Рішення

від 22.10.2020 по справі 640/19620/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/19620/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті,

про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 156295 від 16 вересня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в межах спірних правовідносин, а тому відсутні правові підстави для застосування до нього вказаного штрафу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Копія ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року направлена на адресу відповідача та отримана останнім, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте відповідачем відзив на позов не подано, заяв/клопотань до суду також не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною службою України з безпеки на транспорті складено Акт № 118547 від 25 липня 2019 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено порушення ОСОБА_1 вимог абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме, під час надання послуг перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія ОСОБА_2 наявною роздруківкою на паперовому носії режимів праці та відпочинку.

На підставі вказаного акту Державною службою України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 156295 від 25 вересня 2019 року, якою до ОСОБА_1 за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся з відповідним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон) та Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року.

Відповідно до пункту 1 Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У відповідності до пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1378-р від 16 грудня 2015 року "Питання Державної служби з безпеки на транспорті" здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.

З огляду на викладене, Укртрансбезпека під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов`язкових до виконання.

Статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно частини 3 вказаної статті, державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно- енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Частиною 11 статті 6 зазначеного Закону, передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється наявність визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (пункт 21 Порядку №1567).

Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу викладеного вище слідує, що суб`єктом юридичної відповідальності за статтею 60 Закону № 2344-ІІІ є автомобільний перевізник.

Згідно статті 1 Закону України № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу, згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону № 2344-ІІІ).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу SCANIA, серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 , про що свідчать копія наданого у додатках до позову свідоцтва.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець (дата та номер запису в ЄДРПОУ 03 листопада 2016 року № 2 072 000 0000 037206) та проводить свою підприємницьку діяльність згідно наступних видів економічної діяльності:

Код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний);

Код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту;

Код КВЕД 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів;

Код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів (роздруківка із сайту Міністерства юстиції https://usr. miniust.gov. ua.).

Тобто, одним із видів діяльності позивача є надання в оренду вантажних автомобілів.

Судом встановлено, що 26 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю КІТЕКСПРЕС (код ЄДРПОУ 39670590) укладено Договір оренди (найму) транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Резниковою Ю. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1591 строком на 3 роки.

Відповідно до пункту 2.1. вказаного Договору орендований транспортний засіб SCANIA, серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 використовується Товариством з обмеженою відповідальністю КІТЕКСПРЕС для цілей перевезення вантажів за договорами про надання транспортних послуг (договорами перевезення), укладеними Орендарем з іншими суб`єктами господарювання .

Тобто, з викладеного вище вбачається, що ОСОБА_1 не є перевізником у спірних правовідносинах, а є орендодавцем транспортного засобу, що підтверджується Договором оренди транспортного засобу, який наявний в матеріалах справи.

Крім того судом встановлено, що ОСОБА_2 (водій автотранспортного засобу SCANIA, д/з НОМЕР_2 ), який був за кермом автотранспортного засобу SCANIA, д/з НОМЕР_2 не перебуває з позивачем (як фізичною особою-підприємцем) у трудових відносинах, а є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю КІТЕКСПРЕС , що підтверджується наказом № 2-К/ПК від 03 січня 2018 року про прийняття на роботу, який міститься в матеріалах справи.

Вказане також міститься у відомості подорожнього листа № 068184 вантажного автомобіля від 24 липня 2019 року, оформленого Товариством з обмеженою відповідальністю КІТЕКСПРЕС .

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 156295 від 25 вересня 2019 року до ОСОБА_1 за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в межах спірних правовідносин, а тому правові підстави для застосування до нього вказаного штрафу відсутні.

Крім того суд зазначає, що за правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Статтею 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади ж органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови з урахуванням вимог статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову № 156295 від 25 вересня 2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03083, м. Київ, просп. Науки, 57, код ЄДРПОУ 39816845) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн., 40 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко