Рішення

від 16.10.2020 по справі 12/141-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року Справа № 12/141-Б(923/23/17)

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. , за участю секретаря судового засідання Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова" (вул.Степова,3, смт.Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область, 75230, код ЄДРПОУ 24957852),

до відповідача: Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області (вул.Грушевського,87, смт.Чаплинка, 75200, код ЄДРПОУ 04060140),

про визнання недійсним розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 30.08.2005 № 407, Про припинення права постійного користування землею .

у межах справи про банкрутство порушеної

за заявою: Приватного підприємця Злобіна Андрія Дмитровича, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

до: Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова", ідентифікаційний код 24957852, вул. Степова, 3, смт. Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області,

про банкрутство,

за участю представників сторін:

прокурора Наумової Т.О., посвідчення № 045185 видане 14.12.2016,

представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Литвинчук Т.О., довіреність № 03-05/401 від 09.01.2020,

позивача: керуючого санацією ДДЕАФ "Асканія-Нова" арбітражного керуючого Вудуда Г.І.,

від відповідача: не з`явився,

в с т а н о в и в:

Державна дослідно-експериментальна Агрофірма "Асканія-Нова" (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області (відповідач-1), відділу Держгеокадастру Чаплинського району Херсонській області (відповідач-2), Асканія-Нова селищної ради (відповідач-3), просив суд прийняти рішення, яким :

- скасувати розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 30.08.2005р. № 407, Про припинення права постійного користування землею .

- визнати дійсними державні акти на право користування землею серія Б №036788, серія Б №036789;

- зобов`язати Чаплинську районну державну адміністрацію Херсонської області та Асканія-Нова селищну раду повернути державній дослідно-експериментальній агрофірмі «Асканія-Нова» код ЄДРПОУ 24957852, у користування земельну ділянку загальною площею 7145 га, у межах, зазначених у державних актах на право користування землею серія Б №036788, серія Б №036789;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області внести відповідні зміни у земельно-облікову документацію, а саме: у частині відновлення права державної власності на земельну ділянку загальною площею 7145 га, у межах, зазначених у державних актах на користування землею серія Б № 036788, серія Б №036789 в особі державної дослідно-експериментальної агрофірми «Асканія-Нова» .

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.07.2017 (суддя Пінтеліна Т.Г.) у справі № 923/23/17 в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 частково скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 05.07.2017 у справі №923/23/17, викладено резолютивну частину в іншій редакції, скасовано розпорядження голови Чаплинської РДА від 30.08.2005 № 407, визнано дійсними державні акти на користування землею серія Б № 036788, серія Б № 036789, в решті позову відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2018 скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 05.07.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017, справу № 923/23/17 передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Ухвалою від 25.11.2019 (суддя Немченко Л.М.) матеріали справи № 923/23/17 передано за виключною підсудністю для розгляду Господарським судом Херсонської області у межах провадження у справі № 12/141-Б про банкрутство Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова".

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.11.2019 справу № 923/23/17 прийнято до провадження суддею Пригуза П.Д. для розгляду у межах справи № 12/141-Б про банкрутство Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова"; присвоєно справі № 923/23/17 новий номер справи, та розглянуто справу у відокремленому провадженні за правилами загального позовного провадження.

Під час підготовчого провадження ухвалою від 07.09.2020 господарський суд задовольнив заяву Позивача про зменшення позовних вимог і, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15 жовтня 2020 року о 15 годині 30 хвилин.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивач визначився з предметом спору, позовними вимогами та учасниками справи, інтересів яких стосуються позовні вимоги.

Так, позивачем залишено одну позовну вимогу, яка звернута до Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання недійсним розпорядження від 30.08.2005 № 407 Про припинення права постійного користування землею .

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Розгляд справи у підготовчому провадженні неодноразово відкладався для виконання сторонами необхідних процесуальних дій з метою максимального захисту своїх прав та інтересів, виконання завдань підготовчого провадження у справі та завдань правосуддя, а також у зв`язку з оголошеним у державі режимом карантину, що викликало необхідність поновлення і продовження процесуальних строків.

Судове засідання 15.10.2020 року проведено без участі Відповідача, яким подано до суду заяву про розгляд справи без участі його представника. В судовому засіданні 15.10.2020 суд заслухав вступне слово та доводи позивача, оголосив заперечення на позов, що надані у відзиві відповідача Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, дослідив наявні у справі докази та матеріали. В судовому засіданні було оголошено перерву до 15.00 години 16.10.2020 в якому завершено дослідження доказів, заслухано представника позивача у судових дебатах.

Після судових дебатів суд вийшов до нарадчої кімнати. Вийшовши з нарадчої кімнати судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні 15.10.2020 та 16.10.2020 позивач підтримав подану до суду заяву, просив визнати недійсним розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області від 30.08.2005 №407 та покласти на відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник Державного органу з питань банкрутства - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Литвинчук Т.О. (учасник провадження у справі про банкрутство), висловила думку, що позовна заява подана в інтересах учасників справи про банкрутство керуючим санацією, має на меті створення умов для захисту прав кредиторів у справі, а тому покладається на позитивний судовий розсуд щодо вирішення спору.

І. Правова позиція позивача:

У позовній заяві, з урахуванням змінених (зменшених) позовних вимог, позивач стверджує про порушення права позивача та просить захистити право виходячи з такого.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч припису ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України, без погодження з Верховною Радою України, Українською академією аграрних наук, без відома Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова" як землкористувача та його органів управління, зокрема керуючого санацією, Відповідач Чаплинська районна державна адміністрація Херсонської області Херсонської області Розпорядженням голови від 30.08.2005 №407 Про припинення права постійного користування землею , яким:

1. припинив право користування Позивачем земельною ділянкою сільськогосподарського призначено загальною площею 7145 га;

2. визнав недійсним державні акти Позивача на користування землею серія Б №036788, серія Б №036789,

3. відніс зазначені земельні ділянки загальною площею 7145 га до складу земель запасу району в межах селищної ради Асканія-Нова,

4. зобов`язав районний відділ земельних ресурсів внести відповідні зміни у земельно-облікову документацію.

Позивач вважає, що рішення Відповідача суперечить приписам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.05.2003 у справі №12/141-Б введено процедуру розпорядження майном боржника, отже відчуження активів боржника без згоди розпорядника майна заборонено.

У даному випадку, на думку позивача, розпорядження прийняте з перевищенням повноважень Відповідача, з порушенням встановленого порядку прийняття такого розпорядження, а тому, на думку скаржника, може бути предметом судового розгляду та скасування, як незаконно прийнятого.

Позивач стверджує, що право володіння спірною земельною ділянкою Позивачем на момент прийняття спірного Розпорядження регулювалось приписами Земельного кодексу України, Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу та Статуту Позивача.

Частиною першою статті 24 Земельного кодексу України (у редакції, що булла чинна на момент винесення Розпорядження) встановлено, що державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції, що булла чинна на момент винесення Розпорядження) встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку .

Частиною другою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції, що була чинна на момент винесення Розпорядження) встановлено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної власності та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності...

Частиною першої статті 2 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу встановлено, що майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом .

Частиною сьомою статті 1 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу передбачено, що у віданні Національної академії наук України та галузевих академій наук перебувають установи, організації, підприємства (далі - організації, що віднесені до відання Національної академії наук України та галузевих академій наук) згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної академії наук України та галузевих академій наук.

Як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданого за запитом від 12.11.2016 №1001687035, організаційно правовою формою юридичної особи Позивача є державне підприємство , а засновником Позивача, як юридичної особи, визначено Українську академію аграрних наук (код ЄДРПОУ 00024360), правонаступником якої є Національна академія аграрних наук України (код ЄДРПОУ (00024360).

Оскільки ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.05.2003 у справі №12/141-Б про банкрутство Позивача порушено провадження у справі про банкрутство Позивача, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено власнику майна або уповноваженому органу вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації боржника.

Тобто, Позивач на день прийняття Розпорядження входив до переліку підприємств підпорядкованих Національній академії аграрних наук, а майно Позивача входило до складу майнового комплексу Національної академії аграрних наук, як правонаступниці Української академії аграрних наук. Абзац другий пункту 1.3 Статуту Позивача також підтверджує цей висновок: загальне підпорядкування: Українська академія аграрних наук .

Абзацом першим пункту 3.5 Статуту встановлено, що економічною основою діяльності Агрофірми є власність України на основні фонди, інше майно, закріплене Академією за Агрофірмою, а також землі Академії, надані Агрофірмі згідно з державним актом на право користування землею. Тобто, Позивач є підприємством державної форми власності; органом уповноваженим управляти державним майном на момент прийняття Розпорядження була Національна академія аграрних наук України, як правонаступниця Української академія аграрних наук; Позивач користувався земельними ділянками згідно державних актів на право користування землею, у нашому випадку: державних актів на право користування землею серія Б №036788 та серія Б №036789.

Право користування Позивачем земельними ділянками згідно державних актів на право користування землею серія Б №036788 та серія Б №036789 ніким не оспорювалась, за рішенням органу уповноваженого управляти державним майном Позивача майнові активи Позивача разом з правом користування земельною ділянкою іншим юридичним особам не передавалось та не припинялось.

Також, позивач просить Господарський суд Херсонської області врахувати й припис абзацу четвертого статті 41 Конституції України, яким прямо встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Зі змісту частини першої статті 41 Конституції України та частини першої статті 317 Цивільного кодексу України слідує, що власнику належать права володіння, користування та розпорядження майном , а право користування прирівнюється і захищається як право власності.

За змістом статті 317 Цивільного кодексу України відчуження майна, як різновид розпорядження майном, є виключною прерогативою власника майна.

Окрім того, частиною другою статті 321 прямо вказано, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно припису статті 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. А пунктом ж) частини другої статті 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать: ...ж) земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї);...

Позивач підкреслює, що частиною третьою статті 5 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу передбачено, що вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Позивач зазначає, що саме на цьому акцентовано у підпункті 4.4 пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , а саме: 4.4. У вирішені спорів, предметом яких виступають земельні ділянки, що використовуються для забезпечення діяпьності Національної академії наук України (державних галузевих наук), суди мають враховувати, що такі ділянки належать до земель державної власності та не можуть передаватись у комунальну або приватну власність, якщо інше не передбачене законом.

Статтею 5 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу передбачено, що Національна академія наук України, галузеві академії наук та організації, що віднесені до їх відання, мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності відповідно до цілей їх утворення та в межах їх цивільної правоздатності. Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до ЗК України. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється відповідно до Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 06.06.2007№803...

Ця вимога закріплена у абзаці другому пункту 3.5 Статуту, яким прямо встановлено, що землі, що надані Агрофірмі для виконання статутних цілей і завдань, є загальнодержавною власністю. Вони не можуть передаватись в іншу форму власності, на них не можуть створюватись кооперативи, фермерські господарства. Вилучення земель без згоди Президії Академії не допускається.

Позивач підкреслює, що при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення (розпорядження) згоди на вилучення сільськогосподарських земель, що знаходились у користуванні Позивача, президія Української академії аграрних наук Чаплинській районній державній адміністрації не надавала.

Позивач мотивує позовні вимоги також такими доводами та обставинами. Частиною тринадцятою статті 13 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у редакції, чинній на дату прийняття Розпорядження) передбачено, що керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;... У цій справі ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.05.2003 у справі №12/141-Б про банкрутство Позивача, щодо Позивача порушено провадження у справі про банкрутство Позивача, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено власнику майна або уповноваженому органу вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації боржника.

На день прийняття Розпорядження Позивач перебував у процедурі розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Частина тринадцята статті 13 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , передбачає заборону відчуження активів боржника без згоди розпорядника майна.

Право постійного користування земельною ділянкою є активом Позивача, як боржника, його відчуження вимагало згоду розпорядника майна Позивача, якого розпорядник майна Позивача не надавав.

Позивач просить врахувати й таке. Приписом пункту ґ) статті 6 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного Розпорядження) до повноважень Верховної Ради України в галузі земельних відносин належить:... ґ) погодження питань, пов`язаних із вилученням викупом особливо цінних земель,... .

У відповідності до припису частини першої статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах та глеюваті; бурі гірське-лісові та дерново буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолесті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ... .

Посилаючись на карти ґрунтів України (карта ґрунтів України за даними сайту geomap.land.ua), позивач зазначає, що землі, які знаходились у користуванні Позивача є дерново-опідзолені ґрунти та оглеєні їх види. З цього ж джерела слідує, що Асканійський район зони південного сухого степу, містить чорноземи південні та в подах - лучно-чорноземні і дернові ґрунти. У відповідності до положень наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 №245 Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів , а саме: рядків 14-16 Переліку особливо цінних груп ґрунтів провінції Степова посушлива Лівобережна , затвердженого цим наказом, землі із такими ґрунтами віднесені до особливо цінних земель.

ІІ. Правова позиція відповідача.

Відповідач, Чаплинська районна державна адміністрація Херсонської області, надав відзив на позов (від 20.01.2017, № 03/Сп-923/23/17 - т.1, а.с.43-47), а пізніше надавав пояснення по суті справи (том 6 а.с. 161-163, 165-168, 231-233, том 7 а.с. 152-156, 180-183, 199-203), відповідно до якої позовних вимог не визнає. Окрім того, заявляє про застосування судом наслідків пропуску строків позовної давності, який, на його думку, пропущений Позивачем без поважних причин.

Відповідач, зокрема, стверджує таке.

У позовній заяві відсутнє посилання, а також не додано документ, на підставі саме якого позивачем здійснювалось користування землею. Проте, з цього приводу з`ясовано, що протягом періоду здійснення господарської діяльності Державна дослідно-експериментальна агрофірма Асканія-Нова не отримувала документу на право користування землею, у тому числі за формою встановленою постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2201-XII Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею .

Згідно статуту агрофірми та відповідно до організаційно-правової форми позивач є суб`єктом господарювання, статутна діяльність якого спрямована на отримання прибутку, до того ж, крім відсутності відповідного державного акта на землю, в користуванні даної юридичної особи не знаходилась земельна площа, про яку зазначається в пункті в частини першої статті 150 Земельного кодексу України (особливо цінні землі - землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів ).

Позивач не є установою у розумінні статті 150 Земельного кодексу України, тому не потрібно відповідне погодження Верховної Ради України при припиненні права користування позивача земельною ділянкою.

Про ці обставини, починаючи з серпня 2005 року, відомо Національній академії аграрних Наук України (засновник агрофірми), у віданні якої до банкрутства перебувала агрофірма. Заперечень з приводу припинення користування землею не надходило.

Частиною 3 статті 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача, здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Ці положення дотримано.

21 серпня 2020 року отримано Чаплинською районної державною адміністрацією заяву про уточнення позовних вимог, яка повністю не визнається Чаплинською районною державною адміністрацією.

Позивач не відноситься до кола суб`єктів у розумінні статті 150 Земельного кодексу України, оскільки не належить до науково-дослідних установ. Статутом державної дослідно-експериментальної агрофірми Асканія-Нова передбачено, що агрофірма є сільськогосподарським підприємством, створеним з метою організаційно-господарського забезпечення інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова Асканія-Нова умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та апробації наукових розробок з питань селекції та технології у вівчарстві, свинарстві, м`ясному та молочному виробництві великої рогатої худоби, відтворення сільськогосподарських тварин, використання кормів та економіки тваринництва, прибутковості галузей тваринництва та рослинництва.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21 листопада 2016 року за № 1001732414 містить відомості, згідно яких основним видом економічної діяльності позивача визначено вирощування зернових та технічних культур .

Перебуваючи в стані банкрутства підприємство позивача не здійснювало господарської (статутної) діяльності через відсутність сільськогосподарської техніки, обладнання, виробничого потенціалу.

Згідно розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 30 серпня 2005 року № 407 припинено право користування площею меншого розміру 7145 га, яку віднесено до складу земель запасу району в межах селищної ради Асканія-Нова, про що районним відділом земельних ресурсів у земельно-облікову документацію внесено відповідні зміни.

Оскаржене по справі № 923/23/17 розпорядження є ненормативним актом (ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації ) суб`єкта владних повноважень з приводу реалізації ним повноважень у сфері управління, на підставі якого припинено право користування земельною ділянкою.

Розпорядження № 407 вичерпало свою дію внаслідок його виконання за наведених вище обставин. У зв`язку з дим таке розпорядження не може бути скасовано з підстав, наведених у рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.

Наведене свідчить, що оскаржене за позовом розпорядження органу виконавчої влади має вважатись актом, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання оскільки розпорядження голови районної державної адміністрації від 30.08.2005р. № 407 застосовано одноразово і після його видання виникли правовідносини, пов`язані з припиненням певних суб`єктивних прав. В такому випадку позов має визнаватись безпідставним, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень вичерпало свою дію.

Крім того, земельна площа, про яку зазначається в позовній заяві, не належить до категорії особливо цінних земель.

Позивачем не надано правовстановлюючих документів на підтвердження прав позивача на постійне користування землею. У зв`язку з цим має вважатись, що позивачем не доведено обставин, на які зроблено посилання в позовній заяві та не підтверджено їх сукупністю доказів.

З цього слідує, що Державна дослідно-експериментальна агрофірма Асканія-Нова не отримувала документів на право постійного користування землею за формою встановленою постановою Верховної Ради України від 13.03.1992р. № 2201-ХІІ Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею .

З наданих відділом Держгеокадарстру в Чаплинському районі копій Державних актів на право користування землею серії Б № 036788 площею 7219 га, серії Б № 0367893 площею 8489 га вбачається, що землекористувачами є відповідно дослідне господарство Молочне Чаплинського району та дослідне господарство Асканія-Нова Чаплинського району.

Наведене, на думку Відповідача, свідчить, що у встановленому законодавством порядку право на землекористування у підприємства позивача немає оскільки відповідні правовстановлюючі документи про це відсутні.

Зазначена в позовній заяві земельна площа 7145 га не є вільною та складається із земельних ділянок, які знаходяться у користуванні/власності Державного підприємства дослідного господарства інституту тваринництва степових районів імені Іванова Асканія-Нова УААН Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства, Комунального підприємства Колос Чаплинської районної ради Херсонської області, ТОВ Торговий дім Долинське , Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та, як було встановлено судом, 131 фізичній особі. Тому розгляд справи не можливий без з`ясування позиції (ставлення) щодо предмету спору усіх користувачів, розпорядників, які на сьогоднішній день користуються/володіють/розпоряджаються зазначеними земельними ділянками.

На підставі заяви Відповідача розгляд справи відбувся без участі в судовому засіданні його представника.

ІІІ. Мотивувальна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із Статуту (том 1, а.с. 14-26), Державна дослідно-експериментальна агрофірма «Асканія-Нова» (вул. Степова, буд. З, смт. Асканія-Нова, Чаплинський р-н, Херсонська обл., 75230, код СЛРПОУ 24957852) створена 06.01.1998 рішенням Української академії аграрних наук (постанова Президії від 17.12.1997, протокол №19) шляхом злиття дослідного господарства «Асканія-Нова» , дослідного господарства «Маркеєво» та дослідного господарства «Молочне» , є їх правонаступником (пункт 1.4 Статуту).

У відповідності до пункту 1.3 Статуту Позивач знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні інституту тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» , за умови загального підпорядкування Національної академії аграрних наук України.

Національна академія аграрних наук України є засновником Позивача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.11.2016 за №1001732414.

У відповідності до пункту 2.1 Статуту Позивач є сільськогосподарським підприємством, створеним з метою організаційно-господарського забезпечення інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» умов для своєчасного і високоякісного проведення наукових досліджень та апробації наукових розробок з питань селекції та технології у вівчарстві, свинарстві, м`ясному та молочному виробництві великої рогатої худоби, відтворення сільськогосподарських тварин, використання кормів та економіки тваринництва, прибутковості галузей тваринництва та рослинництва.

Основним видом економічної діяльності Позивача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.11.2016 за № 1001732414 визначене вирощування зернових та технічних культур (код КВЕД 01.11.0).

Стосовно позивача Господарським судом Херсонської області відкрито (порушено) справу про банкрутство ухвалою від 23.05.2003 року.

Судом встановлено, що Розпорядженням голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області від 30.08.2005 №407 Про припинення права постійного користування землею (том 1 а.с. 34) під час дії режиму обмеженого розпорядження майном згідно Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом :

1. припинено право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначено загальною площею 7145 га Позивачем;

2. визнано недійсним державні акти на право користування землею серія Б №036788, серія Б №036789,

3. віднесено зазначену земельну ділянку загальною площею 7145 га до складу земель запасу району в межах селищної ради Асканія-Нова,

4. зобов`язано районний відділ земельних ресурсів внести відповідні зміни у земельно-облікову документацію.

Судом встановлено, що станом на 23.05.2003 (дата ухвалення ухвали господарського суду Херсонської області про відкриття провадження у справі про банкрутство Позивача), Позивач користувався земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб загальною площею 13189 га, згідно схеми землекористування та державних актів на користування землею серія Б №036788, виданий Виконавчим комітетом Чаплинської районної ради народних депутатів 1989 року, що підтверджує право безстрокового користування землею за Дослідним господарством Молочне площею 7219 га для сільськогосподарського використання (том 2 а.с. 187-189, том 4 а.с. 9-12) та державним актом серія Б №036789, виданий Виконавчим комітетом Чаплинської районної ради народних депутатів 1989 року, що підтверджує право безстрокового користування землею за Дослідним господарством Асканія-Нова площею 8489 га для сільськогосподарського використання (том 2 а.с. 183-186, том 4 а.с. 5-9). У наведених державних актах вказано назви сторонніх землекористувачів, яким належить право користування у межах цих земельних ділянок.

Згідно відомостей з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 27.09.2017 року, Національна академія аграрних наук України є засновником Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова", а підприємство знаходиться в стані припинення (том 1 а.с. 27-32, том 3 а.с. 89-49).

Таким чином, суд доходить висновку про те, що станом на час відкриття справи про банкрутство Позивача (23.05.2003), він як підприємство, що входить до складу майнового комплексу Національної академії аграрних наук, на час прийняття оскарженого Розпорядження, володів земельними ділянками, що відповідно до приписів статті 150 ЗК України (в редакції на час прийняття спірного Розпорядження від 30.08.2005), як землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів, відносилися до особливо цінних земель.

Приписами ч. 2 ст. 150 ЗК України визначено, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

За положеннями статті 84 ЗК України, статті 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» , в редакції станом на 30.08.2005 року, при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Відповідно до статті 5 Закону України № 3065-ІІІ Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання.

Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до ЗК України.

Водночас, суд зазначає, що листом від 05.07.2001 року №05-285 Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» надав згоду на виведення із землекористування Державної дослідно-експериментальної агрофірми «Асканія-Нова» - 2491 га сільськогосподарських угідь, з яких 2192 га - ріллі та 299 га пасовищ та передачу цих земель дослідному господарству «Асканійське» Інституту олійних культур УААН (т.2 а.с.78).

Відповідно до постанови Президії Української Академії аграрних наук №10 від 09.07.2001 року постановлено, надати згоду на вилучення із землекористування Державної дослідно-експериментальної агрофірми «Асканія-Нова» Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» 2491 га сільськогосподарських угідь і передачу їх дослідному господарству «Асканійське» Інституту олійних культур, з метою ведення селекційної роботи з великою рогатою худобою м`ясного напряму продуктивності та вівцями і створення відповідної кормової бази (т.2 .а.с.79).

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 ЗК України, а саме:

- добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

- вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

- припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

- використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Суд зазначає, що вищезазначені лист та постанова Президії Української Академії аграрних наук не може тлумачитися як добровільна відмова від землекористування, оскільки у зазначених документах прямо йдеться про вилучення земельної ділянки із землекористування Державної дослідно-експериментальної агрофірми «Асканія-Нова» Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» з передачею її іншій особі - дослідному господарству «Асканійське» Інституту олійних культур, що не є добровільною відмовою від права землекористування, а є розпорядженням належної Національній академії аграрних наук України земельною ділянкою в межах її повноважень та відання.

Також, ст. 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Таким чином, рішення Президії Української Академії аграрних наук про передачу земельної ділянку у користування дослідного господарства «Асканійське» Інституту олійних культур виключає можливість вилучення із користування та віднесення спірної земельної ділянки до земель запасу.

Окрім того, суд звертає увагу, що постановою Президії Української Академії аграрних наук №10 від 09.07.2001 року надано згоду на вилучення із землекористування лише 2491 га, тоді як оскаржуваним розпорядженням Чаплинської РДА Херсонської області від 30.08.2005 №407, всупереч вказаному погодженню припинено право користування Дослідно-експериментальної агрофірми «Асканія-Нова» земельною ділянкою площею 7145 га., тобто площу більшу, ніж було зазначено у постанові Президії Української Академії аграрних наук, що вказує на безпідставність припинення права користування і незаконність виданого Розпорядження.

Зазначені вище фактичні дані, а також правові норми чинного на час вчинення Відповідачем опорюваних дій з видання Розпорядження №407 вказують, що земельні ділянки Позивача, хоча й належали на праві користування Позивачеві як окремій юридичній особі, але ці земельні ділянки в цілому мали використовуватися за своїм призначенням - для забезпечення діяльності Національної академії наук України та державних галузевих академій наук, зокрема Української Академії аграрних наук.

Отже, твердження Відповідача, що земельні ділянки права користування Позивача не належать до особливо цінних земель спростовуються наведеним.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем у пункті 2 оскаржуваного розпорядження, як результат незаконного рішення, що викладене у п. 1 Розпорядження №407, безпідставно визнано недійсним державні акти на право користування землею серія, серія Б №036789, та серії Б №036788, право користування якими належало Позивачеві.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що оскаржуваним розпорядженням Чаплинська РДА необґрунтовано та без наявності правових підстав, незаконно позбавила Державну дослідно-експериментальну агрофірму «Асканія Нова» права користування земельними ділянками.

При цьому, відповідачем не доведено і не надано доказів наявності факту добровільної відмови Позивача в установленому порядку від права користування зазначеної земельної ділянки.

Стосовно правового статусу Позивача в процедурах банкрутства.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.05.2003 у справі №12/141-Б про банкрутство Державної дослідно-експериментальної агрофірми Асканія Нова стосовно якої господарським судом уведено процедуру розпорядження майном. На день прийняття розпорядженням голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області від 30.08.2005 №407 Позивач перебував у процедурі розпорядження майном. Тобто, Позивач та його майнова сфера перебували в особливому правовому режимі, який регулювався нормами Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та ухвалами господарського суду.

Частина тринадцята статті 13 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачала заборону відчуження активів боржника без згоди розпорядника майна. Право постійного користування земельною ділянкою є активом Позивача, як боржника, його відчуження вимагало згоду розпорядника майна Позивача, якого розпорядник майна Позивача не надавав.

Судом встановлено, що в описовій частині оспореного Розпорядження Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області від 30.08.2005 №407 відсутні посилання на відповідні погоджувальні акти та документи, в тому числі й від розпорядника майна боржника Державної дослідно-експериментальної агрофірми Асканія Нова . Окрім того, Відповідачем на надано доказів того, що такі погоджувальні матеріали та документи були у розпорядженні Відповідача на час видання розпорядження №407 і були враховані як правові підстави для припинення права користування земельними ділянками.

Отже, вказані обставини також підтверджують доводи Позивача про відсутність правових підстав для прийняття Відповідачем рішень, що викладені у Розпорядженні №407, що доводить їх незаконність:

1. Відсутність підстав для припинення права користування Позивачем земельною ділянкою сільськогосподарського призначено загальною площею 7145 га;

2. Відсутність підстав для визнання недійсними державних актів Позивача на користування землею серія Б №036788, серія Б №036789,

3. Відсутність підстав для віднесення зазначених земельних ділянок загальною площею 7145 га до складу земель запасу району в межах селищної ради Асканія-Нова.

4. Створення незаконних підстав для внесення районним відділом земельних ресурсів відповідних змін у земельно-облікову документацію.

Стосовно способу захисту права, обраного Позивачем.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом а частини першої статті 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Стаття 84 ЗК України встановлює, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

З наведеного вбачається, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, від 13.11.2018 року у справі № 925/1152/17.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Такі рішення можуть бути скасовані або змінені в судовому порядку.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2018 скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 05.07.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017, справу № 923/23/17 передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Скасовуючи судові рішення у справі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у пунктах 6.17 - 6.19 Постанови від 29.11.208 року зазначив таке.

6.17. Проте ні суд першої ні суд апеляційної інстанції не звернули увагу на наявні в справі матеріали інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про право власності на земельну ділянку, відповідно до яких спірна земельна ділянка надана у власність особам, які не були залучені до участі у справі, та відповідно не надали цим матеріалам оцінку.

6.18. Зазначені матеріали можуть свідчити про те, що спірна земельна ділянка на час розгляду справи у суді не є вільною та складається із земельних ділянок, наданих у власність чи користування юридичним особам (які залучені до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору) та фізичним особам, які не є учасниками цього процесу і яким можливо вже оформлено право власності чи користування щодо цих земельних ділянок.

6.19. При цьому суд першої інстанції при винесенні ухвали від 21.02.2017 встановив, що відповідно до наданого позивачем переліку осіб, які наразі є користувачами або власниками спірних земельних ділянок (загальною площею 7145 га, у межах, зазначених у державних актах на право постійного користування землею серія Б №036788, та серія Б № 036789), такими є : Державне підприємство дослідного господарства інституту тваринництва степових районів ім. Іванова "Асканя-Нова "УААН Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства, комунальне підприємство "Колос" Чаплинської районної ради, ТОВ "Торговий дім "Долинське" держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та 131 фізична особа. Але при вирішенні питання про доцільність залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору зазначених осіб, оскільки рішення по справі може вплинути на їх права і обов`язки, суд стосовно юридичних осіб визначився та залучив їх до участі у справі, а стосовно 131 фізичної особи не здійснив жодної процесуальної дії.

КГС ВС у пункті 6.21. Постанови надав такі вказівки для врахування при новому розгляді справи: Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, надати належну оцінку правовідносинам, що склались між сторонами всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності з нормами чинного законодавства та з урахуванням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Суд приймає до уваги твердження Позивача, представник якого в судовому засіданні підтвердив, що дійсно земельні ділянки, право користування якими припинено спірним Розпорядженням №407, не є вільними.

За час, що минув після позбавлення права користування землею з 2005 року, земельні ділянки були передані в користування іншим юридичним особам та передані у власність фізичних осіб - понад 130 осіб, про що зазначав Верховний Суд.

В той же час, як пояснив представник Позивача, ним враховано, що частина земельних ділянок знаходиться в користуванні та власності інших осіб, які на законних підставах отримали її в користування із земель запасу, до якого земельні ділянки були переведені на підставі Розпорядження № 407. Позивач врахував вказівки Верховного Суду щодо дії статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У зв`язку з цим Позивач просить суд лише вирішити питання про законність розпорядження № 407, тому ним було прийнято рішення про зменшення позовних вимог. У разі задоволення позову Позивач має намір заявити вимоги про повернення йому земельних ділянок, що є вільними та знаходяться в запасі, а також на ті земельні ділянки, право користування якими закінчується у теперішніх їх користувачів або ж право користування якими буде припинено на законних підставах.

Суд погоджується з твердженнями Позивача, вважає, що судове рішення про визнання незаконним та скасування спірного Розпорядження №407 не зачіпає безпосередньо прав та обов`язків осіб, які набули прав користування та власності на частини земельних ділянок, що входили до масивів земельних ділянок за державними актами Позивача на користування землею серія Б №036788, серія Б №036789.

За таких обставин та обґрунтування вимог Позивача, господарський суд вважає, що вказівки Верховного Суду, що викладені у Постанові у цій справі від 29.11.208 року.

Такий висновок господарський суд обґрунтовує також правовими висновками, що викладені у Постанові КГС ВС від 02.09.2020 у справі № 918/194/19.

Зокрема, КГС ВС прийшов висновку, що рішення, яке позбавляє особу права користування землею може бути визнано незаконним та скасованим, оскільки порушує її права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України). Підстави припинення права користування земельними ділянками наведено у статті 141 цього Кодексу.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право. При цьому положення про обов`язок переоформити право користування земельною ділянкою у відповідний строк, передбачений у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (у справі № 1-17/2005) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).

Конституційний Суд України вказав на наступне:

- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (ч.1). Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч.3).

Отже виходячи із встановлених судами обставин справи, наведених норм права, та зазначеної судової практики слід дійти висновку про порушення відповідачем при прийнятті спірного рішення положень статті 19 Конституції України, статті 141 Земельного кодексу України щодо прав позивача користуватися спірною земельною ділянкою.

Стосовно строків позовної давності.

Згідно приписів статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч.1).

Відповідно до статті 261 цього кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила .

Так, відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, крім випадків, коли суд визнає поважними причини пропущеного строку та захистить порушене право.

При цьому закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" , визначено наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Щодо захисту порушеного права.

Суд вважає обґрунтованими доводи Позивача про поважність причин пропуску строку позовної давності з огляду на наступне.

Так, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.05.2003 року по справі №12/141-Б порушено справу про банкрутство стосовно боржника Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова", введено процедуру розпорядження майном, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено власнику майна або уповноваженому органу вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації боржника.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод (1950) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» ).

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Для правильного застосування частини першої статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, в редакції станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження, позовна давність не поширювалась на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Пунктом 2 ч. 2 ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» виключено пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України.

Частиною 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20 грудня 2011 року № 4176-VI, який набрав чинності 15.02.2012 року, визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Таким чином, з 15.01.2012 року у даній справі розпочався перебіг строку позовної давності, який закінчився 15.01.2015 року.

Вирішуючи питання щодо поважності причин поновлення причин пропуску строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Конституцією України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку (стаття 55).

Водночас статтею 9 Основного Закону передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Конституції України в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

ЄСПЛ у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", а й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, питання поновлення строку позовної давності при розгляді господарських спорів повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням чинного законодавства України і мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Зі змісту постанови господарського суду Херсонської області від 13.12.2007 року у справі №12/141-Б (том 2 а.с.196-199) вбачається, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 21.07.20005 відкрито процедуру санації, призначено керуючого санацією.

Судом встановлено, що саме під час знаходження боржника Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова" в процедурі санації Відповідачем було винесено оскаржуване Розпорядження №407 від 30.08.2005 Про припинення права постійного користування землею .

Пізніше Ухвалою господарського суду від 14.02.2006 затверджено план санації боржника, яка постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2006 була скасована. Після цього керуючим санацією повторно подано до суду план санації боржника, який розглядався у справі, але боржника було визнано банкрутом через припинення господарської діяльності, зокрема, припинено виробничу діяльність на вилучених земельних ділянках.

В той же час, у зазначеній постанові від 13.12.2007 відомості про припинення права користування земельними ділянками відсутні, що також доводить твердження Позивача, що вирішення питання про припинення права користування земельними ділянками Позивача вирішувалося без участі керуючого санацією, якому належало право представництва інтересів Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова" як юридичної особи.

Приймаючи рішення у цій справі суд враховує, що визнання незаконним та скасування Розпорядження№407 не порушує інтересів третіх осіб, є індивідуальним актом, який порушує лише права Позивача. Задавненість строків, що відбулася у цих відносинах не вплинула на питання встановлення обставин справи та їх правової оцінки. Це судове рішення буде сприяти вирішенню питань санації боржника, що уведена у цій справі ухвалою господарського суду від 04.12.2018 року, що надасть можливість вирішити питання задоволення (повного або часткового) прав кредиторів у справі № 12/141-б, у межах якої вирішується цей спір.

Скасування Розпорядження №407 відновить юридичну визначеність. Задоволення позову не тягне за собою несправедливості стосовно будь-якої третьої особи. Докази, що досліджені судом не втратили своєї достовірності та не вплинули на повноту дослідження обставин справи. Усі заперечення Відповідача, по суті спору, підтверджують обставини, на які посилається Позивач. Наприклад, твердження Відповідача, що після видання ним оспореного Розпорядження №407 Академія аграрних наук України не заявляла претензій стосовно припинення права користування землею підприємства, що входить до сфери його відання (Позивача - Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова"), вказує на прийняття рішення без його попереднього офіційного погодження. Факт незаявлення претензій не виправдовую незаконної дії Відповідача.

Суд приходить до висновку, що права кредиторів у цій справі порушено саме в період провадження у справі через неправомірні дії та рішення як учасників справи так і інших органів, зокрема - Відповідача. Права кредиторів також очікують на їх захист через відновлення прав боржника Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова".

Таким чином, враховуючи принцип верховенства права, принцип реального правового захисту, та принцип справедливості, зважаючи на те, що в рамках справи про банкрутство керуючим санацією не надавались відомості про зміну майнового стану, фінансового та майнового становища боржника, суд вважає поважними причини пропуску строку позовної давності, а позовні вимоги такими, що підлягають захисту шляхом визнання недійсним оскаржуваного розпорядження та визнання дійсними державних актів на право землекористування.

ІV. Розподіл судових витрат.

У відповідності з приписами статті 129 ГПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, з Відповідача має бути стягнуто на користь позивача судовий збір у сумі 2102,00грн - вимогу немайнового характеру.

Керуючись статтями 129, 238, 240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати Розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 30.08.2005 № 407 Про припинення права постійного користування землею .

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Чаплинської районної державної адміністрації на користь Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова" (вул. Степова, 3, смт. Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область, 75230, код ЄДРПОУ 24957852), витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00грн. (дві тисячі сто дві гривень 00 копійок).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення направити учасникам провадження.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2020

Суддя П.Д. Пригуза