Рішення

від 22.10.2020 по справі 520/11931/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 жовтня 2020 року № 520/11931/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 1216 від 24.03.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. "в" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 23.03.2020 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно з пунктом в статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення у зв`язку з відсутність необхідного спеціального стажу, який, на думку позивача, ним підтверджено в установленому законодавством порядку.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами, надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у спосіб та у межах повноважень, визначених чинним законодавством. Зазначив, що до пільгового стажу не зараховано період з 01.02.2010 по 31.12.2010 та з 01.03.2011 по 31.08.2011, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про сплату внесків за вказаний період.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 23.03.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку професій і посад працівників міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус) після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.03.2020 № 1216 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого статтею 114. В рішенні відповідача зазначено, що загальний страховий стаж позивача складає 30 років 5 місяців 25 днів, пільговий стаж складає 11 років 5 місяців 1 день.

Надаючи оцінку спірному рішенню відповідача, суд виходить з таких приписів чинного законодавства.

Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

У рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2015 від 13 травня 2015 року, зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України) (абзац перший п. 2.1 Рішення).

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Відповідно до ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається: зокрема водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Так, при розгляді заяви позивача відповідачем було встановлено та підтверджено в ході судового розгляду такі обставини.

Відповідно до записів в трудовій книжці №23-28, з 23.02.2002 по 31.12.2014 позивач працював на посаді водія трамвая (пасажирського) в КП Салтівське трамвайне депо . Також ОСОБА_1 отримав уточнюючі довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за вказані періоди.

Відповідно до Довідки С-237 від 23.12.2014, виданої Виконавчим комітетом КП Міський архів , зазначено, що з 23.02.2002 позивач був призначений водієм трамвая 3-го класу (наказ № 260-ок від 26.02.2002) та з 07.08.2011 звільнений в зв`язку переводом (наказ № 7916-ок від 05.09.2011).

Згідно даної Довідки № 3 від 29.12.2014 КП Салтівське трамвайне депо Позивач працював повний робочий день у КП Салтівське трамвайне ДЕПО на посаді водія трамвая (пасажирського ) з 08.09.2011 (наказ № 786в від 07.09.2011) по 22.12.2014 (наказ № 1728-ВК від 22.12.2014.

Обидві довідки містять інформацію про відсутність простоїв та відпусток без збереження заробітної плати.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ХКП "МІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС (код ЄДРПОУ 03328623) припинило своє існування 23.03.2018 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 14.03.2018 по справі № 5023/5435/12 про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом.

Розрахунок пільгового стажу позивача відповідно до програмного забезпечення управління ППВП ПФУ становить 11 років 5 місяців 1 день:

- 23.02.2002 -31.12.2003 (1 рік 10 місяців 9 днів);

- 01.01.2004-31.01.2010 (6 років 1 місяць);

- 01.01.2011 - 28.02.2011 (2 місяці);

- 01.09.2011 -07.09.2011 (7 днів);

- 08.09.2011 - 22.12.2014 (3 роки 3 місяці 15 днів).

Судом встановлено, що відповідачем до пільгового стажу не зараховано період з 01.02.2010 по 31.12.2010 та з 01.03.2011 по 31.08.2011, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про сплату внесків за вказаний період, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, доданими до матеріалів справи.

Вказане є єдиною підставою прийняття спірного рішення відповідачем.

Надаючи оцінку обґрунтованості відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії, суд виходить з таких приписів діючого законодавства.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В той же час, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Розділу XIV-І (пенсійне забезпечення окремих категорій громадян) Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон) на пільгових умовах пенсія за віком призначається: водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-ІУ від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ГУ) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше: надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (ст. 1 Закону № 1058-ІУ).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).

З 01.01.2011 відповідно до Закону № 2464-VІ страхувальники повинні сплачувати єдиний соціальний внесок.

Згідно із ст. 4 Закону № 2464-УІ платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VІ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За статтею 20 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Згідно із п. 15 Розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 відповідальним за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач працював на посаді водієм трамвая 3-го класу з 23.02.2002 по 07.08.2011 та водія трамвая (пасажирського ) з 08.09.2011 по 22.12.2014 у КП Салтівське трамвайне депо .

Як вбачається з матеріалів справи, до пільгового стажу позивача відповідачем не було зараховано період роботи позивача у КП Салтівське трамвайне депо з 01.02.2010 по 31.12.2010 та з 01.03.2011 по 31.08.2011 у зв`язку з відсутністю в індивідуальних відомостях про застраховану особу даних про сплату внесків за вказані періоди.

В той же час, Верховний Суд України в Постанові у справі № 341/460/17 від 09.10.2020 зробив висновок про наступне:

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Колегія суддів зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання Приватним ТВП Софія обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 23 січня 1995 року по 26 листопада 2003 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17 та від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а .

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 09.10.2020 № 341/460/17, в якій Верховним Судом було надано оцінку правомірності незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, за які страхувальником не було сплачено страхові внески за працівника.

З огляду на вищевикладене, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а тому несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу відповідного періоду його роботи.

Таким чином, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків за позивача для нарахування пенсії за період з 01.02.2010 по 31.12.2010 та з 01.03.2011 по 31.08.2011 не є підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах.

З огляду на те, що несплата страхових внесків відбулася не з вини позивача, а відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків за позивача для нарахування пенсії за період з 01.02.2010 по 31.12.2010 та з 01.03.2011 по 31.08.2011 була єдиною підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії, неврахування вказаного періоду роботи до пільгового страхового стажу при призначенні пенсії відповідно до записів в трудовій книжці та уточнюючих довідок, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 1216 від 24.03.2020 року, в основу якого покладені зазначені доводи, є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також зазначає, що позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю підтвердженого пільгового стажу за статтею 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

При наданні оцінки обґрунтованості застосування відповідачем до спірних правовідносин приписів саме ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , з урахуванням доводів позову, суд зазначає таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визначено порядок застосування ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за яким застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, зокрема:

на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Судом встановлено, що позивач станом на 01.04.2015 мав пільговий стаж 12 років 6 місяців, проте не досяг 55 років, тому приписи ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не мали бути застосовані до позивача, а застосування відповідачем приписів ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є цілком обґрунтованим, в частині вибору норми права, що регулює спірні правовідносини.

Крім того, позивач в позові посилається на пункт в ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , який визначає право на призначення пенсії за вислугу років для робітників, майстрів (у тому числі старших майстрів), безпосередньо зайнятих на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років.

Вказана норма не надає відповідне право на пенсію за вислугу років водіям трамваїв, а стосується інших професій та посад, з огляду на що, з урахуванням даних трудової книжки позивача, не підлягає застосуванню до позивача, та вказана норма не була покладена в основу спірного рішення відповідачем.

Відтак, посилання позивача на Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019 та постанову Верховного Суду від 17.10.2018, які стосуються ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення , не можуть вважатися належним обґрунтуванням заявлених позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на зроблені в ході розгляду справи висновки про протиправність рішення пенсійного органу та визначення норми, яка застосовується для врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення другої позовної вимоги шляхом зобов`язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. 8 ч. 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 23.03.2020 року.

Судові втрати підлягають розподілу відповідно до ст.. 139 КАС України шляхом стягнення з відповідача на користь позивача трьох четвертих суми сплаченого судового збору при поданні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 1216 від 24.03.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. 8 ч. 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 23.03.2020 року.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в розмірі 630,60 грн. (шістсот тридцять гривень 60 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складений 22 жовтня 2020 року.

Суддя Білова О.В.