Рішення

від 22.10.2020 по справі 640/16535/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/16535/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Адвокатського об`єднання "ЮрЕксперт"

до Головного управління Державної фіскальної служби України в місті Києві

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське об`єднання "ЮрЕксперт" (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києві з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове рішення №880/26-15-12-02-19 від 27 червня 2019 року; зобов`язати поновити позивачу статус платника єдиного податку третьої групи.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване рішення №880/26-15-12-02-19 від 27 червня 2019 року, яким позивача виключено з реєстру платників єдиного податку прийнято за відсутності законодавчо визначених підстав, оскільки позивач не є та ніколи не був власником житлової нерухомості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача зазначає, що оскаржуване рішення 880/26-15-12-02-19 від 27 червня 2019 року прийнято, оскільки за позивачем обліковується податковий борг по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 126,61 грн станом на перше число січня - червня 2019 року.

При цьому представник відповідача вказує, що позивачем було подано податкову декларацію на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №9201567720 від 19 вересня 2018 року, що свідчить про безпідставність доводів позивача про відсутність у нього нерухомості.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення №880/26-15-12-02-19 від 27 червня 2019 року про виключення Адвокатське об`єднання "ЮрЕксперт" з реєстру платників єдиного податку, підставою для прийняття якого зазначено наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що виник у платника єдиного податку - абзац 3 пункту 299.10 статті 299 та абзац 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме: наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що обліковувався у Адвокатського об`єднання "ЮрЕксперт" по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості станом на 01 червня 2019 року складає 126,61 грн.

Незгода позивача із зазначеним рішенням зумовила звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до приписів пунктів 291.2, 291.3 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

У свою чергу, згідно з положеннями підпункту 4 пункту 291.4 цієї ж статті Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно положеннями пункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

У силу вимог абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 820/5346/17.

З матеріалів справи вбачається, що жодної перевірки Адвокатського об`єднання "ЮрЕксперт" контролюючим органом проведено не було та, відповідно, не було складено акта про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Натомість, у спірному рішенні про виключення з реєстру платників єдиного податку №880/26-15-12-02-19 від 27 червня 2019 року підставою для анулювання реєстрації платника податків зазначена лише інформація про наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що виник у платника єдиного податку згідно абзацу 3 пункту 299.10 та абзацу 8 підпункту. 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, втім, контролюючим органом не зазначено, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акту перевірки, як це вимагає пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.

При цьому, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів проведення перевірки та складання акту перевірки, на підставі якого в порядку пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України могло бути прийнято оскаржуване рішення, як і не надано будь-яких облікових документів, відомостей з баз даних контролюючого органу щодо існування у позивача податкового боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року по справі 826/14865/18.

Як наслідок, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним оскаржуваного рішення №880/26-15-12-02-19 від 27 червня 2019 року та зобов`язання відповідача поновити реєстрацію Адвокатського об`єднання "ЮрЕксперт" у реєстрі платників єдиного податку.

Щодо доводів позивача, що він не є платником податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, оскільки є власником нежитлової нерухомості, суд зазначає, що абзац 8 підпункту. 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку визначає наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Факт наявності податкового боргу по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки не заперечується позивачем.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, в той час як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Адвокатського об`єднання "ЮрЕксперт" задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві №880/26-15-12-02-19 від 27 червня 2019 року про виключення з реєстру платників єдиного податку Адвокатське об`єднання "ЮрЕксперт" .

3.Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві поновити реєстрацію Адвокатського об`єднання "ЮрЕксперт" у реєстрі платників єдиного податку.

4.Стягнути на користь Адвокатського об`єднання "ЮрЕксперт" (04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 50-Б, код ЄДРПОУ 33406038) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко