Рішення

від 06.10.2020 по справі 910/6015/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2020Справа № 910/6015/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Офіс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейпа Трейд Лтд"

про стягнення 1 505 773,54 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Гресько О.П. (дов. б/н від 04.05.2020);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Офіс Україна" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейпа Трейд Лтд" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 1 284 986,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 29/0 від 27.04.2018 в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/6015/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.06.2020.

02.06.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

04.06.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 1 505 773,54 грн., у тому числі 1 351 566,50 грн. основного боргу, 105 204,05 грн. пені, 16 551,20 грн. штрафу, 14 923,46 грн. 3 % річних, 17 528,33 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судове засідання 04.06.2020 не з`явився.

У судовому засіданні 04.06.2020 представник позивача підтримав подану заяву про збільшення розміру позовних вимог та заперечив проти клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 розгляд справи було відкладено на 02.07.2020.

Представник відповідача в судове засідання 02.07.2020 не з`явився.

У судовому засіданні 02.07.2020 представник позивача підтримав подану заяву про збільшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 02.07.2020 судом прийнято до розгляду подану позивачем заяву про збільшення розміру, у зв`язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції означеної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 06.08.2020.

Представник відповідача в судове засідання 06.08.2020 не з`явився.

У судовому засіданні 06.08.2020 представник позивача не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2020.

У судовому засіданні 08.09.2020 розгляд справи відкладено на 06.10.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 06.10.2020 підтримав заявлені позовні вимоги.

У судове засідання 06.10.2020 представник відповідача не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем змінено місцезнаходження на: 65070, Одеська обл., місто Одеса, вулиця 25-ї Чапаївської дивізії, будинок 8.

Згідно з ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Згідно приписів частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Офіс Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пейпа Трейд Лтд" (покупець) укладено Договір поставки № 29/0 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному Договорі.

Згідно з п. 1.3. Договору ціна Договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних, що оформлюються сторонами протягом строку дії цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що покупець сплачує за товар по ціні, що зазначена в рахунку-фактурі та видатковій накладній, що надаються постачальником на кожну партію товару.

Датою поставки товару є дата складання видаткової накладної постачальником (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 2.6. Договору покупець здійснює оплату за товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару постачальником.

Згідно з п. 7.1., 7.2. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками обох сторін, та діє до 26.04.2019. Якщо ні одна із сторін письмово не повідомить іншу про бажання розірвати цей Договір не менше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, цей Договір вважається пролонгованим ще на один рік, без укладання додаткової угоди про це. Сторони дійшли згоди, що така домовленість діє кожен рік, доки одна із сторін не виявить бажання розірвати цей Договір.

На виконання умов Договору за період з 30.09.2019 по 22.04.2020 позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 1 444 575,34 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 1 351 566,50 грн. основного боргу, що і стало підставою для звернення до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 2.6. Договору покупець здійснює оплату за товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару постачальником.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту Договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором на загальну суму 1 444 575,34 грн. та його прийняття відповідачем.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 1 351 566,50 грн. основного боргу, доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 1 351 566,50 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 105 204,05 грн. пені, 16 551,20 грн. штрафу, 14 923,46 грн. 3 % річних, 17 528,33 грн. інфляційних втрат.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2. Договору у випадку порушення своїх грошових зобов`язань за цим Договором покупець сплачує постачальнику штрафні санкції, а саме: за перший день прострочення - штраф у розмірі 2 % від неоплаченої або несвоєчасно оплаченої грошової суми, але не менше 50 грн. і не більше 500 грн., а також додатково, починаючи з другого дня прострочення оплати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми, що діяла на момент порушення, за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується за весь період (строк), протягом якого тривало порушення відповідного грошового зобов`язання.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені та штрафу, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 105 204,05 грн. пені, 16 551,20 грн. штрафу. за розрахунком позивача.

При цьому, судом враховано, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких згідно із ст. 230 Господарського кодексу України віднесено штраф та пеню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що зазначені вимоги підлягають задоволенню у розмірі 14 923,46 грн. 3 % річних, 17 528,33 грн. інфляційних втрат за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Офіс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейпа Трейд Лтд" підлягають задоволенню у розмірі 1 351 566,50 грн. основного боргу, 105 204,05 грн. пені, 16 551,20 грн. штрафу, 14 923,46 грн. 3 % річних, 17 528,33 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Офіс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейпа Трейд Лтд" про стягнення 1 505 773,54 грн. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейпа Трейд Лтд" (65070, Одеська обл., місто Одеса, вулиця 25-ї Чапаївської дивізії, будинок 8, ідентифікаційний код

41844761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Офіс Україна" (03083, місто Київ, вулиця Пирогівський шлях, будинок 34В, ідентифікаційний код 38105049) 1 351 566 (один мільйон триста п`ятдесят одну тисячу п`ятсот шістдесят шість) гривень 50 коп. основного боргу, 105 204 (сто п`ять тисяч двісті чотири) гривні 05 коп. пені, 16 551 (шістнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят одну) гривню 20 коп. штрафу, 14 923 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) гривні 46 коп. 3% річних, 17 528 (сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять вісім) гривень 33 коп. інфляційних втрат, 22 586 (двадцять дві тисячі п`ятсот вісімдесят шість) гривень 60 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.10.2020

Суддя С. В. Стасюк