Постанова

від 21.10.2020 по справі 640/23717/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23717/19 Суддя першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ротенбергер-Центр до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ротенбергер-Центр (далі - Позивач, ТОВ Ротенбергер-Центр ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, у подальшому заміненого на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 07.11.2019 року №000815504 та №000819504.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а доказів їх невідповідності вимогам чинного законодавства Відповідачем не надано. Крім того, зауважив, що наявні у матеріалах справи документи свідчить про рух товарів та їх використання у господарській діяльності ТОВ Ротенбергер-Центр , а право платника податку на формування податкового кредиту не може залежати від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було враховано фактів заперечення директорів ТОВ Екопром Лімітед і ТОВ Латонік в участі у господарській діяльності указаних підприємств, відсутності ряду первинних документів, які повинні бути складені, а також ненадання Позивачем товарно-транспортних накладних щодо перевезення придбаних товарів. Крім того, наголосив на відсутності у контрагентів ТОВ Ротенбергер-Центр виробничих потужностей для виконання договірних зобов`язань перед Позивачем чи доказів придбання товарів по ланцюгах постачання, а також безпідставності посилання суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини у справі Булвес проти Болгарії .

Після усунення визначених в ухвалі від 22.07.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.10.2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Ротенбергер-Центр просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що доводи контролюючого органу про непричетність посадових осіб ТОВ Екопром Лімітед і ТОВ Латонік до господарської діяльності указаних підприємств не підтверджуються належними і допустимими доказами, у той час як директором ТОВ Латонік надано нотаріально посвідчені пояснення про те, що він особисто підписував всі документи від імені вказаного товариства. Крім того, наголошує, що складання специфікації умовами договору не було передбачено, а товар отримувався безпосередньо на складі продавця, що не потребувало складання товарно-транспортних накладних. Підкреслює, що ТОВ Ротенбергер-Центр не відомо і не могло бути відомо походження придбаного у контрагентів товару. Звертає увагу на правильності застосування судом до спірних правовідносин рішення Європейського суду з прав людини у справі Булвес проти Болгарії з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про виклик в якості свідка директорів ТОВ Екопром Лімітед і ТОВ Латонік , оскільки контролюючим органом не було обґрунтовано необхідність вчинення відповідної процесуальної дії.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у жовтні 2019 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 03.10.2019 року №1519 та направлення від 03.10.2019 року №203/26-15-05-04-04 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Ротенбергер-Центр .

У ході перевірки встановлено порушення Позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість, яка полягає сплаті до бюджету за жовтень 2017 року на загальну суму 25 640 гривень та завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 105 760 грн, у тому числі: за грудень 2016 року на суму - 42 918 грн, за липень 2017 року на суму - 28 323 грн, за серпень 2017 року - 5 596 грн, за вересень 2017 року на суму - 28 923 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 17.10.2019 року №180/26-15-05-04-04/32710892 (а.с. 16-28).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 07.11.2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №000815504, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 32 050,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 25 640,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 6 410,00 грн. (а.с. 12-13);

- форми В4 №000819504, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 105 760,00 грн. (а.с. 14-15).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив таке.

01.12.2016 року між TOB Ротенбергер-Центр укладено договір купівлі-продажу № 1 з TOB Екопром Лімітед (а.с. 58-59), за умовами якого Продавець (TOB Екопром Лімітед ) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність Покупця (TOB Ротенбергер-Центр ), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. даного договору ціна і номенклатура товару, що підлягає продажу, технічні, якісні та кількісні характеристики, визначаються Сторонами у рахунках-фактури, накладних або специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного Договору.

Згідно п. 4.2. договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад Покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс-2000 .

Приписи п. 3.1 договору визначають, що Покупець повинен повністю оплатити товар згідно рахунку-фактур шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Продавця (наведений у реквізитах) на умовах відстрочки платежу, на протязі 30 (тридцяти) календарних днів після отримання товару.

Як передбачено умовами договору купівлі-продажу № 1 від 01.12.2016 року поставку товару (побутового призначення 24 найменування) TOB Екопром Лімітед здійснило на склад Покупця, про що свідчить видаткова накладна від 02.12.2016 року №23 (а.с. 46). Також була виписана податкова накладна з квитанцією № 92 від 02.12.2016 року (а.с. 49).

Вище вказана податкова накладна була внесена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних про що свідчить відповідна квитанція.

У свою чергу TOB Ротенбергер-Центр повністю розрахувався з TOB Екопром Лімітед за поставлений товар та надані послуги, про що свідчить банківська виписка № 4431 від 19.12.2016 року (а.с. 53).

Увесь товар був оприбуткований TOB Ротенбергер-Центр , про що свідчить виписка з оборотної-сальдової відомості по балансовому рахунку 631 за 2016 рік (а.с. 48).

Окружним адміністративним судом міста Києва також встановлено, що у подальшому TOB Ротенбергер-Центр отримані товари (диски алмазні) від TOB Екопром Лімітед частину використало для своїх потреб, а іншу продало безпосереднім покупцям (TOB Компанія ЕСТ , TOB ВКП ЕСКО , TOB Полімерпайпсервіс ), про що свідчать наявні у матеріалах справи копії акту зборки (комплектації), видаткових накладних, довіреності, виписки з банку (а.с. 50-57).

Також судом першої інстанції встановлено, що 05.07.2017 року TOB Ротенбергер-Центр укладено договір купівлі-продажу № 1 з TOB Латонік (а.с. 44-45), за умовами якого продавець (TOB Латонік ) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця (TOB Ротенбергер-Центр ), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. даного договору ціна і номенклатура товару, що підлягає продажу, технічні, якісні та кількісні характеристики, визначаються Сторонами у рахунках-фактури, накладних або специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного Договору.

Згідно п. 4.2. договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад Покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс-2000 .

Пунктом 3.1 договору передбачено, що Покупець повинен повністю оплатити товар згідно рахунку-фактур шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Продавця (наведений у реквізитах) на умовах відстрочки платежу, на протязі 30 (тридцяти) календарних днів після отримання товару.

Судом першої інстанції встановлено, що поставку товару (інструмент) TOB Латонік здійснювало частинами на склад Покупця, про що свідчать видаткові накладні: № РН-7-06004 від 06.07.2017 року, № РН-7-17013 від 17.07.2017 року, № РН-8-17013 від 03.08.2017 року, № РН-9-01046 від 01.09.2017 року, № РН-9-18009 від 18.09.2017 року, № 18 від 18.10.2017 року.

Увесь поставлений TOB Латонік товар був оприбуткований TOB Ротенбергер-Центр про що свідчать витяг з оборотної-сальдової відомості по балансовому рахунку 631 за період з 01.07.2017 року по 30.11.2017 року, прибуткові накладні, рух товару по складу (а.с. 68, 71-75, 81, 84-87, 90, 93-97, 102, 105-109, 115, 118-123, 127, 130-135).

У свою чергу TOB Ротенбергер-Центр повністю розрахувалося з TOB Латонік за поставлений товар, про що свідчать банківські виписки (а.с. 62-67).

Також щодо вказаних операцій були виписані податкові накладні (а.с. 69-70, 82-83, 91-92, 103-104, 116-117, 128-129).

Також судом першої інстанції встановлено, що у подальшому TOB Ротенбергер-Центр отримані від TOB Латонік товари (інструменти) продано безпосереднім покупцям: ПАТ Мотор Січ , TOB Конвента , Ковельський професійний ліцей, TOB Техкомплект , TOB Термортранс , ФОП ОСОБА_1 , TOB Вінкель , TOB Роботун про , TOB Леон-Сервіс плюс , TOB Техно-лізинг , TOB Енерго-груп (а.с. 76-80, 88-89, 98-101, 110-114, 124-126, 136-140).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ Ротенбергер-Центр з ТОВ Латонік і ТОВ Екопром Лімітед немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб`єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності товариства та його контрагентів, що, на його переконання, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з ТОВ Латонік і ТОВ Екопром Лімітед .

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин Відповідачем надано не було.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

У постанові від 28.02.2018 року у справі №806/1033/17 Верховний Суд зазначив, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. У кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.

Надаючи оцінку посиланням Апелянта на відсутність у контрагентів Позивача трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Позиція контролюючого органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних в якості підстави для висновку про безтоварність господарських операцій є, на думку судової колегії, помилковим, оскільки товарно-транспортні накладні є обов`язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13.11.2018 року у справі № 822/6312/15.

Щодо твердження Апелянта про те, що ТОВ Ротенбергер-Центр не було надано специфікацію на товар, як це передбачено договором від 01.12.2016 року №1, то судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що в силу згаданого вище п. 2.1 указаного договору ціна і номенклатура товару, що підлягає продажу, визначається у рахунках-фактурах, накладних або специфікаціях. Відтак, за умови наявності видаткової накладної окремого складання специфікації сторонами договору не вимагалося.

Доводи ГУ ДПС у м. Києві про те, що заперечення керівників ТОВ Латонік і ТОВ Екопром Лімітед в участі у господарській діяльності вказаних товариств нівелюють будь-які правові наслідки складених первинних документів судовою колегією оцінюється критично, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, ГУ ДПС у м. Києві надано не було. Крім того, на підтвердження своєї позиції Відповідачем до матеріалів справи було надано копію протоколу допиту ОСОБА_2 від 20.07.2017 року (а.с. 161-165), в якому зафіксовано заперечення останнього в участі у господарській діяльності ТОВ Латонік , у той час як Позивачем надано копію нотаріально-завірений пояснень ОСОБА_2 , в яких зазначено, що останній здійснював господарську діяльність під час перебування на посаді директора ТОВ Латонік та підписував складені від імені товариства первинні документи (а.с. 60). При цьому будь-яких доказів того, що керівник ТОВ Екопром Лімітед - ОСОБА_3 , заперечував свою участь у господарській діяльності вказаного товариства, Відповідачем до матеріалів справи надано не було.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року у справі Булвес проти Болгарії , яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача із згаданими контрагентами, у зв`язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ Латонік і ТОВ Екопром Лімітед були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб`єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено та підписано 21 жовтня 2020 року.