Рішення

від 16.10.2020 по справі 906/618/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/618/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Ревелюк Т.О. посвідчення №038654 від 11.01.2016;

від позивача: Петрушевська Ю.В.;

від відповідача1: не прибув;

від відповідача2: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації

до 1) Олевського міжрайонного управління водного господарства

2) Громадської організації "Рибалки Олевщини"

про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку

Керівник Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом, згідно якого просить:

- визнати недійсним договір № 1 від 10.07.2018 "Про надання послуг очищення (біомеліорації) меліоративної системи (водойми) від водної рослинності" водного об`єкта с. Стовпинка Олевського району Житомирської області, укладеного між Олевським міжрайонним управлінням водного господарства та Громадською організацією "Рибалки Олевщини";

- зобов`язати Громадську організацію "Рибалки Олевщини" повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку на території с. Стовпинка Олевського району Житомирської області загальною площею 48,84329 га, в т.ч. під ставком - 36,74067 га. (кадастровий номер 1824486400:09:000:0001).

Ухвалою суду від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.07.2020.

Ухвалою від 07.07.2020 відкладено підготовче засідання на 04.08.2020.

Ухвалою від 04.08.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 03.09. 2020.

Ухвалою від 03.09.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №906/618/20 до судового розгляду по суті на 17.09.2020.

В судовому засіданні 17.09.2020 суд оголосив перерву до 02.10.2020.

Ухвалою від 02.10.2020, враховуючи неявку представників відповідачів та їх клопотання про відкладення розгляду справи, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 16.10.2020. При цьому звернув увагу, що представництво сторони у справі не обмежено участю лише одного і того ж представника.

В судовому засіданні 16.10.2020 прокурор позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним договору підтримала. В частині повернення земельної ділянки Житомирській ОДА вказала, що спірна земельна підлягає поверненню Олевському міжрайонному управлінню водного господарства, так як належить йому на праві постійного користування відповідно до Державного акта серія ЯЯ № 071165 від 12.09.2005.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились.

З метою з`ясування отримання відповідачем-2 ухвали суду від 02.10.2020, судом здійснено запит на сайт "Укрпошта" та отримано трекінг відправлень, з якого вбачається, що поштове відправлення №1000232025046 (ухвала суду) вручено особисто (а.с. 200).

15.10.2020 на електронну адресу суду від відповідача1 надійшло клопотання від 15.10.2020, підписане начальником Олевського міжрайонного управління водного господарства Шиш З.М., згідно якого остання повідомляє, що знаходиться на лікарняному з 25.09.2020 та просить перенести судове засідання на іншу дату.

Прокурор та представник позивача заперечили щодо задоволення вказаного клопотання, вказавши, що це є затягуванням судового процесу.

Оглянувши клопотання відповідача1, суд встановив, що підписантом зазначено начальника Олевського міжрайонного управління водного господарства, яка перебуває на лікарняному. При цьому, доказів перебування на лікарняному матеріали справи не містять, хоча аналогічне клопотання було подано нею ж 01.10.2020 (а.с. 191), а з доданої до цих клопотань копії наказу № 47-к від 25.09.2020 вбачається, що з 25.09.2020, у зв`язку із хворобою ОСОБА_1 , до виконання обов`язків начальника управління приступив А.Савчук (а.с.191-192, 198). Крім того, клопотання не підписано електронно-цифровим підписом.

Також матеріали справи містять клопотання представника відповідача2 - адвоката С.О. Ковальчука про відкладення розгляду справи від 07.07.2020 (а.с. 108), від 17.09.2020 (а.с.162), від 01.10.2020 (а.с.190), від 15.10.2020 (а.с.197). Зокрема, адвокат С.О. Ковальчук у своїх клопотаннях від 17.09.2020, від 01.10.2020 та від 15.10.2020 підставою для відкладення розгляду справи вказує виключно обмежувальні заходи, зумовлені карантином, тоді як ст. 197 ГПК України передбачено можливість участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції як у приміщенні суду, так і поза його межами.

За вказаного, неявка представників відповідачів у судові засідання свідчить про зловживання процесуальними правами учасника процесу.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За вказаного, зважаючи, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалася, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши думку прокурора та представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно позовної заяви прокурор вказав, що Коростенською місцевою прокуратурою Житомирської області в ході встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави, установлені порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства при використанні водних об`єктів загальнодержавного значення.

Зокрема, як стверджує прокурор, йому стало відомо, що 10.07.2018 між Олевським міжрайонним управлінням водного господарства (відповідач1) та Громадською організацією "Рибалки Олевщини" (відповідач2) укладено договір № 1 "Про надання послуг з очищення (біомеліорації) меліоративної системи (водойми від водної рослинності" (далі - Договір), згідно якого сторони визначили, що за завданням Олевського міжрайонного управління водного господарства (замовник) ГО "Рибалки Олевщини" (виконавець) зобов`язується надати замовнику в установлений Договором строк послуги, а останній зобов`язується надати виконавцю доступ до меліоративної системі (водойми) та прийняти від виконавця результати наданих послуг.

Вищевказаний договір, на думку прокурора, є удаваним та фактично являє собою договір оренди земельної ділянки водного фонду в комплексі з водним об`єктом, який укладений всупереч вимогам чинного законодавства, а отже підлягає визнанню недійсним.

Обґрунтовуючи вказане прокурор стверджує, що про фактичне використання водного об`єкту та земельної ділянки в с. Стовпинка ГО "Рибалки Олевщини" для риборозведення на підставі оскаржуваного договору свідчить те, що, згідно з п. 6.4 Договору відповідачу надається можливість використання водного об`єкта з метою риборозведення.

Вказує, що факт незаконного користування земельною ділянкою водного фонду, на якій розміщений водний об`єкт підтверджується "Рибоводно-біологічним обґрунтуванням на проведення оцінки посадки необхідної чисельності риб-біомеліораторів для забезпечення процесі експлуатації водойми Олевського міжрайонного управління водного господарства Житомирського обласного управління водних ресурсів площею водного дзеркала 36,7407 га за межами села Стовпинка Олевського району Житомирської області , укладеного у 2017 між ГО "Рибалки Олевщини" та ТОВ "Рибпромсервіс"; календарним планом зариблення протягом 2018-2020 років по Стовпинському ставку, а саме: вселення рослиноїдних риб ставок с. Стовпинка, затвердженого начальником Олевського МУВГ та погодженого начальником ГО "Рибалки Олевщини", підписаними представниками Олевського міжрайонного управління водного господарства, ГО "Рибалки Олевщини" та Олевської міської ради актами на зариблення Стовпинського ставка від 20.10.2018, 24.11.2018, 04.05.2019, 31.03.202.

Таке використання водних біоресурсів, на думку прокурора, є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Вказує, що про протиправне використання ГО "Рибалки Олевщини" вищевказаного водного об`єкта також свідчать звернення виконуючого обов`язки старости сіл Стовпинка та Держанівка Олевської міської ради Кравченка М.М від 25.07.2019 та 17.04.2020 щодо законності використання ГО "Рибалки Олевщини" водним об`єктом с. Стовпинка Олевського району, які надходили до Коростенської місцевої прокуратури.

Зазначає, що 25.05.2020 комісією у складі представників Стовпинського Старостинського округу та депутата Олевської міської ради проведене обстеження вказаного водного об`єкта, в ході якого виявлено порушення ГО "Рибалки Олевщини" при користуванні водним об`єктом, про що складено акт обстеження водного об`єкта та долучено відповідні фотографії.

Вважає, що фактичні дії при виконанні сторонами спірного правочину, а саме - дії по наданню послуг з очищення (біомеліорації) меліоративної систем (водойми) від водної рослинності водного об`єкту с. Стовпинка, суперечать актам чинного законодавства - ст. ст. 59, 122 Земельного кодексу України та ст. 51 Водного кодексу України.

За вказаного, зсилаючись на ст. 203, 216, 235 ЦК України, прокурор стверджує, що зазначений правочин є удаваним правочином, укладеним для приховання правочину оренди водних об`єктів. Наголошує, що оскільки Олевське міжрайонне управління водного господарства є постійним користувачем земельної ділянки на території с. Стовпинка Олевського району Житомирської області загальною площею 48,84329 га, в т.ч. під ставком - 36,74067 га (кадастровий номер 1824486400:09:000:0001) на підстав державного акта серії ЯЯ № 071165 від 12.09.2005, останнє, відповідно до ст. 92 ЗК України, має право лише здійснювати управління та фактичне користування і володіння нею, проте здійснювати розпорядження в якості власника, останнє не уповноважене.

При цьому, звертає увагу, що Олевське міжрайонне управління водного господарства, як постійний землекористувач земельної ділянки водного фонду, на якій розміщений водний об`єкт, не мало права укладати такий договір, оскільки не є органом виконавчої влади, ні органом місцевого самоврядування, до повноважень яких належить укладання договору оренди водного об`єкта. На думку прокурора, право передачі водного об`єкта загальнодержавного значення в комплексі із земельною ділянкою, розташованою за межами населеного пункту, для риборозведення, згідно приписів ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, належить Житомирській обласній державній адміністрації.

За вказаного, прокурор вважає, що, у даному випадку, права власника майна підлягають захисту шляхом повернення земельної ділянки державі в особі Житомирської обласної державної адміністрації.

Зазначає, що незаконне використання земель водного фонду та розташованої на ній водойми, без укладення відповідних договорів оренди та узгодження орендної плати, через відсутність нормативної грошової оцінки таких земель, призводить до недоотримання державою грошових коштів з орендної плати та грубо порушує її інтереси у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню дотримання єдиного порядку набуття та реалізації прав на землю, а також охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Крім того, неповернення відповідачем земельної ділянки, на думку прокурора, позбавляє власника землі права розпорядитись нею відповідно до повноважень, з додержанням конкурентного порядку надання земель за результатами земельних торгів та забезпечення застосування більш вигідних ринкових ставок орендної плати, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Додатково, у відповіді на відзив (а.с. 97-100), прокурор наголошує на тому, що про фактичне використання відповідачем-2 водного об`єкта та земельної ділянки для риборозведення свідчить п. 6.4. Договору, який дає можливість використання водного об`єкта з метою риборозведення. Крім того, прокурор вказує, що у п. 6.6. Договору сторони узгодили, що додаткова (надлишкова) продукція, отримана в процесі біологічного очищення водойми від водної рослинності при оновленні виконавцем популяції - є власністю виконавця, тобто, останній має право реалізовувати вирощене поголів`я рибопосадкового матеріалу. Таке використання водних біоресурсів, на думку прокурора, є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Позивач, у поясненнях до позовної заяви (а.с. 102-104), позовні вимоги прокурора підтримав. Зсилаючись на ч. 5 ст. 122 ЗК України, стверджує, що право передачі водного об`єкта загальнодержавного значення в комплексі із земельною ділянкою, розташованою за межами населеного пункту, для риборозведення, належить Житомирській обласній державній адміністрації.

Відповідач-1 (а.с. 91-95), згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 91-95), просить у задоволенні позову відмовити. Вважає, що оскаржуваний прокурором договір не містить обов`язкових умов, котрі б вказували на те, що це договір оренди. Стверджує, що прокурор не надав доказів на підтвердження передання відповідачем1 відповідачу2 земельної ділянки водного фонду, розташованої за межами с. Стовпинка Олевського району Житомирської області, площею 48,84329га.

Звертає увагу, що майно у користування не передавалося, оскільки предметом договору є надання послуг з оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту. Наголошує на тому, що метою договору є виконання заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного стану водного об`єкту, розроблених ТОВ "Рибпромсервіс".

Зауважує, що вказаний договір відповідає Інструкції щодо проведення робіт із біологічної меліорації на водних об`єктах та водогосподарських системах Державного агентства водних ресурсів, схваленої науково-технічною радою Держводоагенства 03.08.2018.

На думку відповідача-1, задоволення позову прокурора призведе до заподіяння значних збитків державі, у вигляді компенсації витрат відповідача2 з державного бюджету, що суперечить основним засадам ЦК України і особливо засаді розумності. Додатково, у поясненнях від 10.09.2020 (а.с. 164-165), вказав, що Стовпинський ставок - це накопичуюча водойма, яка поповнює запаси вологи в посушливі роки та регулює в разі повеней, паводків, тобто призначені для двобічного регулювання водно- повітряного режиму і входить до складу Стовпинської осушувальної системи Олевського району. Зазначив, що згідно "Проектного завдання на будівництво Стовпинської осушувальної системи Олевського району, Житомирської області", том 1-й 1965 рік, Стовпинський ставок - це об`єкт інженерної інфраструктури, який не може бути переданий в оренду.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Зважаючи на те, що позов у даній справі подано прокурором в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, судом враховано, що відповідно до п.п. 3,4 ст. 23 Закон України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 (справа № 912/2385/18), прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 78-82).

В порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", Коростенською місцевою прокуратурою на адресу Житомирської обласної державної адміністрації були надіслані відповідні повідомлення від 23.08.2019 за №87/716вих19 (а.с. 49-50) та від 29.05.2020 №87-3482вих-20 (а.с. 75).

Листом від 13.09.2019 Житомирська обласна державна адміністрація за №5886/2-19/33 повідомляла Коростенську місцеву прокуратуру, що не заперечує щодо звернення керівника прокуратури до суду із позовною заявою, з метою повернення земельної ділянки у власність держави (а.с .51).

За вказаного, враховуючи, що прокурор звернувся до суду із позовом про захист порушених інтересів держави, що на думку останнього, полягають в недоотриманні державою грошових коштів з орендної плати, грубому порушенню її інтересів у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлюється реалізація державної політики по забезпеченні дотримання єдиного порядку набуття та реалізації прав на землю, а також охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі є підтвердженими та огбгрунтованими.

Предметом розгляду у цій справі є вимога позивача про визнання недійсним договору №1 від 10.07.2018 "Про надання послуг з очищення (біомеліорації) меліоративної системи (водойми) від водної рослинності".

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і недійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам чинності правочинів, що містяться у ст. 203 ЦК України.

Разом з тим у ч. 2 ст. 235 ЦК України, передбачено правові наслідки визнання правочину удаваним. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд, на підставі ст. 235 ЦК України, має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17.

Як зазначалось вище та підтверджено матеріалами справи, 10.07.2018 між Олевським міжрайонним управлінням водного господарства та Громадською організацією "Рибалки Олевщини" укладено договір № 1 "Про надання послуг з очищення (біомеліорації) меліоративної системи (водойми від водної рослинності", відповідно до п. 1.1. якого, за завданням замовника (Олевське міжрайонне управління водного господарства) виконавець (ГО "Рибалки Олевщини") зобов`язується надати йому в установлений Договором строк послуги, а замовник зобов`язується надати виконавцю доступ до меліоративної системи (водойми (та прийняти від виконавця результати наданих послуг (п. 1.1. Договору).

Під послугами, вказаними у п.1.1. Договору, розуміються послуги з розчистки (біомеліорації від водної рослинності, за рахунок вселення рослиноїдних риб-меліорантів у меліоративну систему (водойми). Риби-меліоранти в даному Договорі виступають інструментом (матеріально-товариними цінностями (МТЦ) надання послуг з біологічного розчищення водойми від водної рослинності (п. 1.2. Договору).

За п. 1.3. Договору, склад та обсяги послуг, що доручаються до виконання виконавцю, визначаються протоколом договірної ціни та календарним графіком послуг.

Згідно з п. 1.5. Договору, виконавець розпочинає надання послуг протягом 10-ти днів з дня реалізації замовником зобов`язань щодо надання доступу до меліоративної системи (водойми), визначення обсягу послуг і завершить надання послуг в термін, передбачений календарним графіком.

Відповідно до п. 2.1. Договору, предметом послуг (результатом надання послуг за даним Договором) є біологічне очищення меліоративної системи (водойми) від рослинності, пригнічення розвитку різних груп гідро біонтів та зниження трофності водойми. Результати наданих послуг приймаються щороку, до 31 грудня року, в якому надавались послуги, відповідно до підписаного акту приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно п. 2.2. Договору, кількісним та якісним показником якості надання послуг - відповідно до предмету Договору є доведене зменшення заростання макролітами до 15% площі акваторії водойми (зменшення кількісних показників розвитку фітопланктону до50%).

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) матеріально-товарних цінностей МТЦ) до настання строку здачі виконавцем визначених договором послуг несе сторона, що надала їх (п. 3.1. Договору).

За п. 4.1. Договору, виконавець надає передбачені Договором послуги та передає їх результати замовнику в строк до 05 липня 2021 року.

Відповідно до п. 4.2. Договору, календарний графік є невід`ємною частиною Договору, в якому визначаються дати початку та завершення етапів надання послуг, визначених цим Договором.

Датою завершення надання послуг вважається дата закінчення Договору (п. 4.3. Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору, останній реалізується на зазначених у додатках №1 і №2 (меліоративної системи водойми).

Відповідно до п. 6.3. Договору, виконавець коригує популяцію риб-меліорантів у меліоративній системі (водоймі) після проведення підготовчих робіт і вивчення її існуючого стану відповідно до науково-обґрунтованих потреб (з визначенням відсотку зарибку в перший рік).

За п. 6.4. Договору, виконавець здійснює оновлення популяції біомеліорантів (вилучення старшевікових видів риб) у присутності представника замовника з складанням відповідного Акта.

Додаткова (надлишкова) продукція - отримана в процесі біологічного очищення водойми від водної рослинності при оновленні популяції - є власністю виконавця (п. 6.6.Договору).

Передача результатів наданих послуг виконавцем і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі (п. 7.3. Договору).

Відповідно до п. 7.5 Договору, після завершення надання послуг виконавець безкоштовно передає, а замовник приймає вторинний продукт - популяцію риб - меліорантів, що залишилася у водному об`єкті з укладанням додаткових угод.

За п. 10.1. Договору, останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 05.07.2021.

Матеріали справи містять підписаний сторонами календарний план зариблення по Стовпинському ставку (а.с.41) , який згідно з п. 4.2. Договору, є його невід`ємною частиною.

Згідно зі ст. 901 ЦК, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, за своєю суттю такий правочин укладається з метою отримання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії/здійснення певної діяльності, за яку замовник, а не виконавець сплачує кошти.

Згідно зі ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: п.1) поверхневі води: зокрема штучні водойми (водосховища, ставки) і канали.

За ч.1 ст.58 Земельного кодексу України та ст.4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Частиною 4 статті 59 Земельного кодексу України визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Частиною 3 статті 51 Водного кодексу України також передбачено, що водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 13 Закону № 161-ХІV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Отже, як і договір про надання послуг, так і договір оренди укладаються на платній основі.

Однак, договір про надання послуг передбачає отримання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії/здійснення певної діяльності, за яку замовник має сплачувати кошти за надання такої послуги виконавцю.

На відміну від договору про надання послуги, договір оренди землі укладається на платній основі для отримання можливості користуватися земельною ділянкою (в тому числі землями, зайнятими об`єктом водного фонду) з використанням її корисних властивостей і правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) - отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Так, матеріали справи не містять акта приймання-передачі об`єкта договору .

Разом з тим, за умовами п. 1.1. Договору, відповідач-1 надав відповідачу 2 доступ до меліоративної системи (водойми) та зобов`язався прийняти від виконавця результати наданих послуг.

Крім того, за п. 8.4.3. Договору, відповідач2 зобов`язався вживати заходів для ощадливого використання майна, переданого замовником (відповідачем1).

Відповідно до п. 9.4 Договору, виконавець зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату та пошкодження цього майна.

Аналізуючи в сукупності умови укладеного Договору та матеріали справи, а саме акти зариблення (а.с. 42-44, 56), накладні на продаж риби (а.с. 57-58), звернення в.о. старости сіл Стовпинка та Держанівка Олевської міської ради (а.с. 47, 53-54), акти обстеження водного об`єкта (а.с. 59-64), долучені фотоматеріали (а.с. 60-64), суд дійшов висновку, що відповідач2 використовував водний об`єкт, зокрема, і для здійснення рибництва, що є не можливим без користування водним об`єктом.

Так, згідно зі ст. 1 ЗУ "Про аквакультуру" 18.09.2012, N 5293-VI, аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Частинами 1-3 ст. 14 ЗУ "Про аквакультуру" передбачено, що рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України. Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі (земель водного фонду). При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди. Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства. Об`єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі. Плата за користування на умовах оренди рибогосподарською технологічною водоймою складається з орендної плати за використання земельних ділянок та орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму.

Крім того, згідно з п. 8.4.4. Договору, сторони погодили, що у разі ненадання пільги, виконавець (відповідач2) зобов`язався проводити своєчасно оплату земельного податку.

Вказане спростовує позицію відповідача1 про те, що прокурор не надав доказів на підтвердження передання відповідачем1 відповідачу2 в користування земельної ділянки водного фонду, розташованої за межами с. Стовпинка Олевського району Житомирської області, площею 48,84329га.

Водночас суд встановив, що згідно умов оспорюваного правочину Громадська організація "Рибалки Олевщини" фактично отримала на платній основі (в обмін на її послуги (п.1.1 Договору) та на отримання додаткової (надлишкової) продукції (п. 6.6. Договору)) право користування земельною ділянкою з об`єктом водного фонду для вирощування риби з метою її подальшої реалізації, здійснюючи господарську діяльність. Отримання Олевським міжрайонним управлінням водного господарства фактичної плати за користування цією земельною ділянкою із водною акваторією (крім отримання послуг) передбачено п. 7.5. Договору, згідно якого, після завершення надання послуг виконавець безкоштовно передає, а замовник приймає вторинний продукт - популяцію риб - меліорантів, що залишилися у водному об`єкті, з укладанням додаткових угод.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що укладений між відповідачами договір №1 від 10.07.2018 "Про надання послуг очищення (біомеліорації) меліоративної системи (водойми) від водної рослинності" є удаваним правочином, який вчинено сторонами, зокрема, для приховання іншого правочин, який вони насправді вчинили, а саме, Договору оренди Стовпинського ставку, що знаходиться на земельній ділянці водного фонду.

Оскільки судом встановлено, що договір №1 від 10.07.2018 про надання послуг вчинений для приховання договору оренди, то відносини сторін у цій частині регулюються правилами, визначеними для договору оренди земельної ділянки водного фонду.

Земельна ділянка водного фонду, яка є предметом договору№1 від 10.07.2018, належить Олевському міжрайонному управлінню водного господарства на праві постійного користування відповідно до Державного акту серія ЯЯ № 071165 від 12.09.2005 (а.с. 36), що дозволяє управлінню здійснювати лише фактичне користування і володіння нею, проте не дозволяє здійснювати розпорядження в якості власника (передавати в оренду, тощо).

В даному випадку, право передачі водного об`єкта в комплексі із земельною ділянкою, розташованою за межами населеного пункту, яку фактично, як встановлено судом, надано для риборозведення, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, належить Житомирській обласній державній адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями статей 215 та 216 Цивільного кодексу України передбачено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, договір №1 від 10.07.2018 зі сторони Олевського міжрайонного управління водного господарства вчинений також без відповідних на те повноважень, що є підставою для визнання такого договору недійсним. Вказаний Договір укладений з порушенням ст. 59 Земельного Кодексу України та ст. 51 Водного кодексу України.

Отже, вимога про визнання Договору №1 від 10.07.2018 недійсним є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, враховуючи, що земельна ділянка водного фонду, на якій знаходиться, переданий згідно Договору №1 від 10.07.2018 Стовпинський ставок, належить Олевському міжрайонному управлінню водного господарства на праві постійного користування, що підтверджується Державним актом серія ЯЯ № 071165 від 12.09.2005 (а.с. 36), позовна вимога прокурора про зобов`язання Громадську організацію "Рибалки Олевщини" повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку на території с. Стовпинка Олевського району Житомирської області загальною площею 48,84329 га, в т.ч. під ставком - 36,74067 га. (кадастровий номер 1824486400:09:000:0001), є безпідставною.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору № 1 від 10.07.2018 "Про надання послуг очищення (біомеліорації) меліоративної системи (водойми) від водної рослинності" водного об`єкта с. Стовпинка Олевського району Житомирської області, укладеного між Олевським міжрайонним управлінням водного господарства та Громадською організацією "Рибалки Олевщини". В частині вимог про зобов`язання Громадську організацію "Рибалки Олевщини" повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку на території с. Стовпинка Олевського району Житомирської області загальною площею 48,84329 га, в т.ч. під ставком - 36,74067 га. (кадастровий номер 1824486400:09:000:0001) суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір № 1 від 10.07.2018 "Щодо надання послуг з очищення (біомеліорації меліоративної системи (водойми) від водної рослинності" водного об`єкта с. Стовпинка Олевського району Житомирської області, укладеного між Олевським міжрайонним управлінням водного господарства (11050, Житомирська обл., Олевський р-н, смт. Нові Білокоровичі, вул. Першотравнева, буд. 38, ід. код 01033852) та Громадською організацією "Рибалки Олевщини" (11001, Житомирська обл., Олевський р-н, м. Олевськ, вул. Гоголя, буд. 3, ід. код 39234711).

3. Стягнути з Олевського міжрайонного управлінням водного господарства (11050, Житомирська обл., Олевський р-н, смт. Нові Білокоровичі, вул. Першотравнева, буд. 38, ід. код 01033852) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ід. код 02909950) 1051,00 грн судового збору.

4. Стягнути з Громадської організації "Рибалки Олевщини" (11001, Житомирська обл., Олевський р-н, м. Олевськ, , вул. Гоголя, буд. 3, ід. код 39234711) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ід. код 02909950) 1051,00 грн судового збору.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.10.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу; 2- 5 - сторонам (рек.).