Рішення

від 21.10.2020 по справі 640/25358/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року м. Київ № 640/25358/19

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Солом Трейд до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Солом Трейд (03061, м. Київ. Вул. Шепелєва Миколи, 6, код ЄДРПОУ 41139387) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 11.09.2019 №1276567/41139387 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 10.09.2018 в ЄРПН;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 10.09.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання - 26.09.2018.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем з грубим порушенням процедури, встановленої ст. 201 Податкового Кодексу України, базуються на непідтверджених суб`єктивних припущеннях відповідача про відповідність критеріям ризиковості платника податку, тому підлягаює скасуванню.

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач 1 - ГУ ДФС у м. Києві, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що контролюючі органі при відмові у реєстрації податкової накладної діяли на підставі та у межах повноважень, наданих законом. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач 2 - Державна фіскальна служба України своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалась, відзив до суду не надала.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

01 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СОЛОМ ТРЕЙД та Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКИЙ НКК було укладено Договір на перевезення вантажів №01- 01/06/18, за умовами якого, ТОВ СОЛОМ ТРЕЙД взяло на себе зобов`язання, в порядку та на умовах визначених Договором, доставити автомобільним транспортом довірені ТОВ КИЇВСЬКИЙ БКК хлібобулочні вироби, кондитерські вироби, сухарно бараночні вироби, іншу продукцію, яка зазначається в товарно-транспортних документах з місця відправлення до місця (пункту) призначення (відвантаження), і видати вантаж уповноваженій па отримання особі (вантажоодержувачу), а ТОВ КИЇВСЬКИЙ БКК бере па себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Крім того, Сторони у п. 1.2. Договору погодили, що ТОВ СОЛОМ ТРЕЙД надає ТОВ КИЇВСЬКИЙ БКК пов`язані із перевезенням вантажу послуги із транспортного експедирування.

Згідно п. 3.2. Договору - за результатами здійснених перевезень ТОВ СОЛОМ ТРЕЙД в кінці кожної декади (10 календарних днів) впродовж 2 (двох) робочих днів складає в двох примірниках Акт наданих послуг і передає їх для підписання ТОВ КИЇВСЬКИЙ БКК , але не пізніше 5-го числа наступного місяця за звітним. Погоджений Сторонами Акт наданих послуг є підставою для оплати ТОВ КИЇВСЬКИЙ БКК наданих йому послуг. ТОВ КИЇВСЬКИЙ БКК зобов`язаний оплатити виставлений рахунок впродовж 10 (десяти) банківських днів.

На виконання умов Договору, ТОВ СОЛОМ ТРЕЙД були надані послуги у вересні 2018 року за результатами яких, зокрема, було складено та погоджено Акт наданих послуг №10 від 10.09.2018 року на загальну суму 169 479,26 грн. (у т.ч. ПДВ 28246,54 грн.).

На виконання вимог Податкового кодексу України, ТОВ СОЛОМ ТРЕЙД було складено податкову накладну №2 від 10.09.2018 на загальну суму169479,26 грн. (у т.ч. ГІДВ 28246,54 грн.).

26 вересня 2018 року, ТОВ СОЛОМ ТРЕЙД вищевказану податкову накладну було направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстраційний номер документу - 9207316535.

Згідно отриманої квитанції, документ було прийнято, але реєстрація зупинена. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної стали "виявлені помилки", а саме: відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК №2 від 10.09.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам п. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податків. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН".

Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛОМ ТРЕЙД" було надіслано контролюючому органу повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної №2, реєстрацію якої зупинена та копії документів, на підтвердження правомірності формування позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Рішеннями від 11.09.2018 №1276567/41139387 товариству з обмеженою відповідальністю "СОЛОМ ТРЕЙД" було відмовлено в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №2 з тих підстав, що товариством не надано копій наступних документів: первинних документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

При цьому, у формі рішення контролюючого органу зазначено, що ненадані документи необхідно підкреслити, однак відповідачем не було конкретно визначено, які саме з перерахованих документів не було надано та не підкреслено такі.

Позивач, не погоджуючись із діями та рішеннями відповідачів щодо відмови у реєстрації податкової накладної, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 16.1.2,16.1.3, п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 201.1 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Пунктом 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 41.1 ст.14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

З 01.01.2017 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, якими запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю (Закон №1797-VIII від 21.12.2016 року).

В свою чергу, згідно з положеннями пунктом 20.2 статті 20 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкової накладної від 10.09.2018 №2, була зупинена у зв`язку з відповідність податкової накладної вимогам підпункту 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податків".

Відповідно до п.п. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податків", комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України ;

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

У той же час, відповідно до пункту 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити, як чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Суд зазначає, що оскаржуване позивачем рішення не містить в собі визначення конкретного критерію ризикованості платника податку, а містить лише посилання на підпункт 1.6 Критеріїв, який є доволі об`ємним. До того ж, рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не містить вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.

Суд наголошує, що рішення про зупинення реєстрації податкової накладної є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, рішення контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної не відповідало критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, що породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, незрозумілість рішення контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної позбавило позивача можливості надати саме ті документи, на яких відповідач наголошує у відзиві на позовну заяву.

06.09.2019 позивачем було подано до контролюючого органу пояснення і документи для підтвердження реальності вчинення господарських операцій, копії яких додані до матеріалів справи.

Поряд з цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, рішення відповідача містить лише загальні твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані.

Як встановлено вище, у квитанції від відповідач в особі ГУ ДФС у м. Києві лише запропонувало надати пояснення та/або копії документів, "достатні для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН", однак, не вказало конкретних документів, яких не вистачає; у свою чергу позивач направив до ДФС України копії документів на підтвердження взаємовідносин реальності господарських операцій із ТОВ "КИЇВСЬКИЙ БКК", доказів на підтвердження зворотного відповідачами до суду не надано.

Разом з тим, комісією ГУ ДФС у м. Києві, незважаючи на надання позивачем необхідних документів, відмовлено у реєстрації податкової накладної від 10.09.2018 № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З аналізу рішення комісії від 11.09.2019 №1276567/41139387 судом встановлено, що вони не містять відомостей про те, яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд звертає увагу, що вказане рішення не містить чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а комісією ГУ ДФС у м. Києві лише проставлено відмітки навпроти процитованих підстав для відмови без підкреслення необхідних документів, як передбачено у бланку оскаржуваних рішень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення комісії від 11.09.2019 №1276567/41139387 не відповідає приписам податкового законодавства, оскільки платником податків надано всі необхідні документи на підтвердження факту здійснення господарських операцій за податковою накладною, у той час, як відповідачем зазначені документи всебічно не досліджені, а доводи платника податків не спростовані.

Вказана правова позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №825/849/17 (№К/9901/1984/17).

Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина друга статті 77, частина четверта статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідач в особі ГУДФС у М. Києві, покладений на нього приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконав та не надав суду достатніх доказів на обґрунтування законності вчинених дій щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 10.09.2018 №2.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 11.09.2019 №1276567/41139387 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 10.09.2018 в ЄРПН є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 10.09.2018 слід зазначити, що відповідно до п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки суд дійшов висновку щодо протиправності рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 11.09.2019 №1276567/41139387, то відповідно, з урахуванням положень п. 19, п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 року №1246, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 10.09.2018 за датою її фактичного подання.

Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідачі, як суб`єкти владних повноважень в ході судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не довели суду обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятого на їх підставі рішення, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що порушення прав позивача відбулось внаслідок протиправних дій та рішень Головного управління ДФС у м. Києві, суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню на користь позивача саме за рахунок ГУ ДФС у м. Києві.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Солом Трейд (03061, м. Київ. Вул. Шепелєва Миколи, 6, код ЄДРПОУ 41139387) задовольнити повністю;

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 11.09.2019 №1276567/41139387 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 10.09.2018 в ЄРПН;

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 10.09.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання - 26.09.2018;

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОМ ТРЕЙД" (03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, 6, код ЄДРПОУ 41139387) судові витрати у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа