Рішення

від 19.10.2020 по справі 914/1511/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2020 справа №914/1511/20

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЛЗЕРНОТРЕЙД

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Антонюка Сергія Олександровича

про: стягнення 177600,00грн.,

Представники

позивача: Демків В.В.;

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2020р. до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЛЗЕРНОТРЕЙД до Фізичної особи-підприємця Антонюка Сергія Олександровича про стягнення 177600,00грн.

30.06.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 12.08.2020р.; викликати представників сторін у судове засідання.

07.08.2020р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№23621/20 та у п.2 прохальної частини якого міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

11.08.2020р. позивачем подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№23911/20.

У судовому засіданні 12.08.2020р. сторони участь повноважних представників не забезпечили.

Протокольною ухвалою від 12.08.2020р. судове засідання відкладено на 09.09.2020р.

Крім того, ухвалами від 19.08.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав сторін у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.

Враховуючи те, що відкладене на 09.09.2020р. судове засідання у цій справі не відбулося, 21.09.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив призначити судове засідання на 15.10.2020р.

У судовому засіданні 15.10.2020р., в яке з`явився представник позивача, оголошено перерву до 19.10.2020р.

Після закінчення перерви, у судове засідання 19.10.2020р. з`явився представник позивача.

Відповідач участь повноважного представника не забезпечив.

Суд враховує, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленні законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справі поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті б згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

У ч.3 ст.2 ГПК України визначені як основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (п.п.2 і 10 ч.3 зазначеної статті).

Беручи до уваги викладене, враховуючи принцип розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на те, що зібрані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

При цьому, судом враховано як те, що у п.2 прохальної частини відзиву на позов міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, так і те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Позиція позивача:

Позивач з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару, що виникло на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №26/04/01 від 26.07.2018р., просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 177600,00грн.

Позиція відповідача:

Відповідач у відзиві на позовну заяву позов визнав повністю, зазначивши про те, що йому відомі наслідки визнання позову.

За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, пояснень представника позивача, суд встановив наступне:

26.07.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ГАЛЗЕРНОТРЕЙД (надалі по тексту - Постачальник , позивач ) та Фізичною особою-підприємцем Антонюком Сергієм Олександровичем (надалі по тексту - Покупець , відповідач ) укладено договір купівлі-продажу №26/04/01 (надалі по тексту - Договір ), відповідно до п.1.1. якого, Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця борошно різних ґатунків (надалі по тексту - Товар ), у відповідності до накладних, які оформляються на кожну окрему поставку Товару, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його.

Згідно з п.2.1. Договору, ціна за одиницю Товару визначається на кожну окрему поставку товару в накладних. Загальна вартість Договору складається з сум, вказаних в накладних за весь період дії Договору.

Умова поставки СРТ (транспортом Постачальника зі складу Постачальника на склад Покупця) м. Новояворівськ Львівська обл. (п.5.1. Договору).

Відповідно до п.5.2. Договору, датою поставки є дата підписання повноважним представником Покупця товаросупровідних документів.

Як зазначає позивач, ним, на виконання умов Договору, поставлено, а відповідачем прийнято Товар, загальною вартістю 2071700,00грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

У п.3.2. Договору сторонами погоджено наступні умови оплати - попередня оплата 100% вартості Товару або протягом 7 днів і дня відвантаження продукції.

Згідно з п.7.2. Договору, Покупець зобов`язаний вчасно та в повному обсязі розраховуватись з Продавцем за поставлений Товар.

Проте, оплату поставленого позивачем Товару відповідачем здійснено частково, а саме, на загальну суму 1894100,00грн. (з ПДВ), внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 177600,00грн., стягнення якого є предметом позову.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у вищевказаному розмірі.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного:

згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 25.03.2019р. між сторонами укладено Договір, який за своїм змістом є договором поставки.

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця Товар, у відповідності до накладних, які оформляються на кожну окрему поставку Товару, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його.

Згідно з п.11.1. Договору, термін дії даного Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами і до 31 грудня 2020р.

Доказів розірвання Договору чи визнання Договору (або окремих його положень) недійсними в матеріалах справи відсутні та сторонами не подано.

Відповідно до положень п.5.2. Договору, є дата підписання повноважним представником Покупця товаросупровідних документів.

Так, на виконання умов Договору, позивачем здійснено поставку відповідачу Товару, загальною вартістю 2071700,00грн. (з ПДВ), що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками печаток юридичних осіб - сторін у цій справі видатковими накладними №149 від 15.03.2019р. на суму 210100,00грн. (з ПДВ), №199 від 18.04.2019р. на суму 187000,00грн. (з ПДВ), №235 від 26.04.2019р. на суму 170000,00грн. (з ПДВ), №236 від 26.04.2019р. на суму 83000,00грн. (з ПДВ), №295 від 24.05.2019р. на суму 85000,00грн. (з ПДВ), №325 від 30.05.2019р. на суму 170000,00грн. (з ПДВ), №326 від 30.05.2019р. на суму 83000,00грн. (з ПДВ), №387 від 12.06.2019р. на суму 170000,00грн. (з ПДВ), №388 від 12.06.2019р. на суму 84000,00грн. (з ПДВ), №403 від 01.07.2019р. на суму 83000,00грн. (з ПДВ), №404 від 01.07.2019р. на суму 170000,00грн. (з ПДВ), №427 від 19.07.2019р. на суму 168000,00грн. (з ПДВ), №428 від 19.07.2019р. на суму 82000,00грн. (з ПДВ), №530 від 18.10.2019р. на суму 87200,00грн. (з ПДВ), №535 від 24.10.2019р. на суму 87600,00грн. (з ПДВ), №540 від 29.10.2019р. на суму 101400,00грн. (з ПДВ), №581 від 18.11.2019р. на суму 50400,00грн. (з ПДВ), а також відповідними товарно-транспортними накладними №85 від 15.03.2019р., №130 від 18.04.2019р., №145 від 26.04.2019р., №146 від 26.04.2019р., №171 від 24.05.2019р., №175 від 30.05.2019р., №176 від 30.05.2019р., №Р191 від 12.06.2019р., №Р192 від 12.06.2019р., №206 від 01.07.2019р., №207 від 01.07.2019р., №230 від 19.07.2019р., №231 від 19.07.2019р., №326 від 18.10.2019р., №331 від 24.10.2019р., №336 від 29.10.2019р., №375 від 18.11.2019р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2 ст.692 ЦК України).

Відповідно до положень п.3.2. Договору, розрахунки за Товар здійснюються Покупцем на умовах попередньої 100% оплати вартості Товару або протягом 7 днів і дня відвантаження продукції.

Враховуючи наведене, строк для оплати вартості Товару є таким, що настав.

Частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п.8.1 ст.8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Як зазначає позивач та підтверджено відповідачем, у встановлений Договором строк та станом на момент звернення до суду з цим позовом відповідач вартість прийнятого Товару сплатив частково, на загальну суму 1894100,00грн., з яких 05.04.2019р. - 110100,00грн., 26.04.2019р. - 100000,00грн., 15.05.2019р. - 187000,00грн., 28.05.2019р. - 170000,00грн., 04.06.2019р. - 35000,00грн., 11.06.2019р. - 48000,00грн., 26.06.2019р. - 40000,00грн., 27.06.2019р. - 50000,00грн., 03.07.2019р. - 100000,00грн., 19.07.2019р. - 20000,00грн., 30.07.2019р. - 50000,00грн., 08.08.2019р. - 50000,00грн., 19.08.2019р. - 50000,00грн., 28.08.2019р. - 40000,00грн., 29.08.2019р. - 10000,00грн., 30.08.2019р. - 10000,00грн., 05.09.2019р. - 50000,00грн., 13.09.2019р. - 20000,00грн., 17.09.2019р. - 15000,00грн., 23.09.2019р. - 30000,00грн., 26.09.2019р. - 10000,00грн., 01.10.2019р. - 27000,00грн., 04.10.2019р. - 100000,00грн., 15.10.2019р. - 20000,00грн., 21.10.2019р. - 13000,00грн., 22.10.2019р. - 23000,00грн., 23.10.2019р. - 6000,00грн., 25.10.2019р. - 75000,00грн., 01.11.2019р. - 90000,00грн., 04.11.2019р. - 50000,00грн., 14.11.2019р. - 25000,00грн., 27.11.2019р. - 50000,00грн., 10.12.2019р. - 50000,00грн., 16.12.2019р. - 50000,00грн., 17.12.2019р. - 70000,00грн., 19.12.2019р. - 50000,00грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача та карткою рахунку позивача 361 за 2019 рік, копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, у відповідача виник борг у загальному розмірі 177600,00грн.

При цьому, в матеріалах справи міститься копія акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за 2019р., підписаного та скріпленого відтисками печаток обох сторін, в якому міститься інформація про наявність у відповідача перед позивачем боргу у вищевказаному розмірі.

Суд звертає увагу на те, що, відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, і сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Водночас, відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, суд враховує наступну позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18: …акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. .

Більше того, відповідач зазначену суму боргу у відзиві на позов визнав повністю.

Доказів оплати у повному обсязі відповідачем вартості отриманого товару сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 177600,00грн. основного боргу є підставними та обґрунтованими, а відтак, підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищенаведене, позов є таким, що підлягає задоволення повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №2945 від 19.06.2020р. про сплату судового збору в розмірі 2664,00рн.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, станом на момент прийняття цього рішення, позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, враховуючи наявність підстав для задоволення позову повністю, судові витрати у справі, а саме сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2664,00грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Антонюка Сергія Олександровича (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЛЗЕРНОТРЕЙД (місцезнаходження: Україна, 79059, Львівська обл., місто Львів, вулиця Миколайчука, будинок 36, квартира 29; ідентифікаційний код: 37775645) 177600,00грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №26/04/01 від 26.11.2018р., а також 2664,00грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .

Повний текст рішення складено 23.10.2020р.

Суддя М.Р. Король