Ухвала

від 23.10.2020 по справі 520/13235/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 жовтня 2020 р.Справа № 520/13235/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року по справі № 520/13235/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ БЕЗПЕКА"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ БЕЗПЕКА" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

На зазначене рішення суду Головним управлінням ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу.

23.09.2020 на зазначене рішення суду Головним управлінням ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого відповідач зазначив, що вперше апеляційну скаргу подано вчасно, але без сплати судового збору, внаслідок чого ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без руху, та згодом ухвалою від 10.08.2020 повернуто скаржнику у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги. Посилаючись на недостатність фінансування Головного управління ДПС у Харківській області за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", заявляє, що відповідач не втратив процесуальний інтерес до розгляду справи № 520/13235/19, у зв`язку з чим, при черговому надходженні коштів на рахунки відповідача, дану справу було відібрано для першочергової оплати судового збору, що підтверджується оригіналом платіжного доручення від 18.09.2020 року.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 вказану апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року залишено без руху.

Надано апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Розяснено апелянту, що недоліки апеляційної скарги можуть бути усунуті шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду уточненої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших причин пропуску цього строку, ніж ті, які зазначені в клопотанні, поданому разом з апеляційною скаргою, та дати отримання копії ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2020, якою повернуто апеляційну скаргу, що подано заявником вперше.

20.10.2020 до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого відповідач зазначає, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2020 по справі № 520/13235/19 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області повернуто скаржнику, без урахування пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення", за яким строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, у тому числі строки, як вказує заявник, щодо касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги тощо; строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). З урахуванням викладеного, посилаючись на ухвали Верховного Суду від 03.06.2020 по справі №520/9691/18 та від 22.05.2020 по справі №520/5568/19, просить суд визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Надаючи оцінку поданому клопотанню, слід зазначити наступне.

Підпунктом 2 пункту 9 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX (який набув чинності з 02.04.2020, надалі - Закон № 540), у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436): розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Пунктом 3 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 18 червня 2020 року № 731-IX (який набрав чинності з 17.07.2020, надалі - Закон №731) внесено зміни до таких законодавчих актів України: Пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Одночасно, п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №731 визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.".

Отже, строки встановлені абз. 2 п. 3 Розділу VІ Прикінцеві Положення КАС України, в редакції Закону № 540, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закону №731.

Оскільки Закон №731 набрав чинності 17.07.2020, то останнім днем для подання заяви на продовження строку за п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №731, з урахуванням положень ч. 9 ст. 120 КАС України, було 06.08.2020.

Таким чином, ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2020, якою апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області повернуто, винесена вже після внесення змін до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, тобто на день винесення вказаної ухвали строки, зокрема, щодо подання апеляційної скарги, не вважалися такими, що продовжуються на строк дії карантину.

Отже, твердження апелянта, про те, що Другим апеляційним адміністративним судом при поверненні відповідачу апеляційної скарги ухвалою від 10.08.2020, не було враховано вказані положення Кодексу адміністративного судочинства України, та у зв`язку з чим, Головне управління ДПС у Харківській області вважає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження під час подання апеляційної скарги вдруге, суд вважає необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо посилань заявника, на ухвали Верховного Суду від 03.06.2020 по справі № 520/9691/18 та від 22.05.2020 по справі №520/5568/19, колегія суддів вказує, що вищевказані ухвали прийняті до внесення змін Законом №731 до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, тобто в період коли положення, згідно з якими строки, зокрема, на апеляційне оскарження, вважалися такими, що продовжуються на строк дії карантину, були чинними. У зв`язку з чим, висновки Верховного Суду, викладені в ухвалах, на які посилається апелянт, не можуть бути застосовані у даному випадку.

При цьому, колегія суддів вказує, що згідно з ч.3 ст.295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

З огляду на приписи, зокрема, статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, податковий орган, який в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд зверну увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси….

Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06.10.2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку зазначені скаржником причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення.

Відповідач в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданому 20.10.2020, не навів суду апеляційної інстанції об`єктивно непереборних та незалежних від його волі обставин, які б завадили відповідачеві повторно подати апеляційну скаргу раніше, ніж 23.09.2020.

Крім того, апелянт, у вказаному клопотанні, поданому на виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020, не вказує дату отримання копії ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2020, якою повернуто апеляційну скаргу, що подано заявником вперше, про що, зокрема, зазначено у вказаній ухвалі, та у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надати оцінку строку, який пройшов між отриманням копії зазначеної ухвали та повторною подачею відповідачем апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені у клопотанні Головного управління ДПС у Харківській області, неможливо вважати поважними, а відтак, у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 по справі № 520/13235/19, слід відмовити.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 02.11.2018 по справі № 817/1371/17, від 05.02.2019 по справі № 826/11314/17, від 02.11.2018 по справі № 816/4651/15, врахування якої є обов`язковим в силу ч.5 ст.242 КАС України.

Керуючись ст.ст. 298, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 по справі № 520/13235/19 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Русанова В.Б. Жигилій С.П.