Рішення

від 22.10.2020 по справі 925/759/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Черкаси справа № 925/759/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Київспецсталь» до приватного акціонерного товариства «Уманьферммаш» про стягнення 24656 грн. 75 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Київспецсталь» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Уманьферммаш» (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки № 289 від 09.09.2019 року, 77423 грн. 04 коп. основного боргу, 4147 грн. 20 коп. пені, 795 грн. 11 коп. 3% річних, 813 грн. 24 коп. інфляційних втрат, що разом складає 83178 грн. 58 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати товару за договором поставки № 289 від 09.09.2020 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/759/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28.07.2020 року, а ухвалою суду від 10.07.2020 року судове засідання для розгляду справи по суті перенесено на 18.08.2020 року.

Позивач в особі свого представника подав суду засобами електронного зв`язку 12.08.2020 року та на паперових носіях 17.08.2020 заяву (вх. № 12346/20, а.с. 49-50, 54-56), в якій заявив про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 60000 грн. основної суми боргу у зв`язку з її сплатою відповідачем, збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних у зв`язку зі збільшенням періоду прострочення, остаточно просив суд стягнути з відповідача, на підставі договору поставки № 289 від 09.09.2020 року, 17423 грн. 04 коп. основного боргу, 4533 грн. 39 коп. пені, 1392 грн. 3% річних, 1308 грн. 32 коп. інфляційних втрат, що разом становить 24656 грн. 75 коп. Заява позивача про зміну розміру позовних вимог ухвалою суду від 18.08.2020 року (в протоколі судового засідання) прийнята до провадження.

Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили, причини неявки не повідомили, про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідач письмовий відзив на позов не подав, проти позову і розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши позовну заяву і заяву позивача про зміну розміру позовних вимог, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

09.09.2019 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Київспецсталь» , як покупець, та відповідач - приватне акціонерне товариство «Уманьферммаш» , як постачальник, уклали договір № 289 (далі - Договір, а.с. 11-13), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити в порядку передбаченому даним договором наступний товар: зварювальний дріт.

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п. 2.2. - прийом товару по кількості та якості відбувається у відповідності з умовами даного договору та інструкцій № П-7 Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості та № П-6 2Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по кількості затверджених постановами Держарбітражу від 29.04.1966 року та 15.06.1965 року із змінами та доповненнями до них;

п. 3.1. - товар,ю що поставляється по даному договору, відвантажується відповідно до правил поставок Інкотермс-2010 на умовах: FCA;

п. 3.2. - поставка товару відбувається в строки не пізніше 5 календарних днів, після отримання заявки покупця про постачання товару постачальником;

п. 3.3 - поставка товару відбувається відповідно відвантажувальним реквізитам покупця, вказаних в накладних або специфікаціях до даного договору;

п. 3.4. - перелік товаросупровідних документів: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна, товаро-транспортна накладна. В накладній повинно бути зазначено кому належить товар, а також номер даного договору. Всі вказані вище документи надаються покупцю не пізніше 3-х банківських днів з моменту поставки товару;

п. 4.1.- ціна на товар по даному договору встановлюється в момент укладення договору;

п. 4.2. - загальна сума договору становить суму специфікацій чи накладних, укладених до даного договору. Орієнтовна сума договору складає 1500000 грн.;

п. 5.1. - розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника на умовах: відстрочки платежу 30 днів;

п. 7.1. - у випадку не оплати товару, або прострочення оплати товару в строк, вказаний в договорі, покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє в період порушення зобов`язань, за кожний день прострочення оплати;

п. 8.1. - договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Із видаткових накладних: № 2378 від 29.10.2019 року на суму з ПДВ 77423 грн. 04 коп., № 2708 від 06.12.2019 року на суму з ПДВ 38711 грн. 52 коп., № 267 від 07.02.2020 року на суму з ПДВ 11828 грн. 52 коп., № 367 від 19.02.2020 року на суму з ПДВ 26883 грн. (а.с. 14-17) вбачається, що позивач поставив відповідачу товар - дріт на суму 154846 грн. 08 коп., який відповідач отримав без зауважень.

Отриманий товар відповідач оплатив частково на суму 77423 грн. 04 коп.: 05.12.2019 року за видатковою накладною № 2708 від 06.12.2019 року у розмірі 35000 грн., 05.02.2020 року за видатковою накладною № 2378 від 29.10.2019 року у розмірі 35000 грн. та 06.02.2020 року у розмірі 12423 грн. 04 коп. Борг відповідача становить 77423 грн. 04 коп.

У зв`язку з нездійсненням відповідачем у встановлений Договором строк оплати за отриманий товар, 31.03.2020 року позивач направив відповідачу претензію № 30/03-1 від 30.03.2020 року про сплату у 7-денний строк 80928 грн. 42 коп. боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних, пені на виконання договору поставки № 289 від 09.09.2019 року (а.с. 21-26, докази направлення а.с. 27). Претензія позивача отримана відповідачем 03.04.2020 року відповідно до даних поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, але залишена без відповіді і виконання.

За порушення термінів сплати за товар позивач також нарахував до стягнення 4147 грн. 20 коп. пені, 795 грн. 11 коп. 3% річних, 813 грн. 24 коп. інфляційних втрат.

Із наданої позивачем письмової заяви про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що після звернення позивача з даною позовною заявою до господарського суду Черкаської області відповідачем добровільно сплачено позивачу 60000 грн. заборгованості (09.06.2020 року - 10000 грн., 10.07.2020 року - 10000 грн., 14.07.2020 року - 10000 грн., 20.07.2020 року - 10000 грн., 21.07.2020 року 5000 грн., 29.07.2020 року 5000 грн., 30.07.2020 року - 5000 грн., 06.08.2020 року 5000 грн.).

Також позивач у поданій заяві збільшив розмір позовних вимог у зв`язку з невчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 289 від 09.09.2019 року, просив стягнути з відповідача 4533 грн. 39 коп. пені, 1392 грн. 3% річних, 1308 грн. 32 коп. інфляційних втрат.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 289 від 09.09.2019 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Товар за Договором був отриманий відповідачем на суму 154846 грн. 08 коп. без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на видаткових накладних: № 2378 від 29.10.2019 року, № 2708 від 06.12.2019 року, № 267 від 07.02.2020 року, № 367 від 19.02.2020 року, борг в сумі 77423 грн. 04 коп. не заперечується відповідачем.

У п. 5.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу 30 днів.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов`язання зі сплати вартості поставленого позивачем товару у позивача виникло право вимагати з відповідача примусового виконання простроченого грошового зобов`язання в натурі.

09.06.2020 року, на виконання п. 5.1. Договору, відповідач сплатив на користь позивача 10000 грн., 10.07.2020 року - 10000 грн., 14.07.2020 року - 10000 грн., 20.07.2020 року - 10000 грн., 21.07.2020 року 5000 грн., 29.07.2020 року 5000 грн., 30.07.2020 року - 5000 грн., 06.08.2020 року 5000 грн., а разом 60000 грн., на цю суму позивачем зменшено розмір позовних вимог.

Борг за видатковою накладною № 367 від 19.02.2020 року в сумі 17423 грн. 40 коп. відповідачем не спростовано, доказів в підтвердження оплати цього боргу відповідач не надав.

Отже, наявність і розмір основного боргу в сумі 17423 грн. 40 коп. позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, вимоги позивача в цій частині позову відповідачем не спростовані, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем також заявлено до стягнення з відповідача, з урахуванням збільшених позовних вимог, на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційних втрат в сумі 1308 грн. 32 коп., 1392 грн. 3% річних, на підставі п. 7.1. Договору - 4533 грн. 39 коп. пені.

За видатковою накладною № 2378 від 29.10.2019 року позивач з урахуванням здійснених відповідачем проплат нарахував: 3 % річних за період 29.11.2019 року по 17.08.2020 року у сумі 879 грн. 01 коп.; інфляційні втрати за період з грудня 2019 року по червень 2020 року у сумі 632 грн. 73 коп., пені за період з 29.11.2019 року по 17.08.2020 року у сумі 3196 грн. 24 коп.

За видатковою накладною № 2708 від 06.12.2019 року позивач з урахуванням здійснених відповідачем проплат нарахував: 3 % річних за період з 07.01.2020 року по 17.08.2020 року у сумі 59 грн. 79 коп.; інфляційні втрати за період з січня 2020 року по червень 2020 року у сумі 74 грн. 69 коп., пені за період з 07.01.2020 року по 17.08.2020 року у сумі 178 грн. 56 коп.

За видатковою накладною № 267 від 07.02.2020 року позивач з урахуванням здійснених відповідачем проплат нарахував: 3 % річних за період з 01.03.2020 року по 17.08.2020 року у сумі 132 грн. 88 коп.; інфляційні втрати за період з березня 2020 року по червень 2020 року у сумі 250 грн. 18 коп., пені за період з 01.03.2020 року по 17.08.2020 року у сумі 350 грн. 03 коп.

За видатковою накладною № 367 від 19.02.2020 року позивач з урахуванням здійснених відповідачем проплат нарахував: 3 % річних за період з 20.03.2020 року по 17.08.2020 року у сумі 320 грн. 32 коп.; інфляційні втрати за період з квітня 2020 року по червень 2020 року у сумі 350 грн. 72 коп., пені за період з 20.03.2020 року по 17.08.2020 року у сумі 808 грн. 56 коп.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок спірних сум інфляційних втрат та 3% річних відповідає умовам Договору та фактичним обставинам справи, їх розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно, тому і ці вимоги позивача суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у заявлених розмірах.

Сторони погодили в п. 7.1 Договору, що у випадку не оплати товару, або прострочення оплати товару в строк, вказаний в договорі, покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє в період порушення зобов`язань, за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ст. 551 ч. 2 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 231 ч. 4 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України, нормам ст. 1, ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , ч. 6 ст. 232 ГК України.

Розрахунки позивача, покладені в основу вимог про стягнення пені відповідають умовам відповідальності сторін за порушення своїх зобов`язань, передбаченим п. 7.1. Договору, нормам ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , ч. 6 ст. 232 ГК України, спірну суму пені нараховано відповідно до умов договору поставки № 289 від 09.09.2019 року, на фактичні суми боргу. Відтак вимогу позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у обрахованих позивачем розмірах.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладених обставин справи, умов Договору та наведених норм законодавства суд зменшені вимоги позивача про стягнення 17423 грн. 04 коп. боргу, 1308 грн. 32 коп. інфляційних втрат, 1392 грн. 3% річних, 4533 грн. 39 коп. пені за відповідний період прострочення сплати основної заборгованості вважає обґрунтованими і позов задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, понесені позивачем, судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Уманьферммаш» , код ЄДРПОУ 05765888, місцезнаходження: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Енергетична, буд. 21 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Київспецсталь» , код ЄДРПОУ 39377370, місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Отто Шмідта, буд. 35-37 - 17423 грн. 04 коп. боргу, 1308 грн. 32 коп. інфляційних втрат, 1392 грн. 3% річних, 4533 грн. 39 коп. пені, 2102 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.М. Грачов