Рішення

від 21.10.2020 по справі 910/11595/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2020Справа № 910/11595/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стражспецтех

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 16901,15 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стражспецтех звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 16901,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки №ОД/НКВ-18-1117НЮ від 19.11.2018 в частині своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 4902,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 11998,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 21.08.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 31.08.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 11.09.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 07.09.2020.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.08.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5.

Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105471504315 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача 20.08.2020.

В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.11.2018 між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стражспецтех (позивач, постачальник) було укладено Договір поставки №ОД/НКВ-18-1117НЮ, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується здійснити поставку кондиціонерів для служби регіональної філії Одеська залізниця (далі - товар) та передати у власність замовника, а замовник оплачує товар, в кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток №1 до Договору) постачальний передає у власність замовника товар на умовах, зазначених в Договорі постачальник виконує поставку, встановлення та налагодження кондиціонерів.

Згідно до п. 5.1. договору, строк поставки товару та встановлення кондиціонерів - не більше 45 календарних днів. Термін поставки кондиціонерів - до 31.12.2018 з правом дострокового виконання.

Відповідно до п. 5.5. договору, представник замовника при прийманні товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і видатковій накладній, розписатись за отримання товару та продемонструвати представнику постачальника довіреність, що підтверджує право представника на отримання даної партії товару.

Пунктом 6.1. договору визначено, що замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації (Додаток №1 до Договору).

Згідно з п. 6.3. договору, загальна сума по договору складає 481038,40 грн.

Пунктом 7.3. договору, днем закінчення поставки товару вважається день підписання акту приймання-передачі та видаткової накладної після виконання постачальником за рахунок власних сил та засобів без залучення субпідрядних організацій встановлення кондиціонерів, налагодження та проведення інструктажу персоналу замовника.

Згідно до п. 9.1. договору приймання товару здійснюється замовником у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65 та Інструкції №П-7 від 25.04.66 при наявності товарносупровідних документів: товарно-транспортної накладної, пакувальних аркушів, рахунку-фактури, документів, підтверджуючих якість товару.

Відповідно до п. 9.2. договору, замовник має право пред`явити постачальнику претензії по кількості на підставі Акту приймання товару, і по якості протягом гарантійного терміну, згідно цього договору.

Пунктом 11.2. договору сторони погодили, що замовник за даним договором у разі порушення строків оплати замовнику сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Згідно з п. 13.1. договору, всі зміни, доповнення та додатки до цього договору, крім випадків, передбачених цим договором, вносяться сторонами шляхом підписання додаткових угод, які є його невід`ємно частиною та мають юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 16.1. договору, строк дії цього договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2018, а в частині виконання обов`язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями цього договору.

19.11.2018 Додатком №1 до договору (специфікація) сторони погодили кількість та ціну товару, зокрема кондиціонери 9 серії у кількості 38 шт. загальною вартістю 394497,54 грн та кондиціонери 18 серії у кількості 2 шт. загальною вартістю 86540,86 грн, а разом 481038,40 грн. Дана додаткова угода підписана уповноваженими представниками сторін.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що позивачем на виконання зобов`язань за Договором №ОД/НКВ-18-1117НЮ від 19.11.2018 було поставлено товар на загальну суму 481038,40 грн, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відповідними печатками.

Відповідно до п. 7.2. договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюється замовником протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операції по постачанню товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків корегування в ЄРПН з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Проте відповідачем не здійснив оплату за поставлений товар у визначені договором строки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем в даній справі заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача за прострочення оплати за поставлений товар, 3 % річних у розмірі 4902,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 11998,51 грн за накладною №РН-0000044 від 28.12.2018 на суму 481038,40 грн.

Факт несвоєчасної оплати товару відповідачем, підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за період з 28.12.2018 по 31.07.2019, зі змісту якої вбачається, що відповідачем було перерахована на рахунок позивача 481038,40 грн на виконання умов вищезазначеного договору, що підтверджується платіжними дорученнями, зокрема: №1786841 від 26.04.2019 на суму 240519,20 грн, №1908314 від 12.06.2019 на суму 120259,60 грн та №2015826 від 29.07.2019 на суму 120259,60 грн.

Предметом розгляду даної справи є стягнення нарахованих позивачем трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення умов договору, в частині своєчасно оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 11.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинного законодавства України і цим договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними, проведені у відповідності до вимог чинного законодавства та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Окрім того, у зв`язку з вищезазначеним, суд вважає, що обставини на які посилається позивач у позовній заяві підтверджуються належними та допустимими доказами, в той самий час, від відповідача не надійшло жодних заперечень щодо заявлених позовних вимог. Також, суд зазначає, що підстави на які посилається позивач є обґрунтованими та доведеними, здійснивши власні розрахунки заявлених до стягнення сум, суд задовольняє позовні вимоги.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано детальний розрахунок витрат на професійну допомогу та копію платіжного доручення №1761 від 28.05.2020 на суму 30000 грн з призначенням платежу правова допомога згідно з договором №02/2020 від 02.03.20 .

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи категорію складності справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об`єм роботи проведеної адвокатом під час розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на відповідача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 1600 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стражспецтех (67801, Одеська обл. Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Одеська, буд. 4; ідентифікаційний код 35049500) 4902 (чотири тисячі дев`ятсот дві) грн 64 коп. трьох відсотків річних, 11998 (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 51 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн та 1600 (одна тисяча шістсот) грн витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 21.10.2020

Суддя Я.В. Маринченко