Постанова

від 23.10.2020 по справі 904/5656/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5656/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВОЛІС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 року (повний текст складено 29.05.2020 року) у справі №904/5656/19 (суддя Кеся Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВОЛІС", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮДІ-ГРУП", м.Дніпро

про стягнення 31056,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 року у справі № 904/5656/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВОЛІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮДІ-ГРУП" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮДІ-ГРУП" (49052, м.Дніпро, вул.Валентина Ларіонова, буд. 46, кв. 6, код ЄДРПОУ 42864808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВОЛІС" (49038, м.Дніпро, вул.Князя Ярослава Мудрого, буд. 68, корпус 9, офіс 505, код ЄДРПОУ 35113350) суму основного боргу 10 714,00 грн, пеню в розмірі 338,44 грн, 3% річних у розмірі 32,58 грн та судові витрати в розмірі 680,92 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що:

- позивач не надав суду доказів отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮДІ-ГРУП" рахунків-фактур за надані послуги з бухгалтерського обслуговування за договором № 5 від 07.03.2019 року у травні-серпні 2019 року; акти здачі-прийняття робіт за період з травня по серпень 2019 року підписані лише позивачем;

- надані позивачем скріншоти не засвідчені цифровим електронним підписом, не відповідають вимогам чинного законодавства щодо електронних доказів;

- позивач не довів виникнення грошових зобов`язань відповідача на всю заявлену ним суму основного боргу, оскільки відсутні належні докази узгодження і направлення на адресу відповідача актів прийому-передачі наданих послуг та рахунків за ними.

Не погодившись з доводами господарського суду про часткове задоволення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВОЛІС" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що ТОВ "СЛАВОЛІС" неодноразово, щомісячно, в усній формі (телефонне та особисте спілкування), наполягав на необхідності підписання відповідачем ТОВ "ЮДІ-ГРУП" актів здачі - приймання робіт (наданих послуг), відповідних реєстрів оброблених документів, актів звірки взаєморозрахунків. Відповідач умисно ухилявся від підписання зазначених документів, від отримання документів від позивача засобами поштового зв`язку, у зв`язку чим позивач (апелянт) був вимушений спілкуватись з відповідачем виключно засобами електронного зв`язку, шляхом надсилання документів та кореспонденції на електронну адресу відповідача, про що свідчать скріншоти відправлених позивачем до відповідача електронних листів з "прикріпленими" відповідними документами. Копії даних скріншотів від 11.06.2019 року, від 03.07.2019 року, від 16.07.2019 року, від 01.08.2019 року, від 23.08.2019 року, від 11.09.2019 року долучено до справи.

Апелянт зазначає, що долучені до матеріалів справи скріншоти фізично не можливо засвідчити електронним цифровим підписом керівника ТОВ "СЛАВОЛІС", на що як на порушення порядку подачі документів зазначає суд в рішенні. Також не можливо засвідчити електронним цифровим підписом як паперову копію скріншоту, так і його електронну копію.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції неналежним чином оцінив докази по справі. Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області частково скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором № 5 про надання послуг (з бухгалтерського обслуговування) від 07.03.2019 року, а саме: стягнути суму основного боргу в розмірі 20 342,00 грн., пеню в розмірі 1 625,52 грн., 3 % річних в розмірі 151,02 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮДІ- ГРУП" спростовує її доводи.

Вказує на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Відповідач не заперечує проти самого факту надання бухгалтерських послуг за вказаний період часу, однак, у зв`язку з тим, що ТОВ "ЮДІ ГРУП" зазначених актів не отримувало, здача-приймання послуг не здійснена в контексті п. 5.1 договору №5 про надання послуг з бухгалтерського обслуговування від 07.03.2019 року, найменування виконаних робіт та сума оплати за них із відповідачем не узгоджена.

Просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 року по справі № 904/5656/19 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "СЛАВОЛІС" залишити без задоволення.

Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2020 року було відкрито апеляційне провадження по даній справі в порядку письмового провадження.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 07.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛАВОЛІС" (далі-виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮДІ-ГРУП" (далі-замовник) укладено договір №5 про бухгалтерське обслуговування (далі-договір) (том 1 а.с.18-21).

Відповідно до умов цього договору:

1.1. Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг з бухгалтерського обслуговування в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, та додатком №1 (угода про нерозголошення комерційної таємниці), додатком №2 (прайс-лист бухгалтерських послуг).

3.1. Вартість послуг виконавця да даним договором регламентується додатком №2, який є невід`ємною частиною даного договору.

3.2. Оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з моменту отримання замовником рахунку.

5.1. Здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами щомісячно по акту виконаних робіт протягом 25 робочих днів по закінченню звітного місяця.

6.1. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 06.03.2020 року включно.

В додатку №2 до договору №5 від 07.03.2019 року сторони зазначили прайс-лист бухгалтерських послуг (види послуг, вартість) (том 1 а.с.25-27).

На підтвердження факту виконання умов договору в період з травня по серпень 2019 року позивач надавав акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та виставив на оплату рахунки-фактури на загальну суму 34056,00 грн. (том 1 а.с.49-52). Акти підписані лише позивачем.

Згідно актів у травні 2019 року визначена позивачем вартість наданих послуг на суму 7326,00 грн, у червні 2019 року - 11714,00 грн, у липні 2019 року - 8854,00 грн, у серпні 2019 року - 6162,00 грн.

Також на підтвердження наданих послуг позивачем надано копії податкових накладних, квитанцій, податкових розрахунків сум тощо, які складені ним під час надання послуг відповідачеві.

Позивачем також надано копію претензії на адресу відповідача щодо погашення заборгованості за договором №5 про надання послуг (з бухгалтерського обслуговування) від 07.03.2019 року (том 1 а.с. 53-56).

Відповідач не заперечує проти факту отримання ним послуг з бухгалтерського обслуговування, але стверджує, що зобов`язання у нього не виникло, оскільки акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та виставлені на оплату рахунки він не отримував. Крім того, відповідач вказує на те, що зміст актів не дозволяє встановити обсяги і яким чином позивачем визначена вартість наданих послуг.

Колегія суддів вважає, що виходячи з умов договору визначальним для вирішення спору є доведення не лише самого факту виконання робіт, а й обґрунтованість зазначеної позивачем в цих актах вартості наданих послуг.

Правовідносин, що склалися між сторонами у справі, регулюються ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, умовами договору передбачено, що здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами щомісячно по акту виконаних робіт протягом 25 робочих днів по закінченню звітного місяця, а оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з моменту отримання замовником рахунку.

В розумінні зазначених положень договору позивач мав належними та допустимими доказами відповідно до ст.73,74 Господарського процесуального кодексу України довести, що такі дії сторонами було вчинено - позивачем надано послуги, обумовлені договором, послуги прийняті замовником, і що замовником отримано від виконавця підставу для оплати - рахунок.

Колегія суддів поділяє висновки оскаржуваного рішення про те, що такі обставини доведено позивачем частково.

Так, на підтвердження направлення актів і рахунків позивач надав скриншоти електронних листів на електронну адресу відповідача. Зазначає, що ця електронна адреса є його офіційною електронною адресою згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( том 1 а.с.. 59-63, 65-189).

Між тим, у розділі 11 Договору не передбачено електронні адреси сторін. Отже, сторонами не погоджена така умова направлення рахунку, як направлення його на електронну адресу, яку зазначає позивач.

Крім того, є обґрунтованими доводи суду про неналежність наданих позивачем електронних доказів.

Відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України:

1. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

2. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

3. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

4. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

5. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу; якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері.

Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження; у разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Враховуючи, що сторони в договорі не встановили особливий порядок передачі актів та рахунків в електронному вигляді, суд першої інстанції вірно керувався загальним порядком, який встановлений для електронного документообігу.

Скаржник не спростував доводи суду і щодо неналежності наданих ним доказів і щодо недоведення факту отримання відповідачем таких листів.

Крім того, при подачі скриншотів електронних листів на папері, позивач не дотримався порядку подачі електронних доказів, встановленого статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, а саме не подав або безпосередньо електронний доказ, або його електронну копію, або засвідчену електронним цифровим підписом паперову копію електронного документа.

Доводи апелянта щодо цього колегія суддів відхиляє, оскільки вони висновки суду першої інстанції не спростовують.

Судом встановлено, що в матеріалах справи є копія платіжного доручення №246 від 22.10.2019 року про перерахування відповідачем на користь позивача 1000,00 грн. (том 1 а.с.58).

В призначенні платежу зазначено: сплата частки за бух.послуги згідно рахунку №СФ-223 від 30 липня 2019 р. дог. №5 від 07.03.2019 р. без ПДВ (том 1 а.с. 58).

Дані обставини підтверджують, що один із рахунків було отримано та сплачено відповідачем, це сторонами не оспорюється, але не є підтвердженням того, що за інший період, за який позивач надав акти здачі-прийняття послуг, строк виконання зобов`язання для відповідача настав.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно з приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов`язання мають виконуватись належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позивач не довів виникнення грошових зобов`язань відповідача на всю суму основного боргу за позовом, оскільки відсутні належні докази узгодження і направлення на адресу відповідача актів прийому-передачі наданих послуг та рахунків за ними, та обґрунтовано відмовив у стягненні грошових коштів за бухгалтерські послуги у травні 2019 року на суму 7326,0 грн, у липні 2019 року - 8854,0 грн, у серпні 2019 року - 6162,0 грн.

Колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений можливості виконати належним чином умови п.3.2 договору №5 від 07.03.2019 року, направити відповідачу акти прийому-передачі наданих послуг та рахунки-фактури, і за наявності доказів їх отримання відповідачем та доказів відсутності оплати, звернутись до суду за захистом порушеного права.

За таких умов колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/5656/19 від 27.05.2020 року в оскаржуваній його частині.

За результатами апеляційного перегляду судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВОЛІС".

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 року у справі №904/5656/19 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВОЛІС".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков