Постанова

від 22.10.2020 по справі 420/7937/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7937/19 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника апелянта -Мельниченка Р.В.

за участю представника відповідача - Щура А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Айсал на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айсал до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Айсал (далі Товариство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області , відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ відповідача Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Айсал від 16.12.2019 №2540 (далі - наказ №2540), як такий, що прийнятий контролюючим органом за відсутності підстав для проведення перевірки Товариства.

З посиланням на норми пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України (далі - ПК ) та Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524 (далі - Порядок №524), позивач зазначає, що план-графік документальних планових перевірок має бути відкритим та сформованим на цілий рік не пізніше 25 грудня, що передує року, в якому буде здійснено перевірку. Чинним законодавством України не передбачено коригування у поточному році вже сформованого і затвердженого річного плану-графіка проведення перевірок шляхом включення до нього нових платників податків.

Позивач також просив здійснити розподіл судових витрат, в тому числі стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Відповідач не надав суду клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року - в задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, ТОВ Айсал , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це судове рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Доводи апелянта полягають в тому, що висновок суду першої інстанції про законність внесення змін до плану-графіка документальних планових перевірок платників податків після 25 грудня та відповідно наказу №2540 зроблені без належної оцінки доводів позивача. Наполягає, що включення до затвердженого річного плану-графіка проведення перевірок нових платників податків є неправомірним, хоча пунктом 1 Порядку №524 і передбачено оновлення річного плану-графіка у разі його коригування територіальними органами ДПС, норми розділів ІІІ-V не надають підстави вважати, що коригування може здійснюватися шляхом включення до нього нових платників податків. Оскільки Товариство не було включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік шляхом коригування річного плану-графіка у грудні 2019 року, наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки №2540 є протиправним та підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що вважає наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Айсал прийнятим в межах наданих повноважень та правомірним. На думку відповідача, право на проведення перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу. Відповідач вказує, що ним витримано процедуру внесення коригувань до плану-графіку, що послугувало прийняттю оскаржуваного наказу. На думку відповідача, позивач протиправно не допустив до планової перевірки працівників, уповноважених контролюючим органом на здійснення відповідних заходів. Відповідач вважає, що оспорюваний наказ прийнято контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

У судовому процесі встановлено, що наказ №2540 був виданий виконуючим обов`язки першого заступника начальника Головного управління Державної податкової служби в Одеській області В. Мосійчуком на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік. При цьому, як встановили суди попередніх інстанцій, включення ТОВ Айсал до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2019 рік відбулося шляхом коригування вже оприлюдненого плану-графіка, затвердженого ДФС України 22.12.2019.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що документальна виїзна планова перевірка платника податків можлива за умови включення останнього до плану-графіка проведення перевірок та прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу оформленого наказом

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на рішення про проведення такої перевірки.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктом 77.1 статті 77 ПК України, на який є посилання в наказі №10722 як на правову підставу проведення перевірки Товариства, передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 77.2 статті 77 ПК).

Відповідно до статті 77 ПК з метою удосконалення організації роботи з формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків Міністерством фінансів України затверджено Порядок №524.

Згідно з абзацами другим - четвертим пункту 1 розділу І Порядку №524 річний план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається відповідно до вимог статті 77 ПК.

План-графік документальних планових перевірок щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, складається з квартальних планів-графіків відповідно до вимог статті 346 Митного кодексу України.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування.

Нормами статті 77 ПК не передбачено коригування (оновлення) вже оприлюдненого плану-графіка, як і не передбачено можливості формування місячних, квартальних чи інших різновидів планів-графіків перевірок щодо дотримання податкового законодавства та не встановлено строки для їх оприлюднення, не закріплено право контролюючого органу на коригування (оновлення) оприлюдненого плану-графіка перевірок.

Як вже зазначено, згідно з Порядком №524 план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового законодавства має бути річним; формування квартального плану-графіка передбачено тільки для проведення перевірок з питань державної митної справи.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що включення до затвердженого і оприлюдненого річного плану-графіка проведення перевірок в поточному році інших платників податків відповідає нормам пункту 77.1 статті 77 ПК. Врегулювання порядку проведення податкових перевірок на рівні закону свідчить, що законодавцем це питання розуміється в контексті гарантій прав платників податків. Ці гарантії однорідні із загальними гарантіями захисту від необмеженого державного контролю. Так, відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Саме як уточнення, витравлення помилки стосовно вже включених до оприлюдненого відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК плану-графіка платників податків слід розуміти можливість оновлення річного плану-графіка у разі його коригування.

Встановлене статями 75-81 ПК правове регулювання податкових перевірок визначає певні обов`язкові умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, дотримання яких може бути належною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.

Процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), відповідно до якої лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою для видання наказу про проведення перевірки.

Встановивши, що ГУ ДПС в Одеській області не дотримані встановлені правовими нормами умови та порядок прийняття рішення про проведення перевірки, оскільки ТОВ Айсал було включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік шляхом коригування плану-графіка у грудні 2019 року, згідно з листом виконуючого обов`язки директора Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ДФС України В. Варгіча від 12.12.2019р., тоді як в плані-графіку на 2019 рік, оприлюдненому на офіційному веб-сайті 22.12.2018р., Товариство не значилось, суд першої інстанції зробив юридично неправильний висновок про законність наказу №2540.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що судом першої інстанції не було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідачем не було подано до суду відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Так, згідно матеріалів справи, 19 грудня 2019 року між Позивачем ( Клієнт) та адвокатом Мельниченко Р.В.( Адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги №01/12. Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги Клієнт доручає, а Адвокат приймає зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін.

Так, згідно матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання правової допомоги №01/12 від 19.12.2019 року позивач сплатив Адвокату 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20 січня 2020 року № 1205.

Крім того, до суду надано копію акту прийому передачі наданої правової допомоги, в якому, зокрема, зазначено, що Адвокатом на підставі Договору була надана правова допомога Клієнту щодо судового оскарження наказу ГУ ДПС в Одеській області у справі № 420/7937/19, а саме: надання консультативних послуг, складання позовної заяви, складання та збір доказів, складання заяв з процесуальних питань. Вартість послуг з правової допомоги, згідно з Договором та Додатком № 1 становить 5000 грн.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмір 5 000,00 грн. на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є співмірним зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1088 від 24.12.2019 року, та судовий збір у розмірі 2881 грн. за подання апеляційної скарги, згідно платіжного доручення № 2265 від 08.07.2020 року.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Айсал - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айсал до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю Айсал - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Айсал від 16.12.2019 №2540.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області ( 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, Код ЄДРПОУ 43142370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Айсал ( 65026, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 26/28, кв. 39, Код ЄДРПОУ25420275) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 ( п`ять тисяч) грн., а також судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 4 802 ( чотири тисячі вісімсот дві) грн. 50 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 22.10.2020р.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.