Ухвала

від 22.10.2020 по справі 640/1756/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 640/1756/19

адміністративне провадження № К/9901/25414/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ваш інвестиційний партнер до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

ТОВ Компанія з управління активами Ваш інвестиційний партнер звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2019 року адміністративний позов ТОВ Компанія з управління активами Ваш інвестиційний партнер задоволено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на оскарження рішення суду; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 640/1756/19.

Не погоджуючись із указаною ухвалою суду апеляційної інстанції та вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що неможливість сплати судового збору є поважною причиною пропуску строку на оскарження судового рішення та не повинно бути перешкодою у доступі до правосуддя, однак апеляційний суд цього не врахував і безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.

Установлено, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року відмовлено Головному управлінню ДПС у м. Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Разом з тим, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без руху з тих підстав, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження, а причини пропуску строку на які посилався апелянт, визнані судом неповажними. Крім того, відповідачем не було сплачено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги.

Апеляційним судом Головному управлінню ДПС у м. Києві встановлено десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії ухвали, але не раніше ніж з дня закінчення карантину, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами).

Копію вказаної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник отримав 19 червня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання ухвали 03 серпня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання, в якому скаржник просить визнати поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження з тих підстав, що він вперше звернувся з апеляційною скаргою у межах строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України і у зв`язку з великим навантаженням на одну штатну одиницю та великим обсягом роботи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на оскарження рішення суду; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 640/1756/19.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, податковий орган, як при поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та не надав доказів, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.

Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що велика завантаженість, значний обсяг роботи та мала чисельність відповідальних осіб за супроводження судових справ не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції, оскільки з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

При цьому Верховний Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції правильно вважав, що та обставина, що відповідач звернувся з первинною апеляційною скаргою, яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору, у строк, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Щодо доводів скаржника про те, що сплата судових витрат є перешкодою в доступі до правосуддя, то колегія суддів уважає їх безпідставними, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані судом неповажними.

Таким чином, подана Головним управлінням ДПС в м. Києві касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ваш інвестиційний партнер до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко