Рішення

від 15.10.2020 по справі 915/684/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року Справа № 915/684/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Керівника Баштанської місцевої прокуратури (код ЄДРПОУ 02910048, провулок Пожежний, 3, м. Баштанка, 56101)

в інтересах держави в особі:

1. Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404, проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034)

2. Баштанської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04056687, вул. Героїв Небесної Сотні, 37, м. Баштанка, 56101)

до відповідача: Громадської організації «Спілка власників корів «Ласуня-5» (код ЄДРПОУ 26300343, вул. Шевченка, 45, с. Лоцкине, Баштанський район, Миколаївська область, 56180)

про: дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави,

за участі представників учасників справи:

Прокурор, Бескровна І.І., згідно посвідчення

від позивача 1: не з`явився

від позивача 2: не з`явився

від відповідача: Алексєєв В.В. - голова правління

Присутній: Ходарін В.А.

встановив :

19.05.2020 керівник Баштанської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Баштанської районної державної адміністрації до громадської організації «Спілка власників корів «Ласуня-5» , в якому просить суд:

- розірвати достроково договір оренди землі від 06.05.2009, укладений між Баштанською районною державною адміністрацією та громадською організацією «Спілка власників корів «Ласуня-5» , який зареєстрований у Баштанському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.05.2009 за №040900600228;

- зобов`язати громадську організацію «Спілка власників корів «Ласуня-5» (код ЄДРПОУ 26300343) повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 139,09 га, вартістю 5516986 грн. (кадастровий номер 4820683000:02:000:0706), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Лоцкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області;

- стягнути з громадської організації «Спілка власників корів «Ласуня-5» (код ЄДРПОУ 26300343) на користь прокуратури Миколаївської області р/р ІІА 748 2017 2034 3150 0010 0000 0340 код Є7ДТПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) судовий збір сплачений за подачу даного позову в сумі 84856, 79 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/684/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 25.05.2020 справу № 915/684/20 прийнято до свого провадження суддею Ржепецьким В.О., судом постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22 червня 2020 року, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

22.06.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, шо не визнає позовні вимоги, оскільки вважає, що позовна заява базується на заяві невідомої особи, а не жителів села Лоцкине і факти наведені в заяві не відповідають дійсності, про що свідчить відповідь членів ГО СВК Ласуня - 5 (лист додається). Земельна ділянка площею 139.09га не була розорена, а видавалась спілці, як орна земля, цільове призначення якої - вирощування кормів, сінокосіння та випасання худоби. (Витяг з технічної документації додається). ГО СВК Ласуня-5 не веде господарської діяльності, а зернові і кормові культури посіяні окремо членами спілки, для згодовування худобі. Культури, які вирощуються на цій ділянці є фуражними, про що свідчить інформаційна довідка Миколаївського аграрного університету. Природні сінокоси, через посушливий клімат, останні роки на території Лоцкинської сільської ради відсутні, що підтверджує акт обстеження земельних ділянок депутатами сільської ради (акт додається). Кожен рік проводиться перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області, за результатами яких порушень земельного законодавства з боку ГО СВК Ласуня-5 не виявлено.

22.06.2020 судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання 03 серпня.2020.

06.07.2020 до суду від Баштанської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, вказує, що позовна заява подана прокурором грунтується не на заяві невідомої особи, а на доказах, які зібрано у ході досудового розслідування кримінального правопорушення. Не суперечить вимогам законодавства використання доказів, які здобу і і в ході досудового розслідування, у тому числі під час підготовки позову. Не погоджується з позицією відповідача, що земельна ділянка надана громадській організації, окрім сінокосіння та випасання худоби, ще й для вирощування кормів це спростовується розпорядженнями Баштанської районної державної адміністрації №432-р від 18.09.2002, №721 -р від 29.12.2007, якими в оренду ГО СВК Ласуня-5 передано земельні ділянки із земель державної власності загальною площею 330,0 га, у тому числі земельна ділянка площею 139,09 га, для сінокосіння та випасання худоби. Згідно із затвердженим проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду (вихідної земельно-кадастрової інформації, пояснювальної записки інженера, умов відведення земельної ділянки, висновків Баштанської районної санітарно-епідеміологічної станції, Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області, відділу містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Баштанської райдержадміністрації, Бапітапського районного відділу земельних ресурсів Держкомзему України, Головного управління земельних ресурсів у Миколаївській області) ГО СВК Ласуня в оренду відводяться земельні ділянки загальною площею 330,0 га із земель державної власності, не наданих у власність та користування, для сінокосіння та випасання худоби.

Спірний договір оренди землі від 06.05.2009 також підтверджує, то Баштанською районною державною адміністрацією передано СВК Ласуня-5 в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 139,09 га для сінокосіння та випасання худоби (кадастровий помер 4820683000:02:000:0706) строком на 50 років, також згідно витягу з Державного земельного кадастру цільове призначення вищевказаної земельної ділянки -для сінокосіння та випасання худоби.

У під час укладання договору оренди землі орендодавець земель сільськогосподарського призначення державної власності Баштанська РДА визначила орендарю вид використання земельної ділянки - для сінокосіння та випасання худоби, а не для вирощування кормів, зокрема зернових культур. Орендар ГО СВК Ласуня-5 систематично допускає порушення виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії цільового призначення - земель сільськогосподарського призначення та засіває упродовж 2018-2020 років на спірній земельній ділянці зернові культури.

03.08.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 09 вересня 2020 року.

02.09.2020 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

09.09.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 15 жовтня 2020 року.

Прокурор в судовому засіданні 15.10.2020 позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засідання 15.10.2020 просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях.

Представники позивачів у судове засідання 15.10.2020 не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 915/684/20 за відсутності представників позивачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу « COVID - 19» від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061). Установлено, що: у регіонах, в яких встановлено карантин, застосовуються протиепідемічні заходи, що визначаються цією постановою, а також заходи, що додатково встановлені органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах компетенції; заходи, запроваджені актами законодавства в процесі реалізації карантину на період, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, продовжують діяти на період, встановлений цією постановою; Головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб`єктами господарювання на період карантину.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Рішенням Ради суддів України від 17 березня 2020 року затверджено рекомендації щодо особливого режиму роботи судів на період карантину, відповідно до яких на період з 16 березня до 3 квітня судам рекомендовано запровадити заходи, спрямовані на зменшення негативних наслідків, викликаних спалахом вірусної інфекції « COVID-19» , зокрема: роз`яснення громадянам щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; за можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження; надання учасниками справи необхідних документів (позовних заяв, заяв, скарг, відзивів, пояснень, клопотань тощо) до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд» , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; утримання від відвідування приміщень суду, особливо за наявності захворювання.

З огляду на викладене, право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов`язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.

Аналогічної позиції дотримується і Вища рада правосуддя в публічному зверненні до Президента України та Верховної Ради України щодо забезпечення доступу громадян до правосуддя в умовах карантину від 26 березня 2020 року.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» .

В подальшому у відповідності до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 17.07.2020); процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, усі процесуальні строки, продовжені судом відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом тобто з 07.08.2020.

15.10.2020 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

18.09.2002 розпорядженням Баштанської районної державної адміністрації №432-р надано ГО СВК Ласуня дозвіл на виконання робіт із землеустрою по передачі в оренду земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 330,0 га, які знаходяться на території Лоцкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області. Згідно із затвердженим проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду (вихідної земельно-кадастрової інформації, пояснювальної записки інженера, умов відведення земельної ділянки, висновків Баштанської районної санітарно-епідеміологічної станції, Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області, відділу містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Баштанської райдержадміністрації, Баштанського районного відділу земельних ресурсів Держкомзему України, Головного управління земельних ресурсів у Миколаївській області) ГО СВК Ласуня в оренду відводяться земельні ділянки загальною площею 330,0 га із земель державної власності, не наданих у власність та користування, для сінокосіння та випасання худоби.

Рішенням Лоцкинської сільської ради №3 від 12.10.2005 зареєстровано нову назву спілки - ГО СВК Ласуня-5 , відомості про що 21.10.2005 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Розпорядженням Баштанської районної державної адміністрації №721-р від 29.12.2007 затверджено проект із землеустрою та передано в оренду ГО СВК Ласуня-5 земельні ділянки із земель державної власності загальною площею 330,0 га, у тому числі земельна ділянка площею 139,09 га, для сінокосіння та випасання худоби.

06 травня 2009 року між Баштанською районною державною адміністрацією (як Орендодавцем) та Громадською організацією «Спілка власників корів «Ласуня-5» (як Орендарем) укладено Договір оренди землі, який зареєстровано у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.05.2009 за № 040900600228.

Згідно умов Договору оренди землі Орендодавець відповідно до розпоряджень голови Баштанської районної державної адміністрації від 29.12.07 за №721-р та від 27.02.09 № 162-р надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Лоцкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 139,09 гектарів ріллі (відповідно з планом до договору оренди кадастровий номер земельної ділянки 4820683000:02:000:0706). На земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури не має. (пункти 1.1, 2.1, 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки без урахування коефіцієнта щорічної індексації грошової оцінки земель становить 446415,23 грн., а із урахуванням коефіцієнта щорічної індексації грошової оцінки земель 3,022 (з 01.01.2009) становить 1349066,82 грн.

Відповідно до пункту 2.4 Договору оренди земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Відповідно до пункту 3.1 Договору оренди землі цей Договір укладено терміном на 50 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. Зацікавлена в поновленні дії договору сторона повинна повідомити письмово іншу сторону про намір щодо продовження дії договору не пізніше ніж на 30 днів до закінчення його дії (п. 3.2, 3.3 Договору оренди).

Відповідно до п 4.2 Договору оренди встановлено, що орендна плата справляється виключно у грошовій формі у розмірі 0,25 % від нормативної грошової оцінки, земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта щорічної індексації грошової оцінки земель 3,022 станом на 01.01.2009 складає 3372,67 за кожний рік оренди, на яку на протязі років дії договору щомісячно нараховується індекс інфляції.

Згідно пункту 4.3 Договору оренди орендна плата в установленому порядку сплачується до бюджету щомісячно за місцезнаходженням земельної ділянки у розмірі 1/12 частини річної орендної плати протягом 30 календарних днів звітного податкового місяця.

Відповідно до п. 5.1 Договору земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби.

Відповідно до п. 5.2 Договору цільове призначення земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення..

Відповідно до п. 7.1 Договору оренди після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спори розв`язуються у судовому порядку.

Відповідно до п. 8.1 Договору оренди на орендованій земельній ділянці встановлено обмеження на використання земельної ділянки, які викладені в п. 5.2 Договору

Відповідно до п. 11.1 Договору оренди передбачено право орендодавця вимагати від орендаря, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором, вимагати своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. 12.1 Договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються в судовому порядку (п. 12.2 Договору).

Відповідно до п. 12.3 Договору оренди підставою припинення договору, зокрема у разі допущення орендарем порушень, зазначених у п. 11.4 цього договору є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно з Актом приймання-передачі земельної ділянки від 18.05.2009 до договору оренди землі від 06.05.2009 Миколаїською міською радою передано, а Спілкою власників корів «Ласуня-5» прийнято земельну ділянку сільськогосподарських угідь в розмірі 315,68 га, з таким складом угідь: рілля - 139,09 га, пасовище -176,59 га

Згідно акту від 30.12.2007 р. про встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачу і прийом межових знаків під охорону та зберігання у відповідності з планом відведення земельних ділянок виконано встановлення в натурі меж земельних ділянок, відведених спілці власників корів «Ласуня-5» для сінокосіння та випасання худоби в довгосорокову оренду на 50 років загальною площею 315,68 га в тому числі 139,09 га ріллі та 176,59 га пасовищ в межах території Лоцкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

25 червня 2018 року за результатом проведення перевірки земельної ділянки державним Інспектором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області було складено акт та установлено, що орендована ГО СВК Ласуня-5 земельна ділянка площею 139,09 га з кадастровим номером 4820683000:02:000:0706 розорена та на ній вирощувалися зернові культури - ячмінь, пшениця, жито, овес (а.с 84).

Актом Лоцкинської сільської ради від 11.03.2019 за результатами комісійного обстеження зазначеної земельної ділянки, проведеного Лоцкинською сільською радою, встановлено, що на земельній ділянці площею 139,09 га посіяно 129,09 га озимого ячміня та озимої пшениці, а решта площі земельної ділянки, площею 10 га - задискована (а.с.86-94).

10 березні 2020 року державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області було складено акт та установлено, що частина орендованої ГО СВК Ласуня-5 земельної ділянки площею 139,09 га з кадастровим номером 4820683000:02:000:0706 засіяна озимими зерновими культурами (а.с 85).

Відповідно до листа Миколаївського національного аграрного університету № 01-19/256 від 19.02.2019, ячмінь, пшениця, жито, овес, тощо, відповідно до класифікації вирощуються на землях для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. їх вирощують із застосуванням різних способів основного обробітку ґрунту, що пов`язано з розпушенням не тільки посівного шару, але й орного.

Ці обставини стали підставою для подання прокурором позову на захист інтересів держави.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та інш.).

Так, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

«Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим» .

Бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Баштанської райдержадміністрації підтверджується листом № 407-02-20 від 02.04.2020 Баштанської районної державної адміністрації (а.с. 104), згідно якого Баштанською районною державною адміністрацією розглянуто листи Баштанської місцевої прокуратури від 01.04.2020 № 33-2039вих-20 та повідомлено Баштанську місцеву прокуратуру про те, що у зв`язку з відсутністю у кошторисі коштів на судовий збір райдержадміністрація не зверталась до суду з позовом до громадської організації «Спілка власників корів «Ласуня-5» про дострокове розірвання договору оренди землі від 06.05.2009 сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 4820683000:02:000:0706 площею 139,9 га., розташованої на території Лоцкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області. Також листом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 07.04.2020 № 14-0.6-2539/2-20 згідно якого Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області розглянуто листи Баштанської місцевої прокуратури від 01.04.2020 № 33-2046вих-20 та повідомлено Баштанську місцеву прокуратуру про те, що Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 308 від 17.11.2016 не передбачено повноважень на звернення до суду з позовами вказаної категорії.

Таким чином, Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області як розпорядником спірної земельної ділянки та Баштанською районною державною адміністрацією як стороною спірного договору упродовж тривалого періоду не вживаються заходи щодо дострокового розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки площею 139,09 га у розпорядження держави.

Враховуючи викладене, з метою виконання покладених на органи прокуратури функцій та завдань, реалізуючи права, передбачені вищевказаними нормативно-правовими актами, 07 серпня 2019 року Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду з даною позовною заявою в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради.

Суб`єктний склад сторін у справі визначено прокурором з урахуванням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» . Так відповідно до пункту 1.3 вказаної Постанови орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» , пп. 14.1.136 п. 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (пп.14.1.147 п. 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» , п. 288.1 статті 288 Податкового Кодексу України). У зв`язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві, то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК України порядку.

На виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратурою також попередньо повідомлено листом від 24.06.2019 №/15-32/5440 вих. 19, Миколаївську міську раду про представництво інтересів держави в її особі при зверненні із позовною заявою до Господарського суду Миколаївської області (а.с. 48-52).

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору вимог земельного законодавства.

Визначення договору оренди земельної ділянки містить і стаття 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі, є об`єкт оренди, строк дії договору та оренда плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначенні для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать 1) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), 2) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації).

Стаття 24 Закону України «Про оренду землі» визначає права та обов`язки орендодавця, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Цим приписам кореспондують пункти 28, 31 Договору оренди землі, відповідно до яких орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором та своєчасного внесення орендної плати, а орендар зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі та сплачувати орендну плату в строки та розмірах, встановленими цим договором.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Стаття 32 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Таким чином, підстави для дострокового розірвання договору оренди землі мають бути визначені або безпосередньо договором оренди або приписами законодавства.

Відповідно до п. 12.1 Договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються в судовому порядку (п. 12.2 Договору).

Відповідно до п. 12.3 Договору оренди підставою припинення договору, зокрема у разі допущення орендарем порушень, зазначених у п. 11.4 цього договору; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно пункту 12.4 дія Договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Оскільки орендована ГО СВК Ласуня-5 земельна ділянка є ділянкою сільськогосподарського призначення з видом використання - для сінокосіння та випасання худоби, то у 2018-2020 роках вона фактично використовувалася для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, ГО СВК Ласуня-5 порушено умови Договору оренди землі від 06.05.2009 за № 040900600228 щодо нецільового використання земельної ділянки, що є порушенням не тільки умов договору, але і вимог законодавства, наведених в цьому рішенні.

До такого висновку господарський суд дійшов, надавши оцінку конкуруючим доказам, поданим сторонами на підтвердження обставин вирощування на спірній земельній ділянці тих чи інших культур рослин, керуючись при цьому принципом встановленим статтею 78 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до частини другої цієї норми, питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, про які зазначено судом вище, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи, що жодною із сторін не було подано висновку експерта з цього питання та не заявлено клопотання про призначення відповідної судової експертизи.

Згідно ст. ст. 31, 33-37 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

Своїми діями орендар самостійно змінив вид цільового використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення, в той час коли питання про визначення виду використання земельної ділянки належать до компетенції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Додаткові розпорядження Баштанської районної державної адміністрації та накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо зміни виду використання земельної ділянки не приймалися.

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем істотних умов Договору оренди землі, позовні вимоги керівника Баштанської місцевої прокуратури в частині розірвання Договору оренди, укладеного між Баштанською районною державною адміністрацією та Громадською організацією «Спілка власників корів «Ласуня-5» , зареєстрованого Державному реєстрі земель від 13.05.2009 за №040900600228 є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку у разі використання земель не за цільовим призначенням здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до пунктів 2.20 та 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України. У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України Про оренду землі

Враховуючи, що відповідач допустив порушення вимог закону та умов договору у частині використання орендованої земельної ділянки не за передбаченим договором видом використання, то керуючись ст. 651 ЦК України вбачаються підстави для дострокового розірвання договору оренди землі.

При істотному порушенні умов договору оренди землі, а саме нецільовому використанню земельної ділянки, для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення, а подальше його усунення не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору у зв`язку із невиконанням його умов.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №473/4413/17.

Відповідно до приписів статті 34 Закону України «Про оренду землі» , у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

З огляду на викладене та враховуючи те, що Договір оренди землі від 06.05.2009 за №040900600228 підлягає розірванню з наведених вище підстав, суд вважає позовні вимоги прокурора щодо зобов`язання Громадської організації «Спілки власників корів «Ласуня-5» повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 139,09 га, вартістю 5516986 грн. (кадастровий номер 4820683000:02:000:0706), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Лоцкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області правомірними і такими, що також підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог керівника Баштанської місцевої прокуратури, заявлених в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Баштанської районної державної адміністрації, судовий збір в розмірі 84 856,79 грн. покладається на Громадську організацію «Спілка власників корів «Ласуня-5» та підлягає стягненню на користь Прокуратури Миколаївської області.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Баштанської місцевої прокуратури - задовольнити.

2. Розірвати достроково договір оренди землі від 06.05.2009, укладений між Баштанською районною державною адміністрацією та громадською організацією «Спілка власників корів «Ласуня-5» , який зареєстрований у Баштанському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.05.2009 за №040900600228.

3. Зобов`язати громадську організацію «Спілка власників корів «Ласуня-5» (код ЄДРПОУ 26300343) повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 139,09 га, вартістю 5516986 грн. (кадастровий номер 4820683000:02:000:0706), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Лоцкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

4. Стягнути з громадської організації «Спілка власників корів «Ласуня-5» (код ЄДРПОУ 26300343) на користь прокуратури Миколаївської області р/р ІІА 748 2017 2034 3150 0010 0000 0340 код Є7ДТПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) судовий збір сплачений за подачу даного позову в сумі 84856, 79 грн.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

особа, яка звернулась до суду за захистом інтересів держави: Керівник Баштанської місцевої прокуратури (код ЄДРПОУ 02910048, провулок Пожежний, 3, м. Баштанка, 56101)

позивач: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404, проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034)

позивач: Баштанська районна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 04056687, вул. Героїв Небесної Сотні, 37, м. Баштанка, 56101)

відповідач: Громадська організація «Спілка власників корів «Ласуня-5» (код ЄДРПОУ 26300343, вул. Шевченка, 45, с. Лоцкине, Баштанський район, Миколаївська область, 56180)

Повний текст рішення складено і підписано 23.10.2020.

Суддя В.О. Ржепецький