Ухвала

від 19.10.2020 по справі 380/7078/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7078/20

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

19 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Курпіта П.І.,

за участю:

представник позивача Городиський І.М.,

представник відповідача Наумець А.Г.,

представник третьої особи Широкова Н.В.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача АТ «Галичфарм» про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської міської ради, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 10.10.2019 № 5719 «Про затвердження АТ «Галичфарм» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 07.09.2020 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в загальному позовному провадженні.

Представник відповідача подала клопотання від 28.09.2020 (вх. № 48791) про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Клопотання обґрунтоване тим, що 29.11.2019 на підставі ухвали Львівської міської ради № 5719 між Львівською міською радою та акціонерним товариством Галичфарм укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:08:011:0142 площею 0,5077 га, яка розташована у АДРЕСА_1 . А Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.09.2020 № 225445464 за АТ Галичфарм 23.12.2019 державним реєстратором Хміляр Х.А. зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:08:011:0142 площею 0,5077 га на підставі вищевказаного договору. Таким чином, предметом спору у цій справі є вимога позивача визнати протиправною і скасувати ухвалу Львівської міської ради від 10.10.2019 № 5719 Про затвердження АТ Галичфарм проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на підставі якої виникло право оренди у третьої особи.

Представник відповідача в підготовчому засіданні клопотання про закриття провадження у справі підтримала з підстав, наведених у ньому.

Позивач в підготовче засідання не прибула, подала клопотання від 07.04.2020 (вх. № 18489), у якому просить проводити розгляд справи без її участі.

Представник позивача в підготовчому засіданні щодо закриття підготовчого провадження поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи в підготовчому засіданні клопотання про закриття провадження у справі підтримала.

При постановленні ухвали суд виходить з такого.

Ухвалою Львівської міської ради від 10.10.2019 № 5719 «Про затвердження АТ Галичфарм проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Заклинських, 5, затверджено акціонерному товариству «Галичфарм« (код ЄДРПОУ 05800293) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 0,5077 та (у тому числі площею 0,0158 та у межах червоних ліній з обмеженням без права будівництва та посадки багаторічних насаджень) на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:08:011:0142) в оренду терміном на 5 років для обслуговування будівель і споруд майнового комплексу (код КВЦПЗ 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, перевівши їх частково із земель, що не надані у власність або користування.

На думку позивача ухвала Львівської міської ради від 10.10.2019 № 5719 «Про затвердження АТ «Галичфарм» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки по вул. Заклинських, 5» є протиправною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України.

Вважаючи, що спір у справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.06.2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Поряд з цим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Спірні правовідносини виникли між учасниками справи щодо правомірності ухвали Львівської міської ради від 10.10.2019 № 5719 «Про затвердження АТ «Галичфарм» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Однак, суд встановив, що 29.11.2019 укладено договір оренди землі, відповідно до якого Львівська міська рада (орендодавець) на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі» , ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016 № 631 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» , від 25.05.2017 № 1995 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» та ухвали Львівської міської ради від 10.10.2019 № 5719 «Про затвердження АТ «Галичфарм» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Заклинських, 5» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівель і споруд майнового комплексу (код КВЦПЗ 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) з кадастровим номером 4610137200:08:011:0142, яка розташована у м. Львові на вул. Заклинських, 5.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.12.2019 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером за АТ «Галичфарм» .

Отже, на момент подання позивачем до суду позовної заяви вже існував спір про право, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд зазначає, що вказаний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст. 152 Земельного кодексу України власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

З огляду на суб`єктний склад сторін та суть спірних правовідносин, цей спір належить до юрисдикції місцевого загального суду за правилами, встановленими цивільним процесуальним законодавством.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (« Golder v. The United Kingdom» ) від 21.02.1975, заява № 4451/70 § 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станєв проти Болгарії» (« Stanev v. Bulgaria» ) від 17.01.2012, заява №36760/06, § 230).

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в зазначеній Конвенції, порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вказане зумовлює висновок суду про закриття провадження у справі.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Суд також роз`яснює позивачу, що справа підлягає розгляду та вирішенню місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається позивачу у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 840,80 грн. Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача необхідно повернути судовий збір в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 183, 238, 239, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

Клопотання представника Львівської міської ради про закриття провадження у справі - задовольнити.

Провадження у адміністративній справі № 380/7078/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача АТ «Галичфарм» про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840,80 грн, сплачені згідно з квитанцією від 01.09.2020 № 63467.

Роз`яснити позивачу, що вирішення такого спору здійснюється за правилами цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

У підготовчому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 23.10.2020.

Суддя Кедик М.В.