Постанова

від 19.10.2020 по справі 260/855/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/855/19 пров. № А/857/5016/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Матковська З.М.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представника позивача - Стародубець М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року (головуючий суддя Скраль Т.В., м.Ужгород) у справі № 260/855/19 за адміністративним позовом Державної авіаційної служби України до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закарпатське обласне комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Ужгород про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

20.06.2019 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , Державної архітектурно будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закарпатське обласне комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Ужгород , якою просить: 1) зобов`язати ОСОБА_1 виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 № 140; 2) зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 ; 3) визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва; 4) визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 29.08.2017 № 15 та скасувати їх; 5) визнати протиправними дії Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК 141181870203 та скасувати її.

Позов обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 57 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2018 № 954 (Положення), Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 № 721, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2012 за № 2147/22459 (Порядок), зокрема, погодженню з Державіаслужбою підлягають місце розташування і висота таких об`єктів будівництва та реконструкції: об`єктів, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків; об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів; об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею. На виконання вимог вищезазначеної статті, Положення № 520, на підставі Акту, в.о. Голови Державіаслужби 14.03.2019 винесено рішення № 140 про припинення будівництва з моменту винесення такого рішення за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюється ОСОБА_1 . У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 у добровільному порядку вказаного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначив, що за результатами проведеного обстеження при аеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови, виявлено об`єкт, будівництво якого ведеться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування та без погодження з Державіаслужбою, що є порушенням норм чинного законодавства. У зв`язку з чим Державіаслужбою України прийнято рішення про припинення будівництва за вищевказаною адресою. Однак, таке рішення Державіаслужби у добровільному порядку виконано не було. Тому, зважаючи на необхідність невідкладного вирішення питання щодо припинення неконтрольованого будівництва, яке може призвести до негативних наслідків, вважають, що вирішення питання щодо виконання вищезазначеного рішення в судовому порядку є єдиним способом захисту порушених прав Державіаслужби. Недотримання порядку отримання погодження місця розташування об`єктів будівництва та визначення умов забудови на приаеродромній території призвело до надання Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки з порушенням норм містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, а також законодавства у сфері безпеки цивільної авіації, у зв`язку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує доводи апеляційної скарги.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що в силу приписів ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Комісією у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у період з 15.11.2018 по 25.01.2019 року, за участі представників СБУ в Закарпатській області: Буряса М.М., Манькевич А.А., ОСОБА_8 , відповідно до наказу від 14.11.2018 № 102, проведено обстеження приаеродромної території на предмет виявлення фактів будівництва з порушенням вимог Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Мінінфраструктури України 30.11.2012 № 721 та зареєстрований в Мінюсті 24.12.2012 за № 2147/22459.

За результатами обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України складено акт від 11.02.2019 № 01.

Відповідно до акту позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території аеродрому Ужгород , на момент перевірки вказаної території були виявлені об`єкти будівництва, що не погоджені з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 , які виконуються ОСОБА_1 .

В зазначеному акті перевірки вказано, що реконструкції здійснюються з порушенням чинного законодавства, а саме:

- ст. 69 Повітряного кодексу України від 19.05.2011 року за № 3393-VI, якою передбачено запровадження особливого порядку здійснення на приаеродромній території діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та її погодження з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації, в разі порушення припинити будівництво до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства;

- п. 2 дотримання вимог щодо використання приаеродромної території ст. 79 Повноваження місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення діяльності аеропортів Повітряного кодексу України;

- ст. 72 Земельного кодексу України, згідно якого на приаеродромній території запроваджується особливий режим одержання дозволу на будівництво (реконструкцію та іншу діяльність) тільки за узгодженням з органом державного регулювання діяльності авіації;

- п. 1 ст. 114. Земельного кодексу України Санітарно-захисні зони , згідно якої санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищення рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови;

- пунктів 56, 57 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого Постановою КМУ України від 06.12.2017 року № 954;

- наказу Міністерства інфраструктури № 721 від 30.11.2012 року Про затвердження порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.12.2Ш2 за № 2147/22459;

- порушений режиму використання земель запасу міста згідно Рішення XYI сесії IY скликання Ужгородської міської ради від 14.05.2003 року № 53 Про надання та приватизацію земельних ділянок , а саме: Режим використання земель запасу відповідно до вимог Повітряного кодексу України .

За результатами проведеного обстеження комісія дійшла до наступних висновків:

1. Інформувати Ужгородську міську раду та Закарпатську обласну раду про виявлені факти будівництва з порушенням вимог ст. 69 Повітряного кодексу України та Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, разом з тим рекомендувати Управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради звернутися до Забудовників щодо необхідності отримання висновків експлуатанта аеродрому, провайдера аеронавігаційного обслуговування та Державіаслужби України.

2. Інформувати Державіаслужбу України про виявлені факти будівництва на приаеродромній території з порушенням вимог ст. 69 Повітряного кодексу України, для вжиття відповідних заходів реагування.

3. Інформувати Службу безпеки України в Закарпатській області про факти видачі містобудівних умов та обмежень Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради без надання висновків експлуатанта аеродрому, провайдера аеронавігаційного обслуговування, а відтак Державіаслужби України.

14 березня 2019 року, на підставі вищезазначеного акту Державіаслужбою прийнято рішення № 140 про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 ПК України) на приаеродромній території, яким зобов`язано негайно припинити будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюється ОСОБА_1 , до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства; ОСОБА_1 або уповноваженій особі невідкладно вжити заходів щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромній території. Це рішення є обов`язковим до виконання. У разі невжиття відповідних заходів, Державіаслужба у встановленому законом порядку вживатиме заходи для припинення будівництва та знесення самочинно збудованого об`єкта з компенсацією витрат, пов`язаних з таким знесенням, приведення у первинний стан.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Щодо доводів апелянта в частині зобов`язання ОСОБА_1 виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 № 140 та зобов`язання знести самочинне будівництво Ужгород, АДРЕСА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 5 статті 4 ПК України державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (уповноважений орган з питань цивільної авіації); національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Відповідно до Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №520 від 08.10.2014 року (Положення №520), Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Аеродром Ужгород отримав сертифікат від Державної авіаційної служби України № АП 06-01 на відповідність вимогам законодавства України про цивільну авіацію і придатний до експлуатації повітряних суден, дата введення в дію 30.03.2019 року, термін дії до 30.03.2022 року, однак такий не діяв на момент винесення рішення Державіаслужби від 14.03.2019 № 140 на підставі акту від 11.02.2019 № 01 за результатами обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови. Крім того, до отримання сертифікату Аеродром Ужгород не діяв.

14 березня 2019 року, на підставі вищезазначеного акту, Державіаслужбою прийнято рішення № 140 про припинення будівництва на приаеродромній території, яким зобов`язано негайно припинити будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюється ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства та ОСОБА_1 , або уповноваженій особі невідкладно вжити заходів щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромній території. Рішення є обов`язковим до виконання. У разі невжиття відповідних заходів, Державіаслужба у встановленому законом порядку вживатиме заходи для припинення будівництва та знесення самочинно збудованого об`єкта з компенсацією витрат, пов`язаних з таким знесенням, приведення у первинний стан.

Відповідно до містобудівних умов та обмежень, що видавалися для будівництва торгово-житлової будівлі, що затверджені наказом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 29.08.2017 року № 15 передбачалося нове будівництво за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , цільове призначення земельної ділянки відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності № 80223875 від 13.02.2017 року) - для будівництва індивідуальних гаражів; відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності № 80236721 від 13.02.2017 року) - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; відповідно до генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням ХХІХ сесії ІV скликання Ужгородської міської ради № 313 від 04 червня 2004 року, ділянка під будівництво знаходиться в зоні громадської забудови, що відповідає цільовому призначенню землі.

06 липня 2018 року Управлінням державно-архітектурного контролю 06 липня 2018 року зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що класом наслідків належить до об`єктів з незначними наслідками ( СС1).

В декларації відображені відомості, що посвідчують право власності та чи користування земельною ділянкою:

- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2017 року серія та номер 83 ;

- витяг з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 80236721 від 13.02.2017 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 555323021101, номер запису про право власності: 18989527 від 13.02.2018 року) кадастровий номер 2110100000:18:002:0092;

- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2017 року, серія та номер 81 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 80223875 від 13.02.2017 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1157445421101, номер запису про право власності: 18987190 від 13.02.2018 року) кадастровий номер 2110100000:18:00:0132;

- відомості про проведену технічну інвентаризацію об`єкта (технічний паспорт № 18016 від 25.06.2018 р.);

- опис об`єкта: загальна площа 722,20 кв.м. кількість квартир - 8, в т.ч. площа приміщень комерційного призначення - 158, 7 кв.м., площа приміщень загального користування 75, 8 кв.м., поверхів - 4. За висновками - вважати закінчений будівництвом об`єкт до експлуатації.

Суд апеляційної інстанції вказує, що на момент винесення 14.03.2019 року оскаржуваного рішення, ще 06 липня 2018 року Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради була зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , та, як наслідок, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 06 серпня 2018 року приміщення та квартири зареєстровані за власником ОСОБА_1 . Крім того, згідно запису про право власності: 27400720 квартира АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта 1617481121101 згідно запису 274000720 від 06.09.2018 року була відчужена, що свідчить про припинення права власності ОСОБА_1 .

Згідно з статтею 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (Закон № 3038 - VI) у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Відповідно до приписів частин 1, 7 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Разом з тим, вимог щодо проведення відповідної перебудови, шляхом зменшення поверховості будинків позивачем до відповідача не висувалося, відомості про неможливість здійснення перебудови матеріали справи не містять.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом не надано доказів які б підтверджували факт будівництва ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 з порушенням вимог про безпеку цивільної авіації.

Щодо доводів апелянта в частині визнання протиправною бездіяльності Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 69 ПК України будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.

На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності серед іншого належить - будівництво. Визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації. У смугах повітряних підходів до аеродромів може бути обмежено спорудження об`єктів, у яких може одночасно перебувати значна кількість людей, а також об`єктів підвищеної небезпеки, обмежено розташування високовольтних повітряних ліній.

Відповідно до пунктів 1-2 частини 1 статті 79 ПК України до повноважень місцевих органів виконавчої влади належать здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування пасажирів в аеропортах підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, зв`язку та дотримання вимог щодо використання приаеродромної території.

Згідно до пунктів 56-57 Положення про використання повітряного простору України від 6 грудня 2017 року № 954 (Порядок №954) місце розташування і висота об`єктів на приаеродромній території та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погоджуються з керівником експлуатанта аеродрому, Державіаслужбою або Міноборони (відповідно до компетенції).

Державіаслужба та Міноборони здійснюють погодження будівництва (реконструкції) об`єктів, зазначених в абзаці першому цього пункту, з метою забезпечення вільного від перешкод повітряного простору для безпечного маневрування повітряних суден. Погодженню з Державіаслужбою та Міноборони підлягають місце розташування і висота таких об`єктів будівництва та реконструкції: аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків; об`єктів, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків; об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів; повітряних ліній електрозв`язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення; об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

Згідно з п.60 Порядку №954 підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів на приаеродромній території, повинні погоджувати таке розміщення з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та дотримуватися умов погодження будівництва.

Відповідно до п.64 Порядок №954 центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, експлуатанти аеродромів, інші підприємства, установи та організації здійснюють у межах своїх повноважень контроль за виконанням вимог цього Положення.

Відповідно до статті 72 Земельного Кодексу України до земель авіаційного транспорту належать землі під службовими об`єктами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

На приаеродромній території відповідно до закону запроваджується особливий режим використання земель.

Згідно із статтею 1 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №3038-VI планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів.

Згідно з частинами 1-8 статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру. Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним. Містобудівні умови та обмеження серед іншого містять: гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Перелік зазначених умов є вичерпним.

Огладаючи матеріали справи суд апеляційної інстанції наголошує, що 13 липня 2017 року ОСОБА_1 придбав у власність земельну ділянку для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 2110100000:18:001:0132, за адресою: АДРЕСА_4 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 2110100000:18:002:0092, за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, 29 серпня 2017 року Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від № 15 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаних містобудівних умов, гранично допустима висота будівлі 15,5 метрів від планувальної позначки землі.

Колегія суддів вказує, що при видачі містобудівних умов і обмежень від 29.08.2017 року № 15 щодо забудови земельної ділянки за зазначеною адресою Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради не було враховано наявність планувальних обмежень, а саме, що відповідна земельна ділянка знаходиться у межах приаеродромної території аеродрому Закарпатське обласне КП Міжнародний аеропорт Ужгород .

24 травня 2019 року Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради на лист позивача зазначило, що на момент надання містобудівних умов та обмежень зазначених в акті від 11.02.2019 № 01, експлуатантом аеродрому не було надано графічні матеріали схеми планування обмежень та схеми меж при аеродромної території, які би візували необхідні обмеження.

Судом першої інстанції вживались заходи отримання додаткових доказів по справі, а саме 18 грудня 2019 року ухвалою суду витребувано від Закарпатського обласного комунального підприємства Міжнародний аеропорт Ужгород інформацію щодо вичерпного переліку обмежувальних містобудівних, санітарно-гігієнічних, будівельних та планувальних заходів, які діють навколо (в зв`язку із експлуатацією) Міжнародного аеропорту Ужгород на території міста Ужгорода; картографічні та графічні матеріали, які підтверджують таку інформацію, разом її юридично-значимими документами, які підтверджують затвердження (впровадження) та юридичну обов`язковість таких заходів в даному конкретному випадку; належним чином завірені копії матеріалів сертифікаційної справи аеродрому Ужгород, експлуатантом якого є Закарпатське обласне комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Ужгород . Однак, витребувані докази в ухвалі суду від 18 грудня 2019 року та повторно витребувані 04 лютого 2020 року, суду надано не було.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували фактичне існування та реальне існування переліку обмежувальних містобудівних, санітарно-гігієнічних, будівельних та планувальних заходів, які діють навколо (в зв`язку із експлуатацією) Міжнародного аеропорту Ужгород на території міста Ужгорода та фактичну обізнаність Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради про межі приареродромних зон, а отже, з урахуванням наведеного, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради не могло знати про знаходження об`єкта будівництва на приаеродромній території і, як наслідок, не мала змоги перевірити відсутність пов`язаних з цією обставиною обмежень під час вивчення містобудівних умов та обмежень.

Щодо доводів апелянта в частинні визнання протиправними дій Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 8 статті 29 Закону № 3038-VI чітко визначено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Згідно з частиною 8 статті 29 Закону № 3038-VI, скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.

Суд апеляційної інстанції вказує, що будівництво за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 18Д завершено, тому містобудівні умови забудови земельної ділянки вичерпали свою дію, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні даної позовної вимоги.

Щодо доводів апелянта в частині визнання протиправними дій Виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК 141181870203 та скасування її, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За правилами статті 26 Закону №3038-VI, завершальним етапом будівництва об`єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

Згідно з статтею 41-1 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За правилами частини 4 цієї статті, рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката приймається органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Відповідно до частини 5 статті 39 Закону №3038-VI датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Відповідно частини 9 статті 39 Закону №3038-VI зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою у тому числі для оформлення права власності на нього.

Згідно з статтею 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) та його прийняття до експлуатації, якщо це передбачено законом, а якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, воно виникає з моменту державної реєстрації.

Зважаючи на вищевикладене суд апеляційної інстанції зазначає, що реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку реєстрація права власності на об`єкт будівництва. З реєстрації права власності на новостворений об`єкт містобудування декларація про готовність об`єкта до експлуатації вичерпала свою дію, а її скасування становить втручання у володіння майном.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року у справі № 260/855/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 22 жовтня 2020 року.