Рішення

від 13.10.2020 по справі п/320/35/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 року № П/320/35/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Савенкова Є.О.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Заворотнюка М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області

про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень Богданівської сільської ради Броварського району Київської області у вигляді не розгляду клопотання ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки від 20 вересня 2019 року відповідно до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у місячний строк про виділення йому земельної ділянки в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області в Садівничому товаристві Заліське по АДРЕСА_1 для ведення садівництва площею не більше 0,12 га, яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами: 3221280801:01:080:0134,3221280801:01:080:0173, 3221280801:01:080:0304;

- визнати протиправним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 19 грудня 2019 року № 1434-46-VII;

- стягнути з суб`єкта владних повноважень Богданівської сільської ради Броварського району Київської області грошові кошти на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю в розмірі 76840,00 грн. (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок) гривень.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до положень Земельного кодексу України звернулася до Богданівської сільської ради з клопотанням про у власність для будівництва у розмірі 0,12 га, що знаходиться на території с. Богданівка. Позивачем до клопотання були надані графічні матеріали на яких зазначене місце розташування земельної ділянки. Також, вказує, що відповідач своїм рішенням від 19.12.2019, прийнятим з порушенням встановленого місячного строку розгляду заяви, протиправно, на думку позивача, відмовив йому у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність, з підстав що не відповідають вимогам закону, та порушують законодавчо надане право на землю.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач просив відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що рішення від 19.12.2019 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. Разом з тим, відповідачем зауважено, що прийняття рішення пізніше встановленого терміну, було зумовлено тим, що позивач та члени її сім`ї звертаються до ради з численними заявами, кожна з яких потребує окремого опрацювання. Відповідач, також звертав увагу суду, що вирішення питання про виділення земельних ділянок - виключна компетенція ради, що вирішує будь які питання виключно на пленарних засіданнях. Крім того, відповідач заперечував щодо стягнення з сільської ради на користь позивача моральної шкоди, оскільки останньою не доведено факту завданих позивачу моральних страждань.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому вказано, що моральна шкода має своє виявлення в його душевних стражданнях, а саме у втраті довіри до суб`єкта владних повноважень та викликає необхідність витрачати додаткові зусилля для відновлення душевного спокою та рівноваги. Вважає, наведені тверднення відповідачем безпідставними.

Відповідачем подано заперечення, у яких вказано, що позивачем не доведено співмірність розміру відшкодування моральної шкоди спричиненими негативними наслідками.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду від 10.01.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду 19.02.2020 року відкрито адміністративне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання на 17.03.2020.

17.03.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання без його участі.

17.03.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили.

В адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв`язку із неявкою сторін та клопотанням представника відповідача на 14.04.2020.

Судове засідання призначене на 14.04.2020 знято з розгляду, у зв`язку із перебуванням судді у відпустці, призначено судове засідання на 14.05.2020.

14.05.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання.

14.05.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

14.05.2020 у судове засідання прибув позивач, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, явку свого представника не забезпечив.

В адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв`язку із неявкою представника відповідача на 11.06.2020.

11.06.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні.

11.06.2020 у судове засідання прибув представник відповідача, позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, явку свого представника не забезпечив.

В адміністративній справі оголошено перерву у зв`язку із наданням додаткових доказів по справі, на 09.07.2020.

09.07.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання без його участі.

09.07.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні.

09.07.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили.

В адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв`язку із неявкою сторін та клопотанням представника відповідача на 27.07.2020.

27.07.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили.

В адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв`язку із неявкою сторін, на 03.09.2020.

02.09.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання без його участі.

03.09.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили.

В адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв`язку із клопотанням позивача, на 22.09.2020.

22.09.2020 до суду від позивача надійшла заява про призначення розгляду справи по суті.

22.09.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

22.09.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили.

Ухвалою суду від 22.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.10.2020.

13.10.2020 у судове засідання прибув позивач та представник відповідача.

В адміністративній справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданим Деснянським РВ ГУ МВС України в м. Києві 10.03.2020 (а.с.12-13).

20.09.2019 позивач звернувся до Богданівської сільської ради Київської області з клопотанням про надання у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовним розміром 0,12 га в адміністративних межах Богданівської сільської ради Київської області, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221280801:01:080:0134, 3221280801:01:080:0173, 3221280801:01:080:0304. До вказаного клопотання позивачем приєднано: копію паспорта громадянина України, копію реєстраційного номера облікової картки платника податків та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.11-14).

Рішенням Богданівської сільської ради Київської області від 19.12.2019 №1433-46-VII позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність наведеної вище земельної ділянки, з тих підстав, що запитувана земельна ділянка не відповідає запитуваному цільовому призначенню - для ведення садівництва, оскільки на даній земельній знаходиться штучна (пожежна) водойма (а.с.78).

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалась між сторонами, суд виходить з наступного.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Вимогами ст.144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суд

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно статті 116 Земельного кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).

Статтею 118 Земельного кодексу встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац другий частини сьомої). У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац третій частини сьомої). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята). Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята). У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина одинадцята).

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

VI. Оцінка суду

Згідно статті 116 Земельного кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).

Статтею 118 Земельного кодексу встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац другий частини сьомої). У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац третій частини сьомої). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята). Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята). У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина одинадцята).

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

20.09.2019 позивач звернувся до Богданівської сільської ради Київської області з клопотанням про надання у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовним розміром 0,12 га в адміністративних межах Богданівської сільської ради Київської області, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221280801:01:080:0134, 3221280801:01:080:0173, 3221280801:01:080:0304. До вказаного клопотання позивачем приєднано: копію паспорта громадянина України, копію реєстраційного номера облікової картки платника податків та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.11-14).

В силу положень статті 118 Земельного кодексу, відповідач був зобов`язаний розглянути зазначене клопотання у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.

Згідно рішення, прийнятого відповідачем з порушенням місячного строку розгляду клопотання позивача з моменту реєстрації, мотивами відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стало те, що запитувана земельна ділянка не відповідає запитуваному цільовому призначенню - для ведення садівництва, оскільки на даній земельній знаходиться штучна (пожежна) водойма .

На підтвердження правомірності прийнятого ним рішення, відповідач надав акт обстеження земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_1 від 27.12.019.

Втім, за висновком суду наданий доказ не підтверджує не відповідність відповідної земельної ділянки запитуваному цільовому призначенню, оскільки відповідно до норм Земельного кодексу України, така не відповідність може бути підтверджена генеральним планом, схемами землеустрою та іншою містобудівною документацією.

Отже, відповідач як суб`єкт владних повноважень, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що запитувана земельна ділянка не відповідає запитуваному цільовому призначенню, суду не надав, відтак не навів жодних передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

Таким чином, відмова відповідача у наданні наведеного вище дозволу прийнята з порушенням встановленого Земельним кодексом України строки, та не містить визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України мотивованих підстав для відмови у задоволенні вказаного клопотання.

За висновком суду, відповідач, розглядаючи клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, діяв не у межах та не у спосіб визначений законодавством України, а отже позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Богданівської сільської ради Київської області у вигляді не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 20.09.2019 відповідно до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у місячний строк, а також визнання протиправним та скасування рішення Богданівської сільської ради Київської області від 19.12.2019 року №1433-46-VII є обґрунтованими.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Цією ж статтею встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З наведеного слідує, що для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням, бездіяльністю або рішеннями заподіювача - суб`єкта владних повноважень, та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, при заявлені вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивачем має бути зазначено, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 в адміністративній справі № 804/2252/14, 28.11.2018 в адміністративній справі №281/550/15-а, 21.11.2018 в адміністративній справі № 826/19928/16 та 30.01.2018 в адміністративній справі № 813/5138/13-а.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосування норм права щодо відшкодування моральної шкоди пов`язане з використанням значної кількості оціночних понять, які окреслені законом. При цьому заподіяння моральної шкоди фізичній особі є фактом конкретного випадку. Тобто, вчинення протиправного діяння (прийняття протиправного рішення) стосовно особи свідчить про можливість, але не обов`язковість заподіяння їй моральної шкоди.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму №4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру , за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд констатує, що така моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24.06.2020 (справа №9901/845/18).

В обґрунтування заподіяння відповідачем моральної (немайнової) шкоди позивач стверджує, що не прийняття рішення Богданівською сільською радою у встановлених законом місячний термін, викликало у нього душевні страждання.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які могли б підтвердити дійсний факт душевних страждань позивача, викликаних не прийняттям відповідачем у місячний термін оскаржуваного рішення або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок рішень відповідача.

Відтак, позивачем не доведено, що зазначеними вище діями та бездіяльністю відповідача їй заподіяно моральну шкоду, а саме не надано жодних належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Водночас, з врахуванням наведеного вище, суд зауважує, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Беручи до уваги те, що позивачем не доведено і не надано суду відповідних доказів завдання йому моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у цій частині вимог.

VIII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не спростував у ході розгляду справи, та не надав до суду належних і достатніх доказів, які спростовують твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі в розмірі 2 377, 6 грн, що підтверджується квитанціями від 31.01.2020, 17.03.2020.

З урахуванням того, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесених позивачем судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1536, 8 грн.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень Богданівської сільської ради Броварського району Київської області у вигляді не розгляду клопотання ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки від 20 вересня 2019 року відповідно до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у місячний строк про виділення йому земельної ділянки в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області в Садівничому товаристві Заліське по АДРЕСА_1 для ведення садівництва площею не більше 0,12 га, яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами: 3221280801:01:080:0134,3221280801:01:080:0173, 3221280801:01:080:0304.

Визнати протиправним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 19 грудня 2019 року № 1434-46-VII.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; місце проживання АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Богданівської сільської ради Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ 04358678) судовий збір у розмірі 1536 (тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 23 жовтня 2020 р.