Рішення

від 19.10.2020 по справі 911/1833/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1833/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта Медікел

до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЛЕК ФАРМА

про стягнення 30 576,33 грн.

Без виклику учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дельта Медікел звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЛЕК ФАРМА про стягнення 30 576,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов`язання щодо виконання умов договору купівлі-продажу № 217 від 07.10.2019 в частині оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 28 423,59 грн. основного боргу, 1 561, 13 грн. пені, 245,00 грн. 3 % річних та 346,61 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/1833/20 від 30.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта Медікел залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.07.2020 було відкрито провадження у справі № 911/1833/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.07.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 09100, м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 8, прим. 2.

Однак, зазначене поштове відправлення 26.08.2020 повернулось на адресу Господарського суду Київської області із поміткою працівника поштового відділення: за закінченням терміну зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.07.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Дельта Медікел (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРЛЕК ФАРМА (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 217 (далі - договір). В подальшому, 07.10.2019 між сторонами було підписано додаткові угоди №1 та №2, копії яких долучені до матеріалів справи.

Пунктами 1.1 - 1.2 зазначеного договору сторони узгодили, що продавець зобов`язується передати у власність покупцеві лікарські засоби, косметичні засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, інші фармацевтичні товари (далі-товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його, відповідно до умов даного договору.

Асортимент, кількість та ціна товару визначається у видаткових накладних, які, у розумінні статті 266 Господарського кодексу України, сторони вважають відповідною специфікацією.

Пунктом 2.1 договору вказано, що сума цього договору визначається як вартість всього товару, поставленого протягом терміну дії договору, згідно підписаних сторонами видаткових накладних.

Згідно п. п. 3.8 - 3.9 договору, моментом поставки товару вважається дата підписання видаткових накладних уповноваженими представниками обох сторін. Передача товару уповноваженій особі покупця здійснюється продавцем на підставі довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей виданої покупцем. Оригінал довіреності передається уповноваженому представнику продавця в момент поставки. Покупець підтверджується, що особи, які підписуються видаткові накладні та отримують товар поставлений на підставі цих накладних та довіреностей на отримання товару зі сторони покупця вважається особа, на яку видана довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та прийняв товар за відповідною накладною, вважається, що товар прийнятий та отриманий уповноваженою на вчинення таких дій особою покупця.

Товар вважається прийнятим покупцем: - по якості - відповідно до документів, що згідно норм чинного законодавства України підтверджують якість товару; - по кількості - відповідно до видаткових накладних.

Пунктами 1- 2 додаткової угоди № 2 сторони узгодили, що в зв`язку з поставкою товару шляхом централізовано-кільцевих перевезень, сторони дійшли згоди про те, що приймання товару за договором буде здійснюватись представниками покупця на підставі генеральної довіреності.

Покупець зобов`язується при зміні довірених осіб, зазначених у генеральній довіреності, або при зміні будь-яких інших даних, зазначених у генеральній довіреності, своєчасно (до здійснення відповідної поставки товару) надати продавцю нову генеральну довіреність зі зміненими даними. При несвоєчасному наданні покупцем продавцю нової генеральної довіреності та прийнятті покупцем товару за відповідною видатковою накладною, сторони вважатимуть, що товар прийнятий та отриманий уповноваженою на вчинення таких дій особою покупця.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму у розмірі 29 298,51 грн., що підтверджується накладними № ДМТ00579369 від 17.12.2019 на суму 6 833,51 грн., № ДМТ00579367 від 17.12.2019 на суму 5099,38 грн., № ДМТ00579368 від 17.12.2019 на суму 3336,42 грн., № ДМТ00564135 від 12.12.2019 на суму 2769,58 грн., № ДМТ00622347 від 28.12.2019 на суму 2124,10 грн., № ДМТ00622348 від 28.12.2019 на суму 1900,95 грн., № ДМТ00595085 від 21.12.2019 на суму 1392,32 грн., № ДМТ00622349 від 28.12.2019 на суму 1375,00 грн., № ДМТ00564133 від 12.12.2019 на суму 2164,66 грн., № ДМТ00595084 від 21.12.2019 на суму 1 147,15 грн., № ДМТ00564134 від 12.12.2019 на суму 690,56 грн. та № ДМТ00595086 від 21.12.2019 на суму 464,88 грн., копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Пунктами 2.2 - 2.3 та п. 2.5 договору визначено, що ціна товару визначається згідно прайс-листа продавця та зазначається у видаткових накладних. Оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем в наступні строки: відстрочення платежу 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки (оплата здійснюється на 60-й календарний день з дати поставки). Під партією розуміється товар, що поставлений згідно однієї видаткової накладної. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Судом встановлено, що відповідачем поставлений товар за вищенаведеними накладними, оплачено частково, в сумі 874,97 грн. Вартість поставленого товару на загальну суму 28 423,59 грн. відповідачем не оплачено.

Згідно з п. 7.1 договору, даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2019 року, а в фінансовому відношенні - до повного виконання зобов`язань з оплати товару. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявить про свій намір припинити дію даного договору, то останній вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір купівлі-продажу № 25/03/02-19 від 25.03.2019 та додаткові угоди № 1 та № 2, як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, поставивши відповідачеві товар на загальну суму 29 298,51 грн., що підтверджується накладними № ДМТ00579369 від 17.12.2019 на суму 6 833,51 грн., № ДМТ00579367 від 17.12.2019 на суму 5099,38 грн., № ДМТ00579368 від 17.12.2019 на суму 3336,42 грн., № ДМТ00564135 від 12.12.2019 на суму 2769,58 грн., № ДМТ00622347 від 28.12.2019 на суму 2124,10 грн., № ДМТ00622348 від 28.12.2019 на суму 1900,95 грн., № ДМТ00595085 від 21.12.2019 на суму 1392,32 грн., № ДМТ00622349 від 28.12.2019 на суму 1375,00 грн., № ДМТ00564133 від 12.12.2019 на суму 2164,66 грн., № ДМТ00595084 від 21.12.2019 на суму 1 147,15 грн., № ДМТ00564134 від 12.12.2019 на суму 690,56 грн. та № ДМТ00595086 від 21.12.2019 на суму 464,88 грн. Зазначені накладні з боку відповідача підписані та скріплені печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено у п. 2.3 договору, що оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем на 60-й календарний день з дати поставки.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, за накладними від 12.12.2019 № № 00564133, 00564134, 00564135 настав 10.02.2020 (60-ий календарний день з моменту поставки); за накладними від 17.12.2019 № № 00579367, 00579368, 00579369 - настав 17.02.2020 (60-ий календарний день з моменту поставки); за накладними від 21.12.2019 № № 00595084, 005950/85, 00595086 - 19.02.2020 та за накладними від 28.12.2020 - 27.02.2020 (60-ий календарний день з моменту поставки, при цьому, дата поставки за цими накладним є 29.12.2019, про що зроблено відмітку на самих накладних).

Судом встановлено, що відповідачем поставлений товар за вищенаведеними накладними, оплачено частково, в сумі 874,97 грн. Вартість поставленого товару на загальну суму 28 423,59 грн. відповідачем не оплачено. Протилежного не доведено, доказів оплати суду не подано.

При цьому, в матеріалах справи наявний акт перевірки розрахунків станом на 31.12.2019, відповідно до якого, відповідачем визнано заборгованість перед позивачем у сумі 54 323,50 грн. Зазначений акт з боку відповідача підписаний та скріплений печаткою підприємства без жодних зауважень та заперечень.

Наразі, господарський суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у поставі ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 28 423,59 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.2 договору, в разі порушення строків оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором, керуючись п. 4.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 561,13 грн.

Щодо зазначеної вимоги, господарський суд зазначає наступне.

При дослідженні розрахунку позивача, суд встановив, що останнім не вірно визначено періоди нарахування пені, а саме: не вірно визначено початок прострочення грошового зобов`язання по кожній накладній окремо, з огляду на наступне.

Як вбачається із накладних, в кожній визначена дата сплати. З урахуванням зазначеного, позивачем і здійснено нарахування пені з наступного дня, після зазначеної дати сплати у відповідних накладних.

Разом із тим, господарський суд не може погодитись з зазначеним. При цьому, суд виходить із наступного.

Умовами п. 2.3 договору чітко визначено строк здійснення оплати, а саме: оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем в наступні строки: відстрочення платежу 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки (оплата здійснюється на 60-й календарний день з дати поставки ). Під партією розуміється товар, що поставлений згідно однієї видаткової накладної.

При цьому, відповідно до п. 8.3 договору, зміни та доповнення до даного договору вносяться шляхом укладання додаткової угоди, що підписується сторонами та скріплюється печатками сторін та є невід`ємною частиною даного договору.

Наразі, господарський зазначає, що матеріали справи не містять жодної додаткової угоди, за змістом якої сторонами погоджено зміну умов здійснення оплати поставленого товару, передбаченого п. 2.3 договору, а саме: що оплата здійснюється у строк, зазначений у накладних.

Крім того, судом враховано, що позивачем зазначено у розрахунку заборгованості, долученому до позовної заяви, що поставка товару по накладним від 17.12.2019 фактично відбулась 18.12.2019; по накладним від 21.12.2019 - 23.12.2019 та по накладним від 28.12.2019 - 30.12.2019.

Разом із тим, господарський суд встановив, що тільки у накладних від 28.12.2019 зазначено фактичну дату поставки товару - 29.12.2019. Щодо інших накладних, то у суду відсутні підстави вважати, що дата фактичної поставки товару відрізняється від дати накладних. Протилежного суду не доведено.

З огляду на вищенаведене у сукупності, господарський суд встановив, що прострочення з оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, за накладними від 12.12.2019 № № 00564133, 00564134, 00564135 почалось з 11.02.2020; за накладними від 17.12.2019 № № 00579367, 00579368, 00579369 - з 18.02.2020 (з урахуванням того, що 15 та 16 лютого 2020 року були вихідними днями); за накладними від 21.12.2019 № № 00595084, 005950/85, 00595086 - з 20.02.2020 та за накладними від 28.12.2020 - з 28.02.2020.

Разом із тим, здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання встановленого судом, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що сума, яка заявлена позивачем до стягнення у сукупності за всіма накладними є арифметично меншою ніж та, що вирахувана судом. При цьому, суми у розрахунку по кожній накладній окремо, заявлені позивачем, є більшими ніж ті, що нормативно обґрунтовані та вираховані судом. Проте, з огляду на загальну заявлену суму нарахованої пені у розмірі 1 561,13 грн. та загальну суму, вираховану судом, позовні вимоги у сумі 1 561,13 грн. нормативно обґрунтовані, і тому в зазначеній частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 245,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 346,61 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених вище дат прострочення платежів, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЛЕК ФАРМА (місцезнаходження: 09100, м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 8, прим. 2; код ЄДРПОУ 41794056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта Медікел (місцезнаходження: 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Чорновола, 43; код ЄДРПОУ 39448817 ) 28423,59 грн. основного боргу, 1 561,13 грн. пені, 346,61 інфляційних втрат, 245,00 грн. 3 % річних та 2 102,00 грн. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено та підписано 23.10.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко