Постанова

від 23.10.2020 по справі 903/262/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року Справа № 903/262/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Гудак А.В.,

суддя Олексюк Г.Є.,

суддя Петухов М.Г.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 7,81 грн. (суддя Гарбар І. О., м.Луцьк, повний текст складено 25.08.2020 року) у справі № 903/262/20

за позовом Акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРМ СЕРВІС»

про стягнення 4897,20 грн.

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.

1. Акціонерне товариство «Національна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до ТОВ «ВАРМ СЕРВІС» про стягнення 4897,25 грн., у тому числі: пеня у розмірі 3139,86 грн.; три проценти річних у розмірі 537,10 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1220,29 грн.

2. Вказані вимоги обґрунтовує не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору купівлі-продажу природного газу №4597/1617-ТЕ-2 від 07.09.2016 в частині оплати.

3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРМ СЕРВІС» на користь Акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України» 4889,44 грн., в т.ч.: 3139,86 грн. пеня, 537,10 грн. 3% річних, 1212,48 грн. інфляційні втрати та 2098,65 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

4. Рішення господарського суду мотивоване тим, що за прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті за отриманий відповідачем газ, згідно перевіреного судом розрахунку позивача, останнім було нараховано відповідачу 3139,86 грн. пені, а саме за листопад 2016 (за період з 27.12.2016 по 04.01.2017) в сумі 353,65 грн., за грудень 2016 (за період з 26.01.2017 по 05.02.2017) в сумі 372,60 грн., за січень 2017 (за період з 28.02.2017 по 28.02.2017) в сумі 33,95 грн., за лютий 2017 (за період з 28.03.2017 по 02.04.2017) в сумі 224,57 грн, за березень 2017 (за період з 26.04.2017 по 21.08.2017) в сумі 1757,75 грн., за квітень 2017 (за період з 27.05.2017 по 21.08.2017) в сумі 397,34 грн. яка є арифметично вірною, підставною та підлягає до стягнення. Згідно з представленими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 1220,29 грн. інфляційних втрат за березень 2017 (за період 2604.2017 по 31.05.2017) в сумі 1037,00 грн., за квітень 2017 (за період з 27.05.2017 по 31.07.2017) в сумі 183,29 грн., а також 537,10 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів за листопад 2016 (за період з 27.12.2016 по 04.01.2017) в сумі 50,52 грн., за грудень 2016 (за період з 26.01.2017 по 05.02.2017) в сумі 53,22 грн., за січень 2017 (за період з 28.02.2017 по 28.02.2017) в сумі 4,85 грн., за лютий 2017 (за період з 28.03.2017 по 02.04.2017) в сумі 34,29 грн, за березень 2017 (за період з 26.04.2017 по 21.08.2017) в сумі 321,54 грн., за квітень 2017 (за період з 27.05.2017 по 21.08.2017) в сумі 72,68 грн. (по кожному акту окремо). Суд першої інстанції перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані по кожному акту окремо, однак з нарахуванням інфляційних втрат погоджується частково. Вважає, що нараховані 3% підставні та підлягають до задоволення в сумі 537,10 грн., а інфляційні втрати підлягають до задоволення в сумі 1212,48 грн., в іншій частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 7,81 грн., слід відмовити, оскільки останні безпідставно нараховані, а саме по акту за березень 2017 слід нараховувати за період з 01.06.2017 по 31.07.2017: 596,00 грн., а не 603,81 грн. (як нараховує позивач). При цьому судом першої інстанції було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» .

ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

5. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 року у справі №903/262/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 7,81 грн., скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 7,81 грн., у стягненні якої було відмовлено, задовольнити.

6. Вважає, що місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку про те, що нарахування інфляційних втрат на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу інфляційних втрат за попередній місяць чинним законодавством не передбачено. Зазначає, що нарахуванню згідно інфляційних процесів підлягають не тільки основна сума боргу а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

7. Скаржник вказує на те, що при розрахунку інфляційних втрат має застосовуватись сукупний індекс інфляції, що відповідає і методиці, викладеній у Листі Верховного суду України від 03.04.1997 №62-97. Таким чином, методика розрахунку інфляційних втрат на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань за попередній період є законною та обґрунтованою, відповідає приписам, викладеним у Листі Верховного суду України від 03.04.1997 №62-97. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 , від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18, від 25.08.2020 у справі №924/534/19.

ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.

8. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 7,81 грн. у справі №903/262/20. Постановлено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 7,81 грн. у справі №903/262/20 здійснювати без повідомлення учасників справи.

9. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

ІV. Мотивувальна частина постанови.

10. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити, а рішення Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 7,81 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов у відповідній частині задовольнити, в решті рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

11. Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРМ СЕРВІС» (споживач) укладено договір №4597/1617-ТЕ-2 постачання природного газу (далі за текстом - договір, а.с.9-19).

12. Згідно п.п 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

13. Відповідно до п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

14. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п.8.1 договору).

15. Відповідно до п.8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

16. Пунктом 10.3 договору встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

17. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

18. 23 січня 2017 року та 31 березня 2017 року між тими ж сторонами підписано додаткову угоду №1 та №2 до договору постачання природного газу від 07.09.2016 №4597/1617-ТЕ2 (а.с.18-21).

19. На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 453302,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017, від 30.04.2017 (а.с.27-33).

20. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати за переданий газ по договору здійснював несвоєчасно, чим і порушив умови господарського зобов`язання, зокрема п.6.1 договору.

21. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до ТОВ «ВАРМ СЕРВІС» про стягнення 4897,25 грн., у тому числі: пеня у розмірі 3139,86 грн.; три проценти річних у розмірі 537,10 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1220,29 грн.

22. Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРМ СЕРВІС» на користь Акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України» 4889,44 грн., в т.ч.: 3139,86 грн. пеня, 537,10 грн. 3% річних, 1212,48 грн. інфляційні втрати та 2098,65 грн. витрат по сплаті судового збору. В стягненні 7,81 грн. інфляційних втрат, відмовлено.

23. Однак, колегією суддів встановлено, що вищезазначені висновки Господарського суду Волинської області в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 7,81 грн.. не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з огляду на наступне.

24. Як вбачається з апеляційної скарги Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржує рішення Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 7,81 грн. В решті рішення позивачем не оскаржується.

25. Отже, рішення Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 р. у справі №903/262/20, з урахуванням вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України переглядається лише в оскаржуваній частині, а саме частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 7,81 грн..

26. За приписами пункту 1 частини другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

27. За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

28. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

29. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

30. Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

31. За вимогами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

32. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

33. За частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

34. Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

35. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

36. За розрахунком позивача інфляційні втрати за невчасну сплату заборгованості за газ, нараховано відповідачу за березень 2017 - 1037,00 грн. що складається з сум за період 26.04.2017 по 31.05.2017 в сумі 433,19 грн., за період 01.06.2017 по 31.07.2017 в сумі 603,81 грн.; за квітень 2017 - 183,29 грн. за період з 27.05.2017 по 31.07.2017. Загальна сума інфляційних втрат - 1220,29 грн.

37. При розрахунку позивач виходив з правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16, за висновками якої вимагати сплати суми боргу з рахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

38. Судом першої інстанції при перевірці розрахунку позивача взято до уваги результат розрахунку інфляційних втрат, який здійсненний судом за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» та дійшов висновку, що інфляційні втрати підлягають до задоволення в сумі 1212,48 грн, в іншій частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 7,81 грн., слід відмовити, оскільки останні безпідставно нараховані, а саме по акту за березень 2017 слід нараховувати за період з 01.06.2017 по 31.07.2017: 596,00 грн., а не 603,81 грн. (як нараховує позивач).

39. В той же час колегія суддів звертає увагу на те, що 26.06.2020 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 було прийнято постанову, у якій об`єднана палата дійшла висновку що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

40. Судом також зазначено, що статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

41. Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

42. Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в постанові від 26.06.2020 року у справі №905/21/19 роз`яснено, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу "і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",

де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

43. При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

44. У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

45. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

46. Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

47. Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

48. Таким чином, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 відступила від висновків касаційного суду у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13 (№ в ЄДРСР 82068158) та від постанови Верховного Суду від 14.01.2020 по справі № 924/532/19 (№ в ЄДРСР 86998951) про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах.

49. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати за березень 2017 року - 1037,00 грн. що складається з сум за період 26.04.2017 по 31.05.2017 в сумі 433,19 грн., за період 01.06.2017 по 31.07.2017 в сумі 603,81 грн.; за квітень 2017 року - 183,29 грн. за період з 27.05.2017 по 31.07.2017. Загальна сума інфляційних втрат - 1220,29 грн.. Суд першої інстанції не погодився з розрахунком інфляційних збитків, які були надані позивачем до позовної заяви, зазначивши, що останні безпідставно нараховані, а саме по акту за березень 2017 року слід нараховувати за період з 01.06.2017 по 31.07.2017: 596,00 грн., а не 603,81 грн.

50. Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції здійснив власний розрахунок інфляційних збитків за березень 2017 року на загальну суму 1029,19 грн., з якого було виключено інфляційну складову боргу, враховуючи наступне.

51. Враховуючи висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 , судом апеляційної інстанції здійснено власний розрахунок інфляційних втрат заявлених позивачем за березень, квітень в розмірі 1220,29 грн., а саме:

- по акту за березень 2017 року (період прострочення з 26.04.2017 по 31.05.2017) - залишок боргу на початок розрахункового періоду 33322,35 грн. х індекс інфляції - 101,300000000% = 33755,54 грн., (тобто інфляційні нарахування за період прострочення з 26.04.2017 по 31.05.2017 складають 433,19 грн. ) - 270 грн. (віднімаєм суму погашення) = 33485,54 грн., (період прострочення з 01.06.2017 по 31.07.2017) - 33485,54 грн. х індекс інфляції - 101,803200000% = 34089,35 грн. (тобто інфляційні нарахування за період прострочення з 01.06.2017 по 31.07.2017 складають 603,81 грн. ). Таким чином, інфляційні втрати по акту за березень 2017 року складають 1037 грн. 00 грн.

- по акту за квітень 2017 року (період прострочення з 27.05.2017 по 31.07.2017) - залишок боргу на початок розрахункового періоду 10164,74 х індекс інфляції - 101,803200000% = 10348,00 грн. (тобто інфляційні нарахування за період прострочення з 27.05.2017 по 31.05.2017 складають 183,29 грн. ). Таким чином, інфляційні втрати по акту за квітень 2017 року складають 183,29 грн.

52. Таким чином, перевіривши розрахунки інфляційних втрат позивача, колегія суддів встановила, що вони відповідають правовій позиції Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 і є правильними, а отже такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі в розмірі 1220,29 грн..

53. Враховуючи вищезгадані висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було неправильно застосовано методику розрахунку інфляційних збитків. Тобто було порушено ту математичну послідовність, яка закладена Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

54. За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

55. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

56. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (пункт 4 частини першої, частина друга статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

57. За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Волинської області від 25.08.20р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 7,81 грн. підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення, яким позов у відповідній частині задовольнити. В іншій частині зазначене рішення слід залишити без змін.

58. У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і прийняттям нового рішення в частині стягнення інфляційних втрат підлягають перерозподілу і судові витрати зі справи, а саме з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРМ СЕРВІС» на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають стягненню 2102,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви і 3153,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 р. у справі №903/262/20 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 7,81 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов у відповідній частині задовольнити, виклавши резолютивну частину рішення в новій редакції:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРМ СЕРВІС» (вулиця Шевченка, будинок 13а, квартира 174, місто Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 39456173) на користь Акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України» (вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, місто Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 4897,25 грн., в т.ч.: 3139,86 грн. пені, 537,10 грн. 3% річних, 1220,29 грн. інфляційні втрати та 2102,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви .

3. В іншій частині рішення Господарського суду Волинської області від 25.08.2020 р. у справі №903/262/20 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРМ СЕРВІС» (вулиця Шевченка, будинок 13а, квартира 174, місто Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 39456173) на користь Акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України» (вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, місто Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 3153,00 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Волинської області.

6. Справу №903/262/20 повернути Господарському суду Волинської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "23" жовтня 2020 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.