Рішення

від 19.10.2020 по справі 490/10686/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/2069/2020 Справа № 490/10686/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Гуденко О.А.,

при секретарі Дудник Г.С.,

за участю позивачки, представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Приватного підприємства Редакція газети Рідне Прибужжя про захист немайнових прав, -

В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2019 р. до Центрального районного суду м.Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_2 , з подальшим уточненям позовних вимог, у якій позивачка остаточно просила зобов`язати ПП Редакція газети Рідне Прибужжя , код ЄДРПОУ 20877099, вилучити публікацію від 28.11.2019 року у веб-форматі та мережі Інтернет за адресою: https://rp.mk.ua/ та протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду у вказаній справі законної сили опублікувати на головній інтернет-сторінці Редакції газети Рідне Прибужжя https://rp.mk.ua/ повідомлення, а саме: Публікація від 28.11.2019 року ПРОСУДИВШИЙСЯ , или Навязчивое хобби ОСОБА_3 вилучена на підставі судового рішення у цивільній справі № 490/10686/19 в зв`язку з порушенням ПП Редакція газети Рідне Прибужжя немайнових прав фізичної особи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці ПП Редакція газети Рідне Прибужжя у веб-форматі за адресою: https://rp.mk.ua/ розміщена стаття ПРОСУДИВШИЙСЯ , или Навязчивое хобби ОСОБА_3 , де оприлюднена конфеденційна , тобто приватна сімейна інформація стосовно неї - її ім`я, прізвище, з якою особою вона має спільну дитину, з присвоєнням їй статусу співмешканки певної особи, тобто відомості про її приватне життя, які вона бажала зберегти у таємниці від сторонніх осіб та не піддавати її розголошенню. Вона не давала згоду на оприлюднення її заяви і самого факту її надходження. Так, 20 листопада 2019 року вона направляла до відповідача заяву, в якій зазначала, що не дає згоди на використання імен в розумінні ст. 28 ЦК України, тобто імені та прізивща її та її маленької дитини, на збір, зберігання, розголошення, поширення інформації про обставини її приватного життя, кола її спілкування та іншого у будь-якому контексті та будь-якому змісті. Вона є звичайною людиною і не бажала оприлюднення в ЗМІ будь-якої персональної інформації щодо неї , отже намагалася попередити вчинення щодо неї порушення дозволеним способом у належній письмовій формі.

В березні 2020 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якій просили відмовити у задоволенні позову, втому числі з огляду вимог ст. 34 Констиуції України. По-перше, згідно ст. 42 ЗУ "Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні" - редакція, журналіст, не несе відповідальності за публікацію відомостей, якщо вони є дослівним відтворенням матеріалів , опублікованим іншим засобом масової інформації з посиланням на нього. Також не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів , які поширюються друкованими засобами масової інформації , атакож забороняється поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, окремих громадян. Також забороняється втручання в діяльність друкованих засобів масової інформації поза межами Закону.

В червні 2020 року позивачкою подано відповідь на відзив, в якому вона зазначає, що автором статті була саме головний редактор відповідача ОСОБА_1 , аже саме на адресу редакції ОСОБА_4 надходив лист від ТОВ "Голта Агротех", саме нею проводилося особисто інтерв`ювання осіб в Первомайську, отже посилання у відзиві, що стаття була передруковано з іншого сайту, є неправдивими. Редакція газети "Рідне Прибужжя" як видавець та розповсюджувач газети з аналогічною назвою здійснює підготовку та вихід зазначеного засобу масоіої інформації, а тому є належним відповідачем по даній справі. Сайт Бізнес- Пойнт зареєстровано за приватною особою, отже на її думку відповідач навмисно за день до виходу спаірної публікації надала власний матеріал приватній особі , а вже потім розмістив свою ж публікацію на шпальтах газети - з метою в майбутньому угикнути ймовірної відповідальності. У відповідності до вимог У "Про захист персональних даних" вона повідомила відповідача про відсутність згоди на розголошення відомостей про її особисте життя та використання імені. Вона не є публічною особою, як звичайна людина корситується вищим рівнем захисту свого приватного життя. Проста цікавість або пошук сенсацій не можуть виправдати порушення права на приватність.Як зазначав ЄСПЛ при оцінюванні публікацій з точки зору втручання у право на повагу до приватного життя слід зосереджуватися на тому, чи відповідає публікація інтересам суспільства, а не на тому, чи цікаво громадськості її читати.

В липні 2020 року відповідачем надано відзив на уточнену позовну заяву, в якій просить відмовити у задоволенні позову повністю. По-перше, зазначають, що спірна публіквція була раніше оприлюднена на сайті Бізнес-Пойнт, і під опублікованим матеріалом в газеті ОСОБА_5 чітко зазначене посилання на першоджерело. По-друге, позивачка, обіймаючи посаду начальника юридичного відділу Первомайської районої ради , являється публічною особою . Отже, відповідно до ст. 3,4,6 Декларації прос вободу політичних дебатів у засобах масової інформації , схваленої 12 лютого 2004 року на 872 засіданні Кабінету Міністрів Ради Європи , посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу , в тому числі на місцевому рівні, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у ЗМІ з приводу того, як вони виконують або виконували свої функції. Вони мали право проводити журналістське розслідування , пов`язане з соціально значущими подіями та фактами , оскільки громадські інтереси завжди вище особистих, тим самим вони забезпечували право кожного громадянина на інформацію , в тому числі і на поширення інформації через ЗМІ .

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Звернула увагу суду на те, що дана публікація жодним чином не пов`язана з її роботою чи діяльністю, містить відомості лише про її приватне життя як простої громадянки. Після приїзду до м.Первомайська журналістів відповідача їй повідомили особи, з якими проводили інтерв`ювання з приводу діяльності ОСОБА_6 , про те, що розпитували і про неї і мають намір в статті за результатами журналістського розслідування написати певну інформацію про неї та її маленького сина. Вона надіслала листа на адресу електронну відповідача і повідомила, що не надає своєї згоди на оприлюднення інформації стосовно неї та членів її родини, використання її особистих даних. Проте відповідач, нехтуючи нормами закону, порушив її гарантовані Конституцією України права на використання власного імені, таємницю приватного життя та таємницю кореспонденції . Також надала суду письмову промову в судових дебатах.

Представник відповідача головний редактор Фабрикова Т.И. у задоволенні позовних вимог просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та відзиві на уточнену позовну заяву. Пояснила, що, по-перше, публікація в газеті Рідне Прибужжя не є авторським чи редакційним матеріалом, адже ця стаття передрукована з іншого джерела , про що зазначенов кінці статті : Источник: h ttps://b-pointer.ru/prosudivshijsya-ili-navyazchivoe-xobbi-vadima- dudchenko/ , що і є її прешоджерелом. Автором матеріалу є журналістка, яка на той час співпрацювала і з виданням Рідне ОСОБА_7 , і з виданням Бізнес-Пойнт, ОСОБА_8 , яка і опублікувала власну статтю на тому сайті. Також зазначила, що хоча і визнає, що у спірній статті особа позивачки згадана не у зв`язку з її діяльністю на публічній службі, але вона все ж таки є державним службовцем, а отже публічною особою і межа критики журналістів відносно неї є значно ширшою і вона підлягає ретельному громадському контролю. Поширена відносно неї інформація не була необ`єктивною чи образливою, вони честно користувалися своїми правами на висвітлення суспільно значущої інформації та проведенням журналістського розслідування. Права позивачки вони не порушували, при підготовці оспорюваної статті журналісти жодним чином не перейшли межу між правом особи на особисте життя і правом на отримання суспільно значущої інформації. Також зазначила, що позивачка неправильно заявила свої вимоги, адже в кінці статті є активна посилання на першоджерело .

Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності та взаємозвязку, судом встановлено наступне.

06.11.2019 року на адресу головного редактора Рідне Прибужжя надійшло зверненя ТОВ Голта Агротех щодо проведення незалежного журналістського розслідування щодо діяльності директора Первомайського МРФ Миколаївського ОЦЗ ОСОБА_9 , зустрілися з колективом Первомайського центру зайнятості , роботодавцями району та висвітлили об`єктивну ситуацію.

20.11.2019 р. до відповідача на офіційну електронну адресу підприємства надійшла заява від ОСОБА_2 , в якій вона зазнчаає, що ознайомившись зі змістом зверненя до редакції газети від ТОВ Голта Агротех ,Ю отмавши відомості про прроведення інтерв`ювання у центрі зайнятості м.Первомайська з цього приводу предстанвиками газети їй стало відомо, що деякі особи, які мають неприязнені стосунки з ОСОБА_10 з приводу його колишньої діяльності повідомили журналістам інформацію з приводу особистого життя останнього та його сімейного стану. Їй особисто відома мета майбутньої публікації - вплив на ОСОБА_9 для зупинення судового процесу поновлення на роботі. Проте її особисте життя та життя ОСОБА_11 не стосуються діяльності вказаного товариства та працівників центру зайнятості. Далі з посиланням на відповідні норми Конституції України , ЦК України та міжнародні нормативно-правові акти, зазначає, що не дає згоди на на використання імен в розумінні ст. 28 ЦК України, тобто імені та прізивща її та її маленької дитини, на збір, зберігання, розголошення, поширення інформації про обставини її приватного життя, кола її особистого спілкування та іншого у будь-якому контексті та будь-якому змісті. Зазначає, що не спілкувалася з журналістами та особисто не повідомляла ним жодної інформації, не надавала згоди на збирання та поширення відносно неї інформації. Також не надає згоди на оприлюднення даної заяви, факту її надходження до редакції газети, її змісту, персональних даних та іншої інформації, яка міститься в заяві.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті Бизнес-Поинтер за адресою https://b-pointer.ru/ опублікована стаття під авторством ОСОБА_12 ОСОБА_13 , или Навязчивое хобби ОСОБА_3 .

Наступного дня - ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці в мережі інтернет Миколаївської обласної газети Рідне прибужжя за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено статтю: ОСОБА_13 , или Навязчивое хобби ОСОБА_3 під авторством ОСОБА_12 ( представник відповідача - головний редактор газети пояснила, що це є псевдонімом журналістки) .

При дослідженні судом вказаних статей встановлено, що вони є повністю ідентичними та однаковими за змістом дослівно.

В статті міститься розділ Послесловие наступного змісту (мовою оригіналу) :

"...В своей журналистской работе нам приходится сталкиваться с разными людьми. Среди них встречается особый типаж постоянно кем-то обиженных (как им кажется) и чем-то вечно недовольных. В народе их называют просудившимися . А по-книжному - кверулянтами, или людьми с сутяжным синдромом. Действия таких людей порой доходят до абсурда.

В современном мире, неотъемлемой частью которого является борьба людей за свои права и гражданские свободы, далеко не всегда активное отстаивание своей позиции можно объяснить отклонением психики. Неоспоримо то, что истинные кверулянты и сутяги с психическими и личностными расстройствами не просто борются за свои права, они видят в этой борьбе смысл своего существования.

Кем является ОСОБА_14 - кверулянтом, сутягой или человеком с обостренным чувством справедливости, гадать не будем, это не наш профиль. Запретить писать жалобы - тоже. Таких людей запреты только раззадоривают.

Но в любом случае выход есть - нагружать, по возможности, другими задачами, переориентировать неуемную энергию на другой вид деятельности, не давать ни малейшего повода для написания исков, петиций и жалоб. А это означает только одно - четко соблюдать законы и быть всегда начеку.

И последнее. Не успели мы проанализировать увиденное и услышанное в Первомайске, как вдогонку пришло гневное письмо-заявление от некой Елены ОСОБА_15 . Такой фамилии мы не слышали, с ней в Первомайске не встречались и не общались. ОСОБА_16 не могли сообразить, чего она добивается, пока не дошло, что ОСОБА_15 - вторая, гражданская, жена ОСОБА_3 . Очень хотелось бы привести полностью это письмо, но газетная площадь не позволяет.

Не имея ни малейшего представления о том, с кем и о чем беседовали газетчики в Первомайске, гражданка ОСОБА_15 на трех страницах убористого текста пыталась запугать журналистов грязными сплетнями, перемежая свой текст различными декларациями, конвенциями, резолюциями, законами, регламентирующими журналистскую деятельность. Более того, заявила, что не дает своего согласия на упоминание в газете ее имени, а также имени отца своего ребенка, то есть ОСОБА_3 . А еще потребовала не упоминать в газете факт получения этого письма и не разглашать его содержание (?!) ОСОБА_17 может быть всякое, вплоть до изъятия судом тиража газеты.

Такое же письмо, но чуть позже, прислал нам и сам ОСОБА_14 .

Что это было, мы так и не поняли. Поэтому комментировать не имеет смысла. Ясно только одно - ОСОБА_14 и его сожительница Елена ОСОБА_15 попытались запугать нас, чтобы эта публикация в газете не появилась. Как видите, не получилось. Мы умеем признавать свои ошибки, но когда речь идет об установлении истины, можем быть жесткими, принципиальными и, надеемся, справедливыми.

Скажем больше: при подготовке этого материала мы никоим образом не перешли черту между правом на личную жизнь и правом на получение общественно значимой информации. Безусловно, мы с уважением относимся к частной жизни каждого человека и не посягаем на ее устои. Но при этом не исключается право газетчиков проводить журналистское расследование, связанное с теми или иными социально значимыми событиями и фактами, поскольку общественные интересы всегда выше личных. В этом ключе мы не противоречим ни Этическому кодексу журналистов, ни требованиям Европейского суда по правам человека."

В кінці статті міститься наступне посилання: Источник: https://b-pointer.ru/prosudivshijsya-ili-navyazchivoe-xobbi-vadima-dudchenko/

Підтвердженням факту розміщення відповідачем та поширення інформації щодо позивача в мережі є роздруковане на паперовому носії зображення, яке відображає те, що бачить будь-який користувач сайту на екрані монітора, яке міститься в матеріалах справи та вказана обставина визнана відповідачем .

Власником сайту за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 є Приватне підприємство Редакція газети Рідне Прибужжя , що також визнано відповідачем.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про інформацію інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоровя, а також адреса, дата і місце народження.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України Про інформацію конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім субєктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до п. 5.6. постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації від 29.09.2016 р. № 10 законами до конфіденційної віднесено, зокрема: інформацію про національність особи, її освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоровя, а також адресу проживання, дату і місце народження (частина друга статті 11 Закону України Про інформацію ); інформацію про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, яка стала відома особі у звязку з виконанням нею професійних або службових обовязків (стаття 40 Закону України Основи законодавства України про охорону здоровя ); відомості про місце проживання або місце перебування особи (частина восьма статті 6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні ); первинні (персональні) та інші дані, отримані у процесі проведення перепису населення (частина перша статті 16 Закону України Про Всеукраїнський перепис населення ); відомості про особисте життя громадян, одержані із звернень громадян (стаття 10 Закону України Про звернення громадян ).

Статтею 270 ЦК України встановлено перелік особистих немайнових прав та зазначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоровя, право на безпечне для життя і здоровя довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (далі Постанова) з огляду на положення статті 32 Конституції України , судам належить розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) від справ про захист інших особистих немайнових прав, зокрема, перелічених у статті 270 ЦК , порушених у звязку з поширенням про особу інформації, недоторканість якої спеціально охороняється Конституцією та законами України і поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у випадку, якщо ця інформація відповідає дійсності і не порочить гідність, честь чи ділову репутацію. Встановивши при вирішенні таких спорів факт поширення інформації про приватне життя позивача, що відповідає дійсності та не порочить його гідність, честь чи ділову репутацію, а також факт відсутності згоди позивача на поширення цієї інформації, суд повинен захистити його право на таємницю приватного життя та може зобовязати відповідача відшкодувати моральну шкоду.

В статті "Просудившийся" или Навязчивое хобби ОСОБА_3 " висвітлюються персональні дані ОСОБА_2 , прізвище, імя, висвітлюється її приватне життя, а саме описані її взаємовідносини з ОСОБА_9 та відомості щодо батька її дитини. Всі ці обставини є конфіденційною інформацією, стосуються особисто позивачки та її приватного життя. Розкриття визначеної інформації шкодить її немайновим (особистим) правам та порушує таємницю її особистого життя.

Право на приватність, тобто недоторканність приватного та сімейного життя, захищено нормами міжнародного права та національного законодавства на конституційному рівні.

Так, відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст.17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань.

Окремі складові права на приватність конкретизуються в спеціальних статтях Конституції , в тому числі таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (стаття 31); недопустимість втручання в його особисте та сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України ; заборона збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди (стаття 32).

Інформацією про особисте та сімейне життя особи є, зокрема, будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї. Така інформація про особу є конфіденційною.

Втручання в особисте та сімейне життя особи, яким за певних обставин є поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32 , частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 29 січня 2012 року , справа №1-9/2012).

Подальшу деталізацію цих прав містить цивільне законодавство. Відповідно до ст. 291 ЦК України , ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України .

Відповідно до ст. 301 ЦК України , фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

Відповідно достатті 302 ЦК поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускається, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції, що передбачено частиною 1 статті 306 ЦК .

Відповідно до ст. 291 ЦК України , ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України .

Таким чином під поняттям особисте життя розуміється поведінка фізичної особи поза межами виконання нею різноманітних суспільних обов`язків, тобто поведінка і діяльність людини у сфері сімейних, побутових, особистих, інтимних та інших стосунків, що звільнена від тягаря суспільних інтересів , спрямована на досягнення особистої мети та задоволення власних потреб.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що втручання в особисте та сімейне життя людини, недоторканість якого гарантована нормами міжнародного та національного законодавства, в тому числі шляхом поширення конфіденційної інформації про неї, є виправданим, якщо здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві, зокрема, для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про захист персональних даних , згода суб`єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

В абз.5 п.3.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі №1-9/2012 від 20.01.2012р. за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32 , частин другої, третьої статті 34 Конституції України (далі - Рішення КСУ), зазначено, що Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України , вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

В абз.3 п.3.3. мотивувальної частини Рішення КСУ зазначено, що системний аналіз положень частин першої, другої статті 24 , частини першої статті 32 Конституції України дає підстави Конституційному Суду України вважати, що реалізація права на недоторканність особистого і сімейного життя гарантується кожній особі незалежно від статі, політичних, майнових, соціальних, мовних чи інших ознак, а також статусу публічної особи, зокрема державного службовця, державного чи громадського діяча, який відіграє певну роль у політичній, економічній, соціальній, культурній або іншій сфері державного та суспільного життя.

Як вбачається із листа ОСОБА_2 від 20.11.2019 року, надісланого відповідачу, позивачка повідомляє, що не надає згоди на опрацювання її персональних даних у томі числі відомостей про особисте житя.

Таким чином, відповідачем було поширено конфіденційну інформацію про ОСОБА_2 , права на поширення цієї інформації відповідач не мав, оскільки позивачка не надавала згоди на розкриття її персональних даних та обставин приватного життя, більш того, навіть завчасно попередила про відсутність такої згоди в письмовому вигляді. Такі дії призвели до порушення права на таємницю та недоторканість приватного життя позивача. Належним способом захисту прав ОСОБА_2 є встановлення факту порушення права на таємницю приватного життя та вилучення такої інформації.

Посилання відповідача , що він не може нести відповідалоьінсть за поширення вказанї інформації, бо газета "Рідне ОСОБА_7 " не є першоджерелом, суд не може прийняти до уваги, оскільки інформація була поширена відповідачем , до іншої особи таких вимог позивачка не заявляє, більш того, відсутність своєї згоди щодо збирання і поширення віносно неї персональної інформації позивачка чітко висловила саме Редакції газети "Рідне Прибужжя".

Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_2 є публічною особою не заслуговує на увагу.

Відповідно до п. 7 Резолюції 1165 (1998) Парламентської Ассамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації інших прав порівняно з іншими особами.

Термін публічна особа в українському законодавстві не встановлений, а натомість користовуються терміни службова особа , посадова особа , офіційна особа тощо.

Проте жодних даних про те, що позивачка займає посаду державного службовця суду не надано, на такі обставини відповдіач посилався у відзиві, проте доказів того суду не надав і про витребування таких даних перед судом не клопотав.

Більш того, в будь-якому випадку поширена інформація стосується виключно обставин приватного особистого життя позивача і жодним чином не пов`язана з її діяльністю на посаді державого службовця, тобто жодним чином не є такою, що оприлюднена з приводу того, як вона виконувала або виконує свої функції.

Конституція Українивизнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим,Конституцією Українигарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоровя населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України ).

Відповідно до пункту 15 Постанови юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного звязку.

Згідно з пунктом 19 Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Положеннями ст. 62 Конституції України закріплено один із основоположних принципів - презумпція невинуватості, а також відповідно до вимог ст. 68 Конституції України кожен зобовязаний неухильно додержуватисяКонституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, праву кожної особи на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про іншу особу/осіб недостовірну інформацію.

Так, кожна особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України .

Згідно ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до ч. 2ст. 16 ЦК України , серед іншого, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди тощо.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (ч.2 ст.275 ЦК України ).

В абзаці 1 п. 24 Постанови вказано про те, що задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

Таким чином встановлено, що відповідачем були порушені особисті немайнові права позивача при розміщенні публікації, а тому з метою припинення порушення прав позивача вищевказані публікації підлягають видаленню. Разом з тим, такі відомості про ОСОБА_2 містяться не у всій публікації ї від 28.11.2019 року "ПРОСУДИВШИЙСЯ", или навязчивое хобби ОСОБА_3 " , а лише в розділі "Послесловие" , а саме у п`ятому та шостому абзацах та у восьмому абазаці згадування про ОСОБА_18 як "сожительницу ОСОБА_3 " , інший зміст статті , викладений до Розділу "Послесловие" та в інших абзацах останнього розділу не стосується прав та законних інтересів позивачки, отже , враховуючи положення ч.1 ст. 4 ЦПК України ( кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи законних інтересів) вилученню підлягають саме вказані абзаци - в межах заявлених позовних вимог.

За такого, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Прицьому суд вважає за необхідне встановити строк, протягом якого відповідач зобов`язаний видалити з публікації , розміщеної на веб-сайті за адресою https://rp.mk.ua/ , " ОСОБА_13 ", или навязчивое хобби ОСОБА_3 " вказану інформацію стосовно ОСОБА_2 - протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, сплачений при подачі позову, підлягає стягненню з відповідача на корсить позивачки пропорційно до задволених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 76, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства Редакція газети Рідне Прибужжя (код ЄДРПОУ 20877099) про захист немайнових прав - задовольнити частково.

Зобов`язати Приватне підприємство Редакція газети Рідне Прибужжя (код ЄДРПОУ 20877099) протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили видалити з публікації від 28.11.2019 року, розміщеної на веб-сайті за адресою https://rp.mk.ua/ , " ОСОБА_13 ", или навязчивое хобби ОСОБА_3 " в розділі "Послесловие" п`ятий та шостий абзац та з восьмого абазацу згадування про ОСОБА_18 , як такі, що порушують особисті немайнові права ОСОБА_2 .

Стягнути з Приватного підприємства Редакція газети Рідне Прибужжя на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 384 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Повний текст рішення суду складено 22 жовтня 2020 року

Суддя О.А. Гуденко