Постанова

від 23.10.2020 по справі 2а-1346/12/1372

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 2а-1346/12/1370

адміністративне провадження № К/9901/27546/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року (суддя Клименко О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року (судді: Попко Я.С. (головуючий), Левицька Н.Г., Сеник Р.П.) у справі № 2а-1346/12/1370.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство Львівська вугільна компанія (далі - позивач, ПАТ Львівська вугільна компанія ) звернулось до суду з позовом до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Червоноградська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002852301, № 0002862301 від 26.04.2011, № 0007032301, № 0007022301, № 0007042301 від 10.08.2011.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002852301, № 0002862301 від 26.04.2011, № 0007032301, № 0007022301, № 0007042301 від 10.08.2011 були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002852301, № 0002862301 від 26.04.2011, № 0007032301, № 0007022301, № 0007042301 від 10.08.2011, діяв у відповідності та у межах відповідно до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем було доведено та надано належні та достатні докази на підтвердження порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства та правомірності прийняття оскаржуваних рішень, що не було спростовано позивачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ Львівська вугільна компанія подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ Львівська вугільна компанія у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ Львівська вугільна компанія , як юридична особа, зареєстроване 08.05.2008 Сокальською РДА Львівської області. ПАТ Львівська вугільна компанія , як юридична особа, зареєстроване 07.12.2011. Основними видами діяльності позивача є агломерація кам`яного вугілля, розробка та переробка відходів вуглезбагачення, оптова торгівля паливом.

За наслідками проведення невиїзної документальної перевірки ПАТ Львівська вугільна компанія з питань правильності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 складено акт № 240/2301/35879807 від 11.04.2011.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст.ст. 216, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними з ТОВ Новіком ; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , внаслідок чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 912 222,00 грн; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду на загальну суму 41 032 310,00 грн та залишок від`ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 521 417,00 грн.

На підставі акту перевірки від 11.04.2011 № 240/2301/35879807 контролюючим органом 26 квітня 2011 року винесено наступні податкові рішення: № 0002852301, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 912 223,00 грн, в тому числі за основним платежем - 912 222,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн; № 0002862301, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41 553 728,00 грн, в тому числі за основним платежем - 41 553 727,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Крім того, контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірки ПАТ Львівська вугільна компанія з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт № 151/2301/35879807 від 26.07.2011. У акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року в сумі 8 470 008,00 грн та занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року всього в сумі 4 929 300,00 грн; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 41 553 727,00 грн, що призвело до завищення значення рядка 26 декларації за лютий 2011 року в сумі 39 110 909,00 грн та рядка 24 за березень 2011 року в сумі 36 640 820,00 грн, а також заниження податкового зобов`язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 5 373 990,00 грн, в тому числі за лютий 2011 року в сумі 2 442 818,00 грн та за березень 2011 року в сумі 2 931 172,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 10 серпня 2011 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення: № 0007032301, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 8 470 009,00 грн, в тому числі за основним платежем - 8 470 000,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн; № 0007022301, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток у розмірі 4 929 301,00 грн, в тому числі за основним платежем - 4 929 300,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн; № 0007042301, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 5 373 991,00 грн, в тому числі за основним платежем - 5 373 990,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Контролюючим органом, встановлено порушення позивачем податкового законодавства по операціях з ТОВ Новіком , ТОВ Стратегія Груп , ТОВ Вугілля Трейд та зазначено, що позивачем під час перевірки не було надано жодного документа, який би засвідчував переміщення товару по операціях з даними контрагентами, у яких відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. Крім того, позивачем ускладнено процес придбання відходів шляхом використання посередників, за рахунок яких штучно збільшилась вартість придбаного товару, зокрема, придбані у ТОВ Новіком тонкі відходи вуглезбагачення по ціні 201,60 грн - це відходи попередньо продані позивачем по ціні 0,12 грн. Відповідач вказує на відсутність у позивача розумної економічної причини при придбанні вказаних відходів по ціні 201,60 грн, адже на час їх придбання у позивача перебувало у власності тонких доходів вуглезбагачення, кількість яких достатня для переробки позивачем, як мінімум, на 10 років, а власні тонкі відходи позивач відображав у податковому обліку по ціні 2,10 грн, тобто за ціною у понад 100 разів нижчою, ніж придбавалась у ТОВ Новіком .

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ПАТ Львівська вугільна компанія (покупець) з однієї сторони, в особі голови правління - генерального директора ОСОБА_3 та ТОВ Новіком (продавець) з іншої сторони, в особі директора ОСОБА_1 було укладено ряд договорів, зокрема: договір купівлі-продажу тонких відходів № 030111 від 03.01.2011 у кількості 1293754,077 т. (тонкі відходи вуглезбагачення) на загальну суму 254 772 821,92 грн, в тому числі ПДВ - 42 456 948,90 грн; договір поставки обладнання № 040111 від 04.01.2011 на загальну суму 22871,61 грн, в тому числі ПДВ - 3 811,92 грн.

Під час проведення фінансово-господарської діяльності ПАТ Львівська вугільна компанія за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 також здійснила придбання тонких відходів вуглезбагачення, відповідно до укладеного договору купівлі-продажу товару № 011110 від 01.11.2010, укладеного між ПАТ Львівська вугільна компанія (покупець) в особі голови правління - генерального директора ОСОБА_3 з однієї сторони та ТОВ Стратегія Груп (продавець) в особі директора ОСОБА_4 з іншої сторони. Згідно вказаного договору купівлі-продажу товару № 011110 від 01.11.2010 продавець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, продати покупцю тонкі відходи вуглезбагачення в кількості 8 370 000,00 т., а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість. Загальна вартість товару, за даним договором, становить 837 000,00 грн, ПДВ - 167 400,00 грн.

Крім того, під час проведення фінансово-господарської діяльності ПАТ Львівська вугільна компанія за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, між позивачем (покупець) та ТОВ Вугілля Трейд (продавець) було укладено договір купівлі-продажу вугілля № 10311 від 01.03.2011, згідно якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і провести повні розрахунки за вугілля марки ЖР в кількості 5500 т. на загальну суму 2 537 040,00 грн.

Позивачем було включено до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від вказаних контрагентів у періоді з 01.01.2011 по 31.03.2011, що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними і розрахунками до них, а також платіжними документами та іншими доказами наданими позивачем.

Контрагентами позивача: ТОВ Новіком , ТОВ Стратегія Груп та ТОВ Вугілля Трейд було виписано податкові накладні, суми ПДВ які включено до складу податкового кредиту за перший квартал 2011 року. В бухгалтерському обліку ПАТ Львівська вугільна компанія по фінансово-господарським відносинам з вказаними контрагентами здійснено відповідні проводки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору купівлі-продажу № 030111 від 03.01.2011, укладеного між позивачем та ТОВ Новіком , позивач купив у ТОВ Новіком 1293754,07 т. тонких відходів вуглезбагачення на загальну суму 254 772 821,92 грн. Суму ПДВ, згідно отриманих від ТОВ Новіком податкових накладних, ПАТ Львівська вугільна компанія враховано в складі податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та податковій декларації з ПДВ, що подана до контролюючого органу за січень місяць 2011 року в сумі 42 462 136,98 грн. В податковому обліку вартість товарів віднесено на витрати на придбання товарів (робіт, послуг), (рядок 04.1 декларації) в 1 кварталі 2011 року в сумі 212 291625,33 грн. Позивачем надано копію декларації з податку на додану вартість ТОВ Новіком за період січень 2011 року, згідно штампу отриману ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 15.02.2011, де в рядку 9 усього податкових зобов`язань проставлено суму 42 466 923,00 грн. Оскільки вказана декларація реєструвалась в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідач направив запит до останньої від 20.04.2012 року № 1799 8 10-010 з проханням повідомити, чи має вищевказана декларація юридичну силу і чи може бути використана, як доказова база у судовій справі. Відповідачем було отримано відповідь від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 04.05.2012 №1706/7/22-107, в якій повідомлено наступне: Згідно бази даних АРМ Бест-Звіт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, декларація з податку на додану вартість ТОВ Новіком (код СДРПОУ 35947625) за період січень 2011 відсутня. Додатково повідомляємо, що станом на 07.05.2012 року підприємство має стан 23 - Місцезнаходження не встановлено .

Судами також встановлено, що у ході досудового слідства у кримінальній справі №128-0178, порушеної 29.07.2011 прокуратурою Львівської області стосовно посадових осіб ПАТ Львівська вугільна компанія за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України та стосовно директора ТОВ Новіком ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 205 КК України, 12.08.2011 проведено обшук у адміністративному будинку по місцю розташування ПАТ Львівська вугільна компанія за адресою: Львівська обл., Сокальський р-н, с. Сілець. Під час вищевказаного обшуку в приміщенні бухгалтерії підприємства виявлено та вилучено два системні блоки комп`ютерів, в яких з файлами документів ПАТ Львівська вугільна компанія були створені файли документів ТОВ Новіком (код ЄДРПОУ 35947625).

У приміщенні бухгалтерії ПАТ Львівська вугільна компанія було виявлено та вилучено чисті аркуші паперу формату А-4 з проставленими мокрими печатками ТОВ Новіком . З пояснень громадянки ОСОБА_2 , яка у період спірних правовідносин працювала у ПАТ Львівська вугільна компанія на посаді заступника технічного директора з охорони навколишнього природного середовища встановлено, що за час її перебування на підприємстві жодних сторонніх відходів від інших підприємств ПАТ Львівська вугільна компанія не отримувало. Всі відходи, які знаходяться у хвостосховищах підприємства, є відходами, утвореними в результаті вуглезбагачення. Жодних документів, які стосуються взаємовідносин з ТОВ Новіком на розміщення відходів їй не передавались та нею не підписувались (матеріали кримінальної справи № 128-0178).

Засноване ТОВ Новіком 05.06.2008 ОСОБА_1 , котрий також є директором цього підприємства, зареєстроване у АДРЕСА_1 . Однак, згідно акту обстеження № 78 від 14.04.2010, за місцем реєстрації не знаходиться. У підприємства відсутні основні фонди, засоби виробництва трудові ресурси та транспортні засоби, що вказує на неможливість проведення товарних операцій. Крім того, згідно відомостей центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України, ОСОБА_1 до 04.06.2008 працював у ПАТ Львівська вугільна компанія , де отримував доходи. ТОВ Новіком зареєстроване у м. Києві, однак, засновник та директор цього підприємства ОСОБА_1 зареєстрований, з моменту створення цього підприємства і по даний час, у АДРЕСА_2 , де і постійно проживає.

Встановлено, що на адресу начальника ВПМ ДПІ у м. Червонограді Шевчука Б.Я. надійшов лист ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16.02.2011 № 418/7/26-10/3, яким направлено пояснення директора ТОВ Новіком ОСОБА_1 щодо взаємовідносин з ПАТ Львівська вугільна компанія , із змісту якого встановлено, що з квітня 2010 року підприємство жодної господарської діяльності не веде і мало взаємовідносини по веденню господарської діяльності з ПАТ Львівська вугільна компанія приблизно з квітня 2009 року по грудень 2009 року, що ставить під сумнів реальне виконання договору купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення від 03.01.2011.

Про відсутність ділової мети та будь-якої економічної доцільності у діях позивача при укладанні договору купівлі-продажу з ТОВ Новіком від 03.01.2011 на придбання тонких відходів вуглезбагачення свідчать обставини, що позивач придбав у ТОВ Новіком 1 293 754,07 т. тонких відходів вуглезбагачення по ціні 201,60 грн за тонну (з ПДВ) на загальну суму 254 772 821,92 грн, які попередньо знаходились на зберіганні у позивача, відповідно до договору зберігання № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року. В п. 4 Договору зазначено місце знаходження товару: с. Межиріччя. Сокальського району, хвостосховище № 1, хвостосховище № 2.

Однак, згідно договору купівлі-продажу від 01.11.2010 № 011110, укладеного між ВАТ Львівська вугільна компанія та фірмою ТОВ Стратегія Груп , позивач здійснив придбання тонких відходів вуглезбагачення в кількості 8 370 000 т. по ціні 12 копійок за тонну (з ПДВ) на загальну суму 1 004 400,00 грн, які попередньо знаходились на зберіганні у позивача, відповідно до договору зберігання. В п. 4 договору зазначено місце знаходження товару: с. Межиріччя, Сокальського району, хвостосховище № 1, хвостосховище № 2.

Про відсутність будь-яких господарських операцій між ТОВ Новіком та ПАТ Львівська вугільна компанія протягом 1 кварталу 2011 року свідчить і декларація з податку на прибуток підприємства ТОВ Новіком , подана з прочерками до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10.05.2011, а саме - в рядку 01.1 доходи від продажу товарів (робіт, послуг) невідображено суму отриманого доходу.

Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що угода купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення між позивачем та ТОВ Новіком не носила реального характеру, а відбувалося лише формальне відображення операції в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів (договорів, податкових та видаткових накладних) без фактичного її проведення з метою мінімізування сплати податків і штучного формування витрат та податкового кредиту з метою уникнення сплати до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з січня по березень 2011 року ПАТ Львівська вугільна компанія придбавало тонкі відходи вуглезбагачення у ТОВ Стратегія Груп на підставі договору купівлі-продажу тонких відходів № 011110 від 01.11.2010 у кількості 8 370 000 т. на загальну суму 1 004 400,00 грн, в тому числі ПДВ - 167 400,00 грн. ТОВ Стратегія Груп (код за ЄДРПОУ 37144726) зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва, стан платника - основний платник, основний вид діяльності - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. Кількісний склад працівників - 1 особа. Встановлено також, що ТОВ Стратегія Груп декларації з податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 року подані до органу ДПС нульові. Декларації з податку на додану вартість та додатки № 5 за січень-березень 2011 року не подавались.

Встановлено також, що під час проведення фінансово-господарської діяльності ПАТ Львівська вугільна компанія за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ Вугілля Трейд (продавець) було укладено договір купівлі-продажу вугілля № 10311 від 01.03.2011, згідно якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і провести повні розрахунки за вугілля марки ЖР в кількості 5500 т. на загальну суму 2 537 040,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що у ТОВ Стратегія Груп та ТОВ Вугілля Трейд відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні штатні працівники та фахівці, які б приймали участь у здійснені господарських операцій, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг).

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивачем у 2008 році було прийняте рішення про реалізацію накопичених тонких відходів. Внаслідок цього було укладено договори про продаж старих відходів ТОВ Стратегії груп і ціна такого продажу становила 12 коп за тонну відходів. В свою чергу, частину відходів ТОВ Стратегії груп продала іншим підприємствам, і останні по необґрунтовано високих цінах, продали відходи ТОВ Новіком . Варто зазначити, що ціна тонких відходів з 0,144 грн за тонну відходів зросла до 201,60 грн за тонну, а також з 0,18 грн за тону зросла до 192,00 грн за тонну. У всіх договорах стосовно реалізації відходів місцем їх знаходження зазначено: с. Межиріччя, Сокальський район, хвостосховище № 1, хвостосховище № 2. Встановлені обставини свідчать про те, що тонкі відходи нікуди не переміщались. Доказів на спростування встановлених судом обставин позивачем не надано.

Відповідно до матеріалів проведеної інвентаризації допоміжних матеріалів, запасних частин, малоцінних та швидкозношуючих предметів та податкової звітності позивача станом на 01.01.2011 на балансі позивача знаходилось 963 564,60 т. власних тонких відходів вуглезбагачення, утворених в процесі діяльності підприємства у період 2008-2010 роки та 8 370 000 т. відходів, придбаних у ТОВ Стратегія-Груп відповідно до договору № 011110 від 01.11.2010 по ціні 0,12 грн за тону, всього 933 3564,9 т. Тобто, на момент укладення договору № 030111 від 03.01.2011 про придбання у ТОВ Новіком відходів по ціні 201,60 грн у позивача була достатня кількість тонких відходів вуглезбагачення, необхідних для здійснення їх переробки протягом тривалого часу (декількох років). Доказів на підтвердження необхідності придбання тонких відходів вуглезбагачення у ТОВ Новіком по ціні 201,60 грн позивачем суду не надано, необхідності здійснення такого придбання не обґрунтовано. Крім того, позивачем не було доведено використання придбаних активів у господарській діяльності, а також доказів одержання прибутку від господарських операцій із вказаними контрагентами.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує порушення допущені відповідачем під час проведення перевірки та невідповідність викладених ним висновків у акті перевірки фактичним обставинам, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції положень Кодексу адміністративного судочинства щодо дотримання судами при розгляді справи обов`язкових принципів адміністративного судочинства та меж розгляду адміністративними судами справ, а також на неврахування судами першої та апеляційної інстанції наданих позивачем належним чином оформлених первинних документів на підтвердження реальності здійснення ним господарських операцій з відповідними контрагентами, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Відповідач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункти 14.1.27, 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Пункти 138.1, 138.2 статті 138.

Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від`ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від`ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов`язань у зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов`язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов`язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

10.5. Пункти 198.3, 198.6 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

10.6. Пункти 201.6-201.10 статті 201.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне абочасткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.3. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств (чинний на момент виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 1.32 статті 1.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

12.2. Пункт 5.1. статті 5.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

12.3. Підпункт 5.2.1. пункту 5.2. статті 5.

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

12.4. Підпункт 5.3.9. пункту 5.3 статті 5.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв`язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов`язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов`язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов`язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

18. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

19. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

22. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

23. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002852301, № 0002862301 від 26.04.2011, № 0007032301, № 0007022301, № 0007042301 від 10.08.2011 діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

24. Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, стосуватись саме господарських операцій за якими було сформовано спірні суми податкового кредиту, та які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій.

Платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено обставини щодо не підтвердження позивачем реальності господарських операцій між ним та його контрагентами, оскільки позивачем не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних та достатніх доказів (документів) здійснення таких господарських операцій (товарно-транспортні накладні та товаросупровідних документів на товар на підтвердження його переміщення та отримання товару, докази поставки товару, доказів виконання інструкцій щодо зберігання, транспортування товару за кількістю на підставі товаросупровідних документів, сертифікатів якості (та/або походження продукції), сертифікатів відповідності та інших документів, які підтверджують реальність виконання послуг/отримання товару та оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства), тоді як контролюючим органом було доведено та надано судам попередніх інстанцій належні докази відсутності реального характеру господарських операцій позивача з відповідними контрагентами за перевіряємий відповідачем період.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивачем під час проведення перевірки контролюючим органом не було надано жодного документа, який би засвідчував переміщення товару по операціях з ТОВ Новіком , ТОВ Стратегія Груп , ТОВ Вугілля Трейд , контролюючим органом встановлено (що не спростовано позивачем), що у вказаних контрагентів були відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було фактично ускладнено процес придбання відходів шляхом використання посередників, за рахунок яких штучно збільшилась вартість придбаного товару, зокрема, придбані у ТОВ Новіком тонкі відходи вуглезбагачення по ціні 201,60 грн - це відходи попередньо продані позивачем по ціні 0,12 грн. Відповідач обґрунтовано вказав на відсутність у позивача будь-якої розумної економічної причини при придбанні вказаних відходів по ціні 201,60 грн, адже на час їх придбання у позивача перебувало у власності тонких доходів вуглезбагачення, кількість яких достатня для переробки позивачем, як мінімум, на 10 років, а власні тонкі відходи позивач відображав у податковому обліку по ціні 2,10 грн, тобто за ціною у понад 100 разів нижчою, ніж придбавалась у ТОВ Новіком . Крім того, проведеною перевіркою встановлено, що у ТОВ Стратегія Груп та ТОВ Вугілля Трейд відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні штатні працівники та фахівці, які б приймали участь у здійснені господарських операцій, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг).

Таким чином, позивачем не було надано судам першої та апеляційної інстанції належних доказів, що товариство має відповідні первинні документи, які належно оформлені, містять всі необхідні реквізити та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, підтверджують можливість здійснення господарюючими суб`єктами (контрагентами позивача), відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, та які свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

25. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові та у апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанції.

26. Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Гарсія Руїз проти Іспанії (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року слід залишити без задоволення.

28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 2а-1346/12/1370 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова