33058775) зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1 738 002,00 грн по декларації за 2018 рік.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС-Україна" судовий збір в сумі 19210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТС-Україна" (03150, м. Київ, вул. Щорса, 15, корп. 4, кв. 25, код ЄДРПОУ 33058775)

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко

повний текст рішення складено 20.10.2020