Рішення

від 22.10.2020 по справі 640/19065/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/19065/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оздоровчий центр Сесіль

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2020 року №0401420407,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Оздоровчий центр Сесіль (далі - позивач, Товариство, ТОВ ОЦ Сесіль ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2020 року №0401420407, яким донараховано Товариству податкове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за січень 2020 року в сумі 215 997,15 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 53 999,29 грн.

Підставою для нарахування штрафу стали результати проведеної камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік платника орендної плати за землю, викладені в Акті перевірки від 20 березня 2020 року №158/26-15-04-07-19/35181415.

Намагання позивача оскаржити рішення відповідача в адміністративному порядку закінчилися рішенням Державної податкової служби України від 02 липня 2020 року, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, який обґрунтовує тим, що відповідачем фактично проведена документальна, а не камеральна перевірка, оскільки перевірялася достовірність, повнота нарахування та сплати суми орендної плати за користування земельною ділянкою, що є відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України предметом саме документальної перевірки.

Окрім того позивач зазначає, що відповідачем під час перевірки використані інформація та джерела, які можуть використовуватися лише під час проведення документальних перевірок.

Позивач звертає увагу на положення підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, який відповідно до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року №533-ІХ (далі - Закон №533-ІХ), який набрав чинності 18 березня 2020 року, доповнено пунктом 52-2 такого змісту: установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року відкрито провадження у справі №640/19065/20, відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, вирішено провадити розгляд суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у визначений судом строк подати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.

Відповідачем 08 вересня 2020 року через відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що за результатами проведеної камеральної перевірки позивача було встановлено, що заниження податкового зобов`язання з орендної пати з юридичних осіб за січень 2020 року відбулося внаслідок не врахування в податковій декларації з плати за землю за 2020 рік Порядку нормативно-грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2017 року №489 та даних витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 800000000:90:190:0023), нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 96 517 103,61 грн.

Посилаючись на положення пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, відповідач вважає, що обґрунтовано прийняв податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2020 року, у задоволенні позову просить відмовити.

Позивачем 15 вересня 2020 року подано письмову відповідь на відзив, у якій підтримано первинну позицію стосовно заявлених позовних вимог, та додатково зазначено, що актуальною наразі є нормативно-грошова оцінка земель, затверджена рішенням Київської міської ради від 03 липня 2014 року №23/23, та оскільки рішень щодо нової нормативно-грошової оцінки земель не приймалося, необхідності в отриманні нового Витягу з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не виникало.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

За таких обставин суд завершує розгляду справи по суті за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

ТОВ Оздоровчий центр Сесіль має у користуванні земельну ділянку відповідно до укладеного Договору оренди земельної ділянки від 19 березня 2008 року №79-6-00607, згідно з яким Київська міська рада передала в оренду Товариству земельну ділянку о.Жуків у Голосіївському районі м. Києва, площею 74706,63 кв.м. строком на 10 років для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку. Дата закінчення права - 19 березня 2018 року.

Відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку дії договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з Акту про результати камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік платника орендної плати за землю ТОВ ОЦ Сесіль від 20 березня 2020 року, 27 лютого 2018 року позивач отримав витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 800000000:90:190:0023), відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 96 517 103,61 грн.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що ТОВ ОЦ Сесіль занижено податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки за січень 2020 року у сумі 215 997,15 грн., що відбулося внаслідок не врахування в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік Порядку нормативно-грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2017 року №489 та даних витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 800000000:90:190:0023), нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 96 517 103,61 грн.

Приймаючи до уваги зазначені висновки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2020 року №0401420407, яким донараховано Товариству податкове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за січень 2020 року в сумі 215 997,15 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 53 999,29 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту від 20 березня 2020 року позивачем подані заперечення від 06 квітня 2020 року, проте, доводи, наведені у запереченні, відповідачем не прийняті.

Також, позивачем в порядку пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України подано скаргу до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої рішення ГУ ДПС у м. Києві від 17 квітня 2020 року залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Виходячи з того, що можливості адміністративного оскарження вичерпано, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 20 березня 2020 року, суд виходить з того, що згідно з пунктом 3 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів №489 індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (абзац перший пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники податку за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Регулювання відносин, а також правові засади оцінки земель в Україні, забезпечення оцінки земель з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель, визначає Закон України Про оцінку земель від 11 грудня 2003 року №1378-ІV із змінами та доповненнями (далі - Закон №№1378-ІV). Виконання нормативної грошової оцінки земель здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування або договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом (статті 15 Закону №1378-ІV).

За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація (частина перша статті 20 Закону №1378-ІV).

Відповідно до частини першої статті 23 Закону №1378-ІV технічна документація затверджується відповідною сільською, селищною міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина друга статті 20 Закону №1378-ІV).

Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки платниками подаються до контролюючого органу в рамках виконання положень пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України.

Отже, виходячи з наявних у справі документів, позивачем в рамках виконання положень пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України під час подання першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) подавався витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, і надалі такий витяг до контролюючого органу має подаватися у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

При цьому відповідно до статті 18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Рішенням Київської міської ради від 03 липня 2014 року №23/23 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва у складі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва затверджено:1) схеми економіко-планувального зонування міста Києва; 2) нормативну грошову оцінку земель міста Києва (схеми впливу локальних факторів, що характеризують місце розташування земельних ділянок у місті Києві); 3) нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення в межах міста Києва.

Рішення від 03 липня 2014 року №23/23 введено в дію з 01 липня 2015 року рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року №565/565, є чинним, при цьому нова нормативна грошова оцінка земель міста Києва не приймалася, що звільняє позивача від необхідності отримання нового витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З урахуванням зазначеного, ТОВ ОЦ Сесіль дотрималося вимог Договору оренди землі та чинного законодавства щодо розрахунку та сплати орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер 800000000:90:190:0023), у зв`язку з чим висновки Акту перевірки від 20 березня 2020 року не відповідають дійсним обставинам, встановленим судом, а податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2020 року №0401420407 є протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім цього, позивач наполягає на тому, що фактично відповідачем проведено не камеральну, а документальну перевірку, оскільки перевіряв достовірність, повноту нарахування та сплати суми орендної плати за користування земельною ділянкою, що є предметом саме документальної, а не камерної перевірки.

Оцінюючи зазначені доводи позивача, суд виходить з того, що виходячи із змісту підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) предметом камеральної перевірки є дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість (дані центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, дані Єдиного реєстру податкових накладних та дані митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Статтею 76 Податкового кодексу України визначено порядок проведення камеральної перевірки, яка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згідно з пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку можу бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше - за днем їх фактичного подання.

З викладеного вбачається, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

Підміна одного виду перевірки іншим видом перевірки не допускається.

Таким чином, здійснюючи дослідження питання щодо визначення суми заниження податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб, відповідач вийшов за межі предмету камеральної перевірки, фактично здійснивши документальну перевірку, у зв`язку з чим правові наслідки такої перевірки не можуть бути застосовані до позивача.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2020 року №0401420407 є протиправним та підлягає скасуванню ще й з цих підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши позовні вимоги на предмет дотримання відповідачем положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2020 року №0401420407, відповідач вийшов за межі камеральної перевірки, діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до частини першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного та встановлених під час розгляду обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, у зв`язку з чим вбачає правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якими судові витрати підлягають поверненню позивачу, який не є суб`єктом владних повноважень при задоволенні позову. Оскільки позивач - ТОВ Оздоровчий центр Сесіль не є суб`єктом владних повноважень, звертаючись до суду сплатило 4 050,00 грн. судового збору згідно з платіжним дорученням №99 від 13 серпня 2020 року, суд, задовольняючи позовні вимоги, відшкодовує судові витрати позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПІ у м. Києві.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Оздоровчий центр Сесіль до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2020 року №0401420407 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 17 квітня 2020 року №0401420407.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оздоровчий центр Сесіль за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві сплачений судовий збір у розмірі 4 050,00 грн. (чотири тисячі п`ятдесят грн. 00 коп.).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Оздоровчий центр Сесіль , адреса: 01601 м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 22-А, код ЄДРПОУ 35181415, тел. 0444907716.

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, тел. 0444617787.

Суддя В.І. Келеберда