Постанова

від 22.10.2020 по справі 183/4447/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6145/20 Справа № 183/4447/18 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Ткаченко І.Ю.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Олімпекс-Агро» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Олімпекс-Агро» про стягнення заборгованості з орендної плати, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Агрофірми «Олімпекс-Агро» про стягнення заборгованості з орендної плати.

Вказував, що йому на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серії ЯЗ №307176, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією, належить земельна ділянка площею 2,445 га, кадастровий номер 1223286000:02:029:1161, яка розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Зазначав, що між ним та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, який 08 грудня 2010 року зареєстрований у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за № 01-10-126-126-03279.

Вказував також на те, що на виконання укладеного договору оренди він, в день підписання договору оренди, передав у строкове платне користування належну йому на праві власності земельну ділянку, а відповідач зобов`язався сплачувати щороку йому орендну плату у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки землі, що становило 1 011 грн.50 коп., в також проводити безкоштовне завезення соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 040 га, відповідач також зобов`язався відшкодувати витрати на поховання.

Крім того, сторонами погоджено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, орендар також повинен підняти вартість орендної плати та внести відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 3 підписаного договору передбачена відповідальність за несвоєчасну виплату орендної плати у виді пені, розмір якої складає 0,01% від суми недоїмки.

Посилаючись на те, що, починаючи з 2012 року, відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної виплати орендної плати, внаслідок чого він звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року у справі №183/3597/17 зазначений вище договір оренди земельної ділянки розірвано, постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін., позивач просив суд: стягнути з відповідача заборгованість за орендною платою у розмірі 30 124 грн. 91 коп., пеню у розмірі 548 грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 2 441 грн.29 коп., інфляційні витрати у розмірі 12 405 грн.93 коп. та судовий збір в розмірі 704 грн.80 коп.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ Агрофірми Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 2,445 га, кадастровий номер 1223286000:02:029:1161, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за період з 2012 рік по 2017 рік у розмірі 30 124 грн. 91 коп., пеню у розмірі 548 грн.27 коп., 3% річних у розмірі 2 441 грн.29 коп., інфляційні втрати у розмірі 12 405 грн.93 коп., що разом становить 45 520 грн.40 коп.

Стягнуто з ТОВ Агрофірми Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок.

В апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро , посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована наступним: судом першої інстанції невірно розрахована заборгованість по орендній платі за 2017 рік, оскільки за 2017 рік позивач повинен був отримати 4 161 грн., а не 8 322 грн.37 коп., розмір 8 322 грн.37 коп. розрахований на земельні ділянки площею 4-5 га., земельна ділянка, яка належить позивачу, розміром 2,445 га., тому оплата повинна бути як за половину від середньої площі земельної ділянки 4 161 грн.; місцевий суд не врахував, що відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності за період 2012 по 2015 роки.

ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість рішення місцевого суду, просив рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає наявними підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЗ №307176, що був виданий 14 квітня 2009 року Новомосковською районною державною адміністрацією, у відповідності до якого ОСОБА_1 являвся власником земельної ділянки площею 2,445 га, кадастровий номер 1223286000:02:029:1161, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Земельна ділянка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10).

Між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Олімпекс-Агро укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,445 га, яка розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, який був зареєстрований у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру 08 грудня 2010 року, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис за № 01-10-126-03279 (а.с.11).

Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 передав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,445 га строком на 14 років з моменту його державної реєстрації. Відповідач зобов`язався сплачувати щороку позивачеві орендну плату у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки землі, що становило 1 011 грн. 50 коп., а також орендар взяв на себе зобов`язання проводити безкоштовне завезення соломи до садиби орендодавця, здійснювати обробку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га.

У відповідності до п.3 договору орендар несе відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати у вигляді пені у розмірі 0,01 від суми за кожен день прострочення.

Судом першої інстанції також встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року по справі №183/3597/17 розірвано договір оренди земельної ділянки площею 2,445 га, кадастровий номер 1223286000:02:029:1161, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, без номеру та дати укладення, що був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Олімпекс-Агро , який був зареєстрований у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру 08 грудня 2010 року, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис за № 01-10-126-03279 (а.с.16-18).

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.19-23).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що як суд першої інстанції, так і апеляційної інстанції, при вирішенні питання про розірвання договору оренди земельної ділянки, дійшли до переконання про наявність у відповідача заборгованості по виплаті орендної плати за період з 2012 року по 2016 рік включно у розмірі 21 802 грн. 53 коп.,зазначені докази, в розумінні вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню, а тому вимоги позивача є обґрунтованими.

Колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого суду в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, яким є Закон України Про оренду землі .

За положеннями статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України Про оренду землі орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п.2.2 договору оренди земельної ділянки (а.с.11), укладеного між позивачем та відповідачем, строк видачі орендної плати до 30 грудня кожного календарного року.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року у справі № 183/3597/17 зазначений вище договір оренди земельної ділянки розірвано, постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року рішення суду першої інстанції було залишене без змін. Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, внаслідок чого заборгованість з орендної плати за період з 2012 по 2016 роки становила 21 802 грн.53 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються про розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставного незастосування місцевим судом строку позовної давності.

Так, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст.253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки орендна плата є щорічним платежем та в силу домовленостей сторін договору оренди вноситься до 30 грудня кожного календарного року (п.2.2), про порушене право на отримання орендної плати орендодавцю стало відомо 31 грудня відповідного року, тобто за 2012 рік з 31 грудня 2012 року, за 2013 рік з 31 грудня 2013 року, за 2014 рік з 31 грудня 2014 року, за 2015 рік з 31 грудня 2015 року, за 2016 рік з 31 грудня 2016 року.

Із матеріалів справи вбачається, що з позовом про стягнення з відповідача орендної плати за 2012 - 2017 роки ОСОБА_1 звернувся лише 25 липня 2018 року, тобто з пропуском строку на звернення до суду за стягненням орендної плати за 2012 - 2014 роки, а тому в цій частині суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про незастосування заяви відповідача про сплив позовної давності (а.с.66-67) до вимог про стягнення заборгованості за договором оренди.

Таким чином, з урахуванням строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за період з 2015 року по 2017 рік у сумі 18 620 грн.71 коп., яка складається з заборгованості: за 2015 рік - 6 136 грн.95 коп.; за 2016 рік 4 161 грн.38 коп.; за 2017 рік 8 322 грн.37 коп.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції невірно розрахована заборгованість по орендній платі за 2017 рік, оскільки за 2017 рік позивач повинен був отримати 4 161 грн., а не 8 322 грн. 37 коп., розмір 8 322 грн.37 коп. розрахований на земельні ділянки площею 4-5 га., земельна ділянка яка належить позивачу розміром 2,445 га., тому оплата повинна бути як за половину від середньої площі земельної ділянки 4 161 грн. колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи міститься довідка ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» (а.с.14), відповідно до якої відповідач визначив обсяг орендної плати до виплати ОСОБА_1 за 2017 рік як 8 322 грн. 38 коп.

Разом з тим, виходячи з того, що до частини вимог позивача підлягає застосуванню строк позовної давності, колегія суддів вважає частково обґрунтованими вимоги позовної заяви про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, колегія суддів вважає, що право нараховувати 3% річних та індекс інфляції за кожен рік виникало у позивача, починаючи з 31 грудня року, в якому не відбувалася сплата заборгованості з орендної плати, оскільки п.2.2 спірного договору передбачено строк видачі орендної плати до 30 грудня кожного календарного року (а.с.11).

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 3% річних лише в частині стягнення 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за 2015 рік за період з 31 грудня 2015 року по 30 грудня 2016 року в розмірі 184 грн.08 коп., нарахованих на суму заборгованості за 2016 рік за період з 31 грудня 2016 року по 30 грудня 2017 рік в розмірі 124 грн. 83 коп., нарахованих на суму заборгованості за 2017 рік за період з 31 грудня 2017 року по 17 липня 2018 року в розмірі 136 грн.12 коп., що разом складає 445 грн.03 коп. та індекс інфляції на суму боргу за 2015 рік 6 135 грн.95 коп. за період з 31 грудня 2015 року по 30 грудня 2016 року - 697 грн.05 коп., на суму боргу за 2016 рік 4161 грн.38 коп. за період з 31 грудня 2016 року по 30 грудня 2017 року - 521 грн.79 коп., що разом складає 1 218 грн.84 коп.

Вимоги про стягнення інфляційних витрат, нарахованих на борг 2017 року, у розмірі 8 322 грн.37 коп. не можуть бути задоволені, оскільки нараховані позивачем та заявлені до стягнення з 31 грудня 2016 року по 30 грудня 2017 року, в той час як право їх нарахування виникло у позивача лише 31 грудня 2017 року у зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати до 30 грудня 2017 року відповідно до п.2.2 договору, укладеного між сторонами.

Разом з тим, зважаючи на те, що абз.3 Розділу "Відповідальність сторін" передбачено, що орендар несе відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати у вигляді пені у розмірі 0,01 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення, місцевий суд дійшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені.

Втім, виходячи, з того, що сума боргу до стягнення складає 18 620 грн. 71 коп., розмір пені за заявлений позивачем період з 31 грудня 2017 року по 30 червня 2018 року складає 338 грн. 90 коп.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду скасуванню, як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, з наступним ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Зважаючи на результат розгляду справи, в порядку ч.13 ч.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам судові витрати в розмірі 798 грн.18 коп. (319 грн. 27 коп. за звернення з позовною заявою та 478 грн.91 коп. за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст.374,376,382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Олімпекс-Агро» задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Олімпекс-Агро» про стягнення заборгованості з орендної плати задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Олімпекс-Агро» (ЄДРПОУ 30195842) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 2,445 га, кадастровий номер 1223286000:02:029:1161, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за період з 2015 рік по 2017 рік у розмірі 18 620 грн.71 коп. , пеню у розмірі 338 грн. 90 коп. , 3% річних у розмірі 445 грн.03 коп. ,інфляційні втрати у розмірі 1 218 грн. 84 коп., що разом становить 20 623 грн.48 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Олімпекс-Агро» (ЄДРПОУ 30195842) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 798 грн.18 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2020 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Ткаченко І.Ю.