Постанова

від 20.10.2020 по справі 1.380.2019.002410

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002410 пров. № А/857/10658/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Сеника Р.П., Хобор Р.Б.,

секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі № 1.380.2019.002410 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ВБК про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків шляхом зупинення видаткових операцій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Клименко О.М. в м. Львові Львівської області 28.04.2020 року, повний текст судового рішення складено 04.05.2020), -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Львівській області (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ВБК (далі - відповідач), в якому просить застосувати арешт коштів, що знаходяться на рахунках відповідача у банківських установах шляхом зупинення видаткових операцій.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 року здійснено заміну позивача на його правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У доводах апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставин справи. Позивач зазначає, що відмова у допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, відповідно до статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), є підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні не скористалися, їх неявка відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 25 квітня 2019 року позивачем видано наказ № 2584 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ТД ВБК з 06 травня 2019 року тривалістю 5 робочих днів. Метою перевірки зазначено дотримання вимог податкового законодавства з питань проведення взаємовідносин із ТОВ ЕВО 5 за липень - листопад 2018 року, ТОВ Альфа Трейд ЛПГ за вересень - листопад 2018 року, ТОВ Євро Пауер за липень - листопад 2018 року, ПП Алекс за листопад 2018 року.

На підставі підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК та наказу позивача від 25 квітня 2019 року № 2584 заступником начальника Головного управління ДФС у Львівській області виписано направлення на перевірку від 06 травня 2019 року № 4388.

07 травня 2019 року головним державним інспектором Головного управління ДФС у Львівській області Горпинюком Тарасом Степановичем складено акт про не допуск до проведення перевірки № 477/14.14-21/19168759, у якому зафіксовано те, що 06.05.2019 р. здійснено вихід на юридичну адресу платника: АДРЕСА_1 з метою вручення направлення від 06.05.2019 р. № 4388 та наказу від 25.04.2019 р. № 2584 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД ВБК . Директором ТОВ ТД ВБК ОСОБА_1 відмовлено в отриманні направлення від 06.05.2019 р. № 4388 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД ВБК та допуску до проведення позапланової перевірки.

08 травня 2019 року начальником Головного управління ДФС у Львівській області Кондро І.В., у зв`язку з не допуском до проведення виїзної позапланової документальної перевірки, прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 24167/1014.14-15, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ВБК .

У зв`язку з відмовою платника податків від допуску до проведення виїзної позапланової документальної перевірки контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків шляхом зупинення видаткових операцій.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 25 квітня 2019 року № 2584 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ТД ВБК , яким призначено документальну позапланову виїзну перевірку відповідача, до проведення якої він не допустив посадових осіб контролюючого органу, визнано судом протиправним та скасовано, суд констатує відсутність законних підстав для проведення такої перевірки.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені статтею 94 ПК України.

Згідно з п. 94.1. ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до п. 94.2. ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

- платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Законодавець чітко визначив, що однією із підстав для застосування адміністративного арешту майна, зокрема коштів на рахунках, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Тобто, застосування адміністративного арешту з наведеної підстави можливе у разі, по-перше, відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки, по-друге, наявність законних підстав для її проведення.

Отже, при вирішенні цієї категорії спорів суд повинен встановити факт недопуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки та оцінити законність підстав для проведення перевірки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка відповідача призначена наказом Головного управління ДФС у Львівській області від 25 квітня 2019 року № 2584 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ТД ВБК .

Водночас, судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у адміністративній справі № 1.380.2019.002303 Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 25 квітня 2019 року № 2584 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ТД ВБК .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у адміністративній справі № 1.380.2019.002303 - без змін.

Відповідно до частини першої статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Отже, вищевказана постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 07 жовтня 2019 року.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 25 квітня 2019 року № 2584 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ТД ВБК , яким призначено документальну позапланову виїзну перевірку відповідача, до проведення якої він не допустив посадових осіб контролюючого органу, визнано судом протиправним та скасовано, суд констатує відсутність законних підстав для проведення такої перевірки.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі № 1.380.2019.002410 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 22.10.2020