Рішення

від 23.10.2020 по справі 280/4372/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року Справа № 280/4372/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянув адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Град Авто (вул. Складська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69083) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Град Авто (далі - позивач, ТОВ Град Авто ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.07.2019 №0010641401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі: податкове зобов`язання - 84820,00 грн та штрафні санкції - 21205,00 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.07.2019 №0010651401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 331150,00 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.07.2019 №0010661401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість усього на 4227,00 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.07.2019, яким застосовано штраф на загальну суму 621,83 грн, в частині застосування штрафу у сумі 603,80 грн.

Крім того, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача, відображені у акті перевірки ґрунтуються на неіснуючій розбіжності між даними бухгалтерського обліку та показниками фінансової звітності за 4 квартал 2016 року, оскільки суперечать фактичним даним, які наведено у Таблиці Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників доходів та витрат ТОВ Град Авто (код ЄДРПОУ 37301466) за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. щодо рядку 2150 Витрати на збут . Також в акті перевірки відповідачем необґрунтовано, на думку позивача, встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1927 грн. за січень 2019 року; завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 2300 грн.: за січень 2017 року - 1833 грн., за лютий 2019 року - 467 грн., оскільки в системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС наявні розбіжності між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом позивача та його контрагентів. Розрахунки коригування позивачем зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в строки передбачені п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Таким чином ТОВ Град Авто вважає, що відповідач не мав правових підстав приймати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2019 №0010641401, №0010651401, №0010661401 та №0010671401. В зв`язку з чим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 11.09.2019 у справі відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 03.10.2019.

02.10.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позов. У відзиві відповідач посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено розбіжність між даними бухгалтерського обліку та показниками фінансової звітності, що призвело до завищення показника по рядку 2150 Витрати на збут на загальну суму 802372 грн., в т.ч. за 4 квартал 2016 р. на суму 802372 грн., 2016 рік на суму 802372 грн. В системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС наявні розбіжності між податковим зобов`язанням задекларованим позивачем та податковим кредитом задекларованим КП ТИТАН , оскільки позивачем двічі зменшено суму податкових зобов`язань у розмірі 1926,67 грн.; та між податковими зобов`язаннями, задекларованими контрагентами позивача, та податковим кредитом, задекларованим позивачем, у зв`язку із відсутністю звітності від контрагентів позивача. Позивачем несвоєчасно зареєстровано розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму штрафних санкцій з податку на додану вартість 621,83 грн. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою від 03.10.2019 підготовче засідання було відкладене на 22.10.2019.

22.10.2019 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою від 22.10.2019 підготовче засідання було відкладене на 06.11.2019

Протокольною ухвалою від 06.11.2019 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 11.11.2019.

11.11.2019 від представника позивача до суду надійшла заява про призначення у справі судово-економічної експертизи та зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 11.11.2019 була призначена судово-економічна експертиза, провадження у справі було зупинене до одержання Запорізьким окружним адміністративним судом результатів експертизи.

На виконання ухвали суду від 11.11.2020 до суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою від 04.06.2020 провадження у справі поновлене, підготовче засідання призначене на 22.06.2020.

17.06.2020 від представника позивача до суду надійшли клопотання про ознайомлення із висновком експерта та про відкладення підготовчого засідання, погоджене представником відповідача, обґрунтоване зайнятістю представника в іншому судовому провадженні.

22.06.2020 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Також, 22.06.2020 відповідачем до суду було подане клопотання про заміну відповідача у даній справі з Головного управління ДФС у Запорізькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області.

22.06.2020 від представника позивача до суду надійшла заява про стягнення судових витрат.

Ухвалою від 22.06.2020 підготовче засідання було відкладене на 08.07.2020.

08.07.2020 від відповідача до суду надійшли заперечення проти заяви про стягнення судових витрат.

08.07.2020 представником позивача до суду подане клопотання, погоджене представником відповідача, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 08.07.2020 було здійснене процесуальне правонаступництво, замінено первинного відповідача Головне управління ДФС у Запорізькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області, податковий орган).

Ухвалою від 08.07.2020 закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду на 14 липня 2020 року.

14.07.2020 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. На заяві представник відповідача зазначив, що проти її задоволення не заперечує, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Як встановлено з матеріалів справи Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС, податковий орган) в період з 05 червня 2019 року по 11 червня 2019 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB Град Авто (код ЄДРПОУ 37301466) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, показників декларацій з податку на додану вартість за період з квітня 2016 року по березень 2019 року та фінансової звітності, з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, І квартал 2019 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2019 №359/08-01-14-01/37301466 (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки, податковим органом встановлено наступні порушення:

- вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.09.1999 (далі Закон №996-ХІV), що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 84820 грн. у тому числі по періодам: 2016 рік у розмірі 84820 грн. та завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 331150 грн., в т.ч. по періодам: за І квартал 2017 р. - 331150 грн., за півріччя 2017 р. - 331150 грн., за ІІІ квартали 2017 р. - 331150 грн., за 2017 рік - 331150 грн., за І квартал 2018 р. - 331150 грн., за півріччя 2018 р. - 331150 грн., за ІІІ квартали 2018 р. - 331150 грн., за 2018 рік - 331150 грн., за І квартал 2019 р. - 331150 грн.;

- вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до завищення залишку від`ємного значення з ПДВ всього у розмірі 4227 грн. в т.ч. по періодам: січень 2017 р. -1833; лютий 2017 р -1833; березень 2017 р. -1833; квітень 2017 р. -1833; травень 2017 р. -1833; червень 2017 р. -1833; липень 2017 р. -1833; серпень 2017 р. -1833; вересень 2017 р. -1833; жовтень 2017 р. -1833; листопад 2017 р. -1833; грудень 2017 р. -1833; січень 2018 р. -1833; лютий 2018 р. -1833; березень 2018 р. -1833; квітень 2018 р. -1833; травень 2018 р. -1833; червень 2018 р. -1833; липень 2018 р. -1833; серпень 2018 р. -1833; вересень 2018 р. -1833; жовтень 2018 р. -1833; листопад 2018 р. -1833; грудень 2018 р. -1833; січень 2019 р. -3760; лютий 2019 р. - 4227; березень 2019 р. - 4227;

- вимог п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму штрафних санкцій з податку на додану вартість 621,83 грн.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення від 22.07.2019: №0010641401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі: податкове зобов`язання - 84820,00 грн. та штрафні санкції - 21205,00 грн.; №0010651401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі - 331150,00 грн.; №0010661401, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість усього - 4227,00 грн.; №0010671401, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 621,83 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.46.2 ст.46 ПК України платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу. Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід`ємною частиною.

Відповідно до положень п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (в редакції Закону№1797-VIII від 21.12.2016).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, пунктом 201.1 ст.201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін..

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документ.

Згідно із приписами ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із приписами ч.5 ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підприємство самостійно: обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.1999 №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за №860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 200 р. за №27/4248, витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 №291, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за №893/4186 (далі - Інструкція №291), визначено, що на рахунку 93 Витрати на збут ведеться облік витрат, пов`язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг. За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 Фінансові результати . До витрат на збут, зокрема, належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що у перевіряємий період податковим органом було встановлено розбіжність між даними бухгалтерського обліку та показниками фінансової звітності позивача, що призвело до завищення показника по рядку 2150 Витрати на збут на загальну суму 802372 грн., в т.ч. за 4 квартал 2016 р. на суму 802372 грн., 2016 рік на суму 802372 грн. Вказане порушення виникло в результаті документального не підтвердження сум по господарським операціям, що були відображені у бухгалтерському обліку позивача бухгалтерським проведенням Дт.93 Кт.84.

Суд зазначає, що у акті перевірки відповідачем не зазначено перелік не підтверджених сум.

На спростування зазначеного порушення позивачем до матеріалів справи надано первинні документи щодо розміру інших операційних витрат (Дт.93 Кт.84) за 4 квартал 2016 року.

Відповідно до висновку експерта №320 від 21.04.2020 за результатами проведення економічної експертизи, що здійснена на підставі первинних документів позивача, висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 19.06.2019 №359/08-01-14-01/37301466 в частині заниження позивачем податку на прибуток у загальній сумі 84820,00 грн., в тому числі по періодах: 2016 рік у розмір 84820,00 грн., та завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 311150,00 грн. документально не підтверджується, відповідно документально не підтверджуються висновки акту перевірки в частині завищення позивачем витрат на збут у 2016 році на суму 802372 грн.

Досліджені судом первинні документи позивача не містять недоліків за формою та змістом - надані документи містять передбачені реквізити, на документах відсутні необумовлені виправлення. Доказів, що підтверджують протилежне, відповідачем не надано.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про завищення показника рядку 2150 Витрати на збут на загальну суму 802372 грн., що були відображені у рядку 2150 фінансового звіту за 2016 рік у сумі 5332 тис. грн. не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами та висновком експерта.

Також з акту перевірки вбачається, що у перевіряємий період податковим органом було встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1927 грн. за січень 2019 року, за виписаними податковими накладними та розрахункам коригувань на адресу КП ТИТАН (код ЄДРПОУ 19268685). Позивачем двічі зменшено суму податкових зобов`язань у розмірі 1926,67 грн. відповідно до розрахунків коригувань №244 від 30.01.2019 та №245 від 30.01.2019 по рядку 1 декларації, що відображено у додатку 5 Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до декларації з ПДВ за січень 2019 року та по рядку 7 коригування ПЗ , що відображено в додатку 1 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ .

Позивачем надано розрахунки коригування №244 від 30.01.2019 та №245 від 30.01.2019, податкові накладні від 06.12.2018 №61 на загальну суму 600 грн., в т.ч. ПДВ 100 грн., та від 06.12.2018 №62 на загальну суму 10960 грн., в т.ч. ПДВ 1826,67 грн., податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року, січень 2019 року, та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2019 року із додатками.

Відповідно до висновку експерта №320 від 21.04.2020 за результатами проведення економічної експертизи, що здійснена на підставі документів позивача, документально підтверджуються висновки акту перевірки щодо завищення залишку від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1926,67 грн. у грудні 2018 року.

Досліджені судом документи позивача не спростовують висновку експерта. Доказів, що підтверджують протилежне, позивачем не надано.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про зменшення позивачем двічі суми податкових зобов`язань у розмірі 1926,67 грн. відповідають фактичним обставинам та підтверджуються наданими до матеріалів справи документами та висновком експерта.

У перевіряємий період виходячи із змісту акта перевірки, податковим органом було встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 2300 грн.: за січень 2017 року - 1833 грн., за лютий 2019 року - 467 грн., оскільки в системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС наявні розбіжності між податковим зобов`язанням задекларованим контрагентами позивача та податковим кредитом задекларованим позивачем.

Позивачем надано податкову накладну №24/59 від 12.01.2017 на суму 1833,33 грн., податкову накладну №5 від 05.02.2019 на суму 467,04 грн., податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року, лютий 2019 року із додатками.

Відповідно до висновку експерта №320 від 21.04.2020 за результатами проведення економічної експертизи, що здійснена на підставі документів позивача, висновки акту перевірки щодо завищення залишку від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 2300 грн., в т.ч. у січні 2017 року на суму 1833,33 грн. та у лютому 2019 року на суму 467,04 грн. документально не підтверджуються.

Досліджені судом документи позивача не спростовують висновку експерта. Доказів, що підтверджують протилежне, відповідачем не надано.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 2300 грн.: за січень 2017 року - 1833 грн., за лютий 2019 року - 467 грн. не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами та висновком експерта.

Також у перевіряємий період, виходячи із змісту акта перевірки, податковим органом було встановлено порушення позивачем щодо несвоєчасної реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму штрафних санкцій з податку на додану вартість 603,80 грн.

Усі зазначені у акті перевірки розрахунки коригування кількісних і якісних показників виписано позивачем на отримувачів (покупців), які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, тобто не надаються покупцю. Кожний розрахунок коригування кількісних і якісних показників заповнено відповідно до форми Додатку 2 до податкової накладної, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної .

Суд зазначає, що податковим органом визначено кількість днів простроченої реєстрації з урахуванням 15-денного терміну з дня виписки розрахунків коригування кількісних і якісних показників (тобто редакцією п. 201.10 ст. 201 ПК України, яка не була чинною станом на час складання розрахунків коригування та акту перевірки), що не відповідає нормами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу в редакції, яка діяла станом на дату складання розрахунків коригування та акту перевірки, відповідно до яких позивачем своєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування.

Зазначене зумовлює відсутність порушення позивачем граничного терміну реєстрації розрахунків коригування від 03.01.2018 №6, від 21.08.2018 №279 та від 20.03.2019 №299 у Єдиному реєстрі податкових накладних, і як наслідок, застосування до нього відповідальності за порушення реєстрації зазначених розрахунків коригування є безпідставним. Разом з тим, строки реєстрації розрахунків коригування від 27.09.2017 №327 та від 09.01.2019 №41 позивачем порушені.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення витрат на проведення судово-економічної експертизи по справі у розмірі 16000,00 грн. суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з проведенням експертиз.

Відповідно до ч.5 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що позивачем було отримано рахунок №1200 від 30.12.2019 на оплату проведення економічної експертизи по ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 по справі №280/4372/19 на загальну суму 16000 грн. від ТОВ Регіональне судово-експертне бюро , оплату якого здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №3293 від 16.01.2020.

Витрати пов`язані з проведенням експертизи підтверджуються рахунком №1200 від 30.12.2019 та платіжним дорученням №3293 від 16.01.2020, які долучені до матеріалів справи.

Таким чином заявлені до стягнення витрати пов`язані з проведенням експертизи є обґрунтованими, підтверджуються документальними доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 6630,36 грн.

З урахуванням вимог ст.139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь ТОВ Град Авто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 6601,18 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Град Авто (вул. Складська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69083; код ЄДРПОУ 37301466) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.07.2019 №0010641401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі: податкове зобов`язання - 84820,00 грн. та штрафні санкції - 21205,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.07.2019 №0010651401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі - 331150,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.07.2019 №0010661401 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2300,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.07.2019 №0010671401 в частині застосування штрафу у сумі 603,80 грн.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАД АВТО судовий збір у розмірі 6601,18 грн. (шість тисяч шістсот одна гривня 18 копійок) та витрати пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 16000,00 грн. (шістнадцять тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Кисіль